Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Сторінки у Facebook, Телеграм. WhatsApp.
Розділ 2. Штурм Багряної вежі! Частина 1
До Багряної Вежі прямувало три сили.
Одна – розлючений Тиран.
Він був схожим на засмаглого велетня. Зброя у його руках – величезний металевий блок, що нагадував мачете. Вкладаючи у нього грубу силу, він користувався цією зброєю, щоб розрізати гулів.
Ніхто не смів наближатися до нього, бо щойно вони це робили, як негайно перетворювалися на жалюгідний фарш.
Друга – Лисиця-Демон, що ніби танцювала.
Це жінка-лисиця, чиє срібне хутро було сповнене таємничої краси. Дев’ять хвостів сяяли у місячному світлі. Легким рухом, ніби виконуючи черговий елемент танцю, вона користувалася металевими віялами, які тримала в руках, щоб різати одного гуля за іншим.
В момент, коли хтось був зачарований виглядом сяючої шкіри, що виднілася з-під кімоно, вона відправляла їх у сон, від якого вони ніколи не прокинуться.
Після винищення численних гулів дві сили нарешті перетнулися.
– Провалюй, лисице!
– Ти справді такий неприємний чоловік.
Лисиця-Демон вправно відбила величезне мачете Тирана.
Зброя врізалася в землю – і здійняла хмару пилу.
– Пройшло багато часу, Лисице-Демоне, – на обличчі Тирана розповзлася люта посмішка.
– Я б воліла взагалі тебе не бачити, – роздратовано зітхнула Юкіме.
– Хей, я планував розібратися лише з кровопивцями. Але з радістю допоможу і тобі відпочити.
Джаггернаут з легкістю розмахнувся гігантською зброєю, ніби вона нічого не важила.
– Ніхто не любить наполегливих чоловіків… – Юкіме з готовністю підняла віяла.
Але щойно вони зібралися атакувати, як до них приєдналася остання сила.
Чоловік, одягнений у довгий смолисто-чорний плащ, тихо спустився з нічого неба.
І в одну мить знищив трьох вампірів, які переслідували його.
Тиран був приголомшений цією спритністю. Рухи незнайомця були плавними і наповнені вибуховою силою. Навіть Джаггернаут був змушений визнати, що людина в чорному – сильна.
Лисиця-Демон була приголомшена майстерністю володіння меча.
Хоча вона прожила багато років, але ніколи не бачила таких плавних рухів і такої досконалої техніки. Фехтування, яке було піднесене до рівня мистецтва, глибоко вразило навіть Лисицю-Демона.
– Ти хто ще…?
– І хто ж ви такий…?
Водночас заговорили ці двоє.
Чоловік у смолисто-чорному вбранні змахнув мечем і повернувся, щоб подивитися на них.
– Мене звати Тінь. Я той, хто ховається у тіні і полює на тіні…
І ось так три сили зіткнулися.
Трійця міряла одне одного поглядами.
Очі Юкіме були ніби чиста холодна вода, у Джаггернаута були очі чорного хижого птаха, а очі Тіні були нелюдські і сяяли червоним.
– Тінь…? Здається, я вже чув це ім’я раніше.
– Ходять чутки, що існує таємне озброєне угрупування «Тіньовий Сад». Здається, це ім’я їхнього лідера.
– О, то це той самий Тінь?
– Чутки були суперечливими, але схоже, він має здібності, про які велися розмови.
Тінь, в якого впилися два уважних погляди, здавалося, не
заперечував.
Вітер, що подув, засвистів на мечі Тіні. Юкіме розгорнула залізні віяла, а Джаггернаут підняв гігантський мачете на плече.
Якийсь час тривало мовчазне протистояння.
– Ми так і будемо витріщатися одне на одного? Чи все-таки розпочнемо смертельний матч? – першим мовчанку порушив Джаггернаут.
– Якщо буде смертельний матч, то я б хотіла об’єднатися з паном Тінню. Що думаєте? – Юкіме подивилися на Тінь блискучими очима.
Джаггернаут глумливо кинув:
– Дам мудру пораду, стережися цієї лисиці. Вона прикінчить тебе уві сні.
– …Нудно, – попри ситуацію, Тінь без жодного страху повернувся до них спиною. – Зійшов червоний місяць і почалося шаленство… У мене немає часу на те, щоб бавитися з вами.
– Так просто повертаєшся до мене спиною? – Джаггернаут пильно поглянув на спину Тіні.
– Схоже, ви розумієте ситуацію. Червоний місяць… здається, я вже десь про це чула…
– Що, проблеми з пам’яттю, бабцю?
– Тихо. Як сказав пан Тінь, битися тут – марна трата часу. Я прийшла сюди, бо не хотіла більше втрачати своїх людей через гулів. Ти такий самий, правда?
– Ми з тобою не маємо нічого спільного. Беззаконному місту не потрібні три вежі, тому я вирішив знищити одну, ото і все.
– Тоді тобі краще зараз зосередитися на Кривавій Королеві, правда?
– Ха, котись до демонів, я йду звідси. Наступного разу я прикінчу тебе, відьмо.
Джаггернаут зиркнув на Юкіме і Тінь, після чого пішов.
Юкіме, простеживши за тим, як він іде, звернулася до Тіні, не даючи йому зникнути.
– Зачекайте. Пане Тінь, мені відомо, хто ви. Розумієте, я керую місцевими будинками розваг.
Тінь скосив на Юкіме погляд.
– Схоже, багато моїх дівчат завдячують вам своїми життями. Звичайно, я перед вами в боргу і хотіла б колись висловити свою вдячність, якщо ви дозволите.
– Мені не потрібна твоя подяка… Я не намагався їх рятувати.
Каблуки на взутті Тіні постукували, коли він відійшов.
– І вони всі теж були дуже вдячні… З яким скромним чоловіком звів шлях… Я чекатиму на вас, просто знайте, що двері Білої Вежі завжди відкриті для вас.
Юкіме вклонилася спині Тіні.
– Гаразд, думаю, скоро побачимося.
І після цього з яскравою усмішкою на губах Юкіме попрямувала до Багряної Вежі. Тінь також зник з поля зору.
***
Сторожовий Пес чекав на здобич біля Багряної Вежі.
Він сидів на землі перед дверима, обіймаючи рукою худорляве тіло, а губи викривилися у потворній посмішці.
Колись він був убивцею – ні, лицарем – відомим як Білий Демон.
У своїй колишній країні він був капітаном лицарів. З розпущеним білим волоссям і в білій формі він виглядав як образ ідеального захисника миру.
Однак його справжня особистість – вбивця, який щоночі різав людей на вулицях. З самого народження він отримував радість від вбивств. Червона кров, крики, розпач на обличчях – коли він забирав життя інших, то почувався живим.
Але одного разу хтось із колег спіймав його на гарячому. В цей момент він став Білим Демоном.
За одну ніч Білий Демон убив усіх лицарів ордену, після чого втік. Він неодноразово здійснював вбивства навіть після втечі і зрештою прибув у Беззаконне місто.
Він не знав страху. Бо думав, що стояв на вершині харчового ланцюга.
Однак це помилкове уявлення розвіялося, коли він кинув виклик Багряній Вежі. Чоловік, якого боялися і називали Білим Демоном, нічого не зміг зробити і був переможений Крімсоном.
А тепер він працював Сторожовим Псом.
У нього забрали свободу вбивати.
Вбивств було сенсом його життя, і він це втратив…
Однак тепер він отримав можливість убити когось.
– Хі-хі…
Коли почався червоний місяць, багато вампірів покинули вежу.
Це означало, що не було кому судити його вчинки. Поки тривав червоний місяць, він міг вільно вбивати.
Тож Білий Демон чекав на здобич. Він більше не був Сторожовим Псом – він був Білим Демоном, який просто чекав на здобич, щоб убити її.
Ходили чутки, що Гільдія темних лицарів планувала вбити Криваву Королеву. Білий Демон чекав і практично молився, щоб хтось дістався до Багряної Вежі і став його жертвою.
А потім…
Вулицею прокотилося відлуння важких кроків. Нарешті довгоочікувана здобич прийшла.
– Хі-хі… хі?
Коли Білий Демон поглянув у той бік, то побачив засмаглого бегемота.
По всьому тілу чоловіка рухалися гнучкі м’язи, а зброєю йому служило мачете, що довжиною перевищувало зріст власника.
Гострі очі із суворим блиском впилися в Білого Демона. Чоловік практично випромінював насильство. Жодних сумнівів, що це Тиран Джаггернаут, один із правителів Беззаконного міста.
– З дороги.
– Хі… – Білий Демон негайно відвів погляд і відійшов від дверей.
Він розумів, що були сильніші за нього. А також знав, що краще ніколи не зв’язуватися з правителями Беззаконного Міста і їхнім найближчим оточенням. Він вивчив цей гіркий урок після того, як зійшовся у бою з Крімсоном.
– Дратує.
Тиран зупинився перед дверима і, змахнувши гігантським мачете, розтрощив їх.
– Хі?! – Білий Демон відступив ще далі і побачив, як перед Тираном осідав пил від знищених дверей.
Вони були товстими й укріпленими залізом. Знищити ці двері було непросто навіть найкращому темному лицареві. Чоловік, який зруйнував їх одним ударом, зайшов до Багряної Вежі.
Білий Демон жахнувся від думки про те, що мало статися.
Потім він почув кроки позаду.
Вони були легкими і стриманими, очевидно, це була жінка. Він любив жінок. Їхнє м’ясо було таким ніжним.
Білий Демон обернувся зі зловісною усмішкою на обличчі.
До нього наближалася настільки чарівна і прекрасна жінка, що, здавалося, вона не належала цьому світу.
Вона мала блискуче срібне волосся, а на голові була пара лисячих вух. На поясі її кімоно висіло два залізних віяла.
До цього моменту все було добре.
Однак за її спиною гойдалося дев’ять лисячих хвостів.
– Хі?!
Жодних сумнівів, це була Лисиця-Демон Юкіме, одна з правителів Беззаконного міста.
– З дороги.
– Хі-хі!
Білий Демон відійшов убік ще до того, як вона закінчила говорити. Ця жінка була за межами його ліги. Він забився куток, коли Лисиця-Демон пройшла повз і зайшла у Багряну Вежу. Після цього він подивився вгору.
Чи вистоїться ця вежа, коли Тиран і Лисиця-Демон зайшли всередину? Невже ці монстри зібралися почати велику війну?
Потім він знову почув кроки.
Перестук чиїхось каблуків. Білий Демон посміхнувся.
Тиран і Лисиця-Демон уже всередині, тому неможливо, щоб з’явився хтось їхнього калібру.
Як і очікувалося, це був якийсь чоловік у чорному. Він ніколи раніше його не бачив.
Чоловік носив довгий смолисто-чорний плащ, на голові був капюшон, а обличчя закривала маска.
Однак оцінити його силу було неможливо. Коли хтось ставав таким сильним, як Білий Демон, то міг приблизно оцінити сили супротивника перед боєм. Однак він не міг зрозуміти, якими силами володів чоловік у довгому плащі.
Втім, порівняно з Тираном і Лисицею-Демоном, це була легка мішень.
Це була здобич, яку він так довго чекав.
– …Хі-хі!!
Як тільки одягнений у чорне чоловік увійшов у його зону дії, Білий Демон атакував.
Ось і попався.
Щойно ця думка проскочила в його голові, як Білий Демон зрозумів, що дивився на темне небо.
– Хі…?
Він уявлення не мав стосовно того, що сталося, тому пробіг очима навколо і побачив, що його нижня частина тіла все ще стояла.
Верхня частина була відділена від нижньої, і, коли та впала, кров залила все навколо.
Саме в цю мить Білий Демоні нарешті зрозумів, що його розрізали навпіл.
– Хі… Хі…
Він думав, що чоловік у чорному, який розрізав його навпіл, зайде до Багряної Вежі, але замість цього той поставив ногу на стіну вежі і побіг вгору.
– Хі?!
Поки з його тіла витікала кров, Білий Демон не міг повірити власним очам.
Але це був ще не кінець. Чоловік у чорному раптом різко зупинився на середині вежі й ударив кулаком у стіну, зробивши величезну дірку і прослизнувши крізь неї всередину.
Цей чоловік божевільний.
Він був набагато небезпечнішим за двох інших…
Білий Демон зрозумів, що спробував протягнути руки до того, до кого не мав.
– Хі… Хі…
За мить до того, як життя покинуло його тіло, він згадав, що у тому місці вежі, здається, зберігалися скарби.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм. WhatsApp.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥