Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Розділ 4. Я все зруйную і почну з початку! Частина 4
– У столиці?
– За межами. Це було весело! Я вполювала цілу купу! Сіде, хочеш приєднатися?
– Чому ти полювала?
– Ходімо полювати разом, Сіде!
– Чому ти полювала?
– Пані Альфа сказала мені! Ходімо полювати разом, Сіде!
– Зрозумів, це була ідея Альфи.
– Так! Ходімо полювати разом!
– На кого ти полювала?
– На бандитів! Ходімо полювати разом, Сіде!
– Полювання на бандитів, га?
– Сіде, ти любиш полювати на бандитів!
– Це правда, я люблю полювати на бандитів.
– Тоді ходімо разом!
– Добре. У мене є трохи вільного часу.
– Ура!! – Дельта схопила мене за руку і спробувала потягнути за собою.
– Гей, стривай, я зараз не можу! Мені потрібно повернутися в гуртожиток.
– Ні!
– Дельто, ти ж з’явилася у столиці через якусь справу, чи не так?
– Справу?
– Припускаю, що тебе покликала Альфа або щось таке, правильно?
– П-пані Альфа?!
– Ти забула?
– Вона покликала мене! Чи буде вона сердитися?!
– Не знаю. Але тобі краще іти швидко.
– Але полювання на бандитів… – Дельта пригніченого поглянула на мене.
– Я деякий час буду вільним, тому підемо завтра, добре? Спочатку займися своїми справами.
– Гаразд! Сіде, обов’язково дочекайся мене!!
– Я буду чекати у гуртожитку. Але переконайтеся, що ти прийдеш непомітною.
– Я прослизну потайки!
Дельта опустилася навкарачки і помчала столицею на шаленій швидкості.
Вона б точно привернула увагу, якби це хтось побачив, але звичайні люди не могли помітити її на такій швидкості, тож все, мабуть, було нормально.
Чомусь я пригадав золотистого ретривера, який в мене був у минулому житті. Я тихо зітхнув.
***
Серед ночі ми бігли лісом.
Я слідував за Дельтою.
Я хвилювався, чи зможе вона таємно прокрастися до гуртожитку, але вона без проблем виконала мою вказівку, не спровокувавши якоїсь сцени чи чогось подібного.
Звичайно, її здібності – це єдине, про що я міг не хвилюватися. Спеціальність Дельти – це полювання. Я справді вражений тим, як гарно в неї виходило приховувати свою присутність. Цілком можливо, що вона здатна стати найкращою з поміж Семи Тіней.
Ба більше, Дельта мала видатний талант, щоб відчувати здобич. Чесно кажучи, не думаю, що я здатен перевершити її в плані слуху і нюху. Як би я не намагався вдосконалювати своє тіло і підсилювати себе за допомогою магії, різниця між видами і природними талантами була надто великою для подолання.
За винятком розумових здібностей, Дельта показувала себе найкращою в усіх аспектах.
Тому я дозволив їй бігти попереду і виконувати роль радара бандитів.
По правді, коли справа доходила до полювання на бандитів, найважча і трудомістка частина – це знайти їх. Тож, якщо дозволити Дельті бігти попереду мене, все, що мені залишалося робити, це слідувати за нею, поки вона вела до найкращої частини полювання.
Коли вона бігла попереду, її вуха смикалися, а хвіст виляв.
Це був доказ того, що бандити поблизу.
Дельта прискорилася, скориставшись чотирма кінцівками замість двох. Вона мчала лісом на неймовірній швидкості, поки зрештою не кинулася до світла, яке було ледь помітним вдалині.
Повітря заповнилося криками.
Коли я досягнув потрібного місця, то побачив, що кілька бандитів уже мертві, їхні кінцівки були розкидані навколо вогнища.
Так, я відчував, що подібне станеться.
Якщо іти на полювання з Дельтою, то попереду чекали не лише переваги. Були також і мінуси.
Дельта, відчувши здобич, не могла «чекати».
З нею полювання на бандитів перетворювалося на односторонню різанину, без жодних веселощів.
Все було б чудово, якби не ця частина…
До речі, не те щоб вона не могла чекати. Якби я сказав їй це зробити, то Дельта б виконала мої вказівки.
Проте очікування, коли перед носом була здобич, викликало в неї величезний стрес.
Дельта буде поводитися пристойно, доки я поруч, але щойно я піду, як вона почне виплескувати стрес. І це завжди викликало проблеми.
Дельта могла накинутися на Гамму, щоб показати свою домінуючу позицію, або зрубати всі дерева за чиїмось будинком і залишити після себе очищену ділянку землі, або знайти овочеве поле та з’їсти там все, що можна…
Коли вона була дитиною, на цьому все закінчувалося. Проте тепер, коли вона виросла, я навіть уявлення не мав, наскільки руйнівними методами вона позбувалася від стресу. І, власне, не мав бажання з’ясовувати це.
Поки я був зайнятий думками, полювання майже закінчилося.
Я так і не повеселився.
– За-зачекай!
Вцілілий бандит вирішив благати про порятунок власного життя.
Таке траплялося часто, але благання ніколи не діяли на Дельту.
На її губах розповзлася посмішка, що нагадувала вишкір хижого звіра, вона щосили розмахувала смолисто-чорним мечем.
За її ударами не було жодної техніки, але чиста сила, вкладена в них, компенсувала це. Проте Дельта була не тільки швидкою, але також плавною й еластичною.
Мабуть, це був природний талант, еге?
Її меч націлився на шию бандита, але вона зупинилася, коли лезо прорізало верхній шар шкіри.
– Хм?
Дельта зупинилася…?
Неможливо.
Вона втягнула повітря, ловлячи запах бандита.
– Я… я знав, що це ти, Саро. Поглянь, це я. Я!
Повторюючи, як шахрай «я, я», бандит стягнув маску.
Риси його обличчя грубі і виразно чоловічі, однак вони не так привертали увагу, як великі собачі вуха, що були такої ж форми і кольору, як у Дельти.
– Саро? Це ж ти, Саро, правда? Це я, твій старший брат!
Дельта знову втягнула повітря, а потім нахилила голову і поглянула в мій бік.
Це був знак того, що вона просила дозволу.
Я кивнув, давши добро на те, що Дельта хотіла зробити.
– Ти пахнеш батьком… але я тебе не пам’ятаю.
Дельта зняла маску, щоб показати обличчя і також продемонструвала хвіст.
– Жодних сумнівів, що ти – Сара. Я чув, що ти була одержима демоном і батько полював на тебе, але… добре, що ти змогла вижити.
– Я найкраща у хованках, інакше б мене не звали Дельта.
– Дельта? Так ти тепер називаєш себе? Хей, слухай, залиш мені життя. Зрештою я твій старший брат.
Чоловік дивився на Дельту і явно намагався улестити її.
Хвіст Дельти розпушився і повільно, загрозливо погойдувався. О-йой, це було недобре. Явно ознака того, що їй щось не подобалося.
– Слабак мені не брат.
– Хей, стривай-стривай-стривай, ти завжди була сильною і я визнаю, що не зможу тебе перемогти! Навіть батько завжди говорив, що якби ти не була дівчиною, він би призначив тебе наступним лідером! Крім того, твоя одержимість вилікувана, так? Чому б мене не поговорити з батьком про те, щоб ти повернулася додому? Що скажеш?
– Якби я хотіла повернутися, то зробила б це сама.
– О так, звісно, так! Ти саме така! У такому випадку, як щодо того, щоб я познайомив тебе з майстром з відповідними навичками! Ти будеш здивована, коли дізнаєшся на кого я працюю – зараз я перебуваю під керівництвом легендарного Великого Вовка, пана Ґеттана!
Раптом хвіст Дельти почав рухатися швидше. Це була означала того, що вона неймовірно розлючена.
– Ґеттан… Ти чула про цього хлопця?
Я про всяк випадок запитав її.
– Не знаю, – Дельта похитала головою.
Її обличчя було похмурим. Так, цього я і очікував.
– Ти жартуєш, так?! Це легендарний Великий Вовк, якого не зміг перемогти навіть батько! Він найсильніший фехтувальних з поміж вовчих кланів! Готовий побитися об заклад, що тебе навіть можуть обрати, як одну з його коханок і…
– Начхати. Стулися. Слабаки повинні мовчати.
З цими словами Дельта відсікла чоловікові голову, не давши йому договорити. Голова злетіла в повітря і, прокресливши красиву дугу, упала.
– Е-е… Хіба це був не твій брат?
Дельта з похмуро-сердитим виразом обличчя подивилася на відрізану голову чоловіка, але коли вона повернулася на мене, то негайно усміхнулася і почала махати хвостом.
– Слабаки – ганьба для клану. Я рада, що змогла його позбутися.
– А… ясно.
Тут не можна було сказати ще щось. Вся суть була в тому, що спосіб мислення людей і звіролюдей був дуже різним.
Існувало багато різноманітних звіролюдів, але приблизно 80% з них дотримувалися ідеї, що чия сила, того і влада. Сильні – це королі, а тих, хто добре показував себе у полюванні, поважали, хоча і не так сильно. Дельта була просто втіленням цього архетипу, якщо сформувати це трохи інакше, то вона буквально та, про кого можна сказати: «О, так, зрозуміли. Ти звіролюдина, ми вже усвідомили це».
Однак хоча не всі доходили до такої межі, як Дельта, але цей тим мислення був стандартним для більшості звіролюдів. Щиро кажучи, їхні природні таланти були неймовірними. Це буквально суперчит. Вони мали високі фізичні здібності, їхні п’ять чуттів були гострими, неймовірні рефлекси, великий запас магії, довге життя і плодючість. Якби не вади в їхньому інтелекті, звіролюди давно правили б світом.
Через їхній спосіб мислення «чия сила, того і влада», кожного разу, коли популяція збільшувалася, племена звіролюдів починали боротися між собою – і їхня кількість знову зменшувалася. Час від часу з’являвся якийсь великий герой-звіролюд, що об’єднував усі клани. Після цього вони неодмінно починали воювати з людьми або ельфами, і зрештою поверталися ні з чим. Бо щоразу руйнували власну хорошу позицію. Для розуміння, вони щоразу розтягували лінії постання так, що провізію просто не встигали доставляти на фронт, війська починали голодувати і поверталися додому. І так відбувалося кожного разу. Звісно, це не означало, що не існувало мудрих і розумних звіролюдів. На краще чи на гірше, але звіролюди мали різноманітні види. Наприклад, племена лисиць славилися своїм інтелектом. Як приклад, можна глянути на Юкіме.
Серйозно, якби звіролюди звернулися до розумніших кланів, то сталися б неймовірні зміни. Ні, насправді спочатку вони їх слухалися, але як тільки лінії постачання починали розтягуватися, розумні звіролюди говорили, що потрібно діяти обережно, але м’язоголові називали їх боягузами і продовжували діяти.
Очевидно, що мислення «чия сила, того і влада» працювало у них на рівні інстинктів.
Вони нібито мали країну, де панувала влада закону, й останнім часом наполегливо працювали над галузями, але не мали особливого успіху. Ймовірно, причина була в тому, що їхня голови були надто забиті думками про силу.
– Все ж таки ти маєш спробувати принаймні впізнавати своїх братів і сестер. Це не повинно бути так вже складно.
– Ну, у мого батька було близько 20 коханок. Тому в мене понад сотня братів!
– О, у такому випадку ти точно можеш дозволити собі втратити одного чи двох, еге?
Як і очікувалося від звіролюдів, масштаби у них зовсім інші. І все-таки мене трохи цікавила країна, де панувала думка «чия сила, того і влада».
– Знаєш, я хотів би колись навідатися на землі звіролюдів.
У Дельти смикнулися вуха.
– О, чудова ідея! Ти можеш стати новим лідером, босе!!
– Га?
– Якщо ти, босе, поб’єш старого ватажка, то станеш новим лідером зграї!
– Е-е…
– Коли ти даси життя багатьом нащадкам, клан стане найсильнішим у світі!!
– Ні, це точно не на порядку денному.
– Так! Ми знайдемо сотні жінок!! Ти зможеш зачати багато дітей, які народяться і стануть найсильнішими у світі! Поїхали!! Босе, ви станете великий героєм, який захопить світ!!
– Ні. Цього не буде. Ходімо, потрібно повернутися до столиці.
– Ні!!
– Так.
– Авууу!!
Я потягнув Дельту назад до столиці. Від усього цього в мене боліла голова.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥