Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 5
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели висловіть Alastor.
Сходження в тіні. Том 1. Розділ 4-1.
Розділ 4. Дві сторони Саду Тіней?! Частина 2
Її прізвисько – Слабка Гамма.
Саме так, попри те, що вона третя з Семи Тіней, які були зі мною найдовше, вона найслабша серед усіх. Сім Тіней це перші семеро членів Саду Тіней. Я назвав їх так, бо це звучить круто. І серед цих сімох Гамма найгірше дружить з битвами і рефлексами.
Якщо Дельта – найкращий боєць Семи Тіней, то Гамма найгірший. Але, на мій погляд, вони однакові. Якби я озвучив їм цю думку, то Гамма розлютилася б, а Дельта стрибала б від щастя, проте для мене вони однакові.
Я зрозумів дві речі, коли навчав Гамму і Дельту володіти мечем.
Перше: інтуїція безглузде поняття для дурнів.
Друге: яким би розумним ти не був, це ніщо, якщо в тебе немає інтуїції.
Тому я вирішив дати їм одну інструкцію на двох: «Накачуйте більше магії в меч і бийте».
Більше нічого, просте і грубе вибивання лайна з ворога, той самий стиль, який мені найбільше не подобається. Мою віру і вподобання ці двоє легко подолали. Тільки від згадки про той день у мене болить голова. Забудемо про це.
– Давно не бачилися, володарю. – Гамма ступає елегантно, як модель на подіумі, її стегна звабливо погойдуються, а підбори дзвінко постукують.
Цок, цок, цок. І тут…
– Кяяя! – вона падає, буквально спіткнувшись об ніщо. – Ц-ці каблуки занадто високі.
І вона звинувачує в усьому взуття. Коли Гамма встає, тримаючись за ніс, дівчата поряд перетворюються на вихор, який заміняє високі підбори на туфлі з нижчим каблуком.
– Те-тепер, володарю, прошу сюди. – Гамма перевзулася і говорить так, ніби нічого не сталося.
Я не проти цієї поведінки. Є два варіанти реакції на таку ситуацію: удати, що ти не побачив ніякової ситуації, в якій опинилася дівчина, або почати дражнити її. І хоча я вдаю, що нічого не бачив, але мені є що сказати.
– У тебе кров з носа тече.
Вууууш, дівчата навколо неї швидко стирають кров.
– Сю-сюди, пане.
Помічаю, як щоки Гамми залило червоним. Гадаю, вона нітрохи не змінилася.
Гамма веде мене до величезного трону, на який я сідаю. Краєвид звідси… фантастичний.
Справді гарно.
Просторий і великий зал, крізь вікон в даху ллються промені сонця, красиві жінки, що стоять на колінах по обидва боки червоної доріжки. Почуваюся так, ніби став королем, королем царства тіней. Очевидно, Гамма витратила чималеньку суму, щоб підгодувати це для мене.
Моє серце переповнена емоціями. Далі я схрещую ноги, підпираю лівою рукою голову, піднімаю праву і збираю на долоні синьо-фіолетову магію, яку вистріляю вгору.
Синьо-блакитне світло здіймається майже до стелі, а потім розпадається на незліченну кількість часточок і розпорошується по кімнаті.
– Прийміть нагороду…
Дощ барвистого світла омиває красивих дівчат, що стоять на коліна, на якийсь час фарбуючи їхні тіла у синьо-фіолетовий колір. Що ж, це всього лише відновлює сили, поліпшує циркуляцію магії, загоює дрібні рани тощо. Загалом, нічого особливого.
– Я пам’ятатиму цей день вічно. – Тремтячим голосом говорить Гамма, опускаючись біля мене на коліна. У неї чудові акторські здібності.
Однак не тільки Гамма тремтіла від емоцій. Усі красуні, що стояли на колінах біля килима, тремтіли, а в деяких навіть були сльози на очах. Співробітниця, що привела мене сюди, сопе крізь сльози. Гамма чудова наставницька акторської майстерності.
– Чудова робота, Гаммо. До речі, я хочу дещо спитати про цю компанію.
Так, повернемося до справи. З якого боку на це не подивитися, але що шоколад, що інші товари в залах, що саме внутрішнє убрання і дизайн будівлі – не може належати цьому світу.
– Я готова відповісти на будь-які запитання.
– Невже товари компанії Міґоші базуються на моїх розповідях?
Чомусь Гамма завжди цікавилася моїми знаннями. Щоразу, коли її перемагала Дельта, вона зі сльозами на очах приходила до мене і просила розповісти що-небудь. У той час я ділився з нею розповідями про речі, що були в моєму попередньому житті в Японії, як-от шоколад. Всі ці розповіді я загорнув в обгортку «Тіньової мудрості».
– Так, я змогла відтворити в реальності частинку божественних знань, які почула від вас, володарю.
– О-он як.
Я всього лише сказав їй, що шоколад можна зробити з суміші гірких бобів і цукру, якій потрібно дати час, що затвердіти. Надто перебільшено називати це знаннями. Але як вона могла це відтворити? Ось в чому перевага бути розумним. Вона набагато розумніша за мене.
Але це нормально, я не відчуваю тривогу через це. У світі є багато геніїв і дурів, тож все в порядку.
Однак є дещо, про що я маю запитати.
– Альфа й інші знають про цю компанію?
– Так, звісно.
О, ясно.
Це гра, якій повністю віддаюся лише я. Їм складно прийняти мене до свого кола, бо я єдиний чоловік серед них. Але все ж таки…
– Т-то ви заробляєте непогані гроші?
– На цей час у нас є магазини у всіх великих містах королівства і за його межами. Ми стабільно розширюємося. Однак важливим питанням є, як довго ми можемо переховуватися в тіні, використовуючи компанію як прикриття?
Не потрібно напускати стільки тумани, говори прямо!
По суті, ви виштовхали мене зі свого кола та заробляєте чималі гроші, використовуючи мої знання. Якби я отримав невелику частинку, мені б не довелося повзати по землі, щоб збирати золоті монети, а також не довелося б прикидатися дресованим песиком і підстрибувати в повітря, щоб зловити монетку.
Однак все добре, вони підготували для мене такий розкішний реквізит, тож цього достатньо, я не буду скаржитися.
Проте якби ж мені дали маленький шматочок пирога…
– Що ж, тоді я можу попросити трохи грошей як позику?
Колись я їх поверну, можливо.
– Так, звичайно, зробимо в цю ж секунду. – Негайно відповідає Гамма, після чого віддає вказівки співробітниці, що мене привела.
Через кілька хвилин дівчина повертається з візочком, заповненим золотими монетами. Вони виглядають як величезна блискуча гора. Я ще ніколи не бачив такої кількості золотих монет. Легко припустити, що тут більше одного мільярда зені.
– Що ж, ц-це трохи…
Ні, це дуже погано, я не можу позичити таку суму. Я ніколи не зможу її повернути.
– Ох! Цього замало? Тоді я негайно пошлю…
– Ні, все добре. – Я зупиняю Гамму і простягаю руку до золотих монет.
Я засовую праву руку в гору золотих монет, вони чарівливо дзвенять. Цей показовий жест привертає увагу інших до правої руки, я зосереджуюся.
– Хмм. – Я витягую праву руку, в якій тримаю монети, і показую їх людям навколо мене, а потім повільно кладу їх до правої кишені. О, так, я щойно отримав 1,5 мільйони зені.
Однак у лівій кишені в мене також лежить 1,5 мільйони зені.
У той момент, коли я привернув увагу інших до правої руки, лівою я схопив жменьку золотих монет і заснув їх до лівої кишені на неймовірній швидкості, тож ніхто цього не помітив. Якби тут були Альфа чи Дельта вони б побачили, але в Гамми жодних шансів.
– Ц-цього достатньо? Ви можете забрати все…
Спостерігати за Гаммою, коли вона говорить ці слова, весело. Вона думає, що я позичив усього лише 1,5 мільйона зені, але насправді я взяв три мільйони зені, тобто удвічі більше.
– Все добре, цього поки вистачить. – Кажу, стримуючи сміх.
– Гаразд, тоді приберіть це. – Гамма сплескує в долоні й дівчата швидко прибирають гору золотих монет. Гамма знову опускається переді мною на коліна. – Мені відома причина вашого сьогоднішнього візиту. Це через ті події.
– Так.
Киваю. І що ж це за події?
– Прошу вибачення. Ми проводимо розслідування, але поки що не знаємо, хто винуватець. Однак, будь ласка, почекайте ще трохи. Я особисто подбаю про безумців, що одягаються в смолисто-чорне і здійснюють вбивства, прикриваючись іменем Саду Тіней.
– Гм…
Уперше про це чую.
– Гм…
Гамма невідривно дивиться на Тінь, який після її слів занурився у роздуми. В її блакитних очах виринає серпанок тривоги.
З куточка її ока раптом зривається сльоза. Побачивши цю синьо-фіолетову магічну силу, вона пригадує минуле.
Життя Гамми почалося з синьо-фіолетового світла.
Без нього вона б загинула як маса гнилої плоті. Її покинула родина, вигнали з країни, вона втратила все, що мала, і занурилася у глибини болю, страху і відчаю, а врятував її хлопчик із синьо-фіолетовим світлом. Гамма до кінця свого життя не забуде це світло. Це світло – життя для неї.
Якось Альфа сказала, що синьо-фіолетове світло сповнене життя. Гамма погодилася з цими словами, керуючись інстинктом, а не розумом.
Це світло лікує не тільки поверхневі рани, вона загоює людську душу. Коли Гамма торкнулася до синьо-фіолетового світла, то відчула, що з неї ніби впали кайдани. Що вона звільнилася від чогось, що придушувало її. Що вона повернулася до істинної себе.
В той день вона відродилася. Отримавши ім’я Гамма, вона вирішила присвятити своє нове життя йому.
Однак усупереч власним думкам, вона була найслабшою серед Семи Тіней. Нові тіні, що прийшли пізніше, швидко перевершили її. Вона зазнала багато поразок, плазувала на землі, відчуваючи глибоке приниження. В якийсь момент Гамма зрозуміла, що як би вона не намагалася, вона не може їх перемогти.
Гамма намагалася зрозуміти в чому її цінність. Якщо її існування перешкода для всіх, то, можливо, краще зникнути? У день, коли вона вирішила, що найкраще зникнути і не показувати свою огидну подобу іншим, він покликав Гамму до себе і почав говорити про Тіньову мудрість.
Це спосіб, де для боротьби використовують розум, а не силу. Гамма стрімголов пірнула в Тіньову мудрість. Вона вважала це єдиним шансом для свого виживання, тому буквально поставила на кін власне життя, щоб відтворити Тіньову мудрість.
Коли Гамма озирнулася на минуле, то усвідомила, що він зрозумів її розпач і поділився знаннями, вказуючи, яким шляхом іти.
Тоді Гамма відчула смуток. Їй стало гірко від думки, що він поза межами її досяжності.
Коли вона ставить собі питання – чи потрібна вона Тіні? – то у неї ллються сльози. Однак вона витирає їх і продовжує боротися.
Вона зробить Сад Тіней більшою і сильнішою організацією, гідної Тіні… одного дня її бажання здійсниться.
– Ясно, ось в чому справа. – Його голос повернув Гамму до реальності. – У мене є одна ідея, я сам розберуся.
У Гамми стискається у грудях від його всезнаючого голосу.
І цього разу від неї жодної користі. Він здатен знайти відповідь навіть з крихтами інформації та легко натрапляє на підказки, які Гамма не може відшукати, навіть коли мобілізує всіх своїх підлеглих.
Однак Гамма не збирається здаватися. Настане день, коли він визнає її… а до того часу вона наполегливо працюватиме.
– Ню, підійди. – Гамма покликала темноволосу дівчину, що привела Тінь сюди. – Це новенька, її номер 13.
– О-о.
Він примружує очі та дивиться на Ню. Його гострий погляд, здається, бачить усі глибини сили новенької.
– Вона зовсім недавно приєдналася до нас, але пані Альфа визнає її здібності. Не соромтеся використовувати її як помічницю або зв’язкову.
– Мене звати Ню. Рада зустрічі з вами. – Голос новенької трохи тремтів від напруги.
– Я покличу тебе, коли виникне така необхідність.
– Зрозуміла, – Ню вклоняється і відступає.
– Що ж, час іти додому, – говорить Тінь і піднімається. – О, точно. Я хотів купити шоколад, найдешевший. Сподіваюся, зі знижкою для друга ціна буде ще нижчою.
– Ми негайно приготуємо найкращий шоколад.
– Гм… і скільки ж це коштуватиме?
– Для друзів діє 100 відсоткова знижка.
– Знижка сто відсотків… та це ж безплатно! Юху, пощастило! Тоді я візьму на трьох людей.
– Дякуємо за вашу покупку.
Гамма усміхнулася. Весело бачити, як він знову починає прикидати звичайною людиною, Сідом Каґено.
– Ми не встигнемо до комендантської години!
– Це тому, що Сід запізнився!
– Я вже просив вибачення і дав вам шоколад.
Ми троє бігли столицею, коли сонце вже повністю сховалося за горизонт.
Звичайно, моя затримка справді є однією з причин, чому ми можемо запізнитися, однак провина також лежить на Хьоро і Язі, що розпитували про ту темноволосу жінку. Як її звали, Ню? Загалом мені довелося ухилятися від купи їхніх запитань і говорити щось неважливе.
Проте я не очікував, що Алексія справді стане серійною вбивцею. Якщо це не діло рук Дельти, то, почувши розповідь Гамми, я запевнився, що може зробити лише Алексія. Вона принцеса, в якої є все, то що привело до такого…
Жіноче серце – загадка.
Однак я не дивлюся зверхньо на масових вбивць. Це їхній спосіб життя. Але коли вони використовують для своїх справ назву Сад Тіней це вже зовсім інша історія. Хай навіть не думають, що я спущу їм це з рук.
Аж раптом.
– Гей, ти це чув?
– Я нічого не чув.
Хьоро і Яґа, що біжать попереду, перекидаються фразами. Здається, ці двоє не розчули, що відбувається, але для мене це було кристально чутно. Це звук зіткнення двох клинків. Хтось бився.
Я зупинився.
– Агов, що таке?
– Ми не встигнемо до комендантської години!
Після короткої затримки Хьоро і Яґа зупиняються.
Я показую на глухий провулок і говорю:
– Мені треба посрати.
Їхні обличчя виглядають так, ніби питають: ти серйозно?
– Якщо я не зроблю цього тут і зараз, лайно потече по моїх ногах, коли я бігтиму.
– Це реально серйозна ситуація.
– Питання: комендантська година чи гордість?
У цих двох серйозні вирази облич.
– Ідіть вперед, я не хочу, щоб мене хтось бачив…
– О! Гаразд, я нікому не скажу, що ти не встигнув до комендантської години, бо срав на вулиці!
– Попри те, хто і що казатиме… я впевнений, ти зробив правильний вибір, Сіде!
– Ох, я вже не можу терпіти… швидше! Біжіть вперед!
– Сіде… ми ніколи тебе не забудемо!
– Сіде… навіть якщо ти среш на вулиці, ми завжди будемо друзями!
– Біжіть! Біжі-і-і-і-і-і-і-іть!!!
Вони розвертаються на п’ятках і щодуху мчать до гуртожитка.
Провівши їх поглядом, заходжу до глухого провулку і прямую на звуки двобою. Звук веде углиб темного провулка.
Там билися двоє магічних мечників.
Одним із бійців виявилася Алексія, одягнена у звичайну форму з короткою спідницею, однак іншим виявився чоловік у масці, повністю одягнений у чорне.
Якби Алексія була одягнена в чорне і вдавала, що вона входить до Саду Тіней, я міг би це зрозуміти, але ситуація виглядає цілком протилежною. Я підіймаюся на дах будинку та спостерігаю за ними згори.
– Здайся вже, тобі не перемогти.
У поєдинку переважає Алексія. Чоловік у чорному не слабак, але він не може зрівнятися з нею, здібності Алексії значно виросли останнім часом.
Чорний плащ порізаний, кров ллється на бруківку. Це один удар – і все вирішиться.
– Чому ти вбиваєш невинних? У чому сенс?
– Ми – Сад Тіней…
Чоловік у чорному щойно сказав «Сад Тіней».
– Це все, що ти можеш сказати? Такий намір тої людини на ім’я Тінь?
– Ми – Сад Тіней… – знову повторює чоловік у смолисто-чорному.
Жодних сумнівів, це той, хто видає себе за людину з Саду Тіней.
Вибач мені, Алексіє. Схоже, я помилився, ти невинна. Щиро прошу вибачення.
Однак чому цей чоловік видає себе за одного з Саду Тіней?
Це логічне питання, яке прийде будь-кому в голову, але я вже знаю відповідь. Я розумію його, бо він такий самий, як я.
Чоловіка веде захват.
Він захоплюється Садом Тіней… він хоче бути силою в тіні. Я не звинувачую його за це. З цього почалася і моя історія. Все почало з захоплення і наслідування сірих кардиналів з фільмів, аніме та манґи.
Він також іде цим шляхом, наслідуючи Сад Тіней. Так, він перший послідовник Саду Тіней в цьому світі.
У грудях робиться тепло. Я щасливий від того, що невідома людина приймає нас і наш шлях. Я радий, що обрав правильний шлях.
Але це неприйнятно, бо саме я є силою в тіні. Тому я не можу дозволити, щоб хтось використовував назву моєї організації, бо інакше я більше не буду силою в тіні. Прямо зараз ми обоє називаємо себе «силою в тіні», але я не збираюся йти на компроміси і погоджуватися на це.
– Все скінчено.
Коли Алексія вибиває меч із рук супротивника, я відчуваю, як сюди наближається ще хтось.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥