Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 5
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели висловіть Alastor.
Сходження в тіні. Том 1. Розділ 4-3.
Розділ 5. Опанування мирного життя моба! Частина 1
На мене дивляться.
Я відчуваю їхні погляди, коли заходжу до класу. На мене витріщаються і перешіптуються.
– Дивіться, це він.
– Той, хто почав срати під час бігу…
– Я чув, що він срав прямо на вулиці.
Я гостро зиркаю на Хьоро і Яґу. Їхні очі нервово бігають по кімнаті.
– Н-ну, в-вчора сталося справжнє лихо.
– До-доброго ранку. Тобі, мабуть, вчора було неабияк зле.
– Ага, доброго. Здається, сьогодні буде непростий день.
Ці двоє утримують на обличчі фальшиві посмішки. Я важко зітхаю.
– Д-до речі, ти взяв з собою вчорашній шоколад? – Хьоро дістає коробку цукерок.
– Я свій приніс. – Говорить Яґа.
– Я також взяв його з собою, про всяк випадок. – Киваю я.
– Чудово. В обідню перерву будемо дарувати шоколад!
– Хо-хо-хо, чекаю з нетерпінням.
– Ага, як скажете.
Настала обідня перерва.
Ми пішли за Хьоро, який заявив, що покаже нам, як це робиться.
Він стояв у коридорі біля дверей класу другокурсників. Ми ж спостерігали здалеку.
– Він хоче підкотити до старшокурсниці? Вперед, Хьоро.
– Угу.
Через кілька секунд із класу вийшла гарненька дівчина.
– Е-ем, ось… – Хьоро протягує їй шоколад.
– Агов, що тобі треба від моєї нареченої? – його хапають за плече. Позаду Хьоро стоїть мускулистий старшокласник.
– О, ні, ц-це…
– Ходімо вийдемо на хвилинку. Поговоримо.
Ми ігноруємо погляд Хьоро, який благає про допомогу, і розвертаємося.
– Ходімо.
– Так, ходімо.
Ми чуємо позаду крик Хьоро.
Яґа повів мене до бібліотеки. Бібліотека академії дуже велика, в основному тому, що нею спільно користується дослідницький відділ і темні лицарі. Звичайно, темні лицарі, що навчаються в академії, рідко навідуються в таке місце. Ясна річ, я теж тут нечастий гість.
– Отже, тобі подобається хтось із дослідницького відділу академії?
– Так, я не роблю таких помилок, як у Хьоро. Я дослідив усе. Знаю хто її друзі та що їй подобається, я знаю номер її кімнати в гуртожитку, знаю, якою ванною кімнатою вона завжди користується, розмір її взуття, запах, колір і розмір її спідньої білизни; я навіть використовував чашку, з якої вона пила…
– Досить, я зрозумів, іди вже.
Я затягую Яґу до бібліотеки і йду геть, не плануючи спостерігати за ним.
– Кяаааааааа! Це він! Сталкер!
Майже одразу я чую крик за спиною.
Іду по бібліотеці з коробкою шоколаду в руках. Зазвичай я не відвідую це місце, тому зараз відчуваю певне задоволення.
Я звертаюся до дівчини з дослідницького відділу, повз яку збирався пройти.
– Тримай шоколад.
– Е? – відреагувала красуня з рожевим волоссям.
Даю їй коробку шоколаду і йду геть.
– Га? Що? – розгублено говорить вона позаду.
Мені здається, що я десь бачив її обличчя, але я не можу пригадати де.
– І що це таке?
В лабораторії сиділи мила дівчина з рожевим волоссям, вона нахилила голову, задумливо роздивляючись коричневі штучки, що лежали у вишуканій коробці. Воно солодко пахне, але навіть взявши його в руку, вона не розуміє, що це. Хлопець, що їй це дав, говорив «шоколад».
– Шеррі, у чому справа?
Запитав чоловік, який стоїть позаду неї. Його сиве волосся зачесане назад.
– Заступник директора Руслан…
– Ти обіцяла називати мене батьком, коли будемо одні.
– Прийомний батьку. – Шеррі ніяково посміхається.
– То звідки в тебе коробка шоколаду?
– Шоколад? Я отримала його від хлопця з відділу темних лицарів.
– Хо-о, – Руслан задумливо погладжує бороду, – це розкішний кондитерський вибір, про який останнім часом багато говорять дівчата. Гадаю, він зробив тобі подарунок.
– Що? Але ж я його навіть не знаю.
– Цей шоколад називають «Кохання з першого погляду». Це продукт преміумкласу, який неможливо отримати, навіть якщо стояти в черзі з самого світанку. Думаю, він зробив дещо неможливе, щоб купити його для тебе.
– Кохання з першого погляду… – мимрить Шеррі й червоніє.
– Як ти плануєш на це відреагувати?
– Відреагувати…?
– Упевнений, він чекає на твою відповідь.
– А-але я… – щоки Шеррі залило яскраво-червоним, її очі забігали туди-сюди.
– Поки ти тут, тобі слід не тільки займатися дослідженнями, але і навчатися взаємодії з людьми. Академія саме для цього.
– …Так.
Руслан лагідно посміхнувся Шеррі, яка опустила голову і дивилася вниз.
– Як просувається справа з артефактом?
– О, я тільки почала. – Шеррі знову ніяково посміхнулася, її щоки досі залишалися трохи червоними.
– Що ж, це зрозуміло.
– Однак мені вже дещо відомо. На цьому артефакті використано унікальний шифр.
– Унікальний шифр?
Шеррі виклала матеріали перед Русланом.
– Припускаю, що його використовувала стародавня країна або організація. І… він дуже схожий на той шифр, який вивчала моя мама.
– Он як. Лукрея… вона також була чудовою дослідницею.
Руслан заплющив очі, ніби пригадуючи минулі дні.
– Мені потрібно розібратися з шифром, який досліджувала моя мама перед смертю.
Поглянувши на обличчя дівчини, яка роздивлялася матеріали перед собою, можна одразу зрозуміти, що вона теж чудова дослідниця.
– Ця робота саме для тебе.
– Так.
Шеррі дещо засоромилася, коли Руслан погладив її по голові.
– Де зараз артефакт?
– В іншій кімнаті під охороною лицаря.
– Тобі не потрібно тримати його під рукою?
– Я беру його лише коли необхідно. Для дослідження потрібно залишатися спокійною, але я дуже нервую, коли поряд лицар.
– Розумію, кха-кха… ви-вибач… – Руслан відвертається і кашляє.
– Прийомний батьку, як ви?! – Шеррі квапливо потирає спину чоловіка. Тіло Руслана худорляве, щоки запали.
– В-все добре. Я в порядку. – Руслан важко дихає. – Останніми днями я почуваюся краще, але хвороба це непередбачувана річ.
– Прийомний батьку…
– Не переймайся ти так. До речі, я отримав від академічного міста пропозицію. Їх цікавить, чи не хочеш ти навчатися за кордоном.
– Академічне місто Лаваґас…
– Найвеличніші уми світу визнали твоє дослідження. Якщо ти відправишся до Лаваґасу, то зможеш рости далі. Це чудова пропозиція.
Шеррі хитає головою:
– Я не можу залишити вас одного і хворого.
– Шеррі, не хвилюйся за мене.
– Я б загинула, якби ви не усиновили мене після смерті матері. Я… я хочу допомогти вам, подякувати за те, що ви мене врятували. – Говорить вона зі сльозами на очах.
– Шеррі… ти чудова донька. – Руслан лагідно усміхається. – Успіхів у дослідженні. І з’їж шоколад.
– …Добре.
Руслан виходить з лабораторії. Шеррі залишається в кімнаті одна, вона червоніє і кладе до рота шоколад.
– Солодко… смачно.
Вона тягнеться за наступним шматочком шоколаду.
Провівши спокійний день без Хьоро, Яґи чи Алексії, я повертаюся додому.
Призахідне сонце пофарбувало територію академії у відтінки помаранчевого, студентів навколо було набагато менше, ніж зазвичай. Раптом до мене підійшла студентка, одягнена у форму другокурсниць відділу досліджень. Її темно-каштанове волосся зібрано в пучок, а карі очі ховаються за нестильними окулярами.
Однак я, людина, що має неабиякий досвід прикидатися мобом, розумію, що ця дівчина теж грає роль непримітного персонажа.
– Агов, ми можемо поговорити трохи?
Її голос знайомий.
– Ню? – тихо питаю.
Вона киває. Неймовірно. Елегантна Ню так змінилася за допомогою окулярів, іншої зачіски і макіяжу.
– Ти ходиш до академії? – тихо продовжую я.
– Ні, просто позичила це. У формі я менше привертатиму увагу.
– Зрозумів.
Це академія, тут більше тих, кого ти не знаєш, ніж кого знаєш. Поки на тобі форма мало-хто приділятиме тобі увагу.
– Де ми можемо поговорити?
– Ходімо до тієї лавки.
Біля лавки з чудовим краєвидом на академію немає людей. Ми сідаємо разом під сліпучими променями призахідного сонця.
Ню дивиться на академію, мружачись за скельцями окулярів.
Якби її життя склалося інакше, вона б навчалася тут на другому курсі. До того дня, коли вона стала одержимою демоном і її всі покинули, вона вірила, що її чекає мирне і квітуче майбутнє.
Зрештою все виявилося ілюзією.
Сім’я, друзі та мирне життя – усе, в що вірила Ню, виявилося піщаною вежею зведеною на тонкій кризі. А сама Ню була щасливою дитиною, яка навіть не підозрювала про це.
Вона стежила за студентами очима, в яких змішалися заздрощі й жаль. Вона впізнає кілька облич.
Ню була дочкою маркіза, широко відомою у світських колах. Вона вела заможний спосіб життя.
Однак цей час минув. Її викреслили з історії родини маркіза, вони стерли згадки про неї, ніби Ню ніколи не існувало.
Цікаво, скільки близьких друзів пам’ятають про неї?
Можливо, вони навіть говорять про Ню.
Хоча швидше це презирливі чутки, ніж слова сповнені приязні. Така доля чекає на «одержимих демонами».
Не було жодної потреби йти до академії в день, щоб зустрітися з Тінню, але вона не може відмовитися від крихітного проблиску надії. Від думки, що для неї є місце в цій мирній академії. Вона хотіла, щоб ця дурна мрія здійснилася.
Ню посміхається.
Навіть якщо світ не має для неї місця, в неї є товаришки, що поділяють її прагнення. І… поряд з нею сидить обожнюваний володар.
Він почав битися сам. І навіть якби він залишиться один, то продовжить боротьбу. Саме його існування підтримує Сад Тіней.
Люди слабкі, а тому хочуть вірити в абсолютну силу, що допоможе їм. Люди вірять у Бога. Для Саду Тіней абсолютною силою є Тінь.
Але він кращий за Бога, бо коли вона розплющує очі, то бачить його, а коли протягує руку, то може до нього доторкнутись.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥