Сходження в тіні. Том 2. Пролог. Частина 1

Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて!』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow

Англійська назва: The Eminence in the Shadow

Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!

Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке) 

Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)

Рік початку видання: 2018

Кількість томів: наразі 6

Випуск: триває

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.

Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.

Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.

Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели висловіть Alastor.

У мене є Patreon і Buymeacoffee.

Сторінки у Facebook, Телеграм.

Том 1. Додаток

Пролог. До Святої Землі Ліндблюм! Частина 1

Все почалося з листа Альфи, в якому було написано лише одне речення.

«Якщо вам нудно, то приходьте до Святої Землі».

Літні канікули через пожежу в академії почалися рано, а це означало, що в мене море вільного часу. З власного досвіду я знав, що, прийнявши запрошення Альфи, на мене чекає щось веселе. Тож на наступний день після отримання листа я вирушив до місця призначення.

Свята Земля Ліндблюм. Я був там один раз раніше. Це одне зі святих місць найпопулярнішої релігії світу – Святого Вчення. Ця релігія проповідує, що єдиним богом є – Беатрікс, Богиня, що обдарувала героїв своєю силою.

Подорож від академії до Святої Землі екіпажем займе десь чотири дні. Обидва місця знаходяться у королівстві Мідґар, тож це відносно близько.

Деякий час я думав: мені бігти до потрібного місця чи їхати каретою, як справжньому мобу? Зрештою, я вирішив сумлінно виконувати свою роль непримітного персонажа і сів у карету. «Потрібно пам’ятати про такі речі», – подумав я, вдаючи, що з усім старанням дотримуюся ролі.

Якби я міг повернутися в минуле, то врізав би собі.

Я мав просто побігти туди. Якби я біг уночі, то прибув би на місце дуже швидко.

Але через те, що я цього не зробив, я їхав у одній кареті з президенткою студентської ради Розою Оріаною.

У розкішній, просторій і комфортабельній кареті були лише ми з Розою. Спочатку я їхав на дешевому кінному екіпажі, але коли ми зупинилися в одному з міст, я випадково зустрів Розу і вона запросила мене до своєї карети.

Я негайно відмовився.

Але що моя відмова проти влади королівської родини? Коли все було сказано і зроблено, в мене не було іншого вибору, як їхати до Святої Землі разом з нею.

Згідно зі словами Рози, у Святій Землі відбувається подія під назвою «Випробування Богині», а її саму, Розу тобто, запросили як гостю.

Почувши її слова, я подумав, що Альфа, мабуть, запросила мене, щоб ми разом могли подивитися на цю подію. Однак в якийсь момент я не міг зрозуміти, що говорить Роза.

– Було б великою трагедією втратити такого хороброго юнака, як ти, Сіде, у тих подіях. – З ніжною усмішкою сказала Роза.

Я взагалі-то моб, тому маю деякі заперечення. Я не хоробрий. І відколи це вона почала звертатися до мене просто «Сід»? Хоча, у цій частині є певний сенс.

– Коли я дізналася, що ти живий, то відчула, що це доля. Зараз ми можемо ось так говорити тому, що світ благословив нас.

Це та частина, де немає сенсу. Перш за все – я не вірю в долю і не розумію слів «світ благословив». Я той, хто готовий показати світу середній палець.

– Жодних сумнівів, наш шлях буде вкритий тернами. Ніхто не дасть нам свого благословення і ніхто не прийме нас такими, якими ми є.

Ти ж щойно сказала, що світ благословив тебе.

– Однак розповідають, що легендарні герої, які отримали силу від богині, здобули славу між людей і мали величезні багатства, що дозволило їм одружитися з принцесами великих королівств. Шлях буде тернистим і важким, але я вірю, що в кінці на нас чекає щасливе майбутнє.

Це що, Святе Вчення? Дуже по-релігійному вводити широкі маси в оману, згадуючи лише невелику кількість винятків, як-от герої.

– Якщо пройти випробування Богині, то буде зроблений один крок уперед на цьому тернистому шляху. А я пізніше зможу розповісти батьку про хороброго юнака.

Отже, юнак, який пройде випробування Богині, щасливчик.

– Подолаємо цей тернистий шлях разом, крок за кроком. І кожен крок робитиме нашу любов глибшою і міцнішою.

О, це біг у двох на трьох ногах, так? Дух співпраці і все таке. Дуже відповідає Святому Вченню.

– Поки що ми не можемо про це нікому розповідати, але ми маємо зробити все можливе заради щасливого майбутнього.

– Ага.

Роза протягнула мені руку і я взяв її. Я не дуже розуміюся на релігії та всяких вченнях, але якщо вона каже, що це потрібно для щасливого майбутнього, то я згоден. Зрештою, щастя важливе. Моє так точно.

Побачивши пристрасний погляд Рози і відчувши її злегка спітнілу долоню, я подумав, що потрібно тримати з дівчиною певну дистанцію. Я не маю нічого проти релігії, але у таких справах людям потрібно бути на одній хвилі. Коли всі завзяті збираються разом і йдуть займатися своїми справами – всім стає краще.

– Сьогодні гарна погода, чи не так? – сказав я, поглянувши крізь вікно карети на чисте небо і зелені поля.

Коли хочеш відійти у розмові від нудної теми, можна поговорити про погоду. Надійний і простий план.

– Так, сонце світить дуже яскраво, а надворі досить жарко. – Відповіла Роза, перевівши погляд на вікно.

Хоча всередині карети тінь, але ми все одно трохи пітніли. Світла шкіра на шиї Рози блищала від поту. Її волосся медового кольору з витонченими кучерями погойдувалися, вона злегка примружувала блідо-золотисті очі.

Ми деякий час розмовляємо про те чи інше. Про школу або погоду, час від часу замовкаючи і підшукуючи нові теми. Існують різні види тиші, приблизно їх можна розділити на дві категорії: зручну і незручну тишу.

Думка про те, що мовчазна пауза в розмові, завжди незручна – дуже поширена, але я вважаю, що це не так вже й погано. Зрештою, коли ти розумієш, що обидві сторони старанно працюють над пошуком теми для розмови, це викликає якесь приємне відчуття всередині.

Це нормальна ситуація, зрештою ми лише вдвох у цій кареті, тому цілком природно, що розмова буде перериватися і виникатимуть паузи, під час яким ми намагаємося підшукати теми. Саме це старання викликає приємне відчуття.

Після якоїсь там паузи Роза заговорила на іншу тему.

Вечірнє сонце почало котитися вниз, надаючи променям світла червоного відтінку. 

– Гадаю, багато чого ховається за лаштунками того випадку в академії.

– Гм?

В очах Рози відбивався далекий захід сонця.

– Та група людей у чорному, що назвалася «Садом Тіней», і та людина, що назвала себе Тінню – вони, швидше за все, належать до двох різних організацій.

– Чому ви так думаєте?

– У них різні стилі фехтування. Люди в чорному билися стандартним стилем, тоді як Тінь і його жінки-підлеглі билися зовсім інакше. Я ніколи раніше не бачила подібних прийомів. Це має бути новий стиль.

– Он як.

– Я також розповіла про конфлікт між людьми у чорному і Тінню лицарському ордену Мідґара, але в публічній заяві обидві сторони проголосили учасниками однієї організації. Жодна з їхніх причин не звучить переконливо. Гадаю, за цим випадком має щось бути.

– Можливо, ви надто багато думаєте про це?

– Добре, якщо це так. Але якщо ні… якщо королівство Мідґар дивиться на неправильного ворога… то нас може чекати велике лихо. Королівство Оріана почало власне розслідування, але ти також подбай про власну безпеку, Сіде.

Я кивнув.

Роза тихо усміхається і киває у відповідь.

– Ми скоро прибудемо до наступного міста. Я скажу, щоб тобі приготували кімнату поряд з моєю.

– О, ні, не турбуйтеся про це. Я знайду собі дешеве місце.

– Краще не треба, там небезпечно. Я заплачу за кімнату, тож не хвилюйся про це.

– О, ні-ні-ні, я не хочу вам нав’язуватися.

– Між нами нема потреби у скромності.

І ось так я зупинився в першокласному номері, який коштує 300 тисяч зені за ніч. Ми удвох повечеряли в елітному ресторані, вибрали розкішний одяг, оглядаючи вітрини, навідалися до казино, після чого повернулися до готелю. Ясна річ, що куди б ми не пішли, до нас ставилися, як до королівських осіб. Номер також був відповідним. М’яке ліжко, у номері є ванна. Все прекрасно.

А ще краще те, що я не витратив жодного зені. Можливо, краще бути мобом, що паразитує на багатому товариші? Варто задуматися над цим варіантом… і закрити очі на релігійний фанатизм.

Ми прибули до Святої Землі Ліндблюм через два дні після полудня.

Чудовий храм, що виглядає так, ніби його вирізали прямо з гори, нависає над білими спорудами. Головна вулиця, що проходить через місто, заповнена туристами, в кінці дорога впирається у сходи, які ведуть прямо до дверей храму.

Перекусивши, як завжди, в елітному ресторані, ми гуляли головною вулицею, оглядаючи ятки і вітрини магазинів.

Я помітив невеликий сувенір з драконом, який обмотався навколо меча. Подібні речі частенько можна було побачити в туристичних місцях Японії. Що ж, подібні речі є і в цьому світі. Однак цей сувенір зображував не дракона, а зловісну  ліву руку, яка обмоталася навколо меча. Я з цікавістю підняв цю річ.

– Зацікавило?

– Так, трохи. Мені цікаво, чому меч огорнутий лівою рукою?

Роза притискається до мого плеча і дивиться на предмет у моїх руках. Я перепрошую, пані, але це трохи спекотно. Звичайно, ми піднялися на певну висоту, але це не змінює того факту, що зараз літо.   

– Це меч героя Олів’є і ліва рука демона Діаблоса. Кажуть, що герой Олів’є відрубав ліву руку демона Діаблоса і запечатав її на Святій Землі. Ось там. – Роза показує вгору, на сходи і храм, що височіє над всім. – На тій крутій вершині є руїни, які називають Святилищем. Говорять, саме там запечатана ліва рука Діаблоса. Звичайно, це просто казки. – Роза усміхається і додає: – Цей сувенір дуже популярний серед чоловіків.

>>Том 2. Пролог. Частина 2<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥