Сходження в тіні. Том 3. Розділ 4-1

Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて!』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow

Англійська назва: The Eminence in the Shadow

Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!

Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке) 

Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)

Рік початку видання: 2018

Кількість томів: наразі 6

Випуск: триває

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.

Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.

Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.

Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. TymoshenkoDrakula, Valentyna B., Kirito Kun.

А також щира подяка Андрію С.

У мене є Patreon.

Сторінки у Facebook, Телеграм.

Том 3. Додатковий розділ

Розділ 4. Я все зруйную і почну з початку! Частина 1

Лисиця-Демон Юкіме чекала гостя на найвищому поверсі Білої Вежі.

Бліде світло місяця проникало ззовні, а світло свічок освітлювало розкішну вечерю на столі.

Раптом вогонь свічок затремтів, від темряви відділилася чорна постать.

– О, ви вже тут…

Ще до того, як хтось встиг помітити, біля розсувних дверей з’явився Тінь у чорному, як смола, плащі.

– Пане Тінь, ми чекали на вас.

Двоє красивих жінок у відвертих кімоно привіталися з ним.

Тінь сів навпроти Юкіме.

– Дякую за вашу допомогу днями. Я завдячую вам своїм життям, – Юкіме схилила голову.

Виразно опуклі груди гойднулися у сміливому декольте її кімоно.

– Чи приймете ви мою подяку? Нацу? Кану? – Юкіме чарівливо усміхнулася.

Дві красиві жінки – Нацу і Кана – оголили груди і наблизилися до Тіні.

– …У цьому нема потреби.

– О, то у вас нема таких смаків….

Підкорившись сигналу Юкіме, Нацу і Кана вийшли з кімнати.

Сама ж Юкіме наблизилася до Тіні і налила йому напій.

– Наше найкраще саке.

Але Тінь не прийняв це.

– …Говори, чого ти хочеш?

– О, я просто хотіла зблизитися з вами, пане Тінь, – з усмішкою прошепотіла вона йому на вухо. – Але для цього потрібен час. Тому на знак подяки я розповім вам цікаву інформацію.

Її груди притиснулися до руки Тіні.

– Скажіть, будь ласка, чи чули ви про Об’єднання Торгових Палат, які виступають проти компанії Міґоші? Багато хто побоюється швидкого розширення Міґоші, тому вони об’єднали зусилля для того, щоб знищити спільного супротивника. Хто переможе? Міґоші? Об’єднання Торгових Палат? У будь-якому випадку це розпалить війну в торговій сфері цього регіону…

Юкіме так близько нахилилася до Тіні, що її губи майже торкалися його вуха.

– Але переможцем у цій війні буде не компанія Міґоші і не Об’єднання Торгових Палат. Це будемо ми з вами, пане Тінь…

Вона видихнула і поклала голову на його плече.

– Що скажете? Об’єднаємося заради того, щоб зібрати всі вершки?

Вухо Тіні смикнулося.

***

Надворі була темна ніч, карети знаходилися приблизно за два дні шляху від столиці королівства Мідґар.

Наразі вони поставили табір, освітивши простір навколо факелами.

На кожній кареті був логотип, що нагадував маску. Це доказ того, що вони належали компанії Міґоші.

Ряди огорнутих сном карет були доверху навантажені товаром. Ходили чутки, що один такий екіпаж з товарами компанії Міґоші коштував понад 100 мільйонів зені. Тож у кожного, хто б побачив десятки цих карет, запаморочилася голова.

Цей товар везли до столиці королівства і виставляли в магазинах, до яких поспішали люди, щоб купити різні речі і збагатити компанію.

Ось чому Міґоші змогла досягнути дивовижного прогресу і розширитися з приголомшливою швидкістю.

Звичайно, були також і купці, що вважали компанію Міґоші загрозою. Однак ця компанія розширилася до такої міри, що навіть об’єднання купців не мало проти неї шансів.

Таким чином, система компанії Міґоші дотепер була надійною.

Однак, якщо об’єднання купців не змогло перемогти її, то як щодо Об’єднання Торгових Палат…?

Нарешті великі торгові палати підняли голови й об’єдналися.

У темряві кілька фігур спостерігали за табором Міґоші.

Вони носили маски, а на поясах висіли мечі. Зовні ці люди виглядали точнісінько як бандити, але був один несподіваний факт.

Усі вони були магічними мечниками.

Нерідко траплялося так, що темний лицар вчиняв злочин і ставав бандитом. Однак рідко бувало таке, щоб уся група злочинців складалася з магічних мечників.

Вони подавали жести руками і підкрадалися до табору.

А потім – всі, як один, напали.

– Кяаааааааа!!

Повітря розрізав жіночий крик.

Срібноволосу ельфійку, яка стояла на варті, убили, далі бандити негайно накинулися на інший персонал компанії. 

Звуки бою лунали в темряві ночі.

Коли атакувала така велика кількість магічних фехтувальників, навіть у компанії Міґоші не залишилося шансів.

Вціліла лише прекрасна ельфійка з платиновим волоссям.

Коли її витягнули з карети, блакитні очі бідолашної були наповнені слізьми.

– Будь ласка, я вас прошу, не вбивайте мене…

Побачивши її красу, вони почали непристойно посміхатися під масками.

– Зробимо з неї приклад.

– Хе-хе, гарна ідея.

Вони грубо зв’язали ельфійку.

– Приклад…?! Що це означає?!

– Хочеш дізнатися?

– Н-ні, будь ласка! Не робіть мені боляче…!

Один з бандитів оголив мечі і повільно розрізав сукню жінки, оголяючи досконалу білу шкіру.

– Вам не пощастило розлютити компанію Ґартер. Президенту знадобилося лише кілька слів, щоб придушити боротьбу великих торгових палат й об’єднати їх під одним прапором. Компанії Міґоші настав кінець.

– О, ні, тобто… це означає, що ви…?

– Ти правильно здогадалася, ми приватна армія компанії Ґартер. Нашу силу можна порівняти з військовою міццю маленької країни.

В очах жінки промайнув відчай.

Чоловік жорстоко посміхнувся, коли розрізав сукню на грудях ельфійки.

Звідки показалися дві білі опуклості – точніше, так це мало бути.

Однак замість цього вони побачили чорний одяг, який майже приклеївся до шкіри.

Він негайно покрив усе тіло ельфійки, приховуючи оголеність.

– Щ-що за?!

– Красно дякую за відвертість.

У блакитних очах більше не виднілося і сліду відчаю. Її погляд зробився безжальним і рішучим, як у справді могутньої людини.

– Бляха! – чоловік змахнув мечем.

Вона не ухилилася.

Меч торкнувся її шиї – і зупинився. Чорний одяг не дозволив йому пройти далі.

– …Щ?!

Вона холодно поглянула на лезо і сказала:

– …Такий слабак.

А потім ударила.

Смолисто-чорне лезо прошило серце чоловіка і вийшло зі спини.

Він упав, з рота полилася піниста кров. Ельфійка кинула на нього зневажливий погляд, а потім підняла меч.

– Настав час – покарайте їх.

Почувши її голос, срібноволоса ельфійка, перша жертва нападу, підскочили і прикінчила свого вбивцю.

Це був лише початок. Співробітники компанії, які мали бути мертвими, піднімалися і знищували вбивць. Всі без винятку носили під одягом чорне вбрання.

Ситуація розвернулася на сто вісімдесят градусів.

Вбивці спробували втекти, але жінки убивали їх.

Благання і передсмертні крики лунали навколо, але через деякий час ніч знову стала тихою.

Платиноволоса ельфійка повернулася до срібноволосої:

– Ночі набагато приємніші, коли вони тихі, чи не так…? Бето, доповідай.

– Пані Альфо, ми закінчили знищувати вбивць. З нашого боку жодних втрат, ніхто не постраждав. Нам також вдалося схопити трьох нападників живими.

Красива ельфійка на ім’я Альфа кивнула.

– Залиш решту Номерам.

– Зрозуміла.

– Схоже, ось-ось розпочнеться війна…

Блакитні очі Альфи блищали, коли вона дивилася на далеке небо.

***

Осінь добігала кінця і нічне повітря поступово ставало холоднішим.

Слухаючи хор комах, я переодягався у костюм у своїй кімнаті в гуртожитку. Спочатку в цьому світі не існувало костюмів, але завдяки компанії Міґоші вони останнім часом набули великої популярності серед аристократів.

Однак костюм, у який я переодягався, пошитий не компанією Міґоші, це підробка зроблена торговою палатою «Снігова Лисиця», його мені подарувала Юкіме.

Схоже, вона керувала законним бізнесом за межами Беззаконного міста. Наразі компанія розширювала лінійку товарів, роблячи підробки продукції Міґоші.

Однак знання з мого минулого життя щедро використовувалися для товарів компанії Міґоші. Хоча компанія Снігова Лисиця була широко відома своїм уміння робити хороші підробки, але вони змогли відтворити лише невелику частину товарів.

Технічні можливості Міґоші найкращі у світі!

У цьому світі не було антимонопольного законодавства, але якби воно існувало, то розширення компанії Міґоші однозначно порушило б його.

– Не дивно, що Об’єднання Торгових Палат розгнівалося на них.

Чесно, Альфа з іншими трохи переборщили.

Я мав повний комплект: чорний костюм, смугасту сорочку і вузьку чорну краватку. Моє взуття було чорного кольору з прямими носами.

Для завершення образу, я зачесав волосся на боки й одягнув білу маску, щоб приховати верхню частину обличчя.

– Хе-хе-хе…

Я почувався агентом ФБР.

Слизові костюми чудові, в цьому жодного сумніву. Ніщо не може перевершити їхню функціональність. Проте я поки не можу дозволити їм зрозуміти, хто я.

Що ж, час моєї зустрічі з Юкіме майже настав.

Я вимкнув лампу в кімнаті, вистрибнув у вікно і помчав крізь темряву.

Моя присутність повністю зникла – за мною ніхто не стежив.

Після того, як я залишив територію академії і біг лісом приблизно півгодини, я почув шум водоспаду і вийшов на галявину.

Там поряд з гірським потоком був побудований особняк.

Будівля, що ідеально гармонувала з лісом, водоспадом і гірським потоком, мала назву Особняк Падаючої Води.

Це місце, очевидно, було спроєктоване відомим архітектором і слугувало таємною базою Юкіме.

Я, продовжуючи приховувати свою присутність, прослизнув до кімнати, з вікна якої лилося тепле світло.

Юкіме сиділа на дивані перед каміном.

Її біле волосся сяяло від світла вогню.

Коли я, постукуючи підборами, почав іти, Юкіме обернулася з усмішкою.

– Я знову не відчувала вашої присутності, пане Тінь.

– …Я відмовився від цього імені, – тихо сказав я, сідаючи на диван навпроти Юкіме.

– О, справді. Тепер ви Джон Сміт.

– Так. Тепер це моє ім’я…

Деякий час я збирався виконувати роль Джона Сміта, суперелітного агента. Я навіть змінив тон, щоб звучати холодніше і зібраніше.

– Мені стає тепло на серці від думки, що ви довірилися мені, пане Джоне. Бажаєте випити?

>>Том 3. Розділ 4-2<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і БанкаМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Список розділів лайтновели “Сходження в тіні”.

Блоґ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *