Сходження в тіні. Том 2. Розділ 1-1

Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて!』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow

Англійська назва: The Eminence in the Shadow

Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!

Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке) 

Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)

Рік початку видання: 2018

Кількість томів: наразі 6

Випуск: триває

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.

Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.

Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.

Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели висловіть Alastor.

У мене є Patreon і Buymeacoffee.

Сторінки у Facebook, Телеграм.

Том 2. Пролог. Частина 3

Розділ 1. Розваги під час випробування Богині! Частина 1

«Мені це не подобається», – подумки пробурмотіла Алексія.

Вона сиділа на одному з місць для почесних гостей і спостерігала за відкриттям церемонії Випробування Богині. У першому ряду сиділи Нацуме, Алексія і Роза, за ними сиділо ще багато людей, але ці троє були родзинкою. Очевидно, що їхню красу використовували для привернення уваги. Але дратує не це.

Є дві речі, які Алексії не подобаються.

Перша – Нельсон. Він зараз виконує обов’язки архієпископа і пишно вітає людей із центру арени. Коли вона перед цим говорила з ним про вчорашнє вбивство архієпископа, він уперто відмовляв їй у розслідування справи.

Все почалося з того, що Нельсон бовкнув якусь дурницю про скасування перевірки, оскільки фігурант справи помер. Алексія відповіла: «Раз суб’єкт помер, то це робить розслідування ще більш необхідним, довбню». Ясна річ, вона використала більш дипломатичні слова, однак Нельсон уперто стояв на своєму і заявив, що якщо вона хоче розслідувати, то має знову отримати дозвіл на перевірку.

Навіть якби Алексія негайно вирушила в дорогу, їй знадобилося б 3 дні на повернення у столицю, принаймні тиждень, щоб отримати дозвіл, і ще три дні на подорож до Ліндблюма. І невідомо скільки днів, щоб Нельсон прийняв дозвіл на проведення перевірки. Все залежить від його настрою, але він може примусити її чекати ще мінімум тиждень. Звичайно, після марнування такої кількості часу важливі докази будуть втрачені назавжди.

Однак Алексія діяла від імені королівства, тому не могла застосовувати до нього силу. Святе Вчення – релігія, яка поширена не тільки в цій країні, але і в сусідніх. Якщо вона силою намагатиметься розібратися з цим питання, то це може викликати негативну реакцію з боку сусідів, а про втрату підтримки серед широких можна і не говорити. Релігія була зручним союзником, але мати її за ворога – величезна проблема.

Поглянувши на Нельсона, що виконував обов’язки архієпископа і в піднесеному настрої проголошував промову, Алексія подумки пробурмотіла: «Вдай, що тобі хоч трохи сумно, лисий». Смерть архієпископа тримали у таємниці від громадськості, та все ж… О, до речі, Нельсон лисий.

Алексія зітхає і скоса дивиться на пані Нацуме, яка сидить ліворуч від неї.

Друге, що їй не подобається, це пані Нацуме.

Нацуме чемно сидить поряд з Алексією, і усмішкою відповідає на вигуки людей. Сріблясте волосся у поєднані з блакитними котячими очима плюс родимка під одним оком лише збільшують її шарм. 

Вона усміхається і махає ідеальним, королівським жестом, завойовуючи популярність серед публіки завдяки своїй привабливій зовнішності та витонченій поведінці.

Що більше Алексія на неї дивилася, то сильніше запевнялася, що тут щось нечисто.

Можливо, Нацуме справді геніальна письменниця, яка з’являється раз на тисячоліття, а може тут щось інше. І справа не в тому, що вперше Алексія почула про неї сьогодні. Звичайно, Алексія не має жодного інтересу до літератури, але як принцеса вона має знати хто є хто. Тож якщо вона до цього дня не чула її імені, це означає, що Нацуме – новачок, який нещодавно з’явився на літературній сцені.

Як на новачка, її достойна поведінка і надзвичайна популярність дуже дивні.

Вона не заздрить! Якщо говорити інакше, то це ненависть до того, з ким ти зроблений з одного тіста.

Алексія також бездоганно поводиться перед публікою. Вона показує усім ідеальну принцесу і приховує своє істинне я. Більшість людей у владі роблять схожим чином і грають певну роль, але важко знайти когось, хто готовий пожертвувати своїм я, доводячи гру до досконалості. Можна сміливо сказати таке: що більше актор жертвує своїм я для досягнення ідеалу, то темнішим є його істинна суть.

– Дякую за вашу підтримку.

Алексія цокнула язиком, коли почула, як Нацуме відповідає публіці.

Цей солодко-привітний голос викликає огиду. Її надмірно оголені груди негайно впадають в очі, особливо, коли вона нахиляється і демонструє декольте. Навіщо ти це робиш, га?

Подумки кидаючи злі слова в Нацуме, Алексія посміхалася більше, ніж зазвичай і махала людям.

Однак натовп реагував на неї слабше, ніж на Нацуме. На мить щока Алексії смикнулася і вона схрестила руки. Так вона злегка підняла груди, а далі нахилилася вперед. Трішечки вперед.

Вигуки натовпу стали голоснішими.

Трішечки голоснішими.

Щ-що ж, у моєї сукні не таке велике декольте. Переконує вона себе і повертається на місце.  

Алексія кидає швидкий погляд праворуч і бачить Розу, яка щасливо усміхається. Вона весь ранок така.

Далі принцеса коситься ліворуч. Вона бачить, як кутик губ Нацуме припіднявся у глумливій посмішці.

Усередині Алексії щось тріскається.

«Мені це не подобається», – подумки говорить Бета, граючи роль письменниці Нацуме.

Її дратує лише одна річ, і це – Алексія Мідґар, яка сидить праворуч. Це шкідниця, що використовує своє становище принцеси й однокурсниці, щоб наблизитися до обожнюваного володаря Бети.

Все у цій дівчині огидне: цукрово-солодкий голос, від якого нудить, помахи рукою з підозрілою посмішкою і її відігрівання ролі ідеальної принцеси. Зазвичай жінки, які поводяться ідеально, приховують свою темну сторону. Бета не сумнівається, що її володар ніколи не западе на цю дівчину, але навіть шанс в один на мільйон все одно залишається шансом.

І навіть якщо це не так, ця дівчина – незручність, яка абсолютно не підходить для книги «Хроніки володаря Тіні. Повне видання», яку написала Бета.

Коли Бета почула, що пан Тінь врятував цю дівчину у справі «Викраденої принцеси», її кров закипіла. Вона розлютилася через те, що це не її… ем… хвилинку, е-е… вона розлютилася через те, що ця дівчина завдала стільки клопотів пану Тіні. Точно, вона не ревнує!

Щоб вгамувати свою лють, Бета переписала цей розділ, замінивши принцесу на милу ельфійку зі сріблястим волоссям, блакитними очима і родимкою під оком. Вона провела всю ніч, знову і знову перечитуючи цю сцену.

Однак тепер ця негідниця знову намагалася з’явитися у хроніках володаря Тіні, це дуже серйозна справа. Бета набагато сильніша, вродливіша і відданіша володарю, то чому ця нахаба така популярна? Н-нехай навіть не мріє!

Бета посипала цю нахабну принцесу найгіршими словами, та напівавтоматично реагувала на вигуки публіки.

Потім вона поглянула у бік, і побачила, як негідниця-принцеса намагалася підкреслити свої жалюгідні груди, щоб привернути увагу людей.

Йой, як нікчемно.

До того ж розмір грудей принцеси менший, ніж у неї. Вони середнього розміру.

Бета, надзвичайна задоволена тим, що в цьому питані вийшла переможницею, опустила погляд на велике декольте і злегка пирхнула.

Ой! Алексія це чула?

Бета відвернулася, вдаючи, що нічого не сталося, але через мить гострий біль пронизав її праву ногу.

– Ха…?!

Вона стримала крик, поглянула вниз і побачила, що в її ногу вп’явся каблук Алексії. Придушуючи почуття, від яких всередині щось от-от трісне, Бета спокійно говорить:

– Принцесо Алексіє, чи не могли б ви прибрати ногу?

Алексія поглянула на неї так, ніби щойно зрозуміла, що наступила на когось, і прибрала ногу. Але вона не вибачається, ба більше, тихо сміється.

Ця бісова стерваааааааааа!!!

Бета майже закричала це в голос, але їй вдається стриматися через вірність обожнюваному володарю і Саду Тіней.

Заледве вдалося.

З губи Бети крапнула кров.

Роза продовжувала радісно усміхатися.

Я спостерігав за Випробуванням Богині з місця для глядачів.

Зараз середина дня, а захід тільки розпочався. Іде промова, представлення гостей, парад. Головна частина дійства, Випробування Богині, відбуватиметься після заходу сонця. Зараз я нудний моб серед натовпу інших нудних мобів. Я зітхнув, дивлячись на трьох дівчат, що сиділи на місцях для запрошених гостей.

Я хочу щось зробити.

Хочу зробити щось притаманне для сили в тіні. Змиритися з роллю звичайного глядача на такій великій події абсолютно немислимо для мене.

Наприклад, я міг взяти поширений сюжет, коли сила в тіні приховує свою особу, і також взяти участь у Випробуванні Богині.

Як в тих сценах, де хтось абсолютно невідомий демонструє приголомшливі здібності й усі запитують: «Хто цей хлопець?!».

Було б весело, якби це був турнір, але, на жаль, кожен матиме лише один раунд і після деяких досліджень, я виявив, що тут буде важко взяти участь, приховуючи свою особу. Я думав про варіант з примусовим вторгненням, але вирішив, що це краще приберегти для чогось важливішого.

Поки я думаю про те і про се, захід плавно рухається до головної частини.

Тут нічого не вдієш. Хоча я думав про це напередодні, але нічого не зміг придумати, крім того, я не очікував, що в день такої події, мені раптом спаде якась геніальна думка. Виникає певне відчуття ніби я здався, але так я можу насолоджуватися подіями як звичайний глядач. У цьому світі не так багато великих подій, тому добре провести час подібним чином. Тут були навіть ставки, тож я зміг заробити трохи кишенькових грошей.

Потім сонце зайшло і нарешті розпочалася головна подія – Випробування Богині. Яскраві вогні освітили все навколо, а з поверхні арени піднялися написи, зроблені стародавніми літерами.

Написи сформували купол, що випромінював біле сяйво. Натовп шаленів.

Коли претендент входить у цей купол, Святилище вибирає відповідного воїна і починається бій. Коли починається бій, ніхто не може втрутитися в нього ззовні, допоки одна зі сторін більше не матиме сил продовжувати. Очевидно, що люди іноді гинули.

Те, що сторони мають боротися допоки одна з них не матиме сил продовжувати, надало мені більше бажання відігравати роль простого глядача. Є великий ризик, що моя справжня сила буде розкрита.

Тим часом до купола заходить перший претендент. Він виглядає крутим хлопцем з лицарського ордену.

Але купол ніяк не реагує.

Чоловік вилаявся і покинув арену.

Не можу його звинувачувати, плата за можливість взяти участь становила 100 тисяч зені. Цього року було понад 150 учасників.

Що ж, це в дечому має сенс. Пройти Випробування Богині вважається великою честю. Я чув, що за це можна отримати медаль і всі навколо будуть говорити: «Ти пройшов Випробування Богині? Ого! Молодець!».

Я спостерігав за тим, як викликають претендента за претендентом, і думав, коли настане черга Альфи.

Стародавній воїн з’явився перед щасливими претендентом під номером чотирнадцять.

Коли Аннероз, мандрівниця з Веґальти, увійшла в купол, стародавні букви зреагували і засвітилися. Світло зібралося в одну точку, формуючи людську фігуру – напівпрозорого воїна. Згідно з коментарем, це стародавній воїн на ім’я Борґ.

Їхній бій був досить звичайним і Аннероз перемогла без особливих зусиль. Я покладав великі надії на здібності стародавніх воїнів, але приземленість бою мене засмутила. Схрещую пальці і сподіваюся, що наступні стародавні воїни будуть сильнішими.

Захід тривав і я зрозумів, що помилився. Аннероз – сильна. На цей час на виклик відгукнулося вісім стародавніх воїнів, але Аннероз була єдиною, хто перемогла суперника. Якщо подумати про це, то і Борґ також був міцним горішком.

Ніч густішала, а кількість претендентів зменшувалася.

Коли почало здаватися, що подія наближається до завершення, я чую ім’я наступного претендента.

– Наступний претендент – Сід Каґено з академії темних лицарів Мідґар!

Сід Каґено? Хто це? Заждіть… це ж я!

Жодних сумнівів, я єдиний Сід Каґено, що навчається в академії темних лицарів Мідґара, але… але я точно знаю, що не подавав заявку на участь.

– Зустріньмо відважного претендента оплесками!

Ні! Стоп! Одну хвилинку!

Навколо здіймається хвиля бурхливих оплесків. Хтось навіть свистить – вся арена заповнюється радісними вигуками.

Мені не подобається ця атмосфера. Моя щока сіпається, коли я думаю над ситуацією. 

При такому розвитку подій у мене є три варіанти.

Варіант перший – здатися і прийняти бій. Якщо нічого не станеться, моє становище звичайного моба ніяк не похитнеться, але якщо виклик прийме якийсь могутній стародавній воїн, є загроза того, що моя істинна сила буде розкрита.

Варіант другий – втекти. Зрештою я просто випадковий студент з академії темних лицарів. Ніхто не знає, як я виглядаю, тому це буде легко. Але, на жаль, це розлютить храм. Якщо храмовники висловлять академії протест, мене можуть виключити.

Варіант третій – влаштувати хаос. Так, схоже, це мій єдиний варіант.

Я приховую свою присутність і рухаюся на великій швидкості, щоб знайти схованку. Переконавшись, що поряд нікого, я перетворюся на Тінь і стрибаю вгору, до неба.

Я великий прихильних теорії, що будь-яка проблема буде вирішена з допомогою вибуху.

Тож…

Розпочинаємо операцію: Загадковий нахаба спричиняє бурю!

Я приземлився прямісінько в купол і змахую довгим плащем.

– Мене звати Тінь… Я той, хто ховається в тіні і полює на тіней…

Глядачі починають шуміти.

– Стародавні спогади, що дрімають у святилищі…

Древні написи реагують і починають формувати людську постать.

– Цієї ночі ми їх звільнимо…

Я витягнув свою чорну, як смолу, катану і салютую в небо.

Бета, яка знаходиться серед почесних гостей, сидить з відкритим ротом.

>>Том 2. Розділ 1-2<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥