Сходження в тіні. Том 3. Додатковий розділ

Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて!』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow

Англійська назва: The Eminence in the Shadow

Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!

Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке) 

Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)

Рік початку видання: 2018

Кількість томів: наразі 6

Випуск: триває

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.

Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.

Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.

Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. TymoshenkoDrakula, Valentyna B., Kirito Kun.

А також щира подяка Андрію С.

У мене є Patreon.

Сторінки у Facebook, Телеграм.

Том 3. Розділ 3-4.

Додатковий розділ. Спостереження маленької Клер за молодшим братом!

Клер Каґено, якій цього року виповнилося вісім, мала молодшого брата Сіда Каґено, який був на два роки молодший за неї.

Сама Клер була видатною дівчинкою.

Родина Каґено породила незліченну кількість магічних фехтувальників, і тому мала великі надії щодо її майбутнього.

У порівняні з нею, молодший брат Сід був… до гнітючого звичайним.

Він не був дурним чи щось таке і досить непогано показував себе у фізичному плані. Але щоб його не примушували робити, він підходив до цього просто і без особливого бажання.

Якби вони двоє були картиною, то Клер би знаходилася в центрі роботи, привертаючи увагу, тоді як її брат був би якимось випадковим типом, що стояв позаду неї.

…Незбалансовані брат і сестра.

Чомусь Клер не подобалося, що люди думали про них так.

***

У родині Каґено навчання магічного фехтувальника починається з шести років.

Клер було вісім, тож вона почала тренуватися два роки тому і вже досягнула рівня, що дозволив перемогти у дитячому турнірі.

Її молодшому братові Сіду в цьому році виповнилося шість років, тож він тільки недавно почав тренуватися, але…

– Ухуу… Ти така сильна, сестро…

Жалюгідні слова вирвалися з Сіда, поки він повзав по землі.

– Ой, та ну, це був лише легенький удар. Не скімли через щось таке!

Клер поглянула на Сіда і тицьнула його дерев’яним тренувальним мечем.

– П-припини, сестро…! – молодший брат смикнувся, він явно не насолоджувався цим.

– О, бачиш, ти ще можеш ворушитися. Єдина причина, чому ти так швидко падаєш, у тому, що тобі бракує сміливості!

– Це тиранія…

– Йой, ти жалюгідний… Гаразд, у мене щойно з’явилася чудова ідея, – Клер схопила Сіда за шию і потягнула геть.

Батько спостерігав за їхніми тренуваннями щоранку, але в нього багато роботи, тож коли він ішов займатися справами, вони тренувалися самі.

Ясна річ, що у них не було свободи вибору в цьому питанні.

– Куди ми йдемо? – Сід, все ще повзучи по землі, поглянув на Клер.

– Оскільки ти такий жалюгідний, я проведу для тебе спеціальне тренування, щоб розвинути твій характер.

– С-спеціальне тренування…?

– Лисий сказав, що банда Шрамолицього влаштувала табір у лісі неподалік. Пам’ятаєш?

«Лисий» – це їхній батько.

Першою його так почала називати матір, і Клер наслідувала її приклад. Зрештою діти вчилися у своїх батьків.

– Ага, і він сказав нам тримати від лісу подалі…

– Так, тому ми туди йдемо!

– Га? Але в цьому нема жодного сенсу!

– Якщо ми це зробимо, ти можеш набратися сміливості!

– А-абсолютно неможливо! Н-нам не слід…

– Бачиш, ти швидко здаєшся! Невже ти забув, що я виграла турнір? Спокійно, тобі нема про що хвилюватися.

– А-але ж це був дитячий турнір, чи не так…? Ойой…

Клер продовжила тягнути Сіда за собою до лісу, і зрештою вони покинули територію особняка бічною стежкою.

***

Вони удвох блукали лісом близько двох годин.

– Ну, сестро, нам треба йти додому, це небезпечно…

Клер смикнула Сіда за руку, прямуючи вперед.

– Про що ти говориш? Ми ще не прийшли!

– В-вже майже полудень. Мама буде хвилюватися.

– Т-твоя правда… Якщо ми не повернемося до обіду, вона розлютиться.

Батька сім’ї Каґено міг бути лисим, але мати – демон.

– Саме так, лише подумай, як мама розсердиться, – підтакнув Сід.

– …Гаразд. Твоє сьогоднішнє спеціальне тренування завершено! Тепер ти почуваєшся трохи сміливіше, правда?

– О так, так, звісно.

– Я роблю це все для тебе, тож будь вдячним!

– Звісно, звісно.

– Добре, ходімо додому!

З цими словами Клер розвернулася, щоб піти назад тим шляхом, яким вони прийшли сюди, аж раптом…

– Хей, ніхто не казав, що тут будуть діти…

Пролунав низький голос і з-за кущів з’явилося семеро чоловіків. 

Їхні тіла виглядали добре натренованими, а мечі явно висіли не для краси. Це точно не були звичайні селяни.

– Стривайте, ви – банда Шрамолицього?!

– Ха, дівчисько про нас чуло! Вибачай, мала… але додому ви не повернетеся живими.

Вони поглянули на Клер зі злими посмішками.

– Це… це мої слова! – Клер дістала дитячий меч.

Але її руки були напруженими і тремтіли.

– Майбутній темний лицар, га? Можливо, якби ми були звичайними бандитами, у тебе щось вийшло, але…

З цими словами один із чоловіків теж дістав меч.

– Щ-що ти хочеш сказати…?!

– У мене для тебе погані новини, дитино, але ми не звичайні бандити. Кожен член банди Шрамолицього – магічний мечник. Ми нападаємо на різноманітних дворян з хорошою охороною і великі торгові палати, тому нас розшукують у різноманітних країнах з винагородою у 100 мільйонів зені. Навіть ціла група темних лицарів не зможе здолати нас.

Клер кинула погляд на молодшого брата, який тремтів поряд з нею, і зробила крок уперед, щоб захистити його.

– І щ-що з того?!

– Ти, дівчинко, досить мила, тож тебе можна продати за високу ціну, але хлопця доведеться вбити.

– Навіть не смій торкатися Сіда!!

Клер зробила перший крок.

Вона рухалася так швидко, що було складно повірити в те, що їй лише вісім років, – Клер в одну мить наблизилася до чоловіка.

Дзень – пролунав високий металевий звук.

– Бляха, а ти досить швидка, – чоловік досить легко заблокував меч Клер.

Їхня зброя схрестилася.

– Кх… Сіде, біжи!!

Клер вклала всі сили в меч, намагаючись виграти трохи часу.

Раптом вона відчула потужний удар.

– Ґхах…!

Її ударили ногою.

Посеред їхнього бою на мечах чоловік невимушено вдарив Клер ногою.

Уже від цього вона відлетіла до дерева, гупнулася об нього і тепер повзала по землі.

Різниця у силі між дорослими і дітьми була великою.

– Ґхах…

– Ти досить непогана. Ну, як на дитину.

– Сіде… біжи…

Все, що вона хотіла, дозволити брату втекти, нічого більше. Але це бажання не справдилося.

– Н-не знущайся з сестри!

Розмахуючи дерев’яним мечем, Сід кинувся в бій.

– Ні… Сіде… ти не…

З очей Клер потекли сльози.

– Не заважай.

Меч врізався в маленького Сіда.

Коли Клер побачила, як тіло молодшого брата підкинуло в повітря, а потім воно гепнулося на землю, з її очей нескінченим потоком полилися сльози.

– Н-ні… Сіде… Сі…!

…У пам’яті Клер спалахнув дорогоцінний спогад.

Тоді їй було лише три роки, тож здатність розуміти оточення лише почала розвиватися.

Поки батьки не дивилися на неї, вона потягнулася до каструлі на вогні і випадкового перекинула її.

Велика кількість окропу от-от мала потрапити на голову Клер.

Їй було лише три роки, тому вона нічого не могла зробити.

Але в останню мить хтось смикнув її ззаду. Клер завалилася на спину на волосинку уникнувши потоку гарячої води. Її врятували.

Тим, хто потягнув Клер назад, був Сід, якому виповнився лише один рік.

Спогади з того часу були туманними, але він рятував її не раз і не два.

Коли вона мало не випала з вікна, чи коли її мало не покусав бродячий собака, чи щоразу коли вона губилася і починала плакати – Сід був тим, хто завжди допомагав.

Попри те, що їй ніхто не вірив, а спогади могли з часом зникати, саме молодший брат їй завжди допомагав.

Ось чому вона терпіти не могла, коли люди вважали їх незбалансованими.

Клер хотіла, щоб всі знали, який він чудовий.

Але через це вона наразила його на небезпеку.

– Вибач… Вибач… Сіде…

Коли її свідомість почала згасати, Клер потягнулася до нерухомого тіла брата.

Їй здалося, що начебто Сід спокійно підвівся, але це, мабуть, була галюцинація.

***

Чорноволоса дитина встала, ніби нічого не сталося.

– І ось вона – сцена з молодшим братом-мобом, якого вибили одним ударом, коли він безрозсудно кинувся захищати сестру. Як на мене, вийшло досить добре.

– П-почекай, я щойно порізав тебе…

Бандити шоковано витріщилися на нього.

– Ні, весь удар прийшовся на слиз, який я досліджую.

Грудка слизу вислизнула з-під одягу дитини і ляпнулася на землю.

– Га, слиз…?

– Його міцність недостатня. Схоже, мені потрібно буде зібрати ще. Ну що ж, – хлопчик роздратовано зітхнув.

З усіх боків його оточували бандити, але він не проявляв жодного страху. Яка дивна дитина.

– Знаєте, я планував розчавити вас сьогодні ввечері. Але моя старша сестра іноді любить викинути якесь колінце.

З цими словами хлопчик підняв меч, який впустила дівчинка.

– Не знаю, що з тобою не так, малий. Але начхати. Цього разу я подбаю, щоб прикінчити тебе як…

Раптом слова чоловіка обірвалися.

– Ґха… кха!

Він схопився за горло і почав кашляти, полилася кров.

– Га? Чому ви такі слабкі…?

Меч дитини був мокрим від свіжої крові.

Чоловік, якому перерізали горло, упав.

– Х-хто в біса цей малий?!

Бандити, які спостерігали за тим, що відбувалося, дружно оголили мечі.

– Я не бачив його удару! Це ненормальна дитина!

– Гаразд, оточимо його! Він просто малий пацан, ми візьмемо його в кільце і розчавимо…

– …Точно.

Хлопчик уже почав діяти.

– Щ…!?

– Зрештою я ще зовсім дитина.

Іншому бандиту знесли голову.

– З-ззаду!!

Звучали приголомшені крики.

– Моє тіло і магія перебувають у процесі розвитку. Якби ви мене оточили, то на цьому було все. Я не мав би можливості вирватися.

Дитячий голос лунав поміж дерев – водночас у повітря злетіли третя і четверта голови.

– Неможливо! Т-так швидко?!

– Ні, я не такий вже швидкий. Тіло дитини не може витримати великого навантаження.

Бандити не могли відстежити рухи Сіда, а тому не мали змоги дати відсіч – їхні голови відлітали одна за одною.

П’ята, шоста.

І залишився лише один бандит.

– А… я зрозумів. Твоя правда, ти не швидкий, просто вдаєш, що таким є.

Раптом пролунав металевий дзвін – і різня припинилася.

Бандит зі шрамами по всьому обличчя заблокував меч хлопчика.

– Ти легкий, тому можеш прискорюватися й уповільнюватися як божевільний. Але твоя максимальна швидкість не така вже велика.

Сказавши так, він відстрибнув, щоб тримати хлопчика на певній відстані.

– Компенсуючи фізичні недоліки, ти використав раптові атаки, щоб заскочити нас зненацька й обдурити, так тобі вдалося прикінчити їх по одному. Досить непогано як на дитину твого віку.

– Красно дякую. До речі, чи означає це, що ви Шрамолиций?

– Саме так. Шрамолиций прямо перед тобою, – він підняв великий ніж.

А наступної миті зник.

– …Позаду.

Шрамолиций опинився за спиною хлопчика. Коли чоловік опускав свій великий ніж, той повернувся і змахнув мечем.

Їхня зброя схрестилася – і тіло хлопчика відлетіло.

– Легкий.

Крихітне тільце крутилося в повітрі. Далі хлопчик вигнувся, як кіт, і м’яко приземлився.

– Бо я відстрибнув назад. Але мої руки заніміли.

Хлопчик змахнув руками, ніби намагався повернути їх до нормально стану.

– Ти обрав для себе поганого суперника, малий. Я сильніший як фізично, так і магічно, а ще швидший за тебе.

– Все так, – легко погодився хлопчик.

– Яка ганьба… Хоча я зараз бандит, але раніше я йшов шляхом меча і можу сміливо казати це. За десять років… ні, уже за п’ять років ти був би мечником, відомим по всьому світу.

– Гадаю, так.

– Шкода, що цього не буде… Але моя помста стоїть на першому місці.

Шрамолиций знову зник.

Мить – і лезо великого ножа зі свистом розсікло тіло хлопчика.

Він мав розрізати його навпіл.

– Що…?!

Лезо не зустріло опору.

В момент, коли Шрамолиций подумав, що розрізав тіло хлопчика навпіл, той зник.

За його спиною пролунав юний голос.

– …Це було залишкове зображення.

– Неможливо…!

Шрамолиций обернувся і побачив там неушкодженого хлопчика.

– Дитячий організм крихкий, тому швидко досягає межі своїх можливостей. А раз так, то все, що я можу зробити…

Дитячий меч зі змахом рубонув униз.

– …це вийти за ці межі.

Лезо провела красиву срібну дугу в повітрі і врізалося в Шрамолицього.

– Так швидко…!

Це було дивом, що він зміг вчасно підняти ніж і заблокувати удар.

Шрамолиций скривився, бо рука заніміла від сильного удару.

Тепер вони схрестили зброю.

Враховуючи силу Шрамолицього, він мав з легкістю відправити дитину в політ. Однак…

– Гх, не поворухнутися! Чому…?

Скільки б він не вкладав сили, чоловік не міг поворухнутися ні волосинку.

Раптом повітря затремтіло. Магічна сила хлопчика досягнула неймовірного рівня.

– Ч-чому твоя магія…?

Очі хлопчика загорілися червоним.

– Овердрайв.

Лезо великого ножа вкрилося тріщинами – і розлетілося на шматки.

Уламки виблискували, танцюючи в повітрі.

Шрамолиций, якого розсікли навпіл, спостерігав за тим, як його власна кров здійнялася вгору, коли він падав на землю. Він широко розплющив очі від шоку.

Хлопчик опустив на нього погляд і закашлявся кров’ю.

– Кха… Схоже, це надто велике навантаження на організм дитини.

Він витер кров з губ.

Далі очистив меч від кривавих слідів.

– Тридцять балів зі ста. Справжня сила в тіні ніколи б не дозволила штовхнути себе так далеко.

Він зітхнув.

***

– Сестро! Сестро, прокинься!

Почувши голос брата, Клер негайно прокинулася.

– Сіде…?!

– Сестро, як доб… кхах!

З очей Клер потекли сльози, коли вона щосили обійняла Сіда.

– Сіде, ти в порядку! Слава небу, я така рада…

Її груди розпирало від жалю і полегшення.

– Вибач! Мені так шкода. Ти, мабуть, дуже злякався.

– У.. кху… Не можу… дихати…

– Сіде, Сіде, Сіде… Ой, стривай, а що сталося з бандитами?

До Клер нарешті повернувся розум і вона озирнулася навколо.

Бандитів ніде не було видно. Навколо лише залишилися плями крові.

– Ну… прийшли якісь мисливці за головами, і вони всі втекли. А потім мисливці за головами кинулися за бандитами… – відповів він, борсаючись в обіймах Клер.

– Ясно… Схоже, нам дуже пощастило.

– Не можу… дихати…

– Дякую, Сіде, що намагався мене врятувати.

– Ем, будь ласка. Хоча мене перемогли одним ударом…

Клер похитала головою.

Вона згадала важливий спогад, який майже забула.

– Ти завжди рятував мене, Сіде. З самісінького початку…

Ось чому Клер так любила Сіда.

– Я стану сильнішою. І коли я стану сильнішою, настане моя черга рятувати тебе.

Вона міцно обійняла Сіда, щоб більше ніколи не втратити його.

>>Том 3. Розділ 4-1<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і БанкаМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Список розділів лайтновели “Сходження в тіні”.

Блоґ.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *