Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Розділ 2. Штурм Багряної вежі! Частина 4
– Сіде… пробач мені…
В останні хвилини життя Клер думала лише про молодшого брата.
Аж раптом…
– …Час пробудження уже близько.
Між Тираном і Клер з’явився чоловік у довгому смолисто-чорному плащі.
– Га!!? Якого хріна?!
– …Ти мені заважаєш.
Чоловік у чорному заблокував удар гігантського мачете, а потім невимушено врізав супротивнику ногою.
Хоча це було невимушено, але це також вийшло неймовірно швидко.
Тирана знесло одним ударом. Коли він, харкнувши кров’ю, зі страшною силою врізався у стіну – і та зламалася.
На його біду, це була зовнішня стіна.
Для ніг не знайшлося опори.
Тиран був у вільному падінні.
– Тінь! Виродку-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у…!
Його крик затихнув удалині.
Клер поглянула на спину чоловіка в чорному.
– Ти… Тінь…
Зазвичай присутність когось з такою великою силою примусила б її напружитися.
Проте в цю мить Клер відчула, як їй чомусь стало легше на серці.
Вона не знала чому Тінь викликав такі емоції, це була перша їхня зустріч.
Клер не могла відвести від нього очей.
– Часу залишилося небагато…
Тінь раптом зник.
– А…
Він зник, ніби був привидом.
– Тінь…
У серці Клер проблиснуло почуття самотності.
– Це був Тінь…? Він врятував нас? – запитала Мері, зводячись на ноги.
– Думаю, так…
– Не можу повірити, що він знищив Тирана одним ударом…
– Мері, як твої рани?
– Все гаразд. Кхм… Вибач за це, Клер. За те, що раптом почала смоктати твою кров.
– О, нічого страшного, але… Ем, можливо, це те, що ти приховувала від мене, Мері?
– Так, я вампір…
– Он воно що…
– Я тобі все розкажу. Хто я, яка моя мета і правду про Криваву Королеву…
І з сумом в очах Мері почала свою розповідь.
***
Колись Мері була послідовницею Кривавої Королеви Елізабет.
Це історія з тих часів, коли вампіри правили світом ночі. У той час Елізабет мала велику владу навіть серед прародителів.
Вампіри полювали і вбивали людей практично заради розваги. Більшість із них вважали людство за нікчемну худобу, були навіть декілька країн, де вампіри панували над людьми.
Це був золотий вік для вампірів.
Але в ті дні Елізабет ненавиділа полювати на людей більше, ніж було необхідно.
Вона полювала лише в тій кількості, що була необхідна для виживання і не вбивала людей без потреби. Багато вампірів були проти її методів, і хоча вона мала велику силу, послідовників у неї було небагато.
Однак незабаром вампіри вступили у темний вік.
Ера кошмарів, коли люди почали полювати на вампірів. Після того, як вампірські королівства були знищені, люди повставали проти них усюди і кількість вампірів швидко скорочувалася.
У той час Елізабет з послідовниками правили маленькою країною людей. Вони працювали разом, обробляли поля, боролися з монстрами і захищали свої кордони.
На її території вампіри не дивилися зверхньо на людей, а люди не боялися вампірів. Їм вдалося побудувати такі стосунки завдяки тому, що вампіри не пили кров.
Вампіри довго не жили, якщо не смоктали у людей кров.
У той час ця ідея була панівною, але Елізабет довела її помилковість, відмовившись пити кров.
Прагнення прародителів пити кров було у десятки разів сильнішим, ніж у звичайних вампірів. Біль, який їй довелося витримати, був незмірним. Але вона успішно пройшла через агонію, яку можна порівняти з тою, коли хтось відрубував собі руку. Побачивши її рішучість, послідовники вчинили так само.
Вампіри, які відмовилися пити кров, поступово втрачали сили і зрештою ставали не сильнішими за людей.
Проте вони також змогли дещо отримати натомість.
Силу бути під сонцем. Відмовившись від крові, вони, як і люди, змогли жити в прекрасному світі, наповненому світлом.
Також вони отримали душевний спокій. Відмовившись від крові і живучи під сонячним світлом, їхнє бажання пити кров поступово згасало. Поволі ставало так, що вони нічим не відрізнялися від людей.
Та попри все це, лише Прародителька Елізабет залишалася такою ж сильною, як і раніше.
Її шкіра починала горіти під впливом сонячних променів, тому вона не могла виходити на вулицю без товстої чорної парасольки. Єдина причина, чому Елізабет не перетворилася на попіл одразу, полягала в тому, що багато Прародителів мали певну стійкість до сонячного світла.
І скільки б вона не відмовлялася пити кров, її божевільна жага крові не вщухала.
Та попри свій біль, вона жила під чорною парасолькою так само, як і всі інші. Згодом вона зібрала всіх своїх послідовників і сказала:
– Створимо тут Сховок. Місце, де вампіри і люди зможуть щасливо жити без упереджень…
Вона захистила вампірів, яких переслідували люди, і прийняла їх як своїх підлеглих.
Звичайно, за умови, що вони не будуть пити кров.
Деякі вампіри зневажали її через це і повстали. З важким серцем вона була змушена вигнати їх. Дехто відмовитися коритися їй, тож Елізабет знищила їх сама.
В якийсь момент вампіри, яких люди переслідували по всьому світу, зібралися під її крилом.
Населення зростало, люди і вампіри змішувалися, а території процвітали. Елізабет використовувала свою велику силу, щоб захищати власні землі, тому мисливці на вампірів не наважувалися на них зайти.
Сховок, до якого вона прагнула, таки існував.
Елізабет хотіла, щоб усі жили в мирі і злагоді.
Однак знадобилося лише одна ніч, щоб Сховок був знищений.
Це була ніч, коли на небі зійшов червоний місяць.
Бажання Елізабет пити кров ставало все сильнішим, тому вона закрилася в замку.
Тоді Мері була її помічницею номер один, а Крімсон – номер два.
Вони по черзі приносили їжу до кімнати Елізабет. Трагедія сталася, коли настала черга Крімсона.
Він підмішав у їжу Елізабет людську кров.
У нормальному стані вона б відчула запах крові, перш ніж почати їсти. Та навіть якби Елізабет щось з’їла, то могла придушити бажання.
Але тоді був червоний місяць.
Вона довгий час не пила крові, а тому стала неконтрольованою і почала шаленіти. Тоді Крімсон і його посіпаки негайно повстали.
Оскаженілим Елізабет, Крімсону і його посіпакам знадобилося лише кілька годин, щоб зжерти всіх людей у країні.
Вампіри, що вважали людей лише худобою, ніколи б не змогли жити з ними пліч-о-пліч.
Мрія Елізабет… Її Сховок був лише фантазією.
Послідовники Елізабет не пили кров і втратили сили, тому нічого не змогли зробити і були вбиті, коли спробували втекти.
За винятком Мері.
Для того, щоб зупинити Елізабет, вона випила крові мертвих.
Далі вона кинулася за оскаженілими вампірами, що покинули знищену країну.
Їхньому запалу не було меж, того ж самого дня Елізабет знищила ще одну маленьку країну і розірвала її короля.
Мері не встигла.
Шаленство Елізабет тривало три дні, ще три країни зазнали нищівного руйнування.
Мері знайшла її у ту ніч, коли все закінчилося.
Елізабет плакала, дивлячись на країну, яку вона знищила.
– Викинь мій прах у море, щоб я більше не змогла воскреснути і не повторила цю саму помилку… – з цими словами Елізабет встромила собі ніж у серце.
Вона мала перетворитися на попіл.
Але цього не сталося. Лезо її ножа лише на волосинку пройшло повз життєво важливу точку.
Елізабет більше не дихала, серце зупинилося.
Ніби вона була мертва.
Але це було не так.
Якби Мері влила до її рота людську кров, Елізабет негайно ожила.
А якби штовхнула ніж, то вона б негайно перетворилася на попіл.
Мері не змогла зробити ні того, ні іншого.
Вона не могла піти проти волі своєї пані, але також не могла її вбити. Тому Мері вирішила сховати королеву, що опинилася в обіймах вічного сну, у труну й оберігати до кінця своїх днів.
***
– Це було дурне рішення. Через кілька років після тих подій Крімсон викрав королеву Елізабет. Оскільки я відмовилася пити кров, то не мала сил захистити її. Він знову планує використати королеву Елізабет. Якщо трагедія, яка сталася тисячу років тому, повториться, то я не знаю, як зможу подивитися в обличчя своєї пані… – Мері сумно посміхнулася. – Це все. Я не людина, я вампір. Вибач, що я приховувала це від тебе…
– Все гаразд. Я така сама. Розумієш, я, цілком можливо, одна з одержимих демоном. Кілька років тому у мене на спині з’явилися чорні синці, вони ставали все більшими і більшими, але одного дня вони раптом зникли. Якщо ті чорні плями були ознаками одержимості демонів, я зрештою перетворюся на монстра… Ось чому я примусила молодшого брата піти зі мною. Я хотіла підштовхнути його приєднатися до лицарського ордену, поки в мене є ще час. Але як тільки я відволікалася, його викрали. Якщо з ним щось станеться, я не знаю, що робити…
– Он воно що…
Якийсь час вони мовчали.
– Мені важко повірити, що Сховок виявився всього лише фантазією. Чи не можете ви спробувати ще раз?
Клер не думала, що Елізабет помилялася. Якби вона мала таку можливість, то хотіла допомогти її врятувати.
Проте Мері похитала головою:
– Я не хочу повторювати ту саму помилку.
– Ясно… Що ж, якщо ти не хочеш її врятувати, то це зроблю я. Якщо викрасти Елізабет і почекати, коли закінчиться червоний місяць, то вона не має впасти в шаленство.
– Але, Клер… навіщо тобі заходити так далеко?
– Ми можемо розбудити її після закінчення червоного місяця. Тоді ви зможете про все поговорити.
– Але… я впевнена, що королева Елізабет хоче померти.
Мері опустила погляд і задумалася. Всередині неї відбувався конфлікт.
– Ти не дізнаєшся, поки не запитаєш. Це буде надто сумно, якщо все закінчиться так. Тобі буде сумно, Елізабет також буде сумно, і всіх тим загиблим теж буде сумно…
Клер зазирнула в очі Мері й усміхнулася.
В її очах було вагання. У глибині душі вона також не хотіла, що все закінчувалося так.
– Сховок, до якого ви всі прагнули – це не фантазія. Я в це вірю. Тому потрібно спробувати і побачити, чи зможемо ми усміхнутися, коли все закінчиться.
– Вибач… що я поклала на тебе такий тягар, – Мері підвела погляд і кивнула.
– Не хвилюйся про це. Отже, ходімо відлупцюємо цього Крімсона і викрадемо сплячу королеву.
– Звучить добре. А також зробимо все, щоб врятувати твого брата.
Клер раптом зупинилися на місці:
– Я буду тою, хто врятує Сіда. У це не втручайся.
– А, гаразд…
– Ти, Мері, просто підтримаєш мене, коли я буду виконуватися цей прекрасний і галантний порятунок.
– …Зрозуміла.
І вони продовжили підніматися вежею.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥