Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, HugoLocus, Drakula, db4tz, vilgerforc.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Розділ 7. Я хочу показати свою силу! Частина 1
Емоції важко підтримувати протягом тривалого часу.
Навіть якщо ти втратиш щось дороге, смуток не триватиме десятиліттями. Емоції поволі втрачали свою гостроту.
Так само і з позитивними емоціями. Короткі миті щастя і радості не можуть тривати десятиліттями. Навіть гнів з часом згасає.
Тому в мене була теорія, яку я хотів би запропонувати.
Я прихильник думки, що більшість людських конфліктів, викликаних емоціями, зазвичай з часом вирішуються самі по собі, тому краще дати їм спокій.
– Знаєш, про що я думала, поки чекала тебе перед гуртожитком?
– Ні.
Я чесно відповів на питання Клер, яка увірвалася до моєї кімнати.
Невже одного дня було мало?
Схоже, моїй сестрі потрібно було більше часу для того, щоб охолонути.
– Я уявляла, як лупцюю тебе. У своїх думках я бачила, як б’ю тебе знову і знову. Але з кожною секундою очікування мій гнів подвоювався.
– Ясно.
Я з цікавістю дізнався про гнів, який посилюється з часом. Проте рано чи пізно люди помирають. Якою б розлюченої не була моя сестра, вона не зможе забрати ці почуття з собою в могилу. Іншими словами, час зрештою вирішить цю проблему.
– Але тобі, мабуть, до цього байдуже.
– Що? Ні, це зовсім не так.
Я дивився на стелю кімнати гуртожитку, поки моя сестра, яка сиділа на мені зверху, душила мене.
Її червоні очі і чорне волосся мерехтіли перед моїми очима.
– Перевіримо, як довго людина може протягнути без повітря?
– Коли людину душать, то вона втрачає свідомість через те, що їй перекриваються потік крові через сонну артерію. Повітря тут ні до чого.
– О, бачу. Ну, байдуже.
Вона міцніше стиснула мою шию.
О, це навіть чудово. Я можу просто обм’якнути і спокійно подрімати.
– Ти думаєш обм’якнути і подрімати, чи не так?
– З-звісно, ні.
– Це написано на твоєму обличчі.
– Це всього лише твоя уява.
– Якщо ти наступного разу порушиш свою обіцянку, я тебе ніколи не пробачу. Зрозумів?
– Я докладу всіх зусиль, щоб стати людиною, яка виконує свої обіцянки. Чи не могла б ти тепер злізти?
Клер відпустила мою шию, але продовжила сидіти на мені.
– Я чула, що потрібно сидіти на собаці, коли навчаєш її, хто головний.
– О, ясно. Але не хвилюйся, тепер я знаю, хто головний.
– Ні. Мені не подобається твоє ставлення.
З цими словами Клер кинула мені в обличчя папірець.
– Що це…?
Я поглянув на папірець і зрозумів, що це квиток.
– Я забронювала спеціальне місце. Під час фестивалю Бушін їх дуже непросто дістати.
– Хах.
– Я даю його тобі, щоб ти зміг подивитися бої і чогось навчитися. Думаю, для тебе є надія.
– Ну, не знаю…
– Я бачу, що в тебе є хороша перспектива, тому збираюся допомогти тобі з тренуваннями. Якщо ти будеш наполегливо працювати, то зможеш чогось досягти. Тому ти повинен піти.
– Хм. Ні, не можу.
– Можеш. Зрозумів мене? Ти обов’язково маєш піти і подивитися.
– Добре-добре.
– От і чудово, – Клер, виглядаючи трохи незадоволеною, встала.
– До речі, ти ж цього року не береш участі, правильно?
– Що? – Клер поглянула на мене вбивчими очима. – Я стала представником академії замість принцеси Рози. Тільки не кажи мені, що ти не знав про те, що твоя рідна сестра буде брати участь у фестивалі Бушін?
– З-звичайно, я знав. Я… я просто хотів перевірити ще раз… кху!
Клер протягнула праву руку і схопила мене за шию.
Потім вона наблизила до мене своє обличчя й уважно подивилася. Дуже схоже на сцену, коли злочинець намагається когось залякати.
– До речі, ти пам’ятаєш мій день народження, так?
– З-звісно.
– Сподіваюся на це. Ти пам’ятаєш результати всіх моїх турнірів?
– З-звісно.
– І день коли я виграла свій перший турнір?
– Т-так, пам’ятаю.
– Добре. У світі є речі, які не варто забувати. Якщо ти хочеш прожити довге щасливе життя… то ніколи про них не забувай.
Я закивав головою.
Клер сильно стукнула мене по голові, після чого відійшла.
– Цього року я збираюся перемогти, тому тобі краще бути там.
– Так, безумовно.
Вона вийшла з кімнати, але продовжувала дивитися на мене, поки не зникла за дверима.
– Ох, я втомився.
Основна частина турніру почнеться завтра.
– Гадаю, потрібно виконати кілька вправ у візуалізації.
З цими словами я заплющив очі.
Почався новий тиждень і настав час для головної частини фестивалю Бушін.
Схоже, Клер вирушила на арену першою. Тому я сам шукав потрібне місце, тримаючи у руці квиток, який вона мені дала.
Розкішний позолочений квиток справді підходив для особливого зарезервованого місця. Дотримуючись вказівок, вказаних на зворотному боці, я опинився перед кімнатою, перед вишуканими дверима якої стояли охоронці. Це місце було відділене від загальної глядацької зони.
Я подумав, що прийшов не туди. Але коли перевірив це зі співробітниками біля дверей, то виявилося, що я там, де треба.
Мене завели всередину в дуже ввічливій манері, і щойно я зайшов, то мені одразу захотілося вийти.
Навколо були відомі аристократи та їхні родини. Студенти академії також тут. Я бачив багато знайомих облич, у тому числі доньку нинішнього лідера темних лицарів, з якою ми разом відвідували тренування першої групи з королівського стилю Бушін, а також гарного другого сина герцога.
Коли мене підвели до потрібного місця, я побачив, що опинився поряд з членом королівської родини.
– О, і хто ти будеш?
Там сиділа красива жінка з вогненно-червоними очима і волоссям, старша сестра Алексії, Айріс Мідґар.
– Мене звати Сід Каґено. Схоже, я підійшов не до того місця. Будь ласка, вибачте.
Я спробував красиво розвернутися і піти.
– О, ти молодший брат Клер. Схоже, вона віддала квиток тобі.
– …Ви знаєте мою сестру?
Спроба втечі не вдалася. Зі мною заговорив представник королівської родини, тож я не міг цього проігнорувати. Проте Алексія, звичайно, була винятком.
– Так, ми зблизилися після випадку з викраденням моєї сестри. Я хочу, щоб вона приєдналася до Багряного ордену після закінчення навчання. Будь ласка, сідай.
– Ні, я не можу…
– У тебе правильний номер. Тож, будь ласка, влаштовуйся зручніше.
– …Дякую.
Щира усмішка принцеси Айріс завдавала мені болю. Якби вона мала таку саму злісну посмішку, як Алексія, то я міг би показати середній палець і піти.
– Клер часто говорить про тебе. Я трохи заздрю вашим стосункам.
– Гадаю, ви дещо переоцінюєте їх.
– О, це нагадало мені. Ти добре ладнаєш за Алексією, чи не так?
– Добре ладнаємо… це один із можливих способів описати наші стосунки. Хоча у нашому випадку це швидше виглядало так: вона кидала золоті монетки, а я збирав.
– Кидала золоті монетки? – повторила Айріс.
– Знаєте, це як хтось кидає собаці палицю, щоб він приніс її назад.
– О, то ви двоє гралися з собакою? Дякую, що так піклуєшся про неї.
– Ми не гралися з собакою, це я був… Ні, не звертайте уваги. Насправді ті золоті монети надійшли з королівської скарбниці, тому це я повинен дякувати за те, що ви так турбувалися про мене.
Почувши це, принцеса Айріс засяяла радісною усмішкою.
– Схоже ви з моєю сестрою дуже близькі.
– Ну, я б так не казав.
– Знаєш, Алексія теж мала сьогодні прийти, але в останній момент сказала, що не хоче…
– Ха-ха. Он як?
– Мені дуже шкода через це.
– О, ні-ні-ні. Будь ласка, не турбуйтеся про це. Я не переймаюся цим.
Поки ми розмовляли, я на повну користувався можливістю на дурняк випити напоїв.
– Принцесо Айріс, на кого ви звернули увагу цього року? – до нашої розмови приєдналася дочка нинішнього лідера темних лицарів.
– Мені теж цікава ваша думка, – у розмову втягнувся і гарний другий син герцога.
Очевидно, вони знайомі з принцесою Айріс завдяки королівському стилю Бушін.
– Що ж, вони всі виглядають доволі сильними, але якби я мала вибирати когось одного, – розмірковуючи, принцеса Айріс торкнулася до щоки, – то це була б Аннероз, колишня учасниця «Семи Клинків Веґальти». Я бачу багато облич з минулих фестивалів Бушін, але це перший рік коли вона бере участь. Я бачила її матчі під час відбіркових змагань, і можу сказати що вона доволі сильна. З нетерпінням чекаю зустрічі з нею у другій частині турніру, якщо ми обидві зайдемо так далеко…
На її обличчі була впевнена усмішка.
– Я теж бачила її поєдинки, Аннероз дуже сильна. Якби ми з нею билися прямо зараз, то я сумніваюся, що перемога дісталася б мені…
– Так, я теж спостерігав, Але я впевнений, що принцеса Айріс переможе її. Після того випадку з нападом на академію королівський стиль Бушін отримав погану репутацію. Але якщо принцеса Айріс виграє тут…
– Агов, не тисни на її високість…
– Ні, я не це мав на увазі…
Голос принцеси Айріс перервав їхню суперечку:
– Все добре. Зрештою я від самого початку планувала перемогти. Я готова нести на своїх плечах як тягар королівського стилю Бушін, так і цієї країни.
Мені було дещо незручно переривати цю розмову, коли все стало таким напруженим, але я теж хотів доєднатися.
– Ем, чи є хтось інший, хто зацікавив вас…?
Мабуть, я виглядав, як хтось, хто не вміє читати атмосферу.
– До речі, хто ти?
– Ти виглядаєш знайомим… О, так, ти той хлопець з першої групи.
– А, так, пригадую. Ви з принцесою Алексією…
– Він – Сід Каґено, – втрутилася Айріс, – молодший брат Клер.
Двоє інших кивають так, ніби цілком задоволені цим.
– На відміну від Клер у тебе немає таланту, еге? Тоді продовжуй тренуватися і далі.
– Твій стиль був доволі невиразним, але не потрібно порівнювати себе з іншими. Повільний і стабільний підхід колись принесе плоди.
– Дякую за ці поради. То, принцесо Айріс, чи зацікавив вас ще хтось?
– Гмм…
– Н-наприклад, суперник Аннероз у першому раунді, Джіміна, він також бере участь уперше.
Я постарався заговорити про Джіміну якомога природнішим способом, щоб дослідити їхню реакцію.
– Джіміна… Я не бачила жодного з його матчів, тому нічого не можу сказати, – невиразно пробурмотіла принцеса Айріс.
Чудово. Це означає, що принцеса Айріс мало що про нього чула.
– О, я бачила його поєдинки. Він був швидким, але нічого особливого. Його стійка була любительською, тож я вважаю, що йому пощастило перемогти. Жодних сумнівів, що Аннероз поб’є його.
– Я теж бачив його матчі, але… він не підходить для першого раунду головної частини турніру. У нього є хоробрість, але нема таланту.
Інші двоє вважали Джіміну за дрібну рибу.
Все йшло майже за планом. Мені вдавалося контролювати публічне сприйняття Джіміни так, як я хотів.
Підготовчі роботи пройшли успішно.
Тепер починалося найцікавіше…
– Є дехто, хто мене зацікавив, хоча це і не учасник турніру.
Я вже сказав потрібне, тому був цілком задоволений, але принцеса Айріс продовжила говорити.
– Схоже, до столиці прибула перша переможниця фестивалю Бушін, ельфійка-мечниця також відома як Богиня Війни.
– Ельфійка-мечниця… Невже?!
– Вона не з’являлася на публіці понад 10 років!
Так…
– Я буду здивована, якщо хтось з учасників не звертатиме уваги на дії Богині Війни Беатрікс.
Хто це?
Але ким би вона не була, я точно не звертав на неї уваги.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥