Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Епілог (Заключний розділ). Яка справжня особистість цього загадкового нахаби?! Частина 1
Поки Роза не побачила цей прекрасний рух, вона була готова померти. Якби її схопили і використали, смерть батька була б марною. Вона не збиралася допускати цього.
Смерть лякала до заціпеніння.
Однак це був єдиний вихід. Вона народилася принцесою і могла потурати своїм забаганкам, та попри це Роза повинна була виконати свій обов’язок представниці королівської родини.
Це мало стати її останнім завданням.
Вона була готова до цього.
– Т-ти…
Проте в мить, коли вона побачила як хлопець, використовуючи прекрасний стиль фехтування, прибрав перешкоди, спогади про дитинство наповнили серце Рози.
– Час брехні закінчився…
З цими словами Джіміна поклав руку на обличчя і здер його.
Арена завирувала.
Під фальшивою шкірою Джіміни ховалася знайома маска.
Чорна рідина спіраллю закрутилася навколо нього.
Коли рух закінчився, з’явився чоловік у довгому смолисто-чорному плащі.
– Тінь… – прошепотів хтось.
Однак для Рози він не був Тінню.
Це та людина, що надихнула її взятися за меч. Той, чий стиль фехтування уособлював красу.
– Тінь, ви… Вбивця?
Дитячі спогади заповнили голову Рози.
Одного разу, досить давно, Розу викрали.
Коли батько взяв її з собою, щоб у справах навідатися до королівства Мідґар, вона таємно вислизнула з таверни, де вони зупинилися, щоб трохи погратися. Коли вона розважалася з дітьми простолюдинів перед очима раптом потемніло.
Наступної миті Роза знепритомніла.
Коли вона отямилася, то опинилася у маленькій темній кімнаті.
Її ноги і руки були зв’язані, а в рот запхнули кляп.
Хоча на тілі не було ран, вона не могла припинити тремтіти від страху і тривоги.
Роза чула, як у сусідній кімнаті розмовляли бандити.
– Я бачив, що на ній хороший одяг, але не очікував, що це буде принцеса Оріана!
Швидше за все, вони дізналися про її особу, коли обшукували.
– Як і очікувалося від вас, босе! Завдяки удачі ми зірвали джекпот!
– Це не удача, дурню! Це все навички!
До неї докотився регіт.
Роза злякалася за власну безпеку і впала у розпач. Бандити мали два варіанти: використати її як заручницю і домовитися про викуп з королівством Оріана або продати Розу тому, хто усвідомлював цінність принцеси.
Вона була впевнена, що вони виберуть друге. Хоча Роза була цінною заручницею, але звичайним бандитам було важко цим правильно скористатися.
А якщо вони продадуть її, то без зайвих клопотів отримають гроші. А потім Розу зможе використати хтось із політичних ворогів…
Ця перспектива налякала її.
Вона скрутилася і спробувала розв’язати мотузку.
Роза закричала крізь кляп.
Але всі зусилля були марними.
– О-о, схоже, принцеса отямилася.
– Тоді іди перевір.
Вона почула звук років, що наближалися. Її приглушений крик перетворився на ридання, по щоках потекли сльози.
Але в той момент, коли двері кімнати мали відчинитися…
– Хія-ха-ха!! Женіть сюди здобич!!
Роза почула дитячий голос, який говорив зовсім не по-дитячому.
– Щ-що це за малий поганець?!
– Він просто з’явився нізвідки! Прикінчи його!!
– Хія-а-а-а-а-а-а!
Лунав звук, ніби щось розрізало повітря.
Далі почулися крики.
– Х-хто це в біса такий?! Він занадто сильний!!
– Що?! Одразу трьох?!
– Ви допоможете мені відточити красивий стиль меча.
Знову щось різало повітря.
Роза відчула сильний запах крові. Вона несміливо виглянула крізь щілину у дверях.
Там був хлопчина з мішком на голові і бандити, що тікали.
– Хто біжить – той бандит! Хто не біжить – той навчений бандит!!
– Хі-хі-і-і-ік!!
– Н-ні, зу-зупинись!!
Хлопчина з мішком розмахував мечем.
– …кху?!
Роза була настільки зачарована красою рухів, що зовсім забула про ситуацію.
Вона не дуже розбиралася в мечах, але цей стиль… він був прекраснішим за будь-яке мистецтво, що коли-небудь бачила Роза.
Лезо майстерно обезголовило бандитів, і крики припинилися.
Роза ошелешено дивилася на хлопчика з мішком на голові.
– Тц, я доклав стільки зусиль, щоб прийти сюди, а в них навіть грошей нема. Га? О, ще хтось.
Помітивши погляд Рози, хлопчина відчинив двері в кімнатку.
Світло залило приміщення, і вона зустрілася очима з хлопчиком.
– А, викрадена дитина. Важкий день, еге?
Хлопчина з мішком настільки елегантно розмахував мечем, що увага Рози була повністю зосереджена на цьому.
– Будь обережна, коли повертатимешся додому. Бай-бай.
Хлопчина з мішком швидко попрямував геть.
Роза не встигла усвідомити, коли її пута були розрізані.
– За-зажди! – розпачливо крикнула вона.
– Гм? – хлопчина з мішком зупинився й озирнувся на неї.
– Х-хто ти?
– Я? Гм, ну, я ще тренуюся, тому… просто вважай мене стильним вбивцею бандитів, що випадково проходив повз це місце.
– Стильний Вбивця Бандитів… Ем, я хочу тобі якось віддячити.
– Хм… Добре, тоді я буду радий, якщо ти нікому про мене не розказуватимеш.
– Т-так, зрозуміла.
– Чудово, розраховую на тебе.
Сказавши це, Стильний Вбивця Бандитів зник.
– Стильний Вбивця Бандитів…
Він врятував Розу від безодні відчаю і тим самим змінив долю. Зачарована красою його фехтування і способом життя, вона в той самий день вирішила піти шляхом меча.
Це був дорогоцінний спогад з дитинства. Маленька таємниця Рози, яку вона нікому не розповідала.
Але в цей момент вона вперше відкрила цю таємницю.
– Тінь… То ви – Стильний Вбивця Бандитів?
Він не відповів.
Але для Рози відповіддю було його мовчання.
З самого дитинства він невпинно боровся зі злом. Як і того дня, коли він допоміг Розі, весь цей час він за лаштунками рятував інших.
Вона пригадала слова Тіні. Справжня сила іде не від самої сили, а від того, як ти живеш… Тоді Тінь повинен бути втіленням сили.
Роза відчула сором за те, що з такою легкістю вибрала смерть.
Вона ще могла боротися. Але життя було таким складним і болючим. Вона боялася зазнати невдачі і хотіла покласти всьому край.
Смерть була втечею.
Роза все ще могла битися.
Бо вона захоплювалася його прекрасним стилем меча і способом життя.
– Твоя битва ще не закінчена…
Тінь підняв смолисто-чорний меч.
Він встромив його у стіну арени і зробив величезну дірку.
– Іди…
– Зрозуміла!
Роза підняла рапіру і без вагань стрибнула в отвір. У неї було ще багато справ.
– Зу-зупиніть її!!
– Ви не пройдете…
Тінь став перед отвором.
Раптом сонце закрили густі хмари, а навколо зробилося темно.
З хмар долинав грім.
Крап-крап. Почався дощ.
– Чого стали?! За нею!! – ревнув Доем.
Його підлеглі, що заціпеніло спостерігали, почали діяти.
Вони рушили, щоб оточити Тінь, який стояв перед отвором, а потім одночасно кинулися на нього.
Однак наступної миті…
Чорний спалах відкинув їх.
Вистачило лише одного удару, щоб відправити в політ видатних магічних мечників, яких обрав Доем.
– Не може…
Отже, це Тінь. Доем чув плітки, очевидно, що всяка шушваль не зможе проти нього виступити.
Він затиснув рану, з якої текла кров, і впав на землю.
– До-допоможіть! Чи є хтось?! Хтось, хто зможе його перемогти?! – закричав Доем.
Але у відповідь він почув лише шум дощу.
Лицарі королівства Мідґар оточили Тінь здалеку, проте не наближалися.
Ніхто не недооцінював здібності того, хто зміг перемогти Айріс.
Дощ перейшов у зливу. Великі краплі водоспадом стукотіли об землю.
На довгому мокрому плащу Тіні відбивалося світло блискавки.
Щоразу, коли спалахувала блискавка, з темряви виринала постать Тіні.
– Я йду.
Одночасно з голосом, жінка у сірому плащі стрибнула.
Вона скинула у повітрі плащ і, вихопивши довгий меч, приземлилася.
– Богиня Війни Беатрікс… – прошепотів хтось.
Меч під дощем тривала красива білява ельфійка.
На ній лише нагрудник і пов’язка на стегнах. А її оголена біла шкіра намокла під дощем і блищала від кожного спалаху блискавки.
Тінь і Беатрікс мовчки дивилися одне на одного, ніби шукаючи відповідного моменту.
Бій почався одночасно з потужним ударом грому.
Смолисто-чорна катана видовжилася, щоб відповідати довжині меча Беатрікс.
І – спалах.
Тінь ударив смолисто-чорним мечем.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥