Сходження в тіні. Том 2. Розділ 1-2

Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて!』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow

Англійська назва: The Eminence in the Shadow

Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!

Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке) 

Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)

Рік початку видання: 2018

Кількість томів: наразі 6

Випуск: триває

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.

Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.

Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.

Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели висловіть Alastor.

У мене є Patreon і Buymeacoffee.

Сторінки у Facebook, Телеграм.

Том 2. Розділ 1-1.

Розділ 1. Розваги під час випробування Богині! Частина 2

– Тінь!!

– Тінь?!

– Па…?!

Бета збиралася сказати «пан Тінь», але встигла вчасно зупинитися.

На її щастя, увага всіх поважних гостей була прикута до Тіні, тож ніхто не почув незавершених слів Бети. Алексія, Роза і навіть виконавець обов’язків архієпископа Нельсон не приховували шоку від раптового вторгнення.

Закривши рота, Бета почала думати. Цього не було у плані.

Водночас вона дещо усвідомлює. Вона знає, що обожнюваний володар не міг без причини піти на такі дії. Є якась вагома причина, чому він це зробив, а її обов’язок, це зрозуміти і підтримати.

Через мить Бета була спокійна і зібрана.

Що їй робити?

Які дії будуть найвідповіднішими?

– Зрозумів. Отже, це Тінь, – бурмоче Нельсон. – Не знаю, що він задумав, але це територія храму, на кожному кроці тут стоять паладини. Ти переоцінив себе, дурню. Ми не дамо тобі втекти.

Нельсон віддає паладинам наказ зібратися.  

Паладини – це обрані святі лицарі, вони пройшли церемонну посвяти і їхній обов’язок захищати храм. Звичайні лицарі навіть не можуть порівнятися з ними у силі. Бета пригадала, як раніше вона зіткнулася з одним із них, коли намагалася врятувати «сумісну». Паладин складний супротивник. Звичайно, зараз вона не допустить повторення минулих подій.

– Чому тут Тінь…? – шепоче Алексія.

– З ним усе гаразд? Сподіваюся, він не буде даремно втягнутий у це все … – говорить Роза. Вона нервово озирається навколо, краєм ока стежачи за Тінню.

Раптом арену заливає білим сяйвом. Стародавні написи яскраво палають і формують постать воїна.

Бета збирає до купи стародавні літери і читає вголос:

– Аврора, Відьма Катастрофи…

– Аврора? Не може бути…

Голоси Бети і Нельсона зливаються в один.

Коли світло гасне, стає видною постать жінки. У неї довге чорне волосся і очі яскраво-фіолетового кольору. З-під тонкої чорної мантії видніється темно-фіолетова сукня, що лише підкреслює її білу, майже прозору шкіру. Вона мало до того мистецьку красу, що робило її схожою на живу скульптуру.

– Аврора? Хто це? – запитала Алексія в Нельсона, ігноруючи Бету.

– Аврора, Відьма Катастрофи, – це жінка, що принесла у наш світ хаос і руйнування.

– Відьма Катастрофи… ніколи не чула про неї.

– Я теж. Пані Нацуме, ви, схоже, чули, так?

Бета відповідає на питання Рози:

– Так, але в основному лише її ім’я.

Вона сказала правду.

Аврора, Відьма Катастрофи. Щоразу, коли Бета занурювалася у глибини історії, з’являлося ім’я цієї жінки. Однак досі невідомо, які хаос і руйнування вона спричинила. Сад Тіней, досліджуючи давню історію, шукає не тільки інформацію про Діаблоса, але і про цю жінку.

І тепер вона побачила Аврору, Відьму Катастрофи, на власні очі. Це великий прорив. Бета дістає записник зі свого декольте і швидко робить ескіз Аврори. Далі вона малює Тінь, що стоїть проти Аврори. Йому вона присвячує дещо більше часу.

– Збираєте матеріали для книг? – запитала Роза.

– Так, щось на зразок того…

Написавши, що сьогодні володар Тінь був таким же чудовим, як і завжди, Бета закриває записник.

– Якщо ви не проти, можете розповісти мені трохи більше про Аврору? – кокетливо питає Бета.

Нельсон переповнюється гордістю.

– Нема нічого дивного, що ви двоє про неї не знаєте. Але я справді здивований, що ви, пані Нацуме, про неї чули. Лише невеликій частині храмовників відоме ім’я Аврори. – Засміявся Нельсон, його очі не відриваються від грудей, що видніються в декольте блузки Бети. – Що ж, гадаю, паладини тут не знадобляться. Схоже, Тінь вичерпав свою удачу.

– Аврора справді така сильна? – запитала Роза.

– Вона – найсильніша жінка в історії. З таким, як Тінь, вона може впоратися однією рукою. На жаль, це все, що я можу вам сказати.

Нельсон замовкає, ніби безмовно промовляючи: «Побачте все на власні очі».

Бета обурена, вона не сумнівається, що її володар переможе, але це не означає, що вона не відчуває хвилювання.

Відьма Катастрофи Автора достатньо сильна, щоб залишити свій слід в анналах історії. Якщо володар буде виснажений у битві з нею і цим скористаються паладини… Це немислимо, але не неможливо.

І в цю мить Бета отримала туманне розуміння про плани Тіні. Він сказав щось про звільнення давніх спогадів, які дрімають у Святилищі. Тінь викликав Аврору. У цьому має бути щось важливе.

Раз володар вирішив, що Аврора є ключем, то Бета має слідувати його прикладу.

Вона торкається родимки під оком. Це сигнал, що вказує на зміну планів. Заховавшись десь неподалік, Іпсилон, ймовірно, зрозуміла, що це означає. А навіть якщо ні, Бета впевнена, що Іпсилон викладеться на повну.

– От-от почнеться.

Слова Нельсона повертають увагу Бети до арени. Там вона бачить Тінь з чорною, як смола, катаною у руці й Автору, яка легко усміхається зі схрещеними на грудях руками. Її усмішка настільки жива і красива, що важко повірити, наче вона лише фантом із далеких спогадів.

– Не думаю, що Тінь так легко програє… – шепоче Алексія.

Вона дивиться на Тінь із серйозним виразом обличчя.

Бета була вражена цим. Принаймні Алексія не сліпа.

Атмосфера на арені стає напруженою. Тиша – задушлива.

Тінь і Аврора. Вони стоять, дивлячись одне на одного.

Можливо, це був важливий момент для того, щоб вони спробували прочитати одне одного.

Нарешті, ніби з неохотою, бій починається.

Я давно цього не відчував.

Я дивився на жінку з фіолетовими очима й усміхався під маскою.

Вона теж усміхається.

Я впевнений, що зараз вона відчуває те саме, що і я.

Я вважаю, що кожен бій – це розмова.

Рух кінчика меча, напрямок погляду, положення ніг – кожна дрібниця має значення, а суть бою полягає в тому, щоб прочитати це значення і відповісти належним чином.

Тому боротьба – це діалог.

Що краща здібність до спілкування, то більше можна передбачити і відповідно швидше підготувати відповідь, а супротивник здатен прочитати це з твоїх рухів і діяти інакше. Такий діалог може тривати довго.

Однак, якщо здібностей для діалогу бракує або різниця надто велика, то розмови не відбувається.

Одна сторона або навіть дві сторони будуть діяти імпульсивно, поки бій не закінчиться.

Нема діалогу, нема процесу, є лише результат. На мою думку, якщо ти не можеш вести таку розмову, тоді краще визначити переможця за допомогою гри камінь-ножиці-папір. Дельто, я про тебе. Її правила дозволяють повністю розгромити каменем папір і ножиці.    

Хоча не мені про це говорити. Минула вічність від того, як у мене було щось схоже на розмову.

Однак, на відміну від Дельти, я принаймні намагався завести розмову. Але зрештою все закінчується тим, що я перетворюся на камінь з гри.

Тому ця жінка викликає в мене таку радість, яку я не відчував уже довгий час. Вона читає мене. Дивиться на кінчик мого меча, стежить за моїм поглядом, за рухами моїх ніг… Поки вона вдає, що легенько усміхається, то уважно читає кожен мій рух.

Думаю, я називатиму її Віолетта. Моя мила, прекрасна Віолетта.

Якийсь час ми просто дивилися одне на одного і безмовно розмовляли.

Ми потроху дізнавалися більше одне про одного. Вона з тих, хто любить триматися на відстані, а я належу до того типу, що любить відповідати ритму суперника. Я точно не з тих, хто любить громити всіх «каменем».

Тому я проявляю ініціативу в нашій «розмові». 

Після вас.

Наступної миті я трохи зсуваю ногу.

В тому місці, де щойно була моя нога, з-під землі виривається щось схоже на червоний спис.

Я відступив на півкроку. Маю сказати, я не очікував, що перша атака буде знизу.

Червоний спис роздвоюється й летить на мене з двох боків.

Перший крок: спостереження.

Я хочу оцінити швидкість, рухливість і потужність.

Тому я уникнув червоного списа з лівого боку і відбив катаною спис праворуч. Удар був важким. Його достатньо, щоб убити мене.

Спис, від якого я ухилився, розділяється ще більше. Тепер це, мабуть, тисяча червоних дротиків, і всі гострі, як голки.

Вони летять на мене всі разом.

Я накопичив магію у мечі й одним махом знищив їх.

– Рій комарів ніколи не знищить лева, – кажу їй.

Віолетта витончено усміхається. Ще мить ми дивимося одне на одного.

Що кращі навички розмови, то чіткіше можна зрозуміти сильні сторони одне одного всього лише за кілька розмов. Також це дозволить краще зрозуміти стан опонента.

Я знаю, чим закінчиться цей бій. Віолетта, мабуть, теж знає.

І, розриваючи тишу, з-під землі вириваються товсті, як колода, списи.

Усього їх дев’ять.

Я ухилився від товстих списів, але вони легко можуть змінити свою форму і перетворитися на мацаки, що женуться за мною. Настромити на спис, обмотати, ніби мотузкою, і гризти мене, як пащею.

Ось її стиль боротьби. Смертоносна одностороння гра з мацаками, що можуть змінювати свою форму.

Продовжую спостерігати. Стежу за рухами мацаків і вдосконалюю свої рухи.

Зменшую кількість дій, необхідних для ухилення. Від одного повного кроку до півкроку. З двох кроків до одного.

Не можна перемогти, просто ухиляючись від них. Ухилення – це підготовка до контратаки.

І що менше рухів для ухилення, то швидшою буде контратака.

Ухилення, що переходить в контратаку.

За один крок я опиняюся прямо перед Віолеттою.

В якийсь момент в її руках з’являється коса. Вона летить на мене.

Я відбиваю удар катаною, і б’ю ногою.

Слизове лезо з’являється в зоні пальців на нозі та ріже її. Останнім часом я використовував його як реквізит, коли хотів додати трохи театральності, але він – неоціненна зброя, що може вибити сильного супротивника із колії.

Вона зупиняється на мить – і мені цього достатньо.

Віолетта посміхається, приймаючи результат.

– Я хотів битися з тобою на повну силу.

Я прошепотів ці слова лише для Віолетти, коли у повітря бризнула свіжа кров.

– Як я вже казав, у Тіні немає жодних шансів.

Алексія проігнорувала сповнені гордості слова Нельсона.

З самого початку битви Аврора тіснила Тінь. Алексія приголомшено стежила, з якою неймовірною швидкістю рухаються червоні лінії.

З якого боку не подивися, це не схоже на жодну сучасну зброю. Аврора маніпулювала ними так, ніби вони були частиною її тіла, вільно змінюючи їхню форму. Можливо, вона навіть могла використовувати списи на ширшій території, й одним рухом пронизувати велику кількість людей.

Будь-який бій з нею на мечах приречений на поразку.

Це стародавнє бойове вміння. Алексія змушена визнати, що не може зрівнятися з Авророю.

– Він наполегливіший, ніж я думав, але різниця в здібностях очевидна.

Ти помиляєшся. Алексія подумки заперечила слова Нельсона.

Може здатися, що Тінь відступає від натиску Аврори, але насправді він ще навіть не намагався атакувати. Він вивчає й аналізує цю незнайому атаку.

Жодних сумнівів, Аврора сильна. Зрештою, вона достатньо могутня, щоб дати гідний бій Тіні.

Однак жодна з червоних ліній ще не торкнулася Тіні.

– Рій комарів ніколи не знищить лева.

Говорить Тінь, одним ударом знищуючи понад тисячу тонких дротиків.

Червоні списи стають товстими, як колоди, й атакують Тінь з усіх боків.

Вони дзижчать у повітрі, коли падають на нього з силою, достатньою, щоб убити лева, розколються і перетворюються на пащу, що намагається його поглинути.

Але вони не досягають успіху.

Навпаки, з кожним рухом ухилення Тіні стає все плавнішим.

Те, що він самого початку було меншим рухом, перетворюється на найменший.

Щомиті, коли Алексіє думає, що битва досягнула апогею, наступна мить показує нову вершину.

– Дивовижно…

– Як і очікувалося…

Алексія і Нацуме шепочуть одночасно.

По-справжньому сильна людина здатна загнати супротивника у глухий кут, покладаючись лише на захист. Колись цього Алексію навчив наставник з фехтування.

Цей бій – яскравий приклад.

– Що ти робиш, дурна відьмо? Швидко прикінчи його! – голос Нельсона просякнутий роздратуванням.

Але момент втрачений.

Аврора більше не могла зупинити Тінь.

Бій закінчився в одну мить.

Алексія змогла побачити лише невелику частинку.

Тінь наблизився, Аврора замахнулася косою – і не встигла Алексія зрозуміти, як усюди розлилася кров.

Тим, хто впав… була Аврора.

Результат був швидким і невтішним. Ніби лев зламав шию ягняти.

Ніхто не міг зрозуміти, що зробив Тінь або що сталося під час останнього етапу бою.

Тому відчувалося розчарування.

Над ареною панувала тиша, ніби цієї запеклої битви і не відбувалося.

– Вона… програла? Неможливо! Вона ж атакувала! – закричав Нельсон.

Схоже, він до останнього моменту вважав, що Аврора переможе.

Коли ситуація змінюється за частку секунди, то розум не встигає усвідомити ситуацію. Це стосувалося не тільки Нельсона. Більшість глядачів не були впевнені, що не переплутали переможця з переможеним.

– Що сталося? Аврора не могла програти! Вона…!

Чорний плащ Тіні майорить за його спиною, коли він стрибає в нічне небо.

– С-стій! За ним! Не дайте йому втекти! – Нельсон отямився і негайно закричав.

Збентежені паладини починають рухатися і кидаються за Тінню.

Алексія раптом усвідомила, що затамувала подих. Видихаючи, вона намагається запам’ятати, як Тінь користувався мечем.

– Його техніка така ж приголомшлива, як і завжди… – Роза говорить так тихо, що це більше схоже на зітхання.

У момент, коли Алексія збирається погодитися, на арені з’являється яскраве світло.

>>Том 2. Розділ 2-1<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥