Сходження в тіні. Том 2. Епілог. Частина 3

Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて!』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow

Англійська назва: The Eminence in the Shadow

Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!

Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке) 

Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)

Рік початку видання: 2018

Кількість томів: наразі 6

Випуск: триває

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.

Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.

Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.

Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリAndrii, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tzvilgerforc, Kirito Kun.

У мене є Patreon і Buymeacoffee.

Сторінки у Facebook, Телеграм.

Том 2. Епілог. Частина 2

Епілог (Заключний розділ). Яка справжня особистість цього загадкового нахаби?! Частина 3

***

Роза бігла під дощем.

Вона не знала куди. Просто продовжувала бігти, поки дощ не припинився.

Вона опинилася у лісі.

У щілинки між вологими верхівками дерев пробивалися сонячні промені.

Роза упала на траву біля стовбура і перевела подих.

В її голові кружляли різномасті думки. Вона думала про батька, про свою країну, майбутнє…

Думки і тривоги переплітаються всередині неї, тривожачи серце Рози.

Якою б не була причина, вона – вбивця, що забрала життя короля Оріани. Вона не мала наміру заперечувати це, і більше не планувала шукати смерті, щоб уникнути відповідальності.

Роза збиралася взяти на себе відповідальність за вбивство батька разом з обов’язками принцеси.

Але це надто важка ноша для неї.

Що більше Роза думала про це, то більше нервувала.

Відповідальність і вага обов’язків придушували рішучість і віру.

Вона ще могла битися. Вона ще повинна була битися. Але чого насправді могла досягнути слабка сімнадцятилітня дівчина…?

Роза опустила голову і сховала обличчя в колінах.

Вона згорнулася в клубочок і тремтіла.

Роза залишалася у такій позі, поки сонячне світло не набуло червоного відтінку.

– Час іти…

Сказала вона собі, ніби намагаючись переконати, і піднялася.

Роза не знала, куди їй іти. Але вона знала, що мала рухатися далі.

Коли Роза спробувала піти…

– У тебе є два варіанти.

За її спиною пролунав чарівний голос.

– Хах?!

Коли Роза обернулася, то побачила ельфійку в чорній сукні.

Золоте волосся і блакитні очі. Риси красивого обличчя настільки витончені, ніби вирізані з каменю.

– Ти… Альфа…

Альфа схрестила руки і загадково усміхнулася.

– Ти можеш битися одна або можеш битися пліч-о-пліч з нами. Вибирати лише тобі.

– Пліч-о-пліч з вами…?

Ворог Рози і ворог Саду Тіней – один і той самий.

Але навіть якщо у них був спільний ворог, це не означало, що вони зможуть працювати разом.

Проте це правда, що вибір у неї був невеликим.

Скоро по її сліду підуть переслідувачі. Якщо вона планувала бути одна, то мусила десь сховатися. Тож єдиним вибором Рози зараз було б сховатися у горах… Ні, також був варіант з Беззаконним містом.

Але тепер Роза злочинниця, що вбила короля Оріани. Навіть якщо вона потрапить у Беззаконне місто, то там на неї полюватимуть, щоб отримати винагороду за її голову.

– Чи зможете ви врятувати королівство Оріана?

– Це залежить від тебе. Зараз у нас немає причин діяти заради тебе. Якщо ти хочеш врятувати свою країну, то доведи свою цінність.

– Цінність…?

– Як свою… так і цінність королівства Оріана…

– І якщо я доведу, ви зможете врятувати мою країну…?

– Це в межах наших сил.

Відповідь Альфи була проста. Все, що вона робила, це пропонувала Розі вибір.

Ельфійка не давала їй порад і не пропонувала допомогу.

Рішення мала зробити Роза.

– …Вбивця… Тобто, Тінь – лідер вашої організації?

– …Саме так.

В її голові виринув спогад про хлопчика, що в дитинстві врятував її, а тепер продовжував невтомно боротися зі злом.

Роза вирішила повірити в нього.

– …Тоді я готова стати разом з вами.

– Зрозуміла. Ласкаво просимо. Іди за мною.

У голосі Альфи не було жодних емоцій. Вона повела Розу глибше в ліс.

– Можу я запитати дещо? – сказала Роза, слідуючи за Альфою.

– Можеш.

– Хто насправді Тінь…?

Він людина з залізною волею, яка з дитинства боролася зі злом. І в нього стільки сили, що він насправді міг перемогти. Але ні його сила, ні переконання, ні походження – невідомі. Він повністю оповитий таємницею.

– Якщо ти хочеш це знати, здобудь нашу довіру.

– Довіру…

– Але якщо ти доведеш свою цінність, то зможеш дізнатися це…

Далі вони мовчки йшли лісом.

***

Вони йшли крізь густий туман, крізь який не пробивалося сонячне світло.

– Де ми? Це…?

– Ліс Безодні, – відповіла Альфа.

Роза чула розповіді про нього. Ніхто не знав, де знаходився цей загадковий ліс, але говорили, що ті, хто заходив в нього, не могли вийти.

Роза навіть не могла побачити Альфу, яка була прямо перед нею.

Синьо-фіолетовий туман наповнений магічною силою і це плутало її відчуття.

– Цей туман з’явився завдяки диханню дракона…

– Дракон…

Вони практично були легендою. Колись хтось бачив одного під час блакитного місяця, але останнє записане полювання на дракона датувалося більш ніж сотнею років тому.

– Колись давно він прийшов сюди, щоб битися з Туманним Драконом.

– Він…?

– У юності він був достатньо сильним, щоб перемогти драконом, але не знищити. Дракон визнав його і дихнув на нього.

Отже, цей фантастичний синьо-фіолетовий туман – це подих дракона…

– До речі, він надзвичайно отруйний.

Тіло Рози затремтіло.

– Тому не відходь далеко. Якщо ти відійдеш, то негайно помреш.

– Зрозуміла…

Вони удвох ішли крізь густий туман, аж раптом повітря прояснилося.

– Це…

Сонячні промені омивали білий замок.

– Александрія, стара столиця, зруйнована Туманним Драконом. Це наша база.

Стара столиця Александрія. Роза якось бачила цю назву у книзі.

Але жодна книга не могла описати красу цього міста.

Навколо столиці розкинулися величезні поля, на яких дозрівав врожай рослин, який Роза ніколи не бачила. Навіть у спеку дівчата енергійно збирали врожай.

– Вони збирають какао. Це головний інгредієнт для виготовлення шоколаду. Будь готова до того, що тобі теж доведеться цим займатися.

– Хвилинку, шоколад…? Компанія Міґоші також є частиною Саду Тіней?

Альфа на це лише усміхнулася.

Наразі лише компанія Міґоші продавала шоколад. Ніхто не знав ні які потрібні для цього інгредієнти, ні процесу виробництва.

Удвох вони пройшли крізь браму і зайшли в замок.

– Лямбда поряд?

– Я тут.

На поклик Альфи відгукнулася жінка, вона опустилася перед ельфійкою на коліна.

– У нас з’явилася новенька. Займись її тренуванням.

– Так, як накажете.

– Продемонструй нам свою силу. Упевнена, ти зможеш швидко прокласти свій шлях…

Сказавши це Розі, Альфа кудись пішла.

Вона залишилася наодинці з жінкою на ім’я Лямбда.

Це була ельфійка з темною шкірою, сивим волоссям і золотистими очима. Навіть крізь чорний костюм було зрозуміло, що ця висока жінка мала пружні м’язи.

Її очі були гострими, а губи пухкими.

– Я – Лямбда, твоя інструкторка. Іди за мною.

– Так.

Роза пішла за Лямбдою і дісталася до задньої частини замку.

Там наполегливо тренувалася велика кількість дівчат.

– Ого…

Розі вистачило одного погляду, щоб зрозуміти: кожна з них сильна.

– Номер 664, номер 665!

– Так, пані!

– Тут, пані!

На слова Лямбди з юрми вибігло двоє дівчат.

Ельфійка і звіролюдка.

– Ви кликали, інструкторко? – майже крикнула ельфійка.

Звіролюдка витягнулася біля напарниці.

– Це новенька. Я зараховую її до вашого загону.

– Зрозуміли!

– Номер 666, роздягайся.

– Га? – Роза не зрозуміла, що їй сказали.

– Номер 666 – це ти. Відтепер цей номер твоє ім’я.

– Я номер 666…

– Раз ти це зрозуміла, то роздягайся.

– Що?

– Не змушуй мене повторювати це ще раз!

Наступної миті одяг на Розі був розрізаний.

Це сталося дуже швидко.

Мить – і Роза повністю оголена.

– Щ-що ви?! – Роза присіла, намагаючись прикритися.

– Відсьогодні ти – личинка. Не більше. Відкинь своє ім’я! Свій одяг! Відкинь усе – і стань ідеальним солдатом!

Лямбда кинула до ніг Рози чорну грудку.

Це був слиз.

– Номер 664! Навчи личинку, як ним користуватися!

– Так, пані!

– Гм? Що це?

У лахмітті, що колись було одягом Рози, тріпотів папірець.

Інструкторка Лямбда взяла його і тримала перед собою.

– Це…!

Це був папір, у який загортали бутерброди від «Короля Тунця», один з таких їй подарував Сід.

Коли вона побачила його, то приховані глибоко всередині почуття вирвалися на зовні.

Він був її першим коханням.

Вона билася проти нього у попередньому турнірі. Він врятував їй життя під час нападу терористів.

Кожен з цих спогадів був незамінним і дорогоцінним.

Всього лише тиждень тому Роза мріяла бути разом з ним.

Але вона більше не могла повернутися.

Їхні шляхи більше ніколи не перетнуться.

– Що з обличчям? Я ж сказала: відкинути все!

Лямбда люто пошматувала пакувальний папір на очах у Рози.

Шматочки паперу підхопило вітром і підкинуло високо в небо.

Це були обривки мрії, яка ніколи не здійсниться…

З очей Рози покотилися великі сльози.

>>Том 2. Додаток<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і BuymeacoffeeБанкаМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥