Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 5
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели висловіть Alastor.
Сходження в тіні. Том 1. Розділ 3-3.
Розділ 4. Дві сторони Саду Тіней?! Частина 1
Майже літо.
Я розмахував дерев’яним мечем за такої теплої, майже гарячої погоди. Зараз я у розпалі післяобіднього тренування. Тепер, звільнившись від Алексії, я відвідую уроки разом з Хьоро та Яґою. Через скандал з інструктором Зеноном кількість учнів, що відвідували практичні заняття зі столичного стилю Бушін, зменшилася, тому ми перейшли до сьомої групи.
– Так що у вас з принцесою Алексією сталося? – питає Хьоро, який поряд зі мною розмахує мечем.
– Ми розійшлися і більше не розмовляли, все.
І вона мене мало не вбила.
– Яке розчарування. Ви ж навіть не поцілувалися, ага? – питає Яґа.
– Ні-ні.
Я за інерцією розмахую тренувальним мечем, ведучи розмову про непотрібні речі. Ось так все проходить у сьомій групі. І хоча це марна витрата часу, але такий шлях моба, тож у мене немає іншого вибору, як іти до кінця.
– Наближається фестиваль Бушін. Ви вже зареєструвалися на відбірковий тур?
– Звичайно! Якщо я гарно покажу себе на турнірі, то легко зможу привести додому двох-трьох дівчат. – Гордо каже Хьоро. До речі, він незайманий.
– Хо-хо-хо, троє дівчат би завдали мені певних клопотів. – Говорить Яґа, теж, до речі, незайманий.
– Сіде, ти не подавав заявки, так?
Фестиваль Бушін – це великий турнір, що проходить двічі на рік. Крім місцевих у турнірі також беруть участь представники інших країн. Є спеціальна секція для студентів і щоб потрапити до неї потрібно пройти відбірковий тур. Ясна річ, що моб не буде брати участь в такій події, тому я не планував подавати заявку і привертати до себе увагу.
– Я не…
– Танцюй, я подав заявку замість тебе, можеш подякувати ме… ґхаа!!!
Раптом Хьоро хапається за живіт і падає на землю.
– Х-Хьоро! Що сталося?! – вигукує Яґа.
Це був моторошно швидкий удар.
– Агов, Хьоро, що сталося? Ти так схопився за живіт і упав, ніби отримав хук правою? – кажу, розтискаючи правий кулак.
– Т-ти дуже точно описав це, Сіде.
– Схоже, тобі зовсім погано. Я відведу тебе до медсестри, Яґо, допоможи мені. До речі, а чи можна скасувати заявку на відбірковий тур?
– Ну, я не впевнений. Ей, Хьоро, в тебе піна з рота пішла…
Хьоро раптом знепритомнів, тож ми отримали дозвіл від інструктора, щоб віднести його до медсестри.
По дорозі туди я дещо помічаю.
– Хто це? – питаю, побачивши урочисто вбрану групу людей, що заходили до школи.
– О… з ними принцеса Айріс.
Алексія теж там. Наші погляди на мить зустрічаються, і вона негайно відвертається.
Я нікому не говорив, що Алексія божевільна й за одну мить може перетворитися на вбивцю. Я не планую нікому говорити про випадок на даху, поки вона тримається від мене на відстані. За нашим договором про взаємний ненапад, вона може вбивати кого захоче. Здається, останнім часом її навичка володіння мечем значно покращилася, і я вважаю, що це чудово – відточувати свої навички. Ну, поки вона не намагається вбити мене.
– Я чув, що принцеса Айріс прийде до академії Мідґард, щоб поговорити про якесь розслідування.
Хоча Яґа і не виглядає так, але він завжди в курсі новин.
Академія темних лицарів Мідґард – величезна споруда, тут також розмістився дослідницький відділ. Я про них чув, але мало що знаю. Відомо тільки, що вони займаються наукою і дослідженнями. Не особливо цим цікавився.
– Гмм.
Якщо пригадати, то Алексія, здається, говорила, що її сестра планує створити спеціальну слідчу групу.
Ми з Яґою, провівши очима лицарів, віднесли Хьоро до медсестри, після чого прогуляли заняття.
У просторій приймальні розмовляє група людей.
– Я хочу попросити вас, як найбільш видатний розум у королівстві, розшифрувати цей артефакт. – Сказала Айріс, красуня з рудою гривою, протягуючи щось схоже на великий кулон.
– Але я всього лише студентка, – кинувши погляд на артефакт, відмовляється гарненька дівчина з рожевим, як персик, волоссям.
– Ваші досягнення у сфері досліджень широко відомі у королівстві та за кордоном. У цій галузі нема нікого кращого за вас, Шеррі Барнетт.
– Але…
– Це чудова можливість, чому б тобі не скористатися нею? – слова Шеррі перебиває чоловік років сорока.
– Заступник директора Руслан Барнетт…
– Можеш називати мене батьком, – каже Руслан, усміхаючись.
У відповідь дівчина ніяково всміхається.
– Шеррі, одного дня ти станеш дослідницею світового рівня. Прохання принцеси Айріс приведе тебе до цього блискучого майбутнього.
– Але я не…
– Шеррі, я завжди тобі це говорю. Май впевненість у собі. Ти можеш це зробити. Це те завдання, з яким можеш впоратися лише ти. – Руслан кладе руку на тонке плече Шеррі.
– Гаразд, я зроблю це…
Айріс передає Шеррі артефакт.
– Стародавнє письмо? Написано шифром.
– Ми знайшли його на території релігійної організації, яка називає себе «Культ Діаблоса». Схоже, вони досліджують стародавні цивілізації, однак ми не знаємо подробиць. Шифр, мабуть, пов’язаний з якоюсь стародавньою цивілізацією.
– Що ж, ви звернулися до правильної людини. – Шеррі зацікавлено роздивляється артефакт.
– Також я хочу залишити лицарів, щоб охороняти артефакт
– Охороняти…? – Руслан реагує на слова Айріс.
– Насправді цей артефакт шукає Культ Діаблоса.
– Це тривожні новини, – погляд Руслана загострюється.
– Спочатку цей артефакт забрали з одного об’єкту Культу Діаблоса. Ясна річ, він був не один, ми конфіскували багато документів і предметів та передали на зберігання. Соромно сказати, але склад з матеріалами нещодавно згорів під час пожежі. Все знищено, у нас залишився лише цей артефакт.
– О, недавня пожежа? Я чув, що саме після неї ви, принцесо Айріс, заснували новий лицарський орден.
– Так, поки що він маленький.
– Якщо я правильно пам’ятаю, він називається «Багряний Орден»? Бачу з вами сьогодні прийшли багряні лицарі.
– Саме так…
– Ви не довіряєте лицарям іншого ордену?
Айріс не реагує на гостре, як бритва, питання Руслана. Вона дивиться на нього, не змінюючи виразу обличчя.
– Гм, добре. Я даю дозвіл на двох охоронців.
– Двох… Якщо я займусь охороною, то проблем не буде. – Айріс хмуриться.
– Якщо принцеса Айріс займеться охороною, то робота лицарського ордену сповільниться.
Це сказав великий лицар, який сидів ліворуч від Айріс. У нього добре розвинута мускулатура та густа, як грива лева, борода. На щоці залишився шрам від порізу.
– Дійсно… Глене, довіряю охорону тобі.
– Слухаюся, ваша високосте. – Глен схилив голову.
– Сестро, я теж допоможу, – каже Алексія, яка сидить праворуч від Айріс. – Якщо виділити багато людей для охорони, то менше лицарів займатимуться справою людей у чорному.
Айріс промовчала.
– Багряному Ордену і так не вистачає людей. Я вже знайома зі справою, тож ідеально підходжу на цю роль.
– Алексіє, але ти досі…
– Студентка. Але неважливо, якщо я студентка, коли в мене є здібності. Ти сама це сказала.
– Я такого не казала.
– Щось подібне ти сказала Шеррі. – Алексія невимушено усміхається роздратованій старшій сестрі.
– Колись ти була такою милою… – мимрить Айріс.
– Я почула твої слова. Сестро, я хочу знати. Я хочу знати, які їхні цілі… хочу знати, чи будуть вони йти проти нас?
– Але це небезпечно.
– Я знаю.
Сестри якийсь час мовчки дивляться одна на одну.
– Гаразд. Я прошу про твою співпрацю, але в менш небезпечних місіях, які не заважатимуть твоєму навчанню.
– Дякую, – Алексія усміхається і схиляє голову.
– Будь ласка, подбайте про артефакт, – зітхнувши, говорить Айріс до Шеррі.
Увечері після закінчення занять я пішов скасовувати свою заявку до відбіркового туру.
– Дякую за відповідь. – Кланяюся і виходжу з відділу для студентів.
– Ну, як все пройшло?
До мене підходять Хьоро і Яґа, що чекали зовні.
– Сказали, що це неможливо, бо всіх уже поділили на пари. – Зітхаю.
– Хей, веселіше. Якщо ти себе добре покажеш, то будеш популярним у дівчат, еге ж?
– Точно, користуйся можливостями, ти ж розумієш про що я?
Я хитаю головою:
– Справа не у перемозі чи поразці, я просто не хочу брати участь у турнірі.
– Тц, нічого не поробиш. Я відведу вас в один цікавий магазин, тож вище ніс.
– Ці-цікавий магазин? – заїкаючись, говорить Яґа, уривчасто дихаючи носом.
– Ой, магазин не того типу, я говорив про компанію Міґоші, вони останнім часом дуже популярні. Я чув, там багато всіляких новинок, все дуже свіже і смачне, а особливо солодкі ласощі під назвою шоколад.
– Солодкі ласощі? Сподіваюся це правда.
– Дурню! Це не для нас. – Хьоро стукає Яґу по голові. – Ми подаруємо його дівчатам. Ти починаєшся подобатися дівчатам, коли даєш їм щось солодке!
– О-о, ясно. Як і очікувалося від тебе, Хьоро, справжнього професіонала своєї справи, ти навчаєш мене нового.
– Січеш, так? – гордо каже Хьоро.
– Добре, ходімо, Сіде.
– Ходімо, Сіде.
У цих двох горять очі.
– Так, іду. – Погоджуюся, зітхнувши.
Мені трохи цікаво, який шоколад у цьому світі.
Хьоро повів нас на головну вулицю столиці. Увечері вулиці заповнювалися людьми, а крамнички у найкращих місцях просто розцвітали від кількості клієнтів. Ясна річ, що найбільше людей тягнулося до компанії Міґоші, що була на слуху.
– Ого, та це крутяк.
Новенька висока і розкішна будівля тягнеться до неба, височіючи над іншими спорудами, вона справляє враження ніби прийшла з мого минуло світу. Цього разу в мене не виникло відчуття недоречності, яке я мав, коли зайшов до елітної крамниці в минулому житті. Від входу тягнулася довга черга клієнтів, серед них можна побачити дворян або заможних людей. Одного погляду достатньо, щоб зрозуміти: це багаті клієнти. У кінці черги стоїть жінка в уніформі з плакатом у руках: тривалість очікування 80 хвилин.
– Нам доведеться чекати 80 хвилин, – говорю.
– Упевнений, ми встигнемо до комендантської години у гуртожитку. – Стверджує Яґа.
– Ми зайшли так далеко, ходімо займемо чергу, – говорить Хьоро.
– Але я чув, що вночі ходять якісь вбивці, не хочу йти пізно…
– Дурню, ми троє – темні лицарі. Ми розберемося з ними за мить. – Хьоро стукає по мечу, що висить на талії.
– Т-твоя правда.
– Гей, які ще вбивці? – питаю, перебиваючи їхню розмову.
– Схоже, нещодавно у столиці вночі сталося кілька вбивств. Говорять, що це діють вмілі бійці, вони навіть убили кількох лицарів з ордену… – шепоче Яґа.
– О, як страшно. Уже боюся виходити в ночі.
Нічні вбивці? Звучить весело. Візьміть і мене.
– Ей, швиденько встаємо в чергу, а то так і комендантська година настане.
Хьоро підганяє нас і ми стаємо в кінці довгої шеренги.
– Пр-привіт, п-пані. В-ви така гарна. Я-я-які у вас захоплення? – Хьоро намагається завести розмову з жінкою, що тримає плакат, але вона легко усміхається, видаючи загартовану в боях усмішку.
Потім вона переводить погляд на мене і знову усміхається.
– Перепрошую, пане, чи не могли б ви виділити хвилинку свого часу?
У неї темно-каштанове волосся і карі очі, а також спокійне обличчя з елегантними рисами. В уніформі – проста темно-синя мінісукня із золотистим логотипом компанії – вона нагадує стюардесу з мого минуло життя.
– Га? Я? – питаю, вказуючи на себе.
– Так, це не займе багато часу, ви просто пройдете невелике опитування.
Опитування? Яка несподіванка для цього світу.
– Звичайно, я не проти…
– Красно дякую.
– Я т-т-теж готовий пройти опитування!
– І-і я!
Хьоро та Яґа теж намагаються набитися на опитування.
– Одного клієнта достатньо. – Відповідає вона, беручи мене під руку.
Ми разом минаємо чергу і йдемо до входу в магазин. Тут я озираюся і бачу, що Хьоро та Яґа дивляться на мене розпачливими очима.
Я заходжу з жінкою в розкішний магазин. В інтер’єрі панує стриманість, але кожній деталі приділили неабияку увагу, створюючи приємну атмосферу. Це відчувається, як магазин з мого минуло світу.
Мене провели крізь торгові зали до дверей з табличкою «Лише для співробітників», але я встиг роздивитися товари. І вони просто неймовірні.
Звичайно, крім популярного шоколаду, я також бачу такі речі, як кава, косметика, засоби для ванн. Це вперше, коли я бачу подібні товари в цьому світі. Також я бачу вишуканий одяг, аксесуари, взуття і спідню білизну – все зроблено на рівні, товари виглядають красивими. Від них просто віє новизною Зрозуміло, що на такі товари буде неабиякий попит.
З якого боку не подивись, а вони неймовірні. Абсолютно переконаний, що ця компанія повністю захопить світовий ринок.
Зайшовши крізь вхід, призначений для співробітників, і пройшовши коридором, ми виходимо до величезних сходів. Подібне я бачив у фільмах про розкішні круїзні кораблі. Піднімаємося сходами і йдемо до просторого і світлого коридору, застеленого килимами, в кінці коридору величезні й блискучі двері з різьбленням.
Перед ними стоять дві красиві жінки. Вони вклоняються мені та повільно відчиняють двері.
За ними відкрився простір, схожий на величезний зал. Усередині вишикувалися колони, що нагадували колони грецького храму, мармурова підлога сяє під світлом.
Уперед тягнеться червона килимова доріжка, бо обидві сторони від неї вишикувалися дві шеренги вродливих жінок.
– Га? – щойно я ступив усередину, як вони опустилися на коліна. – Гм, а опитування…?
У дальній частині кімнати стояв величезний трон. Трон, що нагадував справжній витвір мистецтва, купався у променях сонця, яке котилося за горизонт.
Там ніхто не сидів.
Поряд з троном стоїть прекрасна ельфійка із волоссям кольору індиго. Прекрасна жінка з модельною фігурою, яку обтягнула красива чорна сукня. Я впізнаю її обличчя.
– Ми давно чекали на вас, пане. – Вона опускається на коліно, з елегантністю актриси.
– Гаммо…
Вона третя після Альфи і Бети. У неї ясне обличчя та розумні блакитні очі, з першого погляду можна зрозуміти, що вона надзвичайно розумна. Це Гамма – мозок Саду Тіней.
Гамма розумна. Дуже розумна. Але у неї є один недолік.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Руслан Барнетт (ルスラン・バーネット / rusuran bānetto).
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥