Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, HugoLocus, Drakula, db4tz, vilgerforc.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Розділ 7. Я хочу показати свою силу! Частина 2
Коли наблизився час мого матчу, я вислизнув під приводом, що мені потрібно в туалет, і поквапився до кімнати очікування для учасників. Схоже, Клер виграла свій перший раунд, тож у неї були всі шанси пройти досить далеко.
Коли я ішов коридором, думаючи про це, то пройшов повз особу в сірому плащі, яка прямувала туди, звідки я прийшов.
Раптом я зупинився.
Через мить та особа теж зупинилися.
Ми одночасно обернулися.
З-під каптура сірого плаща на мене дивилися яскраві блакитні очі.
– Ти пахнеш ельфом.
Це був хрипкий жіночий голос.
Її сірий плащ вигорів на сонці і був потертим в деяких місцях.
Я мовчав, очікуючи, що вона продовжить.
– У тебе є друзі-ельфи?
Її блакитні очі вдивлялися в мене, ніби щось шукаючи.
– Є кілька, – я не бачив причин брехати, тому сказав правду.
– Я шукаю одну ельфійку.
– Гаразд.
– Вона гарненька.
– Круто.
– Знаєш, де вона?
– Цієї інформації недостатньо.
– Вона дуже схожа на мене.
– Ага.
– Вона донька моєї покійної сестри.
– Гм.
– Бачив ельфійку, схожу на мене?
– Ем…
– Знаєш таку?
– Каптур закриває ваше обличчя.
– О, справді.
Вона скинула капюшон і показала своє обличчя.
Я не показав реакції.
Це був свідомий вчинок з мого боку.
Вона була дуже схожою на Альфу.
– Не пригадую таку. Вибачте.
– Упевнений?
– Так.
Я повинен буду запитати про це Альфу, коли ми зустрінемося наступного разу. Хоча вони не схожі на сто відсотків, але в них багато спільних рис, тож я б не здивувався, якби вони виявилися родичами.
– Ясно, – вона з жалем знизала плечима. А потім плавним рухом дістала меч.
Смертельний удар без наміру вбивства чи зайвих рухів.
Спостерігаючи за нею краєм ока, я бачив все, що відбувалося.
Я зрозумів. Вона зупинить удар прямо перед фінальним акордом.
Так і сталося, лезо зупинилося, коли торкнулося до моєї шиї.
Він просто торкався. Ельфійка не зрізала навіть шматочка моєї шкіри.
Яке ідеальне відчуття моменту.
– Увах?! – вдавши, що в мене підломилися ноги, я осів на землю.
Так, гадаю, виглядало правдоподібно.
– Хм?
Вона схилила голову і прибрала меч.
– Я помилилася. Вибач. – Ельфійка злегка вклонилася. – Я думала, що ти сильніший. Як тебе звати?
Запитала вона, подавши мені руку.
– С-Сід Каґено… – відповів я тремтячим голосом, беручись за її руку і підводячись.
– Я – Беатрікс.
Вона не відпустила мою руку.
– Е…?
– У тебе хороша рука. Упевнена, ти станеш сильнішим.
І після цих слів вона подарувала мені чарівну усмішку. Ця усмішка була дуже схожа на усмішку Альфи.
– Вибач, що налякала тебе.
Востаннє попросивши вибачення, Беатрікс розвернулася і пішла геть.
Я, спостерігаючи за її спиною, коли вона йшла, пробурмотів:
– …Закладаюся, що вона досить сильна.
Після чого розвернувся і пішов.
Айріс сиділа в особливій зоні та чекала на початок матчу.
Звідси відкривався панорамний вид на арену, а також тут були сходи, якими можна було спуститися прямо на поле, де проходили поєдинки.
Двох магічних мечників уже викликали для проведення матчу.
Одна людина – фехтувальниця з блакитним волоссям, Аннероз, яка привернула увагу Айріс.
Інша – Джіміна Сенен, чорноволосий мечник, якого вона бачила вперше.
Айріс вивчала цих двох гострим поглядом.
– Схоже, ось-ось почнеться.
Біля Айріс сів чоловік.
Він зайняв місце Сіда.
– Перепрошую, але це місце…
– Так?
Айріс замовкла, коли побачила обличчя чоловіка. Вона подумки попросила вибачення в Сіда.
– Пане Доеме…
– Принцесо Айріс, як ваші справи? – він усміхнувся, але усмішка не досягнула його очей. – Дивитися на матч разом з вами – це ніби сон.
– О, флірт? У вас, пане Доеме, є наречена, чи не так?
– Вона, на жаль, втекла. Але не хвилюйтеся. Просто невелика сварка закоханих.
Доем легко засміявся.
Для чоловіка тридцяти років він мав відносно гарну зовнішність, але щось у його усмішці не подобалося Айріс.
– Чи здоровий король Оріана?
– На жаль, він не зміг прийти сьогодні. Проте король сказав, що він точно буде присутнім завтра, – швидко відповів Доем на запитання Айріс.
– Король Мідґар також планує бути присутнім з завтрашнього дня.
– Який збіг.
Айріс намагалася зрозуміти, що ховалося за неусміхненими очима Доема, однак не змогла прочитати його.
– Це та сама Аннероз, про яку я так багато чув? – запитав він, дивлячись на арену.
– Єдина і неповторна.
– Про неї багато говорять. Я чув, що вона покинула Веґальту і зараз знаходиться на середині свого тренування, однак я хотів би запросити її до нашого королівства.
– Справді. Я теж хотіла б запросити мечника її рівня залишитися тут, у королівстві Мідґар.
– Ха-ха. Мідґар і так має багато талановитих темних лицарів. На відміну від Оріани…
– Ось для чого наш альянс.
– Однак мені боляче, що наше королівства так покладається на Мідґар.
– Справді…?
Розмова з ним виснажувала. Айріс подумки зітхнула.
У неї було таке відчуття, ніби вона говорила з маріонеткою.
– А що стосовно її суперника, Джіміни?
– Сьогодні я вперше побачу його поєдинок. Однак те, що я про нього чула, було невтішним, він не виглядає сильним.
– Тоді вирішено, перемога Аннероз гарантована.
– Ні… Є у ньому щось дивне, – у голосі Айріс звучали нотки сумніву.
– Щось дивне?
– Так, інакше не скажеш. Він не виглядає сильним, але є риса, що не властива слабким.
– …О? І що це?
– Його абсолютна впевненість. Як на мене… він виглядає абсолютно впевненим у своїй перемозі.
– Гм… Можливо, це просто пиха?
– Може бути. Але в його очах немає вагань. Він бачить… шлях до перемоги.
– Он як, він бачить шлях, га? Отже, ви теж його бачите, принцесо Айріс?
– Ні. А ви, пане Доеме?
– Я? О, я абсолютно не знайомий зі зброєю.
– Невже?
Поки Доем вдавав із себе дурня, Айріс кинула погляд на його треновані руки.
Він гірко усміхнувся.
– Як і очікувалося, я не можу нічого приховати від вас, принцесо Айріс, чи не так? У королівстві Оріана зневажливо ставляться до мистецтва фехтування, тому я сподіваюся, що ви пробачите мені цю маленьку брехню. Щиро кажучи, я досить добре володію мечем.
– Досить добре, так?
– Саме так.
І знову його усмішка не дійшла до очей.
– А тепер… чому б нам не подивитися, чого варта ця його впевненість?
І вони поглянули вниз, на арену.
– Аннероз проти Джіміни Сенена!!
Імена бійців були названі.
– Готові? Вперед!!
І матч почався.
Як тільки матч почався, Аннероз кинулася до Джіміни.
Вона вже добре знала його справжні навички. Таємниця його сила була в неймовірній швидкості.
Він перемагав своїх супротивників завдяки неймовірній швидкості рухів, навіть Аннероз, що колись входила до «Семи Клинків Веґальти» не могла їх побачити. В цьому його сила, саме такий його стиль.
І хоча він швидкий, але вона також знала, що Джіміні бракувало фехтувальних навичок.
До цього часу він перемагав своїх суперників, але не схрещував з ними мечів.
Чому так?
Однією з причин було те, що суперники просто не встигали за ним.
Однак позиція Джіміни була любительською. Вона навіть сумнівалася, що він коли-небудь належно навчався володіти мечем.
Чи могло бути ще однією причиною було те, що сам Джіміна уникав схрещувати меч з мечем супротивника?
Можливо, він боявся, що так покаже наскільки незграбний його стиль фехтування?
Іншими словами, можливо, Джіміна перемагав у своїх боях так і не схрестивши меч з мечем супротивника тому, що хотів приховати брак власних навичок.
У такому випадку, все, що їй потрібно для перемоги, це діяти, не будучи засліпленою його швидкістю. До такого висновку дійшла Аннероз.
Єдине, що її хвилювало… так це додаткова вага, яку він зняв.
Якщо він, знявши свої кайдани, міг досягнути швидкості, що перевищувала швидкість реакції Аннероз, то… все могло закінчитися її програшем.
Щойно почався матч, Аннероз кинулася вперед, щоб придушити це крихітне відчуття страху.
Коли б’єшся з ворогом, який покладається на швидкість, то потрібно обмежити його рухи.
Якщо вона зможе це зробити, перемога буде її.
– Ха-а-а-а-а-ах!
В мить скоротивши відстань між ними, Аннероз видала бойовий клич і вдарила по Джіміні.
Атака, що мала застати його зненацька.
Але попри це, він заблокував удар.
Як і очікувалося, швидкий.
Джіміні вдалося заблокувати удар в останній момент, вона б такого не змогла зробити.
Але оскільки він зупинив її меч своїм, то завмер на місці…
Такою і була мета Аннероз.
– Хія-а-а!
Поки ноги Джіміни залишалися на одному місці, вона атакувала знову.
Він заблокував і цей удар, але шквал атак Аннероз не залишав йому можливості, щоб скористатися швидкістю.
Вона втретє, четверте і вп’яте послаблювала його захист, аж поки Джіміна не похитнувся.
Перемога за нею!
Аннероз була у цьому переконана, вона завдала удар у груди суперника.
Вона проткнула їх… так?
– Га…?
Її меч не відчув спротиву шкіри і плоті.
Ба більше, Джіміна зник з її поля зору.
– …Це був мій післяобраз.
Вона почула голос позаду.
Її плечі затремтіли.
Заспокойся. Вона обережно повернулася.
По її тілу проходило тремтіння, але вона наказала собі не показувати цього.
– Ти навіть швидший, ніж я думала…
Її голос рівний. Принаймні вона так думала.
Нарешті Джіміна опинився в полі її зору й Аннероз задумалася.
Що мені робити?
Його швидкість значно перевищувала її реакцію.
Як їй подолати різницю у швидкості?
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥