Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 5
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели висловіть Alastor.
Сходження в тіні. Том 1. Розділ 5-2.
Розділ 5. Опанування мирного життя моба! Частина 3
Після матчу мене збиралися віднести до лазарету, але я скористався моментом і втік.
Це було близько.
Виникнув би величезний безлад, якби хтось побачив, що на мені ні подряпини. Якби я не встиг утекти, то мені б довелося якось викручуватися з цієї ситуації.
Я виходжу через вхід лише для учасників та обираю коридор, яким рідше користуються. Цікаво, чи зможу я показати тридцять три таємні техніки, які ще залишилися? Гадаю, незабаром може з’явитися нагода їх продемонструвати.
– А-агов…
– Гм?
До мене раптом заговорила незнайома студентка. Голос я не впізнав, але це красива дівчина з персиково-рожевим волоссям, одягнена у форму дослідницького відділу. Мені здається, що я вже десь її бачив.
– Ти як? Цілий?
– Ну, я заледве… уникнув серйозних травм… якось так? – я недбало приймаю позу, ніби тримаюся за рану на грудях.
– Яке полегшення. Я дивилася твій бій.
– О-он як.
– Зазвичай я не дивлюся матчі, але це було так круто: ти вставав знову і знову.
– Гм, це було круто…?
– Так… – обличчя дівчини трохи червоніє, коли вона киває.
Думає, що моби це круто… Йой, який дивний смак. Але це нормально, глядачів дуже багато, тож і різних диваків не бракувало.
– Ем, ось… – вона не сміливо протягує маленький пакунок.
– Що це?
– Я спекла тобі печиво в обмін на…
Гадаю, це подяка за хороше шоу.
– Дякую. – Я прийняв їх. Навіщо мені відмовлятися?
Дівчина радісно усміхається.
– Т-тоді, якщо ти не проти, я б хотіла, щоб ми почали як друзі.
– Друзі? Добре.
Я дотримуюся стилю суть якого: не бентежити жінок. Звичайно, якщо не брати до уваги кілька винятків.
– Ура, я зробила це. Прийомний батьку, ми стали друзями!
Прийомний батько?
Я дивлюся туди, куди дивиться дівчина, і бачу, що до нас підходить високий чоловік, його сиве волосся зачесане назад. Я впізнаю цього худорлявого пана.
– Заступник директора Руслан…
Це – заступник директора академії, здається, колись він був майстерним фехтувальником, який виграв на фестивалі Бушін. А ця дівчина, яка з таким захватом говорить до цього чоловіка і називає його прийомним батьком…
– Шеррі Барнетт…!
– Так?
Згідно з моїми особистими дослідженнями, вона має найбільший потенціал зайняти позицію вірного помічника головного героя, яким може бути найважливіша персона в академії. Вона допомагатиме розгадувати таємниці та створюватиме всякі потужні штуки для перемоги над босами. Прямо в бій вона не вступатиме, бо навчається на дослідницькому відділі, а я не подумав, що можу з нею зустрітися, тому навіть не брав її до уваги.
– Ти, мабуть, Сід Каґено. – Заступник директора Руслан став поряд з Шеррі.
– Так.
– Поранений?
– Я-якимось дивом… О, так, можливо вона поблажливо обійшлася зі мною?
– Гм, – заступник директора гладить себе по підборіддю. – Так, гадаю, Роза стримувала свою силу. Однак тобі слід звернутися до лікаря.
– Так, звісно.
Нізащо не піду до лікаря.
Руслан киває і кладе руку на плече Шеррі.
– Ця дитина постійно зайнята дослідженнями, тому в неї мало друзів.
– Прийомний батьку!
– Ха-ха-ха, – весело сміється заступник директора і продовжує, – давно я так не сміявся. Ми з Шеррі багато чого пережили. Як батько, я сподіваюся, що ви двоє порозумієтеся.
У Руслана серйозний вираз обличчя, а Шеррі стоїть поряд зі стурбованою усмішкою.
Це не ситуація, де я можу сказати, що… дружу лише з другорядними персонажами.
– …Звичайно.
– Тоді решту я залишу молоді. – Заступник директора поплескує мене по плечу і йде.
– Ем, рада офіційному знайомству.
– Так, я теж.
– То що будемо робити? – вона схилила голову. – О, звичайно, спочатку тобі потрібно до лікаря. Вибач, я так захопилася.
Вона стурбовано усміхається.
– Ні, не хвилюйся, зі мною все гаразд.
– О, але…
– Все добре, я піду до лікаря пізніше. Точно піду. Гаразд? Можливо, хотімо вип’ємо чаю абощо.
– Гм, ти впевнений, що з тобою все гаразд?
– Нічого страшного, все добре.
– Темні лицарі неймовірні, еге?
– Так, неймовірні.
Дуже приваблива дівчина, яка точно не може бути другом моба, усміхнулася мені.
Після цього ми вдвох їли печиво, пили чай, розмовляли про те і се, а потім розійшлися. Поки ми говорили, у мене склалося враження, що вона загалом звичайна дівчина, проте Шеррі, здається, виконує прохання лицарського ордену і досліджує особливий артефакт. Я дозволив собі сказати, що це неймовірно. До речі, печиво було досить просте, але надзвичайно смачне. Вона точно не може бути другом моба. Але ми навчаємося в різних відділах, тому, гадаю, більше не зустрінемося.
Наступного дня я повідомив академію, що беру п’ять вихідних днів на лікування, щоб не викликати підозр.
У день, коли я повернувся, одногрупники були трохи добрішими до мене.
Відтоді, як Шеррі подружилася з Сідом, вона витає у хмарах кожного дня.
Сід зараз відпочиває через травми, які отримував під час відбіркового турніру. Коли вона говорила з ним після матчу, він сказав, що з ним все гаразд, і вони разом пили чай. Але, схоже, Сід таки перестарався. Вона хвилюється через його стан.
Шеррі хотіла піти і навідати його, але боялася потурбувати. Але її так гризе бажання поговорити з ним.
– Ха-а… – вона зітхає і припиняє досліджувати артефакт.
Шеррі не може зосередитися на роботі. Вона продовжує витати у хмарах.
Пообіднє сонце освітлює лабораторію.
Чим би вона не займалася, вона думає лише про нього.
Вона згадує той момент, коли він дав їй коробу з шоколадними цукерками, про те, як він знову і знову піднімався під час матчу, і про їхню розмову за чаєм.
Вона думає про нього постійно: на уроках, коли займається дослідженнями, і навіть перед тим, як лягає спати.
– Цікаво, що зі мною…?
Вона дістає з шухляди порожню коробку шоколадних цукерок. Хоча Шеррі з’їла всі цукерки, але в неї рука не піднімається викинути цю красиву коробку. Усередині досі залишається солодкий запах шоколаду.
Шеррі цікавлять певні плітки.
Говорять, що Сід і принцеса Алексія були закохані.
Шеррі не знає подробиць, але той факт, що чутки про темних лицарів розійшлися по дослідницькому відділу академії, натякає про якесь підґрунтя.
– Умм! – Шеррі потягується, дивлячись, як штори розгойдуються на вітрі. – Гаразд, вирішено.
Якщо так триватиме, вона не зможе ні на чому зосередитися.
Шеррі вирішила особисто почути правду.
Тук-тук. Шеррі постукала у двері однієї з кімнат гуртожитку для дівчат. Здається, студентка, що тут живе, перебуває під домашнім арештом.
– Це я, Шеррі Барнетт, студентка другого курсу дослідницького відділу академії. – Говорить вона через двері та чекає відповіді.
– Вітаю, – говорить власниця кімнати і водночас відчиняє двері. – Можу я чимось допомогти, пані Шеррі?
– Так, є дещо. Перепрошую за раптовий візит.
– Будь ласка, заходьте, – власниця кімнати, Алексія, запрошує Шеррі всередину.
Її кімната більша за кімнати інших студентів, але інтер’єр простий і стриманий. Шеррі сідає на диван після слів «почувайтеся, як вдома».
– Бажаєте чорного чаю? У мене також є кава, вона досить популярна останнім часом.
– О, ні, нічого не треба.
– Все під рукою.
– Т-тоді кави.
– Добре. – Алексія витонченими руками починає робити каву.
Шеррі занервувала. Вона на другому курсі, Алексія на першому. Вона намагається заспокоїти себе тим, що старша на рік і не потрібно нервувати, однак якщо подумати, то Алексія представниця королівської родини.
Можливо, це не така вже і гарна ідея.
Ні-ні, я на другому курсі, тому маю поводитися впевнено.
– Гадаю, я знаю, чому ви прийшли, пані Шеррі.
Шеррі смикається.
– С-справді…
– Це стосується дослідження артефакту, правда?
– О, ні, причина в іншому.
Кавова чашка стукнула об стіл, коли Алексія опускає її в незатишній тиші.
– Ось, будь ласка.
– Щ-щиро дякую. – Алексія сідає навпроти Шеррі. – Ох, гірке… – шепоче вона після того, як зробила ковток.
– Якщо додати цукор і молоко, то смак буде м’якшим.
– Я-ясно.
Шеррі не хотіла, щоб принцеса почула її коментар про напій, але, очевидно, Алексія все почула. Умовний рефлекс Шеррі підштовхує насипати цукор і додати молока, після чого зробити ковток.
– О, це смачно.
– З-звісно… це найкращі кавові зерна компанії Міґоші. Рада, що вам сподобалося.
– Компанія Міґоші… О, це той магазин, де продають шоколад. Вони справді дивовижні. Кава така солодка, вершкова – дуже смачно.
– Е, т-точно…
Алексія виглядає так, ніби хоче сказати: «Це тому, що ти додала туди тонну цукру і молока».
– Отже, чим я можу допомогти?
– О, так. Щодо цього. – Шеррі ставить чашку і тихо говорить. Виглядає так, ніби їй незручно. – Насправді, я б хотіла дещо у вас запитати.
– Слухаю.
– Ем… Пані Алексіє, ви з кимось зустрічаєтеся?
– Що…?
– Т-тобто, чи продовжуєте ви зустрічатися з Сідом Каґено?
– Х-хм… – Алексія спостерігає за обличчям Шеррі, намагаючись зрозуміти, які її справжні наміри.
Очі Шеррі блукають по кімнаті, а плечі напружені.
Алексія думає, що, можливо, вона не вміє спілкуватися з людьми. Очевидно, Шеррі нервує, але причини запитання незрозумілі.
– Ми вже розійшлися. – Алексія з усіх сил підтримує спокій.
– Справді? Яке полегшення… – у голосі Шеррі чутно нотки радості.
Чашка Алексія голосно стукає.
– О, т-тоді це правда, що ви зустрічалися? – раптом запитала Шеррі, вона виглядала дещо стурбованою.
– Це були несправжні стосунки. Через деякі обставини ми вдавали парочку.
– О, ясно. Рада це чути. – Шеррі сміється.
Чашка Алексії дзвенить.
– Я нещодавно подружилася з Сідом.
– Га? Т-тобто…
– Так. Я не могла припинити думати про ваші стосунки.
– Ем, це єдина причина вашого візиту?
– Так! Я дуже рада дізнатися, що ви не зустрічаєтеся. Я постійно думала про це, тому не могла зосередитися на дослідженні!
– О-он як, зрозуміло.
Алексія тремтячою рукою піднесла чашку до рота, але та була порожньою.
– Дуже вдячна! І за каву теж дякую! – Шеррі вийшла з кімнати з яскравою усмішкою на обличчі, повна протилежність того виразу, з яким вона прийшла.
Одразу ж після цього з кімнати долинув звук, ніби щось ламається, але Шеррі була такою щасливою, що не почула цього.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥