Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також дякую: Lea
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Епілог. Той, хто руйнує і відроджує все за допомогою фальшивих грошей! Частина 1
Нарешті цей день настав.
Підпільне підприємство, яке раніше слугувало фабрикою підробок, припинило роботу. Залишилося лише кілька працівників, які зараз займалися демонтажем.
Фабрика фальшивих грошей виконала своє завдання.
– Джоне, будь ласка, подивіться на це…
За наполяганням Юкіме я під виглядом Джона Сміта відчинив великі залізні двері.
Усередині я побачив гору золотих монет, яка досягала стелі.
– Чудово…
– Більшість фальшивих купюр були обміняні на золоті монети. Цього достатньо, чи не так?
Кімната у нижній частині споруди, де колись тримали мою сестру, перетворилася на величезний сейф.
Моє серце співало від вигляду незліченної кількості сяючих золотих монет.
Нас ще ніхто не знайшов.
Схоже, що компанія Міґоші й Об’єднання Торгових Палат дійшли до Беззаконного міста, тож я вирішив прогуляти заняття в академії і двадцять чотири на сім стежив за тим, щоб вони не змогли наблизитися.
Тепер, коли ми закінчили, більше ніщо не пов’язувало Беззаконне місто з цим підземним місцем.
– Наразі залишилося тільки обміняти справжні купюри Об’єднання Торгових Палат, і справа буде успішно завершена. У них нема достатньо коштів для здійснення обміну, це стане початком кредитної кризи.
Юкіме обмінювала фальшиві купюри на золоті монети і водночас з цим збирала справжні банкноти.
Щойно ми їх обміняємо – Об’єднання Торгових Палат збанкрутує.
І як тільки стане ясно, що вони більше не мають можливості обмінювати купюри на справжнє золото, настане кредитна криза, а люди збожеволіють.
– Так і буде. Кількість грошей в обігу зросла, тому вартість товарів також почала зростати. Наразі рівень інфляції становить…
Я повторив цифру, яку сказала мені Бета. Мета була в тому, щоб продемонструвати Юкіме мою обізнаність і вміння збирати інформацію.
– О, пане Джоне, ви провели таке глибоке дослідження…
– Хмм… це просто.
– Я дуже рада тому, що об’єднала зусилля з вами. Без вас цей план ніколи не став би успішним.
– О, це не лише моя заслуга. Ти теж добре попрацювала.
Юкіме яскраво усміхнулася:
– Ви мені лестите.
Ми одночасно простягнули руки і потисли долоні одне одного.
– Настав час покінчити з цим. Пане Джоне, будь ласка, продовжуйте патрулювати територію між цим місцем і Беззаконним містом.
– Звісно.
– А я поки що навідаюся до Об’єднання Торгових Палат і обміняю справжні купюри на золоті монети.
– …Га?
Від її слів мені стало якось некомфортно.
– Невже тобі варто їхати особисто?
Мабуть, їй було б краще послати когось іншого замість себе.
– Є причина, чому я маю піти… – Юкіме відвела погляд.
Я зрозумів.
Що ж, у кожного своя естетика.
– Будь ласка, вислухайте мою історію…
І після цих слів Юкіме почала розповідати.
– Раніше я вже говорила вам про те, що коли була дитиною, то жила з матір’ю. Це продовження тієї історії. Коли моя мати пішла на полювання, на наше село напало вороже плем’я. Крім моєї трихвостої матері, більшість селян не мали здібностей до бою, тому вони втекли. Я ж, тремтячи, сховалася під ліжком. Але незабаром двері будинку були вибиті, а до моєї кімнати увійшла група чоловіків. Вони витягнули мене з-під ліжка і дивилися на мене такими мерзенними очима, що… о, в той момент я думала, що зі мною покінчено. Але з’явився ще дехто, він увірвався через вікно і розібрався з мерзотниками. Це був молодий чоловік з чорними гладкими вухами і хвостом. Підкріплення від наших союзників – племені Великого Вовка. Він представився як Ґеттан і міцно обійняв мене, щоб заспокоїти. Мені тоді було чотирнадцять, а йому – сімнадцять…
Ясні очі Юкіме ніби дивилися в далеке минуле.
***
Ґеттан був першим коханням Юкіме.
Після нападу ворожого племені плем’я Великого Вовка допомогло відбудувати її село.
У той час великий герой Шива зовсім недавно зазнав поразки, а країна звіролюдів опинилася у розпалі внутрішніх конфліктів. Сильні племена атакували слабші, прагнучи влади, щоб стати наступним великим героєм.
За таких обставин було цілком природно створювати союзи для зміцнення позицій.
У результаті прийняли рішення, що Юкіме, донька єдиної трихвостої представниці племені у селі, і Ґеттан, син вождя Великих Вовків, мали одружитися.
Враховуючи захоплення, яке вона відчувала до Ґеттана, Юкіме негайно і радісно погодилася. Її матері також подобався обраний наречений, частково тому, що він врятував дівчину. Крім того, Ґеттану теж подобалася красуня Юкіме.
Хоча вони отримали благословення від усіх і заручилися, але офіційний шлюб відклали до того часу, поки Юкіме не досягне 15 років.
До офіційного шлюбу вони не могли жити разом.
Хоча вони були в різних селах, але Ґеттан постійно приходив навідати Юкіме. Ті дні були для них незамінним скарбом.
Це був найщасливіший час у житті Юкіме і, думаючи про день весілля, вона сподівалася, що такі дні триватимуть вічно.
Проте мир був недовгим.
Між великими племенами поряд виникнув конфлікт, в який втягнули племена Лисиць-Демонів і Великих Вовків.
Юкіме та інші були змушені вибирати, на чий бік стати.
З ким би вони не об’єдналися, їм довелося битися б на боці одного великого племені і нажити ворогів зі стану іншого великого племені, накликавши на свої голови їхню помсту. Тож це була ситуація, де не існувало правильного вибору. Плем’я Лисиць-Демонів і Великих Вовків обговорювали це між собою і дійшли до рішення.
Вони не будуть ставати на бік одних і робити інших ворогами.
Це рішення було прийнято в останній момент. Однак це був дурний вибір, який не враховував жорстокої реальності війни.
Плем’я Великого Вовка було благословенне силою.
Плем’я Лисиць-Демонів було наділене мудрістю.
Вони думали, що, об’єднавши зусилля, зможуть пережити цю війну.
Але реальність була не такою простою.
І село Лисиць-Демонів, і село Великих Вовків були стерті за одну ніч.
Земля була мокрою від крові, а все навколо спалили дотла.
Ґеттан, найсильніший воїн племені Великих Вовків, бився хоробро, але все, що він міг робити, це втекти зі своєю нареченою.
Коли сходило сонце, вони удвох приголомшено дивилися на спалені до чорноти села.
– Якби я був сильнішим…
– Ґеттане…
Його тіло було вкрите ранами, він пригнічено опустив голову. Юкіме притиснулася до нього.
– Все, що мені потрібно, – це сила, тоді б вони не змогли нічого у нас забрати!
– Це не твоя вина.
– Замовкни!
Від розлюченого голосу Ґеттана лисячі вуха Юкіме опустилися і затремтіли.
– …Вибач.
– Нічого… – Ґеттан опускав голову все нижче, продовжуючи говорити: – Я зробив пропозицію іншим. Сказав їм, що з цією силою ми зможемо пережити війну, не стаючи на чийсь бік…
Після цих слів він дістав криваво-червону пігулку.
– Якби ми прийняли їх, то отримали б велику силу. Ми змогли б пережити війну. Але та клята жінка відхилила мою пропозицію! Через неї всі відмовилися приймати пігулки!
Ґеттан засміявся, і Юкіме відступила на крок.
– …Я мав прикінчити її одразу.
– Ґеттане…?
– Я вбив твою матір.
– Щ-що ти таке кажеш?
Її мати зникла невдовзі після нападу великого племені. Юкіме досі вірила, що вона ще була живою.
– Це вона в усьому винна. Якби ми прийняли пігулки й отримали захист Культу, то всі змогли б вижити.
– Культ…? Агов, Ґеттане, я не надто розумна, тому не зовсім розумію про що ти говориш, але… Ти пожартував, так?
– Пожартував? Я підкрався до неї ззаду і відсік голову! Якби не вона…!
– Ґеттане, це ж брехня, правда…?
Юкіме зробила ще один крок назад.
– Я не мав іншого вибору, тільки так я міг захистити село і тебе від війни.
– Н-ні! Не підходь…
– Чому ти відмовляєшся? Ну ж бо, почнемо нашу помсту.
З цими словами Ґеттан протягнув Юкіме червону пігулку.
– Ти теж маєш прийняти одну. Для того, щоб захистити те, що належить нам, ми маємо забрати це в інших! Отримай силу, щоб убити виродків, які посміли забрати наше!
– Ні! Не підходь!
Нарешті Юкіме повернулася і побігла.
– Ти мені теж відмовляєш?!!
Щось ударило Юкіме у спину.
Вона упала обличчям униз. Її спина була розсічена мечем, з рани текла кров.
– Не відмовляйся від сили.
– Ч-чому… Ґеттане…?
– Не треба боятися помсти. Якщо ти не забереш в інших, то вони заберуть у тебе.
– Н-ні… припини…
– Ти все ще відмовляєш мені!
Юкіме намагалася відповзти. Ґеттан знову і знову різав її спину мечем.
Хоча рани були неглибокі, але разом вони виглядали так, ніби спину безжально роздерли. Ґеттан поставив ногу на порізи і прошепотів на вухо Юкіме, що задихалася від болю.
– Ну ж бо, Юкіме. Прийми пігулку – і ми зможемо помститися разом.
– …ні.
У той момент, коли свідомість Юкіме майже згасла від болю, вона почула загадковий голос:
– Яхууу! Женіть сюди гроші!!
Слова звучали жорстоко і зовсім не відповідали дитячому голосу. Мабуть, це була слухова галюцинація.
І далі Юкіме втратила свідомість.
Коли вона отямилася, була вже ніч.
Її спина відчувалася дивно. Коли Юкіме торкнулася рукою до ран, то зрозуміла, що кровотеча припинилася, а рани закрилися. Мабуть, були шрами, але біль пройшов.
Ґеттана ніде не було видно. Однак з якось причини навколо неї була кров і його шерсть.
Юкіме повернулася до села, щоб відшукати тіло матері. Усюди лежали трупи членів великого племені, що напало на них.
Їй не знадобилося багато часу, щоб знайти тіло матері і відрубану голову.
Очі були широко розплющені від шоку, а три пухнасті хвости, які так любила Юкіме, обгоріли.
– Мамо…!
Її маму вбили.
Вбили друзів і сусідів.
Село спалили вщент.
Гроші вкрали.
А її коханий наречений став заклятим ворогом.
– У… у-уаааа…
Коли гарячі сльози котилися по щоках, вона вкарбовувала в пам’ять образ любої матері і рідних місць.
Юкіме закусила губу.
У неї забрали все. Залишився лише заклятий ворог.
Проте для чотирнадцятилітньої дівчини без грошей, влади і родичів навіть вижити було важко. Юкіме видряпалася, працюючи польовою повією неподалік поля бою і подорожуючи з місця на місце.
У віці сімнадцяти років вона продала себе борделю високого класу, де досягнула вершини.
Здобувши багатство, Юкіме почала шукати влади.
Колись у неї забрали все, вона поклялася по черзі забрати все у заклятого ворога…
***
Схоже, Юкіме закінчила зі своєю історією.
Мені здалося, що я колись був у подібній ситуації, тому відволікся десь на середині.
– Я впевнена, що ви вже помітили, Джоне. Мене не цікавить ні компанія, ні гроші. Моя мета – забрати все у Ґеттана. Багатство, владу і зрештою його життя… Усе, над чим він так важко працював. І тому мені потрібна була сила компанії, а також ваша допомога… Але мені довелося обдурити вас, і за це я прошу вибачення.
– Розумію…
Хм, я так не зміг пригадати.
– Я збираюся звести рахунки з Ґеттаном. Будь ласка, повірте мені і дочекайтеся мого повернення.
Юкіме посміхнулася і встала.
Не було сенсу сушити голову над тим, чого я не пам’ятав, тож мені краще взятися за справу.
– Я маю іти.
– Дозвольте мені провести вас до виходу, – сказала Юкіме.
Ми разом вийшли з кімнати.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥