Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Особлива подяка: Alastor.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Розділ 3. Коли починає ставати нудно, може статися вибух! Частина 2
– Не може бути…! – скрикує Аврора.
Рани Сіда не були смертельними, але він все одно був серйозно поранений. Жодних шансів, що він зможе боротися далі.
– Це – сила Святилища!!
Незлічена кількість Олів’є кидається до Сіда.
Він на це легенько сміється:
– Вибачай, але твій час вичерпаний.
Олів’є нападають на нього з усіх боків, але… він швидко скосив їх.
– Що?!
Перш ніж інші змогли зрозуміти у руці Сіда з’явився чорний, як смола, меч.
– Звідки ти його взяв…? Хвилинку, ти можеш користуватися магією?!!
Тіло Сіда огортає синьо-фіолетова магія. Магічна сила до того щільно сконцентрована, що її стало видно – вона відточена до неймовірного рівня і чарівно сяяла.
– Якщо мою магічну силу висмоктують, то все, що потрібно зробити, це згустити її до того стану, коли поглинати її більше не зможуть. Знадобилося трохи часу, але це досить просто.
Це точно не може бути просто. Навіть Аврорі, яку багато хто називав відьмою, це не під силу.
– Н-ні, це брехня…!! Як таке взагалі можливо?! Ш-швидко! Убийте його!! – кричить Нельсон, його обличчя спотворилося від страху.
Знову незліченна кількість Олів’є кидається на Сіда.
Однак смолисто-чорна катана Сіда розтягується і знищує їх одним помахом.
– Олів’є… Олів’є не може…!
– Я ж сказав, час вичерпаний.
Одна за одною Олів’є кидаються на Сіда.
Хоча чорний меч змітає їх хвиля за хвилею, але навіть так більшість не зникає відразу ж. Олів’є блокували атаку священними мечами і знову кидалися на Сіда.
– А ви справді сильні, і вам кінця-краю нема.
Олів’є нападають, Сід відкидає їх назад. Це повторюється знову і знову, так швидко, що навіть кліпнути не встигнеш.
Щоразу з рани Сіда крапає кров і його обличчя корчиться від болю.
Така рівновага не триватиме довго. Цей ясний, як день, факт всі чітко зрозуміли.
– Ха-ха! Добре. Добре! Так тримати!! – Нельсон сміється з напруженим обличчям.
На очі Аврори, коли вона спостерігає за скрутним становищем Сіда, навертаються сльози:
– Будь ласка… не вмирай…
Вона хоче, щоб він жив.
– Ми мали витягнути священний меч, розрізати ланцюги і знищити ядро, правильно? – раптом у розпалі битви говорить Сід до Аврори.
– Га? А, так… – розгублено відповідає вона.
– Так доведеться зробити багато кроків. Як щодо варіанту пропустити їх і просто підірвати все?
– Так теж можна, але… ти жартуєш, правда?
Сід засміявся, розмахуючи катаною на всі сторони.
Всі Олів’є відступили, в поєдинку виникла пауза.
Сід перехоплює катану зручніше і піднімає її над головою.
Синьо-фіолетова магія скручується у спіраль і збирається навколо смолисто-чорного леза.
– Я…
– Щ-що це?! Н-ні! Припини!!
Олів’є атакують.
Найперша б’є священним мечем.
Потужний удар штовхає лезо у беззахисні груди Сіда.
Меч влучив саме в те місце, де знаходиться серце.
Закривавлений кінчик леза виступає зі спини Сіда.
Аврора кричить і тягне до нього руку.
– …атомний вибух. Удар по площі.
З пронизаними грудьми, він б’є мечем у кам’яну підлогу.
– Ні-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і!
В одну мить світ охоплює хвилею синьо-фіолетової магії.
Олів’є зникають, Нельсон випаровується, а священний меч розчиняється.
Магія, набуваючи багряних відтінків, поглинає все навколо.
Удар, який він завдав, це техніка, що руйнує все навколо у ближньому радіусі дії. Одна з версій техніки «Я – атомний вибух».
У той день Святилище було зруйновано.
Коли Сід прийшов до тями, то виявив, що навколо була темрява.
Навіть коли він примружується, то бачить лише нескінченну чорну безодню.
Але у цій темряві, де зникає навіть відчуття, де право, а де ліво, де верх, а де низ, щось пливе.
Це була потворна ліва рука, закута ланцюгами.
Вона ніби далеко, але коли він протягнув руку, здавалося, що можна її торкнутися – так вона близько.
Раптом ланцюги розлетілися, шматки ланцюгів водоспадом падають вниз.
Рука, тепер вільна, тягнеться до Сіда, ніби хоче його схопити.
Він приготував свій смолисто-чорний меч… і все навколо охопило світлом.
Сід стояв посеред ранкового лісу. Саме в тому місці, де він пройшов крізь ті двері.
Він озирається, але руки ніде не видно. Яскраве ранкове сонце вдарило в очі, він мружиться.
– Тебе ударили мечем у серце, але з тобою, схоже, все буде добре.
Позаду пролунав голос. Він озирається і бачить там Аврору, яка виглядає трохи прозорою.
– Я дещо змістив його. Але я трохи втомився…
Він дивиться на ранкове небо, зітхає, і сідає, притулившись до дерева.
– Ти сповнений сюрпризів. У тебе їх набагато більше, ніж у колишньої мене… – Аврора сідає поруч з ним, простягає руку і торкається до рани на його грудях.
Але на її руці немає крові, бо вона пройшла крізь його тіло. Аврора відводить руку назад.
– Зникаєш, га?
– Схоже на те.
Вони сидять пліч-о-пліч і спостерігають за прекрасним сходом сонця.
– Це я тебе покликала. Вибач, що збрехала.
– Все добре.
– Я брехала і про інші речі.
– Все нормально.
Пташки починають щебетати. Ранкова роса блищить у сонячних променях.
– Я дуже давно хотіла покінчити з цим і зникнути. Я хотіла все забути.
– Угу.
– Але тепер я отримала спогад, який не хочу забувати. Навіть якщо я зникну, я сподіваюся взяти цей спогад з собою, – вона усміхається. – Дякую, що подарував мені цінні спогади.
Вона починає зникати. На її губах тепер сумна усмішка.
– Хей, мені теж було весело. Дякую.
– Якщо ти колись зустрінешся зі мною справжньою… – сказала вона, поклавши руку на щоку Сіду.
Але він більше не може її бачити.
Поряд нікого немає, він один у ранковому лісі.
– Будь ласка, убий мене, га…?
Бурмоче він слова, які на прощання сказала Аврора. Сід торкається до щоки, де була її рука. Він відчуває тепло.
Альфа й Іпсилон дивляться на Ліндблюм з вершини гори.
Сукня Альфи розвівається на вітрі, відкриваючи її білі ноги.
– Святилище знищено.
– Я помітила, – Альфа на мить стисла перенісся. – Чи вдалося повернути священний меч?
– Він випарувався.
Альфа зітхнула.
– Як щодо зразка ядра?
– Воно теж випарувалося.
Альфа похитала головою.
– Він обрав найпростіше і найнадійніше рішення. Дуже на нього схоже.
– Це суть пана Тіні, – гордо каже Іпсилон.
– Шлях, яким іде він, це наш шлях. – Альфа мружиться і дивиться на далеке місто Ліндблюм. На її чарівному світлому волоссі танцює сонячне світло. – Що там з Бетою?
– Вона з принцесами. Каже, якщо все пройде гладко, то зможе втертися у їхню довіру.
– Ясно. Що з дослідженням Святилища?
– Ми завершили всі можливі розслідування на цьому етапі.
– Що нам відомо? – Альфа заплющує очі і слухає звіт Іпсилон.
Її розум ясний, вона здатна миттєво сортувати інформацію.
– Що ж, цього достатньо. Як щодо іншої справи?
– Здається, наша гіпотеза була правдивою. – Іпсилон якусь мить вагається, а потім відповідає якомога простіше: – Аврора, Відьма Катастрофи… також відома як Демон Діаблос.
Альфа дивиться блакитними очима на далекий схід сонця.
– Ясно… То ось чому він…
Ще одна частина головоломки стає на місце.
Коли Алексія вибирається зі Святилища, то опиняється у лісі.
Вона озирнулася і побачила, що поряд стоять Роза і Нацуме.
Вони утрьох були разом, коли тікали зі Святилища.
– Де ми…? – Роза нахиляє голову.
– Гадаю, що ми у лісі Ліндблюм. Я бачу місто вдалині, – відповідає Нацуме.
Алексія і Роза перевіряють чи це правда, і бачать між деревами далеке місто.
– Думаю, нам слід повернутися до міста.
– Згодна.
Однак Алексія зупиняє їх ще до того, як вони стигли відійти.
– Почекайте.
– Алексіє?
– Щось сталося?
Роза і Нацуме зупиняються і дивляться на неї.
– Агов, хіба ви не ненавидите це відчуття?
– Про що ти…?
– Я не розумію.
Алексія по черзі дивиться то одній, то іншій в очі.
– Ми не могли нічого зробити. Ми були абсолютно безсилими. Але це ще не все. Ми просто були сторонніми спостерігачами, які навіть не можуть сказати, хто хороший, а хто поганий. Нам не відомо, хто правий, а хто ні…
– Алексіє…
– Невже я єдина, хто думає, що якщо ми і далі залишатимемося в темряві, то можемо втратити все, що для нас дороге…?
– Алексіє, я теж… думала про це. Коли стався напад на академію, там діяли дві могутні організації, які смикали за ниточки за лаштунками. Ми нічого про них не знаємо, Ані про Сад Тіней, ані про їхніх супротивників…
– Я розумію ваші почуття, але що ви плануєте робити, принцесо Алексіє?
Алексія схрещує руки:
– Хоча ми слабкі і нічого не знаємо, ми можемо чогось досягнути, якщо об’єднаємося. Я принцеса королівства Мідґар, Роза – принцеса королівства Оріана, а ви, письменниця, тож повинні мати певні зв’язки. Чому б нам не почати зі збору інформації, потім поділимося нею?
– Звучить як зародок плану. Що далі?
– Це залежить від інформації, яку ми знайдемо. Але якщо ми об’єднаємо зусилля, то зможемо співпрацювати і боротися разом. Можливо, спробуємо знайти більше союзників, або…
– Дуже розмитий план.
Коли Нацуме вказує на це, Алексія пильно дивиться на неї.
– Т-тому я і кажу, що ми маємо почати зі збору інформації, щоб ретельно її вивчити і прийняти рішення, що робити далі!
– Буде добре, якщо у тебе вистачить розуму, щоб ретельно вивчати інформацію… – шепоче Нацуме.
– Ви щось сказали?
– Ні, нічого.
Алексія уважно зиркнула на неї, Нацуме широко посміхнулася. Деякий час вони дивилися одна на одну.
– То що ми будемо робити? Укладаємо союз чи ні?
Роза протягає руку першою:
– Я за. Спробую дізнатися все, що можна, у королівстві Оріана.
Нацуме кладе свою руку на руку Рози.
– Я також скористаюся своїми зв’язками письменника, щоб зібрати інформацію.
Нарешті Алексія кладе руку зверху на руки Рози і Нацуме.
– Тоді вирішено. Відтепер ми союзники. Ми з різних країн і має різне походження, жодна з нас не знає, що відбувається у душі іншої, але я вірю, що ми на одному боці.
Роза усміхається:
– Мені подобається, як це звучить. Союзники намагаються розкрити приховану правду світу… Це ніби початок якоїсь легенди.
– У нас є герой, мудрець і пусте місце, – говорить Нацуме, дивлячись на Алексію.
– Звичайно, ти у нас – пусте місце, – з посмішкою відповідає Алексія, зиркаючи на Нацуме.
Уклавши союз, вони утрьох пліч-о-пліч крокують по лісу.
Вдалині ранкове сонце яскравим світлом омиває вулиці Ліндблюма.
В основному робота Гамми полягає в управлінні компанією Міґоші.
Незалежно від того, була вона задоволена цим чи ні, низькі бойові здібності залишали їй небагато варіантів.
Це таємниця, але, щиро кажучи, вона також хоче шикарно битися на боці володаря.
Саме це примушує Гамму старанно працювати кожен день і займатися справами Міґоші.
Зараз вона перебувала в Мадорі, віддаленому регіоні імперії Веґальта.
Вона вела переговори з місцевим феодалом про відкриття тут нового магазину Міґоші.
– Пані Луно, я дуже рекомендую це приміщення.
Старший син місцевого лорда, Руд, супроводжує Гамму і широко усміхається.
Луна – це ім’я, яке Гамма використовує для публіки, коли вона виконує обов’язки голови компанії Міґоші.
– Це місце виходить на головну вулицю, воно також чудово освітлюється сонцем. Досить велике. Разом з землею воно коштує 140 мільйонів зені, але, як жест наших добрих намірів, ми готові віддати вам це місце за 120 мільйонів. Ми будемо дуже раді, якщо тут відкриється магазин Міґоші.
– Ясно.
Справді, приміщення має чудове положення. Будівля доволі непогана. Старенька, але ще міцна і простора триповерхова споруда.
Якщо відремонтувати, то будівлю можна буде одразу використовувати як магазин. Або її можна знести і побудувати нову. Зрештою основна цінність цього місця – це вдале розташування.
Проте проблема в тому, що нерухомість у такому чудовому місці коштує всього лише 120 мільйонів зені.
Ідентичне місце у столиці королівства Мідґар, ймовірно, коштувало б у десять разів дорожче, а в провінційних містах схожого типу воно б коштувало у п’ять разів дорожче.
Звичайно, є причини, чому цю нерухомість продають за доволі низькою ціною.
Справа не стільки у цій нерухомості, як у місті.
По суті, Мадорі – віддалений регіон імперії Веґальта, населення якого скорочується. Причин багато, але якщо виділити основні, то їх дві.
Перша – погане розташування міста.
Щоб дістатися з Мадорі до найближчого міста кінним екіпажем знадобиться місяць. Якщо взяти до уваги тривалість і вартість поїздки, то стає зрозуміло, чому це місце не підходить для торгових справ.
Друга – столиця імперії Веґальта переживає розквіт, уся молодь і купці тягнуться до столиці.
Що ж, багато в чому, це пов’язано з відкриттям у столиці відділення компанії Міґоші, але ні вона, ні Руд жодним чином про це не згадують.
Загалом, саме через ці два фактори, Мадорі є непривабливим місцем для ведення торгівлі.
Єдині, хто може дозволити собі купити таку величезну споруду на головній вулиці, це торгові компанії. Подібні ділянки можна знайти по всьому місту.
Якщо сказати інакше, відкриття нового магазину в цьому місті – фінансове самогубство, якщо не вирішити двох основних проблем.
– Ми будемо дуже раді, якщо ви відкриєте тут магазин Міґоші!
Відчай Руда був помітним. Звичайно, до нього дійшли чутки про вплив компанії Міґоші, що відкрила магазин у столиці імперії.
Якщо подібна компанія відкриє свій магазин у Мадорі, то відтік населення припиниться, а фінансовий стан регіону може покращитися. Принаймні це те, про що Руд хотів думати.
Звичайно цього не буде.
Якщо не вирішити проблеми, відкриття нового магазину Міґоші тут буде марною тратою часу.
– Чи потрібно…?
– Я… я зрозумів. Я готовий знизити ціну до ста мільйонів зені!
Бачачи нерішучість Гамми, Руд ще більше знижує ціну.
Однак Гамма не планує давати йому відповідь через зниження ціни всього лише на 20 мільйонів зені. Вона провела тиждень, оглядаючи нерухомість в цьому місті, але так і не дала жодної остаточної відповіді.
Гамма вже побачила все, що було потрібно.
Тож тепер вона просто чекала.
– …Пані Луно. – У цей момент ззаду до Гамми підійшла приваблива жінка, одягнута у форму компанії Міґоші, і шепоче на вухо: – Ми закінчили дослідження.
– Який результат?
– Це спрацює.
– Вона тут?
– Жодних сумнівів, це – нафта.
– …Зрозуміла.
Уперше за цей день Гамма усміхнулася Руду.
– Я куплю цю нерухомість.
– О, справді? Тоді…
– Я куплю всю нерухомість на цій вулиці.
– …Даруйте?
– Я кажу, що якщо ви приймете наші умови, ми перетворимо це місто на найкраще місто в імперії Веґальта.
– …Га?
– Чи готові ви розширити притоки річки Нар і побудувати канал?
– Е… так.
– Чудово, тоді почнемо. – Далі Гамма починає віддавати накази своїм підлеглим. – Скупити всю необхідну нерухомість біля річки Нар. Скоро тут почнеться справжній бум цін на нерухомість…
Представниці компанії Міґоші рухаються швидко. Досить скоро на місці залишився лише приголомшений Руд.
Він озирається навколо, після чого мимрить:
– О, так… я маю повідомити про це батьку…
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥