Сходження в тіні. Том 2. Епілог. Частина 2

Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて!』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow

Англійська назва: The Eminence in the Shadow

Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!

Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке) 

Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)

Рік початку видання: 2018

Кількість томів: наразі 6

Випуск: триває

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.

Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.

Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.

Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリAndrii, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tzvilgerforc, Kirito Kun.

У мене є Patreon і Buymeacoffee.

Сторінки у Facebook, Телеграм.

Том 2. Епілог. Частина 1

Епілог (Заключний розділ). Яка справжня особистість цього загадкового нахаби?! Частина 2

Краплі зникли.

На мить, там де пройшов удар, виник порожній простір без дощу.

Однак Тінь промахнуся.

– Хо-о…

Беатрікс миттєва зреагувала, зробивши півкроку назад та ухилившись від удару Тіні.

Далі вона перейшла в контратаку.

Вона спрямувала смертоносний удар на Тінь.

Він усміхнувся під маскою.

Тінь ухилився від атаки, нахилившись убік, а потім, ставши рівно, змахнув мечем.

Але Беатрікс також швидко ухилилася.

Коли вона відвела довгий меч, то низько нахилилася, щоб уникнути удару Тіні.

А потім знову перейшла в атаку.

Єдине, що розсікала їхня зброя, це дощ.

Десятки прорізів проходили крізь воду, що лилася з неба, і в тих місцях дощ на мить зникав.

Краплі розліталися маленькими бризками, вимальовуючи красиві візерунки, коли їх освітлювала блискавка.

Всі навколо затамували подих, спостерігаючи за цим поєдинком.

Це нагадувало танець.

Глядачам важко було побачити рухи їхніх мечів, тому вони спостерігали лише візерунки, які з’являлися завдяки дощу і блискавкам.

Красивий танець мечів.

Для всіх було зрозуміло, що ці двоє були на вершині майстерності фехтування.

Танець, на який інші хотіли дивитися вічно, припинив Тінь.

– Схоже, я не можу дістати тебе цим мечем…

Він відступив на певну дистанцію й уважно подивився на Беатрікс.

Вона не погналася за ним, а зупинилася перевести погляд. Її великі груди швидко піднімалися й опускалися.

– Неймовірно… – видихнувши, Бетрікс не стримала свого захвату.

Її блакитні очі були прикуті до Тіні. Якийсь час вони дивилися одне на одного.

– Дозволь показати тобі мій справжній меч.

Після цих слів Тінь повернув смолисто-чорній катані її початкову довжину.

Це була відстань, на якій він діяв.

– Почнемо.

Сказав Тінь і зробив крок.

Простір між ними скоротився.

– Кх?!

Далі був удар.

Щойно він скоротив відстань між ними, Беатрікс відмовилася від атак і зосередилася на захисті. Однак вона навіть не бачила меча Тіні.

Не тільки вона, ніхто не міг його побачити.

Цей удар не очистив простір перед ним від крапель дощу.

– …кхах!!

Удар відкинув її, і вона упала, омита водою з неба.

Хоча Беатрікс не бачила його меча, але скористалася інтуїцією, щоб заблокувати удар. Однак їй це заледве вдалося. Її безжалісно відкинуло, і вона упала на землю, не змігши завдати удару у відповідь.

Беатрікс негайно підскочила на ноги, готуючись до нападу.

Загриміло, небо прорізала блискавка. Коли згаснуло світло, зник і Тінь.

В одну мить він опинився прямо перед нею.

Тінь знову змахнув невидимим для ока мечем.

Беатрікс зосередила всю свою увагу на його зброї, але знову отримала удар.

– …Кх!!

Вона його не побачила.

Беатрікс підвелася та, ігноруючи бруд на обличчі, негайно відскочила назад, щоб триматися від Тіні на певній відстані.

Лише інтуїція й удача допомагали їй заледве захистити себе.

Не було жодної гарантії, що вона зможе заблокувати наступний удар.

Він не переслідував її.

Беатрікс поглянула на Тінь, чия постать вимальовувалася під спалахом блискавка, і задумалася.

Чому я не бачу меча?

Справа була не тільки в тому, що він швидкий. Зі зброєю Тіні було ще щось.

Беатрікс знайшла відповідь у пам’яті про довге життя, сповнене битв.

Його стиль природний.

З багатьох стилів фехтування, швидкий меч у бою, безперечно, був найбільш загрозливими. Однак навіть якщо супротивник швидкий, атака завжди починалася з підготовчих рухів. І навіть якщо противник не мав підготовчих рухів, маючи достатньо досвіду, можна було зловити момент атаки.

Найнебезпечнішим стилем був той, коли твоя свідомість не вловлювала атаки. Швидкість тут була необов’язковою. Вистачало і того, що свідомість не могла визначати момент атаки.

Фехтування Тіні було природним.

Він не мав ні бажання вбити, ні жаги крові, не мав вагань і пихатості. Його дії були природними.

А люди не звертали уваги на природні речі.

Та само, як Беатрікс не звертала увагу на дощ, вона не помічала і меч Тіні.

– Дивовижно…

Беатрікс щиро захоплювалася глибиною майстерності Тіні. Його навички знаходилися в безодні, до якої ніхто не міг досягнути.

Вона була готова до власної поразки.

– Богине Війни, покажи мені на що ти здатна… – Тінь підняв смолисто-чорний меч.

Беатрікс не була впевнена, що зможе заблокувати цей удар.

Однак…

– Заждіть… – чистий голос перервав бій між ними. – Я теж приєднаюся.

Неподалік стояла Айріс з оголеним мечем.

– Принцесо Айріс…

Беатрікс поглянула на неї, ніби хотіла щось сказати.

– Я знаю. Знаю, що недостатньо сильна… – Айріс усміхнулася, щоб приховати розчарування. – Однак я не можу відступити. Я не можу дозволити, щоб він знищив фестиваль Бушін і втік. У мене є гордість і воля, так само як і в королівства Мідґар…

Вона глянула на Тінь.

– Я зупиню його, навіть якщо мені доведеться заплатити життям. Пані Беатрікс, скористайтеся цим, щоб убити його.

– …Зрозуміла. Так і зроблю.

Беатрікс погодилася з рішучістю Айріс.

Вони обидві поглянули на Тінь з палкою готовністю в очах.

– Вперед… Покажіть на що ви здатні.

Він опустив меч і зайняв оборонну позицію.

Повільно скорочуючи відстань між ними, Айріс шукала можливість для дії.

Якийсь час чувся лише звук дощу і грім.

– Принаймні нехай один удар стане відплатою.

В мить, коли прокотився потужний грім, Айріс кинулася в атаку.

Вона швидко наближалася, націлившись довгим мечем у шию Тіні.

Однак йому достатньо зробити півкроку назад, щоб уникнути удару. Він передбачив її промах й очікував на наступний крок.

Але меч Айріс видовжився.

Вона збільшила зону його дії, кинувши зброю під час руху.

Тінь негайно змінив послідовність рухів. Він повернув меч, яким мав контратакувати, і відбив зброю Айріс.

Здавалося, її напад зазнав краху.

Проте Айріс використала інерцію кроків і нахилилася, простягнувши руки, щоб схопити тулуб Тіні.

Це був відважний вчинок, спрямований на те, щоб зупинити його і обмін на власне життя.

Він не міг цього уникнути.

– Браво.

Наступної миті Тінь ударив Айріс коліном в обличчя.

Вона навіть не знала, що рукопашний бій був найбільшою його силою.

Айріс скрутилася на землі.

Однак вона досягнула своєї мети.

Щоб завдати їй удару коліном, йому довелося на мить зупинитися на місці.

І цієї миті було достатньо.

– Хія-а-а!!

Беатрікс завдала удару.

Вона щосили вдарила довгим мечем по чорній катані.

Пролунав гучний звук – і катана примусила руку Тіні відхилитися назад.

Його стійка зламалася.

Це був ідеальний момент.

Беатрікс діяла неймовірно швидко.

Однак Тінь набагато швидше випустив меч.

За частку секунди він відкинув зброю і зникнув.

Тінь був поза полем зору Беатрікс.

– Знизу?!

Нахилившись так низько, ніби він повз по землі, Тінь схопив Беатрікс за талію. Це був витончений та елегантний рух, на відміну від того, що намагалася зробити Айріс.

Тінь був надто близько, щоб Беатрікс могла скористатися довгим мечем.

Він з легкістю підняв її тіло і кинув на землю.

– Кхах!

На кам’яному полі для бою з’явилися тріщини.

Повітря з її легенів примусово виштовхнуто.

Однак вона скористалася цим моментом, щоб використати довгий меч.

Її свідомість огорнута серпанком болю, але Беатрікс змахнула мечем.

Тінь не звернув на це уваги, він підняв її і знову кинув на землю, відпустивши на півдорозі.

Довгий меч Беатрікс розрізав повітря – і вона врізалася у стіну арени.

При зіткненні пролунав гучний звук.

Потім, зі свистом, щось упало з неба.

Тінь протягнув руку – і схопив смолисто-чорний меч.

Ніби все було сплановано…

Спалах блискавки висвітив дві постаті, що лежали на землі.

Глядачі не могли повірити власним очам і були нажахані тим фактом, що навіть Беатрікс з Айріс виявилися безпорадними.

– …Це кінець.

Тінь поглянув на переможених супротивниць і, повернувшись, збирався іти.

– Зу-зупинись…

Він почув голос і зупинився.

– Я щ-ще можу битися…

Айріс, похитуючись, звелася на ноги.

За нею слідувала Беатрікс, вони, скинувши уламки стіни, теж встала.

– Я теж можу…

Дві мечниці стояли на ногах.

Однак Тінь лише кинув на них погляд і знову почав іти.

– Стій! Тікаєш?!

Почувши голос Айріс, Тінь зупинився.

– …Тікаю?

Наступної миті арену залило синьо-фіолетовим світлом.

– Що…?!

– Кх!!

Приголомшливий потік магії. Він лився з тіла Тіні, закручуючись у спіраль.

Поглинутий магічною силою, дощ припинився.

– Не може… Це реально…?!

– Це… неможливо…

Айріс і Беатрікс були приголомшені цією неймовірною силою.

Якщо він був настільки могутній, то з легкістю перетворить на порошок цю арену.

Айріс, Беатрікс і глядачі – всі були однакові безпорадні перед цією силою.

– Навіщо мені тікати…?

Вони мусили визнати той факт, що ніхто не міг його зупинити.

– Чому…? – голос Айріс тремтів, коли вона заговорила. – Якщо ти маєш таку силу… то міг убити нас у будь-яку мить.

– …Я досягнув своєї мети. Мене не цікавлять ваші життя… Єдині, кого ми будемо вбивати, це наші вороги.

Тінь поглянув на Айріс, магія концентрувалася в його мечі.

– Запам’ятай… хто насправді є ворогом…

Далі Тінь випустив у небо синьо-фіолетову магічну силу.

Сліпуче світло огорнуло арену, столицю і небо, розігнавши дощові хмари.

Коли воно зникло, на небі залишилася лише чиста блакить.

Тіні ніде не було видно.

Хмари, дощ, грім і сам Тінь – все зникло, ніби цього всього і не було.

– Запам’ятати, хто насправді є ворогом…? Тінь, хто ти…?

Поглянувши у безхмарне небо, Айріс прошепотіла слова Тіні.

Якою була його мета…? Хто був її справжнім ворогом…?

Вгорі над ними зависла велика веселка.


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і BuymeacoffeeБанкаМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥