Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, HugoLocus, Drakula, db4tz, vilgerforc.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Розділ 7. Я хочу показати свою силу! Частина 3
Подумай над цим.
Думай, ну…!
Думай…!!
– Що…?!
Перш ніж вона зрозуміла, Джіміна зник.
Тіло Аннероз зреагувало швидше, ніж розум.
Її вміння реагувати на найменшу вібрацію в повітрі породжена не навичками чи досвідом, а простою удачею.
Ґа-а-ах!! Потужний удар відкинув Аннероз назад.
Вона відчайдушно намагалася втримати свідомість, яка от-от мала згаснути, а також меч, який майже вислизнув з рук, і підвелася.
– Кхуах!
Болючий хрип вирвався з рота.
Вона бачила, що Джіміна просто стояв на місці. Він мляво тримав меч у руці.
Ні бойової позиції, ні спроби завершити бій.
Аннероз не вважала це зарозумілістю.
Просто він настільки сильний.
– Визнаю. Ти сильний.
Аннероз перевела подих і прийняла рішення.
Джіміна швидкий. Неймовірно швидкий.
Аннероз не вважала цей факт несправедливим. Зрештою швидкість – це лише одна з форм сили.
Однак вона думала, що мала шанс на перемогу. Низький, але не нульовий.
Якщо сила суперника лише у швидкості, то… їй просто потрібно його спіймати.
Контрудар. Момент, коли Джіміна атакує, буде її останнім шансом на перемогу.
Питання лише в тому, чи зможе вона вчасно відреагувати.
Аннероз змогла заблокувати попередній удар завдяки чистій удачі.
Вона сумнівалася, що зможе зробити це знову.
Аннероз не могла покладатися на випадковість, щоб вирвати перемогу; їй потрібні вміння.
Якщо рефлекси недостатньо хороші, то знадобиться досвід.
А якщо і це не допоможе, то вона буде покладатися на інтуїцію.
Аннероз використовуватиме всі доступні методи.
Але якщо правильно розрахувати час… усе, що буде потрібно, це використати навички, які вона розвивала все життя.
Безмовно, але з максимальною зосередженістю Аннероз чекала вирішального моменту.
Наближалося.
Не було жодного попередження.
У момент, коли Джіміна раптово зник… ні, за мить до того, як це сталося, Аннероз змахнула мечем.
Там ще нікого не було.
Але наступний миті все змінилося.
Вона виграла!
Коли Джіміна з’явився, Аннероз була впевнена у перемозі.
Її меч наближався до лінії руху Джіміни.
На такій швидкості ухилитися неможливо.
Вона була в цьому впевнена.
– Е…?
Аннероз вражено спостерігала за його рухами.
Він зупинився.
Здавалося, що рішення Джіміна прийняв заздалегідь. Перед тим, як зайти в зону досяжності Аннероз, він зупинився.
Її клинок, розсікши повітря, торкнувся кінчика його носа.
Це не випадковість.
Це результат найкращого способу управління часом.
Це результат моторошної проникливості.
Аннероз думала, що це вона визначала час для контратаки, але реальність виявилася іншою. Навпаки, це він визначав контратаку відповідно до її дій.
– Ясно…
Саме в цей момент вона дещо зрозуміла.
Після швидкого обміну ударами все стало очевидним.
Джіміна Сенен… володів надзвичайними навичками.
Коли бойова позиція Аннероз зламалася, він націлив на неї меч.
Це був найповільніший рух Джіміни на сьогодні.
Хоча це було повільно… але його техніка була неймовірною і піднесеною до виду мистецтва.
– А…
Як красиво.
Після цього моменту свідомості Аннероз потемніла.
– Сильний… – почувся шепіт Айріс, поряд з якою сидів Доем.
На арені внизу Джіміна переміг Аннероз і збирався йти.
– Абсолютна впевненість… Схоже, інтуїція не підвела вас, принцесо Айріс, – сказав Доем, приховуючи внутрішнє хвилювання.
– Я ніколи не очікувала чогось подібного… Не можу повірити, що магічний мечник такого рівня залишався непоміченим.
– Згоден. Джіміна Сенен… Ніколи не чув такого імені.
– Я ніколи раніше не бачила такої техніки. Це було чітко і неймовірно красиво.
– Не схоже, що цей стиль належить до відомої школи, так?
Доем ніколи раніше не бачив таких прекрасних рухів мечем. Мабуть, і Айріс теж. Можливо, мечник нового стилю вирішив уперше показатися на публіці?
– Гадаю, так. Однак дізнатися напевно можна буде лише, якщо прямо запитати його. Схоже, сюрпризи ніколи не закінчуються.
Айріс відкинулася на спинку сидіння. Потім вона видихнула, ніби намагаючись зняти напругу.
Глядачі, що сиділи в особливій зоні, були в захваті від несподіваного результату. Увага всіх перейшла з Аннероз на Джіміну, а розмова крутилася навколо його наступного суперника.
– Принцесо Айріс, у другому раунді ви зійдетеся з Джіміною?
– Так, – усміхнулася вона.
– Виглядаєте впевненою.
– Я планую перемогти.
– О-о…?
– Його меч швидкий, гострий, але, перш за все, красивий. Я не можу зрівнятися з красою його стилю. Але не це вирішує перемогу в матчі. Якщо в цьому поєдинку він показав повну силу, то Джіміна все одно зі мною не зрівняється.
– Згоден.
Доем кивнув і подумки додав, що якщо це повна сила Джіміни, то Айріс беззаперечно переможе. Таких навичок недостатньо, щоб протистояти її магії.
Але що, якщо він не викладався на повну?
– Ймовірно, він щось приховує, – продовжила Айріс. – Його постава, стійка, навички – все це брехня, інакше він би не зайшов так далеко.
– І знаючи це, ви думаєте, що можете виграти?
– Я не знаю, що він приховує, але планую знищити його, разом з цією таємницею і всім іншим. Я не люблю програвати.
Айріс розтягнула губи і встала. Усмішка на її губах була дуже войовнича.
– Зрозумів.
– А тепер, даруйте, в мене матч.
Спостерігаючи, як Айріс іде, Доем видихнув.
Він заздалегідь дослідив усіх, хто міг становити загрозу плану, але ім’я Джіміни навіть не згадувалось.
Якщо Джіміна Сенен збирався стати на заваді планам Доема, від нього потрібно позбутися якнайшвидше, але… не потрібно поспішати. Рішення можна прийняти одразу ж після закінчення їхнього з Айріс матчу.
Джіміна Сенен. Досвідчений фехтувальник з прекрасним стилем.
Доем не розумів, чому такий мечник залишався не поміченим.
Мабуть, була якась причина.
Причина, чому він змушений приховувати свої здібності.
Причина, по якій він ніколи не потрапляв у центр уваги.
Можливо, він належав до школи, яка загубилася в історії, але стиль передавався від батька до сина. Або, може, він з Беззаконного міста і просто підробив документи.
Беззаконне місто, яке не належало жодній країні, це кубло жадібності і зла. Культу ще не вдалося проникнути у внутрішні кола трьох ворогуючих правителів.
Якщо Джіміна справді з Беззаконного міста, то, враховуючи його силу, існувала ймовірність, що він міг належати до вищих чинів родини Кривавої Королеви. Можливо, потрібно ретельно перевірити його минуле…
Також існував шанс, що він належить до «Саду Тіней». Однак Джіміна – чоловік. А «Сад Тіней» не мав потреби робити щось помітне на фестивалі Бушін. Тож це здавалося малоймовірним.
Так чи так, але Доем відчував у Джіміні щось незрозуміле.
Можливо, він також належав до підпільного світу…
– У чому його таємниця…?
Бурмотіння Доема потонуло у галасі арени.
– Джіміно, зажди!!
Коли Аннероз отямилася, то кинулася за ним у коридор.
Джіміна зупинився і повернувся, вона стала прямо перед ним.
– Ти переміг мене в суху. Я нічогісінько не могла зробити. – Аннероз подивилася на нього й усміхнулася. – Я залишила батьківщину, щоб стати сильнішою, і я навіть думала, що мені це вдалося. Але, схоже, я була трохи зарозумілою.
Вона протягнула руку.
Джіміна поглянув на її руку і протягнув свою.
– Сьогодні я багато вивчила. Дякую, – сказала Аннероз.
– Це був перший раз, коли я зняв кайдани. Тобі нема чого соромитися.
– …Приємно це чути, – Аннероз знову усміхнулася, і вони потисли одне одному руки. – Джіміно, хто ти насправді? Як ти став таким сильним?
Джіміна сумно усміхнувся і відвів погляд. Його очі ніби дивилися кудись далеко.
– Я кинув усе… Я – дурень, який гнався лише за силою…
– Джіміно…
Побачивши вираз самотності на його обличчі, в Аннероз стиснулося серце. Мабуть, у нього було трагічне минуле, яке не залишило йому іншого вибору.
– Знаєш… якщо цікаво, чому б тобі не приєднатися до армії Веґальти? Упевнена, що я знайду для тебе гідне місце.
Але Джіміна похитав головою.
– …Я не можу іти таким яскравим шляхом.
Після цього він розвернувся і продовжив іти.
– Зажди! Я завтра їду! Якщо ти передумаєш до того часу, знайди мене!
Джіміна більше не зупинявся.
Аннероз якийсь час дивилася на його спину, після чого повернулася на каблуках.
Велич у цьому світі відносна, завжди знайдеться хтось сильніший. Побачити стиль Джіміни і битися з ним – це незамінний досвід для неї.
Його володіння мечем відшліфоване і підняте до рівня мистецтва. Аннероз здавалося, що він вклав у це всього себе.
Вона впевнена, Джіміна переможе. Скоро весь світ дізнається його ім’я.
Він підніметься ще вище.
Зараз вона могла лише спостерігати. Але Аннероз сповнена рішучості стати сильнішою. Джіміна вказав шлях, яким вона мала йти.
Аннероз була впевнена: коли вона стане сильнішою, вони зустрінуться знову.
І поки настане цей день, вона поклялася продовжувати боротьбу.
О, все пройшло добре.
До біса добре.
Я зосередився на красі фехтування. Був час у моєму підході до становлення силою в тіні, коли я захопився красивим стилем. Він був неймовірно витонченим, тому я не використовував його в арсеналі Тіні, але я радий, що докладені колись зусилля, нарешті принесли плоди.
Завдяки Аннероз я досягнув приблизно 70% мети на фестивалі Бушін. Єдине, що потрібно зрозуміти, як закінчити. Але існувало багато варіантів, тому я зайшов у глухий кут.
Найпростіший варіант – це перемогти, але, якщо поглянути на турнірну таблицю, то наступний матч проти Айріс це найкращий момент для кульмінації. Перемогти Айріс і зникнути. Це цілком вписувалося в поведінку когось могутнього і загадкового.
Це як зі сцени, де сила в тіні перемагає когось сильного, а потім зникає, сказавши щось на зразок «Мети досягнуто…».
Хороший варіант, еге?
Якщо я переможу Айріс і зникну, сестра матиме пристойні шанси здобути перемогу в турнірі.
Але сценарій, де я роблю якесь зло, теж виглядає досить привабливим.
Наприклад, посеред битви з Айріс сказати «Я з гільдії вбивць… і я прийшов забрати твоє життя!» і тоді розпочнеться серйозна битва, в якій буде начхати на правила. Цей сценарій мав бонусні бали за те, що давав елегантну можливість правильно покинути сцену.
О, але я досі відчував, що досягнув би більшого, у разі перемоги на турнірі.
В наявності були інші привабливі варіанти, тому я мав добре подумати, перш ніж прийняти рішення.
Поки моя голова була заповнена цими думками, я повернувся до особливої глядацької зони. Там я побачив, що на моєму місці сидів незнайомий чоловік, і вирішив, що можу піти.
Матч Клер уже закінчився, тож байдуже.
Повернувшись до гуртожитку, я почав думати над різними сценаріями.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥