Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 6
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також дякую: Lea
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Розділ 6. Поширення фальшивих купюр! Частина 4
***
Повний місяць мерехтів над чистим і холодним повітрям.
Зимової ночі Бета прийшла до володаря, щоб повідомити черговий звіт.
Закінчивши говорити про діяльність Саду Тіней, вона перейшла до новин про компанію Міґоші.
За звичних обставин звіт обмежувався лише інформацією про Сад Тіней. Міґоші ж була лише однією з менших складових організації, тому зазвичай не було потреби витрачати час володаря на дрібниці.
Однак зараз компанія опинилася у скрутному становищі.
Схоже, володар також відчув цей факт.
Зазвичай, слухаючи її звіт, він кивав і говорив «Хм», але цього разу його настрій змінився.
Володар випростався, дістав з кишені блокнот і, слухаючи доповідь Бети, робив нотатки.
А потім…
– Я бачу. І?
– …?!
Цього разу, слухаючи її звіт, він навіть сказав дещо інше замість звичного «Хм».
Бета на мить втратила дар мови.
– П-перепрошую. Як я вже сказала, кількість підробок зросла…
Вона відчула проблиск радості, коли погляд володаря зробився гострим під час прослуховування звіту.
Він сприймав це серйозно.
Її володар завжди зайнятий, тому рідко втручався у справи Бети й інших. У нього, безумовно, були набагато грандіозніші завдання, яким він присвячував час і сили.
Раз володар став серйозним, це означало, що цей випадок достатньо важливий, щоб привернути його увагу.
Через інцидент із Дельтою у Саду Тіней загалом панувала важка атмосфера.
Але якщо володар був налаштований серйозно, Бета була впевненою, що вони зможуть подолати будь-яку скруту, яка ставала на їхньому шляху.
Щось гаряче заповнило її серце.
– Зі зростанням грошової маси в обігу – ціни також почали зростати. На цей момент рівень інфляція становить…
– Я не дуже розумію…
– …кх?!
Володар щойно сказав, що він не дуже розумів.
Звичайно, він не мав на увазі цього буквально. Адже її володар все розумів. А раз так, ці слова означали, що у звіті мала бути якась помилка. Він сказав це, бо не міг зрозуміти, щоб вона допустила безглузду помилку.
Можливо, розрахунок інфляції був неправильний, а, можливо, у викладені на папері думки закралася помилка, яку він негайно побачив й одразу сказав про це.
– Я-я негайно перегляну свій аналіз.
Вона зробила помилку перед володарем саме в той момент, коли він почав сприймати ситуацію серйозно. Обличчя Бети почервоніло від сорому і досади.
– Я не зовсім розумію, але, думаю, все гаразд. Нехай буде записано так.
– Так. Мої найщиріші вибачення.
Вона закінчила і з цим звітом.
Однак було ще дещо, що потрібно було повідомити йому.
Бета дивилася на володаря, який збирався прибрати блокнот, а потім з важким серцем заговорила:
– Є ще одна річ, про яку я маю повідомити вам сьогодні.
– …Слухаю.
Побачивши його тихий, трохи сонний вигляд, Бета дещо зрозуміла.
Він уже знав, що вона збиралася сказати. Якщо подумати, то це мало сенс. Було б дивно, якби володар не знав.
Але вона все одно мусила це сказати.
Бета мала розповісти йому про смерть однієї з дорогих товаришок.
Це був її обов’язок, як однієї з тих, хто допустив це.
– Дельта, яка переслідувала Джона Сміта, зникла. Судячи з ситуації, можна припустити, що вона… – голос Бети тремтів. Дельта була для неї дорогоцінною товаришкою по команді. Вона була як мила маленька сестричка, з якою, звичайно, було чимало клопотів, але Бета завжди почувалася невимушено поряд з нею. – …мертва… – видихнула вона.
Почувши цю новину, володар схилив голову і на мить задумався.
– Ні, стривай. Вона просто… вирушила в далеку подорож, і все, – нарешті сказав він.
Бета не могла стримати сліз від доброти, прихованої за цим евфемізмом.
– Так… ваша правда. Я зрозуміла. Дельта просто вирушила в далеку подорож…
Сльози нескінченним потоком бігли по щоках Бети. Вона була вдячна за незграбну доброту свого господаря.
– Ми вважаємо Джона Сміта грізним ворогом. Якщо це можливо, пане Тінь, ми б хотіли попросити вашої допомоги в боротьбі з ним…
– Вибачте, але в мене є власні справи.
– Ні, я розумію. Прошу вибачення за зухвалість.
Її володар певно уже рухався іншим шляхом.
Тому, щоб це не було, воно абсолютно необхідно як для компанії Міґоші, так і для Саду Тіней.
– Це все, що я мала повідомити вам сьогодні… О, але перед тим, як я піду…
Звіт був закінчений, тож Бета мала перейти до іншої справи, але перед цим вона справді мала дещо перевірити.
– Е, гм, пане Тінь, мені дуже шкода, але блокнот…
– Цей?
– Так, він. У нас є правило, що таємні документи мають бути негайно знищені або зашифровані, тому…
Звісно, він і так це знав. Вона просто хотіла бути абсолютно впевненою.
Володар на мить завмер, а потім простягнув Беті блокнот.
– Поглянь.
– С-стривайте, це…!
Побачивши, що там написано, вона широко розплющила очі.
– Це шифрований текст, написаний п’ятьма мовами: хіраґаною, катаканою, канзі, арабськими цифрами і латинізованим записом ієрогліфів.
– В-ви самі це придумали?!
– Так.
Символи, виведені на листку, не були написано випадково. Вони були простими й одночасно складними, регулярними і водночас хаотичними.
Було б неймовірно важко спробувати розшифрувати запис, зроблений мішаниною з п’яти мов.
Бета благоговійно подивилася на володаря, який сам усе це зробив.
– А, ем, якщо ви не заперечуєте, чи не могли б ви навчити мене цього коду?
– Хм… Ще рано.
– Я-ясно… – Бета пригнічено опустила плечі.
– Але раз ти про це згадала…
З цими словами володар щось швидко нашкрябав у блокноті, вирвав сторінку і передав Беті.
– Це…?
– Якщо ти зрозумієш, що це означає, я все тобі поясню.
На вирваному листку був написаний мішаниною п’яти мов текст.
– К-красно дякую!
Бета дбайливо сховала клаптик паперу між грудей і подумки зробила помітку: негайно піти до лабораторії, щоб провести аналіз.
***
Об’єднання Торгових Палат мобілізувало велику кількість людей для пошуків Джона Сміта.
Однак їм не вдавалося знайти жодного сліду. Крім того, через великий розмір пошукової групи вони привертали багато небажаної уваги.
Ба більше, хоча інформацію про потрапляння в обіг підробок не оголошували, але люди з хорошою інтуїцією помічали, що щось відбувалося.
Залишилося не так багато часу.
Криза була не за горами.
– Стояти! Ми проведемо обшук карети.
Глибоко вночі група чоловіків зупинила екіпаж, що виїжджав зі столиці.
Це була приватна армія компанії Ґартер, вони звертали увагу на кожну карету, що виглядала хоч трохи підозрілою.
Звичайно, вони не мали на це дозволу, а їхні дії не були обґрунтовані правовими підставами. Проте більшість купців не наважувалися виступати проти Об’єднання Торгових Палат, тому не мали іншого вибору, як підкоритися.
Звичайно, як і інші, карета підкорилася вказівці та зупинилася.
Вояка з приватної армії Ґартера грубо схопився за дверцята.
– …Я б на твоєму місці цього не робив.
– Що?
Почувши звідкілясь голос, вояки зупинилися й озирнулися навколо.
– Ти про це пошкодуєш.
– Ха, стулися.
Посміявшись з попередження, вояка відкрив дверцята.
Він побачив всередині цілу гору золотих монет – і його голова негайно відлетіла.
– Щ…?
– Я ж казав, ти про це пошкодуєш.
Вояка, якому відірвало голову, у хмарі бризок крові упав на землю. Позаду нього стояв чоловік у чорному костюмі, його обличчя ховалося за маскою.
– Т-ти хто такий, бляха?!
Решта вояк оголила мечі й оточила його.
– Я – Джон Сміт. Той, хто руйнує і починає все з нуля…
– Ц-це Джон Сміт! Не рухайся, відкинь зброю…
Численні тонкі нитки виблискували у місячному світлі.
Але їхнього блиску ніхто не помітив.
Голови вояк одночасно відлетіли.
Вони нічого не знали і не помічали, але їхнє життя в одну мить обірвалося.
Поки кров червоним дощем поливала все навколо, карета, навантажена золотими монетами, зрушила з місця.
Вона повільно набирала швидкість, залишивши позаду незліченні трупи і Джона Сміта.
Він ворушив пальцями обох рук, ніби грав на фортепіано, маніпулюючи незліченною кількістю ниток, що тягнулися від них.
Далі він сказав до порожнього місця.
– Я знаю, що ти там.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥