Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Особлива подяка: Alastor.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Розділ 4. Ця ситуація ніби говорить: хто це в біса такий?! Частина 1
Вона чула шум дощу.
Перестук крапель, що долинали ззовні, відволікали Розу.
Вона глибоко вдихнула і опустила тренувальну рапіру.
Витерла рукою піт, що тік по обличчю, і поправила розтріпане волосся.
Тьмяний тренувальний зал заповнює лише шум дощу.
Роза на мить заплющила очі, прислухавшись до цього звуку. Від волого повітря у горлі стає клубок, але вона вдихає і ковтає його.
Шум дощу завжди здавався їй прекрасним.
Роза народилася в королівстві Оріана, країні мистецтв і культури. З дитинства вона знайомилася з різними видами мистецтва, а тому мала високе естетичне розуміння краси. Кожен член королівської родини Оріана протягом свого життя опановував якесь мистецтво. Живопис, музику або акторську гру. Вони могли обрати те, що їм подобалося.
Юна Роза виявляла великий інтерес до всіх мистецтв, але не змогла вибрати щось одне. Для неї всі види мистецтва були прекрасними й унікальними.
Живопис, музика, акторство, дизайн одягу, скульптури – все було настільки чудовим, що вона не могла вибрати жодне з них. Тому вона спробувала сили у всьому і отримала високу оцінку в кожному виді мистецтва.
Всі митці королівства Оріана, затамувавши подих, чекали на те, яким мистецьким шляхом піде Роза.
Але вона обрала мистецтво меча.
Одного дня вона раптово покинула всі інші види мистецтва, зосередившись лише на мечах.
Всі запитували Розу, чому вона обрала меч.
Вона сказала небагато.
Лише те, що побачила красу фехтування.
Однак у королівстві Оріана на мечі дивляться як на щось варварське, дикунське. Ніхто не визнавав фехтування мистецтвом.
Роза, попри заперечення родини, поїхала вчитися в іншу країну, вона вступила в академію чорних лицарів Мідґара.
У серці Рози закарбувався прекрасний стиль меча.
Це дорогоцінні спогади, про які вона нікому не розповідала. Причина, чому вона вирішила піти шляхом меча, була в її тихому захоплені одним фехтувальником.
Роза ніколи не забуде красу фехтування, що побачила того дня.
Суть мистецтва всього її життя – одного дня наповнити свій меч тою красою.
Ніхто не визнавав її мистецтва у королівстві Оріана, але їй байдуже. Вона женеться за тою красою не тому, що жадала визнання.
Роза сповнена рішучості йти своїм шляхом, навіть якщо цього ніхто не схвалюватиме.
Її це влаштовує.
Однак днями вона отримала лист.
– Цього року на фестиваль Бушін приїде батько… – бурмоче Роза вишневими губами.
Це дуже незвично для короля, який зневажає фехтування, приїхати на фестиваль Бушін. Жодних сумнівів, що він планує забрати Розу додому.
Світ наповнений різними чутками, але одна з них викликала певне занепокоєння у Рози.
Говорять, що їй неофіційно вибрали нареченого.
Щойно Роза почула про це, то в той же день надіслала рідним лист із запитанням, чи правда це. Проте до цього часу вона не отримала відповіді.
Але Роза вже обрала декого. Ідеального партнера, з яким можна йти по життю, пристрасного, гарного, готового померти за свої ідеали.
Ось чому Роза повинна отримати схвалення батька на фестивалі Бушін… отримати схвалення її мистецтва меча.
І тоді він… Роза ляснула себе по щоках.
– Зосередься, – мимрить вона, скидаючи мокру від поту туніку.
Її оголена шкіра виблискує від поту. Єдине, що приховує великі груди, це спортивний бюстгальтер від компанії Міґоші.
Це трохи нескромно з її боку, але Роза знає, що сюди ніхто не приходить, крім неї, тому не потрібно хвилюватися.
Вона тримає тренувальну рапіру, викликаючи спогад з пам’яті.
Найкращий стиль меча, який вона коли-небудь демонструвала… Те фехтування, що вона показала, коли на академію напали.
Роза сподівається відтворити його до того, як почнеться фестиваль Бушін.
Її тонка рапіра розрізає повітря, у різні сторони летять краплі поту. Прекрасне волосся медового кольору розпущене.
Вона відкидає пасма волосся, що впали на обличчя, і продовжує розмахувати рапірою.
Ззовні чути звук дощу.
Те відчуття відмовляється повертатися.
Настав сезон фестивалю Бушін.
Я гуляв жвавими вулицями королівської столиці. Натовп навколо відрізнявся від того, який був зазвичай.
Юрба навколо складалася з різних рас, національностей і професій, але всі вони мали спільну мету: насолодитися фестивалем Бушін. Виникає дивне відчуття єдності між тими, хто раніше ніколи не зустрічався, і, можливо, більше ніколи не зустрінеться.
Ось так працюють фестивалі.
І я не ненавиджу цю атмосферу. Бо вона необхідна, найкраща сцена з’являється там, де поєднуються інтереси всіх.
Фестиваль Бушін.
– Величезна хвиля, будь я проклятий, якщо не прокатаюсь на ній.
Настав час досягнути одного з пунктів у моєму списку.
Так, це той троп, коли невідомий поганець приєднується до великого турніру і всі спочатку такі: «О ні, він помре!», а далі «Заждіть, а він доволі сильний, еге?», що переходить у «Хто це такий, чорт забирай?!».
Щоб досягнути цього мені потрібна співпраця всіх.
Я проштовхався крізь натовп і нарешті дістався до столичного відділення компанії Міґоші.
Проігнорувавши чергу, в якій всі терпляче чекали, я прямо заходжу в магазин. Я дружу з власником, тож все нормально, еге?
Оскільки зараз насичений сезон, то всередині було дуже жваво, але мене одразу помітила приваблива старша продавчиня і повела за собою.
– Ви можете подумати, що це брехня, але я дружу з власником магазину. Чесне слово.
– Я знаю.
Я трохи хвилювався, чи справді вона це знала, але, виявилося, що таки знала.
Вона відвела мене до тої кімнати з розкішним кріслом, де я вже був раніше. Я влаштувався у розкішному кріслі.
О, так! Уже просто сидячи тут почуваюся королем.
Продавчиня принесла мені склянку свіжого яблучного соку з льодом.
Чудовий сервіс. Я віддаю перевагу яблучному соку замість апельсинового. Прохолодний сік смакує просто ідеально у літню спеку.
До кімнати залітає теплий вітерець. Щось дзвенить: дінь, дінь.
– Дзвоники, еге…?
Я поглянув на вікно. Там висіли дзвоники, за ними виднілося блакитне небо і великі хмари.
– Будь ласка, зачекайте трохи.
Я киваю. Продавчиня, що привела мене, йде шукати Гамму, тоді як інша підходить і починає обмахувати мене великим віялом. Літня сукня, в яку вона одягнута, оголює багато шкіри.
– Я трохи зголоднів.
– Я негайно щось приготую.
Знову подивившись на хмари, я вирішив, що неодмінно прийду сюди, коли мені бракуватиме харчів.
Коли Гамма почула, що обожнюваний володар прийшов у гості, вона негайно залишила свою роботу на підлеглих і поквапилася до Зали Тіней.
Вона була в тонкій чорній сукні до колін, а на ногах – пара білих літніх туфель на високих підборах. Використавши парфум з освіжаючим ароматом, Гамма зайшла до Зали Тіней.
– Я тут, пане.
Володар сидів зі схрещеними руками на тіньовому троні і дивився на небо. Цей пронизливий погляд спрямований на хмари чи на щось інше?
Гамма не могла сказати.
– У мене є прохання, – володар сказав це і перевів на неї погляд.
Серце Гамми тремтить, коли вона зустрічається з цим незмінно-гідним поглядом. Хоча це і трохи недоречно, але їй було цікаво, чи помітить він зміну її зачіски.
– Говоріть, і я зроблю це.
– Я хочу приховати свою справжню особистість і взяти участь у фестивалі Бушін, – каже володар.
У цей же момент розум Гамми починає рухатися з шаленою швидкістю. Вона напружено думає про його наміри і намагається вгадати справжню мету, що ховається за цим.
Але… вона не може знайти відповідь.
Навіщо йому потрібно це робити?
Як би вона не намагалася, але розгадка цієї таємниці для неї недоступна. Тому Гамма ніяково питає:
– Навіщо?
Володар відвертається від Гамми і знову дивиться на небо.
Коли він відвів від неї очі, вона відчула, ніби його інтерес, раніше спрямований на неї, був украдений. Її погляд заметався туди-сюди.
– Чи не могла б ти… не питати про це? – говорить він з відстороненим поглядом в очах.
Гамма дивиться вниз і кусає губу.
Вона чула, що він бився з Авророю, Відьмою Катастрофи. Можливо, якби вона була там, то змогла зрозуміти його наміри.
Гамма не вірила, що їй би це вдалося.
Жоден з присутніх там членів Саду Тіней не зміг зрозуміти його намірів. Зрештою він обрав оптимальний варіант, але ніхто не зміг потрапити з ним на одну хвилю. Однак якби Гамма була там, вона б не мала іншого вибору, як зрозуміти наміри господаря.
Гамма – мозок Саду Тіней. Це сенс її існування.
Якщо вона не може нічого зробити, то не може бути у складі Саду Тіней.
І попри це, вона знову зробила помилку.
– Вибачте… Певно це те, про що ви не можете нікому розповідати.
Гамма не змогла зрозуміти ні наміри володаря, ні його емоцій.
Вона абсолютна невдаха.
Їй краще було зробити так, як сказано, а не намагатися показати себе розумною.
– Я більше не питатиму. Все буде зроблено, як ви бажаєте, пане.
Гамма стала на коліна й опустила голову, щоб приховати сльози розчарування, що накопичилися в кутиках очей.
Витерши сльози, вона швидко дала вказівки підлеглим. Вони повертаються і приносять щось.
– Що це? – запитав володар, дивлячись на річ, яку принесли.
– Змінений на основі вашої тіньової мудрості слиз. Пройшовши через обробку магічною силою, він змінює текстуру і відчувається так само, як справжня шкіра.
– О…
Гамма пропонує володарю слиз тілесного кольору.
– Отже, мені потрібно нанести його на обличчя?
– Так.
Володар підносить слиз до обличчя і немов би намазує на шкіру.
– Здається, ніби я намазався глиною, – говорить він, дивлячись у дзеркало.
– Тут на допомогу приходить Ню.
– Прошу вибачення, – Ню стає перед володарем і дістає тонкий, схожий на різець, ніж. – Я надам слизу форми.
– О, ясно.
– Яке обличчя потрібно зробити?
– Хороше питання… Таке, щоб виглядало трохи слабким.
– Слабким, гм…?
Ню задумалася на мить.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥