Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Andrii, Shvaigzam, Vitaliy, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc, Kirito Kun.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Пролог. Їдемо у Беззаконне місто на осінні канікули! Частина 1
Моя сестра Клер перемогла у фестивалі Бушін.
Поява президентки студради Рози на секунду збентежила мене, але, на щастя, мені вдалося зімпровізувати в кульмінаційний момент.
Вона мало не вкрала мій зірковий час, але в момент натхнення я подумав «О, це може спрацювати, так?» – і вкрав момент слави прямо з-під її носа.
Все вийшло ідеально.
Світ постійно змінювався і кожна людина мала власні мотиви у житті. Жодна вистава не слідувала слово у слово сценарію. Тому мені потрібно підтримувати гнучкість мислення, щоб впоратися з будь-якою ситуацію, яку підкидав мені всесвіт.
Загалом після завершення фестивалю Бушін столиця королівства повернулася до звичної рутини.
Звичайно, зараз у королівстві Оріана, мабуть, панував жахливий безлад, але я звичайний дрібний аристократ іншої країни, тому на початок другого навчального семестру це ніяк не вплинуло.
Проте почали ширитися чутки, що королівство Оріана почало ділитися на фракцію «якусь там» і фракцію «щось там». Говорили, що до кінця року могла спалахнути громадянська війна. Йой, якщо вона почнеться, то мене теж запишіть. Я залюбки візьму в цьому участь.
Без президентки студради Рози в академії мало що змінилося. Мені шкода було це говорити, але такою була реальність.
Всі навколо говорили про неї всілякі неприємні речі – ніби вона діяла через заздрощі чи що була якась суперечка через успадкування, – але справжньої причини ніхто не знав. Якими б не були причини, я був на її боці і сподівався, що з нею все гаразд, де б вона не була.
Після перемоги Клер деякий час була зайнята. Вона була знаменитістю, що виголошувала промови і відвідували вечірки, проте це все трохи заспокоїлося і, коли наближалися осінні канікули, вона повернулася до академії.
Гадаю, саме про це люди говорили «отримати свої п’ять хвилин слави».
Однак тепер, коли моя сестра отримала вільний час, вона щодня доймала мене, тому в мене не залишалося вибору, як влаштувати святкову вечерю.
Це і підводить нас до нинішнього моменту, де ми з Клер вечеряли в одному з ресторанів компанії Міґоші.
Попри те, що я замовив страви «Благословення для селян» – дуже дешева й обмежена в часі пропозиція, – але вони чомусь принесли нам цей суперекстравагантний бенкет. Дивно.
– Я не очікувала, що ти можеш зробити щось подібне. Навіть на бенкеті, який проводили у замку, не подавали такі смачні страви… – зауважила Клер, дивлячись на розкішне частування.
Крім того, ми були у приватній кімнаті для VIP-клієнтів.
Я подумав, що можливо, вони переплутали мене з кимось іншим, тому, коли пішов до вбиральні, уточнив це в нашої офіціантки, але вона сказала, що жодної помилки не було.
Лише думка про непомірний рахунок примусила мене здригнутися.
О, хвилинку. Цей ресторан – частина компанії Міґоші. Можливо, я отримав таке особливе ставлення, бо дружив з Гаммою?
– Знаєш, я дружу з головою компанії Міґоші.
– О, я тебе прошу.
– Ні, серйозно. Я майже впевнений, що саме через це вони надали нам VIP-обслуговування.
– Мені б хотілося, щоб твої жарти були кращими. Не хвилюйся, я розумію, в чому справа. Я бачу, що ти зробив усе можливе для мене.
Клер усміхнулася.
Я давно не бачив її у такому доброму гуморі, тому подумав, що все гаразд. Нехай вірить у те, що хоче.
– Мені подобається їжа у ресторанах Міґоші. Це завжди щось незвичайне – і смачне. Знаєш, я вперше їм ростбіф.
– Хах.
Ось так, перекидаючись словами, ми насолоджувалися їжею.
– Аннероз програла, принцеса Айріс вибула, а той хлопець, Джіміна, був дискваліфікований. Гадаю, мені пощастило виграти лише через збіг обставин.
– Що ж, так воно і є, – сказав я.
– Візьми ці слова назад.
– Тобто, та бути не може! Ти перемогла, бо була найкращою!
– Звичайно, я була найкращою. Але люди так не думають.
– Ну, навряд чи їх можна звинувачувати.
– Чому б тобі не спробувати знову? – загрозливо сказала Клер.
– Якщо люди не бачать, що ти найкраща, то з їхніми очима щось не так!
– Що ж, я не можу з цим нічого вдіяти. Маси сліпі. Але я не з тих жінок, які будуть сидіти мовчки, коли на них дивляться зверхньо.
– Тобі, сестро, слід проявляти більше жіночої чарівності.
– Я за крок до того, щоб мій терпець урвався.
– Дурні маси! Покажи їм наскільки ти сильна і красива!
– Звичайно, я так і планувала. І ти мені в цьому допоможеш.
– Ні.
– У тебе немає права голосу в цьому питання. Це і заради тебе теж.
– Заради мене?
– Правильно. Що ти плануєш робити в майбутньому після закінчення навчання? З твоїми посередніми оцінками ти не зможеш отримати гідну роботу.
– Що я планую робити…
Якщо подумати, я ніколи особливо не замислювався над тим, що буде після закінчення навчання. Справи нашої сім’ї перебере на себе Клер, тож мені, мабуть, доведеться знайти якусь роботу.
Про вступ до лицарського ордену не може бути й мови. Також зі списку можна викреслити будь-які модні чи популярні роботи.
Я мав бути якомога непомітнішим… Так!
– Я буду охоронцем воріт А.
Тим самим статистом, який говорить головному герою, що той не може пройти, поки не запалить мито.
– Охоронець воріт А? Що означає «А»?
– Це як «А, яка посередність», розумієш?
– Заради всього святого! Охоронець воріт – це робота не для аристократа. Вони працюють по дванадцять годин на день, майже без вихідних. Крім того, що це виснажлива робота, так і платять за неї копійки.
– От лихо…
«Не мають вихідних» звучить дуже паскудно. Це заважатиме моїй роботі сили в тіні.
– А як щодо охоронця в’язниці?
– Ще гірше. Ти цілий день матимеш справу з відходами суспільства.
– Хммм… Що ж, гаразд, я розберуся з цим, коли прийде час. Поки я зможу займатися тим, що хочу, то можу працювати майже будь-де.
– І чим ти хочеш займатися?
– Це таємниця. Я дотримуюся політики, нікому не розповідати про речі, які для мене дійсно важливі.
– Добре, я зрозуміла, ти нічим не хочеш займатися. Припини вигадувати виправдання для того, щоб відкласти це питання на потім.
– Чому ти думаєш, що я це роблю?
– О, ну, якщо ти озирнешся на свої дії, то зрозумієш.
– Що ж, байдуже.
– Це не «байдуже», ми говоримо про твоє майбутнє. Будь ласка, скасуй всі свої плани на осінні канікули. Якщо ти зробиш так, як я скажу, то я зможу запхнути тебе до лицарського ордену.
– Стривай, ти про що?
– Хе-хе. Ми скоро вирушимо полювати на Криваву Королеву, родоначальницю всіх вампірів. Просто будь позаду мене, і все буде добре, – Клер безстрашно розсміялася.
***
Після вечері ми йшли нічною столицею королівства.
Коли я спробував заплатити за їжу, мені сказали, що це було коштом закладу.
Мабуть, це був подарунок від Гамми. Все-таки Клер перемогла у фестивалі Бушін, можливо, це і стало причиною. Загалом, я не знав причини такої щедрості.
– У гуртожитку вже почалася комендантська година, – зауважив я.
– Я отримала для тебе дозвіл. Сказала, що ти йдеш на вечірку.
– О-о, як і очікувалося від тебе.
На вулиці було до дивного тихо.
Коли я поглянув у небо, то побачив молодий місяць, що світив над нашими головами. Чомусь… він здавався червонішим, ніж зазвичай.
– Що таке? – запитала Клер.
– Мені здається, що місяць має червоний відтінок.
– Справді? Як на мене, він виглядає нормально.
– Можливо, ти маєш рацію. У будь-якому разі, навіть якби місяць змінив колір на червоний, синій або якийсь інший, це б не мало значення.
Але він би точно виглядав крутіше, якби був червоним.
– Ми говорили про Криваву Королеву, – згадала Клер.
– О, справді.
– Думаю, ти вже знаєш, що послідовники Кривавої Королеви вийшли за межі Беззаконного міста і спричинили немало руйнувань і проблем.
Сміливо з її боку припускати, що я вже знав про це.
– Постраждалі країни звернулися до гільдії темних лицарів з проханням уполювати її.
– Хм, має сенс.
– Якщо коротко, вони зібрали команду з найкращих магічних лицарів. Іншими словами, зібрали до купи багато сильних і егоїстичних мудаків, але нема жодних гарантій, що ми справді зможемо працювати разом як команда.
– Ухм.
– Ось чому я хочу взяти тебе з собою. Не хвилюйся, ти будеш у безпечному місці і просто спостерігатимеш за тим, як я виконую свою роботу. Все, що тобі потрібно, це відправитися зі мною – цього буде достатньо, щоб додати таку значну місію у твоє резюме.
– Ясно.
– Якщо ти відмітишся тут, тебе буде легко запхнути до лицарського ордену. На одній з останніх вечірок я поладнала з лідером королівської гвардії, тому, якщо хочеш, можу замовити за тебе слівце.
– Ум, я подумаю про це.
– Місія проходитиме під час осінніх канікул. Більш охочі вирушать у дорогу раніше, але проблем не виникне, якщо ми не будемо поспішати.
У цей момент вітер доніс до мене запах крові. Запах був дуже насиченим. Хтось помер, чи що?
Через мить Клер також це помітила.
– Пахне кров’ю. Запах іде звідти.
Вона зупинилася й уважно подивилася на темний провулок.
– Іди позаду мене, – наказала Клер.
– Зрозумів.
Вона опустила руку на меч, що висів на поясі, і зайшла до провулка. Я пішов за нею, тримаючись на невеликій відстані.
Коли ми пройшли трохи далі, то помітили темну згорблену постать.
Лунав чіткий хруст і жування.
Так, хтось справді помер.
– Кх…! – здивовано скрикнула Клер, оголивши меч.
Темна постать, схоже, помітила нашу присутність й обернулася.
Це була залита кров’ю людина.
Ні, не зовсім так.
Очі були криваво-червоними, а з рота визирали гострі ікла. Червона слина крапала на бруківку.
Біля ніг цього створіння лежали останки недоїденої людини.
– Кинь зброю і здайся… кх!
– Ґраааа!
Воно оголило ікла і кинулося на мою сестру.
Рухи цього створіння були ближчими до тваринних, ніж до людських.
Меч Клер блиснув у місячному сяйві – і чітким ударом вона розрізала живіт супротивника.
– Я попереджала, – говорить вона, розсіченому нападнику.
Але…
– Ще живий…?!
Створіння відштовхнулося від землі верхньою частиною тіла і схопило Клер за ногу.
– Ґраааа…!
– Упертий! – меч Клер розсік створінню шию.
Його голова покотилася по бруківці, клацаючи зубами і кусаючи повітря.
Червоні очі кинули слабкий погляд на Клер, і через деякий час створіння затихло.
Густий неприємний сморід крові заповнив провулок.
– Гуль… невже це хтось із посіпак Кривавої Королеви…?
Істота мала людську подобу, але шкіра була блідою і безкровною. Червоні очі та гострі ікла одразу привертали увагу.
Воно рухалося, як звір, і, здавалося, мало неймовірну життєву силу.
Проте не мало жодного проблиску інтелекту.
– Гулі – прислужники вампірів, так? – запитав я.
Мені не було ніякого діла до гулів, але було цікаво, наскільки сильні вампіри.
Клер поглянула вниз і пробурмотіла:
– Монстр…
– Сестро…?
– Гулі спочатку теж були людьми, чи не так…?
– Думаю, що так.
– Останнім часом я дуже боюся, що в майбутньому можу стати такою, як вони. Монстром, позбавленим розуму…
– Упевнений, що в тебе від самого початку було його небагато…
– Стулися. Говорили, нібито принцеса Роза була одною з «одержимих»… Це лише чутки, та все ж… Я нікому про це говорила, але я… я теж можу бути «одержимою»…
– Га? «Одержимою»?
Вона говорила про те, від чого я зцілив її цілу вічність тому?
– Колись я знайшла на спині чорні синці. Я нікому про це не говорила, бо була дуже налякана, але вони продовжували збільшувати і збільшуватися. Але потім одного дня мені раптово стало краще. Вони зникли, ніби їх ніколи не було. Тоді я подумала: як добре, я здорова. Але після нещодавніх досліджень, я дізналася, що ліків від «одержимості» нема. Якщо ті чорні синці з’явилися через неї, то зрештою я…
– Я впевнений, що тобі нема про що хвилюватися.
Бо ти зцілена від «одержимості».
– Це був жарт, дурню. Я точно не «одержима», – Клер усміхнулася і поглянула на нічне небо. – Але… Нема жодних гарантій, що я завжди буду поряд… Ось чому ти маєш відмінити всі свої плани на осінні канікули.
– Кхм…
– Жодних заперечень. Ходімо, я маю повідомити лицарський орден про те, що тут сталося.
Клер повернулася до мене спиною і пішла геть.
Я ще раз глянув на небо, справді сьогоднішній місяць мав червонуватий відтінок. Що ж, мені цікаво глянути на вампірів, та і Беззаконне місто звучало досить непогано.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥