Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели висловіть Alastor.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Пролог. До Святої Землі Ліндблюм! Частина 2
– Схоже на те. Перепрошую, скільки це коштує?
Я купив один сувенір для Хьоро. 3000 зені не так вже і багато, але мені довелося витягти їх зі своєї кишені.
Яґа ж дав мені список того, що він хоче. Але це здається проблемним, тож я в нього ще не зазирав.
Після того, як я поклав сувенір до кишені, ми продовжили неквапливо йти далі. Вигляд туристів, що проходили повз нас, і жваві вуличні торговці викликали в мені почуття ностальгії.
Раптом Роза потягнула мене за руку.
– Схоже, пані Нацуме підписує примірники своєї книги. Я велика фанатка!
Перед нами зібрався величезний натовп. Здається, вони скупчилися перед книгарнею, але я не бачу вивіски чи чогось схожого.
– Не проти, якщо я стану в чергу? Це може зайняти деякий час… – Роза дивиться на мене щенячими очима.
– Іди, я зачекаю.
– Дякую! А ти?
– Ні, я тут постою.
Роза купила одну з книг на полиці і стає в чергу. Знічев’я я також беру книгу і ліниво гортаю сторінки.
«Я дракон. Але ще не маю імені».
Хвилинку, це ж чистої води плагіат, так?
Ні, можливо, якийсь літературний геній мав таке ж саме естетичне сприйняття, як і людина з іншого світу. Я заспокоїв себе і потягнувся за іншою книжкою.
«Ромео і Джульєтта».
Беру свої слова назад. Це точно плагіат. Ще і не одного твору.
«Попелюшка»
«Червона Шапочка».
Також є книги, в яких написанні переповідки голлівудських фільмів, манґи й аніме. Тепер усе склалося.
Схоже, у цьому світі переродився ще хтось, крім мене.
Я купую книгу і стаю в чергу, щоб отримати автограф пані Нацуме.
Я просто хочу дізнатися більше про цю авторку.
Поки я думав, черга просувалася вперед і незабаром я зміг її побачити. Хоча через накинутий капюшон важко роздивитися деталі, але це точно жінка.
Її чудове сріблясте волосся спускається до плечей, під одним з її блакитних очей знаходиться родимка. Верхній ґудзик її блузки розстебнутий, відкриваючи декольте.
– Вона що тут робить?
Жодного сумніву, це дівчина, яку я дуже добре знаю. Масажуючи скроню і хитаючи головою, намагаюся тихо покинути чергу.
– Перепрошую, куди ви зібралися?
Однак мені не вдалося вислизнути. Схоже, вона помітила мене раніше, ніж я її впізнав.
Черга просувалася і просувалася, нарешті я опинився прямо перед пані Нацуме. Я став перед прекрасною ельфійкою зі срібним волоссям. Так, це ельфійка, яку добре знаю.
Це Бета.
– Книгу, будь ласка.
Бета вдає, що не знає мене, беручи копію книги з моїх рук і з усмішкою на обличчі.
Спостерігаючи, як вона чітким, плавним і відпрацьованим рухом підписує книгу, я не втримався і запитав.
– Як справи? – говорю шепотом.
– Досить непогано. Моє ім’я стало доволі популярним.
Зрозумів. Ще одна.
Вона використовує мої знання, щоб заробляти гроші.
Раніше я розповідав Беті історії з мого минулого життя. Їй подобалася література, тож я думав, що на основі розповідей і казок з мого попереднього світу, вона зможе створити власні круті історії, однак я не очікував, що вона буде займатися плагіатом і заробляти на цьому гроші.
Ти розчарувала мене, Бето.
Я дивлюся на неї холодними очима, коли вона протягує мені підписану книгу.
– Мене запросили як гостя, тож я маю доступ до внутрішньої інформації. Деталі я написала у книзі. – Вона передала мені книгу і говорить це якомога менше рухаючи губами.
Я йду, не кинувши на неї жодного зайвого погляду. Як гарно. Ми ніби у шпигунському фільмі.
Можливо, я був надто суворий до тебе, Бето.
Коли я вийшов з магазину, мене зустріла до дивного щаслива Роза.
– Я знала, що тобі також подобається пані Нацуме.
– Ні, я…
– Розумію. Це важко визнати, бо більшість її шанувальників – жінки. І попри те, що майже всі, хто прийшов на підпис книги, жінки, у неї також багато чоловіків-шанувальників.
– …Ага, гадаю, так і є.
– Історії пані Нацуме такі популярні завдяки її великій уяві. Ці розповіді абсолютно нові, а персонажі сповнені новітніх і свіжих ідей.
Нові розповіді, персонажі з новітніми і свіжими ідеями, га? Закладаюся, що це так.
– Пані Нацуме пише у багатьох жанрах: романтика, містика, пригоди, казки, фантастичні розповіді… Її історії ніби написані різними людьми. Саме ця різноманітність захопила серця великої кількості читачів.
Бо вони і були написанні різними людьми.
– Поглянь, так вона підписала мій примірник. Я попросила пані Нацуме написати моє ім’я. – Щасливо сказала Роза, розгортаючи книгу і показуючи підпис, де написано її ім’я і підпис шахрайки Нацуме.
Якщо подумати, то вона сказала, що написала деталі в моєму примірнику книги. Я розгорнув книгу і бачу текст.
– Це… стародавнє письмо? – каже Роза, зазираючи у книгу.
– Гадаю, так.
Але я не вмію його читати.
– Ти можеш це прочитати?
– Ні, стародавнє письмо складно вивчити, тож я можу розрізнити лише кілька символів. До того ж текст записаний сучасним скорописом, тому я б не зміг його прочитати, навіть якби добре знав стародавнє письмо.
– О-о-о.
Однак це круто, виглядає як шифр або щось таке. Я кинув спроби вивчити стародавній алфавіт, однак текст, написаний стародавнім письмом, викликає в мене величезний захват.
– Але навіщо використовувати стародавнє письмо?
– Бо це виглядає круто.
– Круто?
– Так.
– Он воно що, хлопцям подобаються так речі, еге?
Після цього ми заселилися у розкішний готель і розділилися, бо Роза мала привітатися з якимось важливими людьми.
Вона сказала, що не може представити мене, бо ми поки що лише товариші по академії. Цікаво, що Роза мала на увазі під «поки що»? Вона планує навернути мене у свою віру чи щось подібне?
На її превеликий жаль, я вирішив не схилятися до будь-якої віри. Якби я і став релігійним, то лише у тому випадку, коли заснував би цю віру сам.
Я з тих людей, що мають досить небагато речей, які їм подобаються або не подобаються. Загалом це тому, що більшість речей віднесена до категорії «неважливі».
Однак я вже ж маю певні уподобання. Вони не є якимись важливими, і я міг би обійтися без них, але я маю їх, бо вони мені подобаються. Також є речі, які я не люблю, бо вони мені не подобаються. Навіть якщо намагатися раціонально розділити ці речі, то відкинути емоції не вдасться.
Я називаю їх неважливими уподобаннями і неважливими антипатіями.
Одним із неважливих уподобань є гарячі джерела.
У минулому житті був певний час, коли я взагалі не купався, бо вважав це марною тратою часу. Звичайно, я також мав грати роль звичайного моба, тому щодня приймав трихвилинний душ, але відмовився від прийняття ванної і використовував весь вільний час для тренувань.
Приблизно в той час я досягнув меж, які має людський вид, тому на рахунку була кожна секунду. Це був той час, коли я абсолютно серйозно думав над ідеєю відбити ядерну зброю ударом правої руки.
Після кількох подій я нарешті зрозумів, що мене сильно занесло, тож повернувся до купання. Поштовхом стало гаряче джерело. Занурення у гарячу воду дає душевний спокій. Таке розслаблення прямо пов’язане з якістю тренування і навчання та привело мене до ідеї пошуку магічної сили або аури.
Загалом, я збирався зануритися у гаряче джерело.
Ліндблюм славився ними, і я потайки радів цьому.
Я люблю відвідувати гарячі джерела рано вранці. Звичайно, я відвідую їх і вночі, але вранці мені подобається більше. Причина в тому, що людей у цей час мало. Іноді я можу насолодитися гарячими джерелами на повній самоті.
Я прийшов сьогоднішнього ранку зі сподіванням, що так буде і цього разу, але, схоже, дехто мав таку саму ідею. Що ще гірше, цією людиною виявилася Алексія.
Довге сріблясте волосся зібране на потилиці, її червоні очі на мить широко розплющуються, коли вона бачить мене. Ми негайно починаємо дивитися в різні сторони.
Після цього ми доходимо мовчазної згоди і прикидаємося, що іншої людини тут немає. Це гаряче джерело використовують лише важливі особи, тож зранку, коли тут майже нікого нема, перегородку знімають і джерело доступне для змішаного купання. Це місце просторе і заповнена густою парою, що ховає під собою деталі. Час ідеальний – почало сходити сонце, було б чудово, якби я міг насолоджуватися гарячою водою і ранковою зорею на самоті.
Ми з Алексією купаємося у протилежних кінцях гарячого джерела просто неба з найкращим краєвидом і спостерігаємо за сходом сонця у незручній тиші.
Краєм ока я вловлюю білу шкіру Алексії, від її рухів по поверхні води розходяться брижі.
Облом. Але щойно я подумав, що слід швиденько йти звідси, Алексія порушила мовчанку.
– Твої рани загоїлися? – якщо пригадати її звичну поведінку, то говорила вона дуже тихо.
– Так, зі мною все гаразд, – відповідаю, гадаючи, про які рани вона говорить.
– Я справді розлютилася, коли напала на тебе. Рада, що ти вижив.
– …Ем, дякую?
А, то вона про ті рани.
Провівши з нею деякий час, я зрозумів, що це її спосіб вибачитися. Якщо чесно, я не впевнений чи намагався хтось навчити її правильного вибачення, але, гадаю, це версія вибачення від Алексії.
– Раз така ситуація, я прошу вибачення за те, що вважав тебе вбивцею, яка бігає вулицями і нападає на людей.
Мені бризкають гарячою водою в обличчя.
– Я б такого не зробила.
– Отже, чому ти в Ліндблюмі?
– Мене запросили як гостю на Випробування Богині. А ти?
– Мій друг запросив мене на захопливу подію. Гадаю, малося на увазі «Випробування Богині». Ти знаєш, що це?
Я почув зітхання Алексії.
– Ти прибув сюди, не знаючи що це? Випробування Богині – це битва, яка відбувається раз на рік у день відкриття дверей Святилища. Спогади про стародавніх воїнів пробуджуються всередині і претенденти прибувають, щоб спробувати свої сили. Будь-який магічний мечник може заздалегідь подати заявку на участь, однак немає гарантій, що стародавній воїн відгукнеться на їхній виклик. Щороку сотні темних лицарів прибувають сюди, але лише десяток зможе взяти участь у битві.
Звучить цікаво. Закладаюся, Альфа теж хоче взяти участь.
«Я дракон. Але ще не маю імені» – 『吾輩はドラゴンである名前はまだない』 на сайті «Стати романістом» вказано, що це коротка розповідь автора Каґія написана у 2012 році.
«Ромео і Джульєтта», первинно в українському перекладі «Ромео та Джульєта» (англ. «Romeo and Juliet») — трагедія англійського письменника Вільяма Шекспіра, в якій розповідається про трагічне кохання двох нащадків ворожих веронських родин. Написана англійською близько 1595 року. (Вікіпедія)
Попелю́шка (фр. Cendrillon, нім. Aschenputtel, англ. Cinderella) — фольклорна казка про несправедливе пригноблення і тріумфальну нагороду. Найбільш відома вона за редакціями Шарля Перро, братів Грімм та інших західноєвропейських письменників. Це один з найпопулярніших фольклорних сюжетів, який має понад тисячу втілень у різних народів світу. (Вікіпедія)
«Червоний Капелюшок» (фр. Le Petit Chaperon rouge; нім. Rotkäppchen) — народна європейська казка з сюжетом про маленьку дівчинку, що зустріла вовка (європейський варіант універсального сюжету, поширеного також в Азії й Африці). Літературно оброблена у Франції Шарлем Перро, пізніше записана у Німеччині братами Грімм. (Вікіпедія)
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥