Розділ 11. Плоди рабства
Пообідавши в їдальні, ми попрямували у поле.
По дорозі Рафталія наспівувала щось веселе собі під ніс.
Проте тільки прибувши у поле, вона затремтіла від страху.
Це мабуть тому, що вона боялась почвар.
— Не бійся, я захистю тебе від почвар.
Вона виглядала доволі збентежено.
— Подивись. Ці штуки давно гризуть мене. Мені навіть не боляче.
Тоді я приголомшив Рафталію своєю галереєю Шарів під накидкою.
— Вам не… боляче?
— Ні каплі.
— Зрозуміло…
— Пішли.
— Так… Кхе…
Мене трохи турбує її кашель, але я, напевно, дарма переживаю.
Ми вирушили у бік лісу, збираючи по дорозі лікарські трави.
О, а ось і вони.
Ні… Це було троє. Троє червоних шарів. Вони були в кущах біля лісу.
Я попередив Рафталію, щоб вона не дозволяла їм укусити себе, а сам зіграв за приманку.
— Добре, просто роби все як тоді в лавці.
— …Гаразд!
Рафталія, що трохи підбадьорилася, рішуче протикала всі шари, що до мене липли.
Хлоп! Хлоп! Хлоп!
В процесі цієї битви рівень Рафталії піднявся до 2-го.
[Вимоги до Червоного Малого Щита виконані]
[Червоний Малий Щит:
Здатність не освоєна… Бонус спорядження: Захист +4]
Я негайно трансформував щит.
Побачивши це очі, Рафталії полізли на лоб.
— Господарю-сама… Хто ж ви?
Вона не знала, що я Герой Щита? Ну, вона була рабом і напівлюдиною.
— Я герой. Герой Щита.
— Герой? Ви про одного із чотирьох Священних Героїв?
— Так ти знаєш?
Рафталія кивнула.
— Саме так. Я один з прикликаних героїв. Але я найслабший з них!
У приступі гніву я стиснув кулаки. Тільки думка про це наповнює мене бажанням когось вбити.
Помітивши мою лють, в очах Рафталії з’явився переляк, тому я більше на цю тему не говорив.
— Отже, нашим завданням сьогодні буде полювання на почвар у цьому лісі. Я їх стримуватиму, а ти — вбивав їх.
— До…бре.
Здається, вона вже звикла. Вона відповіла швидше ніж раніше.
Так ми й пробиралися лісом, дотримуючись однієї тактики проти всього живого: я беру на себе удари й знерухомлюю, а Рафталія добиває.
Приблизно на півдорозі ми вперше зіткнулися з невластивим ворогом.
Бігр.
Білий ходячий гриб. З пронизливим поглядом та розмірами десь із людську голову.
Я спробував ударити його, але відчуття були ті самі, що й від Червоного Шару.
Рафталія заколола цього.
Незабаром нам попалися ще й Синій із Зеленим Бігри.
[Вимоги до Щита Бігра виконані]
[Вимоги до Синього Щита Бігра виконані]
[Вимоги до Зеленого Щиту Бігра виконані]
[Щит Бігра:
Здатність не освоєна… Бонус спорядження: Оцінка рослин 1]
[Синій Щит Бігра:
Здатність не освоєна… Бонус спорядження: Прості рецепти змішування]
[Зелений Грибний Щит:
Здатність не освоєна… Бонус спорядження: Змішування: Учень]
Серед них не виявилося щитів із бонусом до характеристик, зате кожен нову здібність.
Змішування… мабуть, ця здібність знадобиться, якщо я робитиму ліки на продаж.
За решту дня Рафталія дісталася 3-го рівня, а я до 5-го.
Коли наступив вечір, ми вийшли з лісу та зупинилися на ніч біля берега річки.
— Кхе…
Рафталія без зайвих питань йшла за мною.
Ну, схоже, всі наші сили найближчими днями будуть витрачені виключно на поповнення бюджету.
Ми прибули до річки. Я відкрив свій рюкзак, дістав трохи дров та передав їх Рафталії. Вона їх розклала й розпалила.
— Сходи помийся. Якщо замерзнеш, грійся біля вогнища.
— … Добре.
Рафталія роздяглася й стрибнула у воду. Тим часом я почав ловити рибу на вечерю. І одночасно стежив за Рафталією про всяк випадок. Але поблизу шарів не виявилось і все виглядало досить безпечним.
Водночас я глянув на наш сьогоднішній урожай. Ми зібрали велику кількість лікарських трав, що не ростуть на полях. Також зібрали чимало шкур шарів та чимало різних грибів. Ще й розблокували 4 нових щитів.
Ага. Очевидний приріст ефективності. Покупка раба була правильним рішенням.
Точно. Мені потрібно спробувати змішування. Я викликав кілька простих рецептів.
Вискочило вікно, в якому я знайшов засіб, який можна зробити із зібраних мною лікувальних трав.
Щодо обладнання… Думаю, мені вдасться замінити деякі обов’язкові предмети камінням зі річки. Так, спробуємо рецепти, котрим вистачить і ступки1.
Напевно, це потрібно було робити якось по-особливому, але в простих рецептах нічого не уточнювалося.
Я спробував створити приблизно ту саму суміш, яку робив продавець в аптеці.
[Отримана Лікувальна Пігулка:
Лікувальна Пігулка. Якість: Нижча середнього. Пігулка, що прискорює загоєння ран, для отримання ефекту необхідно розтерти об рану.]
Таке вікно спливло перед очима.
Гадаю, це успіх.
Щит відреагував на ліки, їх не поглинув.
Що ж, час спробувати незнайомий рецепт. Іноді змішування не вдавалося, і на виході я отримував чорні, як вугілля, відходи. Процес виявився веселішим, ніж очікувалося.
Це нагадало мені онлайн гру, хоча після цієї думки зразу пішли спогади про інших героїв.
Клац, клац-клац… — потріскував багаття.
Рафталія перестала митися і прийшла грітися біля вогнища.
— Ти зігрілася?
— Так. Кхе…
Дуже схоже на застуду. Работорговець згадував, що вона хвора.
До речі, серед моїх експериментів були ліки проти застуди. Я не можу допустити, щоб вона загинула допоки я не поверну гроші витрачені на неї. Можливо віддавати свої мізерні ресурси не найкраща ідея, але вибору не було.
[Побутове Лікарство. Якість: Прийнятна. Ефективна проти слабкої застуди]
— Ось, випий це.
Не знаю, чи слабка у неї застуда, але це краще, ніж зовсім нічого.
— Яке гірке, не хочу… Гх…
По своїй дурості, Рафталія спробувала була закапризувати, але скрутилася від болю.
— Нумо.
— Добре.
Тремтлива Рафталія швидко випила видані ліки.
— Ха-а… Ха-а…
— От і добре. Молодець.
Коли я погладив її по голівці, вона й не спробувала мене зупинити. Ох її єнотячі вушка дуже пухнасті. Я перевів погляд на її хвіст, але тут Рафталія нахмурилась, наче кажучи: На що це ви дивитесь?
Її хвіст почав шалено метлятись.
— Ось твоя вечеря.
Я спіймав рису, насадив її на палицю, підсмажив на вогні та передав Рафталії. Я також відкусив шматок, але смаку не було. Це було схоже крихкий, твердий тофу, без будь-якого смаку.
Я був здивований ти, настільки жахливо виглядала риба, коли ти не можеш з’їсти її. Можливо це й було огидно, однак сама Рафталія з апетитом все з’їла.
Я вирішив повернутись до змішування
Мені завжди подобалося проводити час за такою делікатною роботою.
Сонце вже зовсім село, а я все продовжував змішувати в невеличкому кільці світла довкола багаття.
Хм… найцікавіше в тому, що отримати один і той самий результат можна різними шляхами.
Рафталія вже перестала розбиратися зі своєю рибою і тепер клювала носом, сонно дивлячись на багаття.
— Іди спати, я не проти.
У відповідь на мою вказівку Рафталія кілька разів похитала головою.
Це що? Вона прямо як дитина, яка прикидалась, що не хоче спати… хоча вона й дитина.
Все одно зрештою засне.
До речі, ці ліки подіяли? Я вже давно не чув її кашлю.
Я ще трохи повозився з травами і врешті-решт перепробував практично всі доступні комбінації.
Я взяв деякі з моїх поганих матеріалів і віддав їх на поживу Щиту.
[Вимоги до Малого Медичного Щиту виконані]
[Вимоги до Малого Отруйного Щита виконані]
[Малий Медичний Щит:
Здатність не освоєна… Бонус спорядження: Підвищення ефективності медицини
[Малий Отруйний Щит:
Здатність не освоєна… Бонус спорядження: Опір отрутам (Малий)
Схоже, обидва пов’язані з Листяним Щитом, або з Грибним. Що цікавіше, я гадки не маю, як працює ефект «Підвищення ефективності медицини».
Він збільшує ефект ліків, які я використовую на собі чи створюю?
Ну й гаразд.
Сьогоднішні ми зібрали достатньо матеріалів
— Ні… Ні… Допоможіть! — сказала Рафталія крізь сон.
Мабуть, їй сниться жах.
— НІІІІІІІІІІІ!
Мої вуха на мить оглухли.
Погана справа. Так вона привабить своїми криками Шарів.
Я швидко підбіг до Рафталії і прикрив їй рота долонею.
— М-м-м!
Однак вона все ще голосно мукала; і тоді й зрозумів слова работорговця, коли той сказав про її проблему.
І це й справді проблема.
— Заспокойся. Та заспокойся ж.
Я притиснув Рафталію до себе в спробі втішити.
— Ні… Тато… Мама…
Вона кликала своїх батьків. По її обличчю текли сльози. Рафталія тягла вперед руки і благала допомоги.
— Все гаразд… все буде гаразд.
Я гладив її по голівці та колисав в обіймах.
— Тримайся, не плач.
— Хн-хн…
Я продовжував обіймати Рафталію, що плакала.
— Грар! — З’явився Шар, якого привернули її крики.
— Боже…
Так, у такий момент… я побіг до Шара, притискаючи Рафталію до себе.
— Уоооооооооооооооо!
Чірік… Чірік!
— Вже ранок?
Що жахлива ніч.
Це була складна ніч. На той час, як я перестав розбиратися з шарами, крики Рафталії почали стихати. Але варто було спробувати відліпити її від себе, як вона знову заревла.
Як наслідок, знову з’явилися Шари.
Добре поспати мені так і не вдалося.
— Мм…
— Ти прокинулась?
— А-а?!
Рафталія широко розплющила очі — адже я її до себе притискав.
— Ха-а… Я втомився.
До відкриття міських воріт ще залишався час, так що я збирався подрімати.
Завдання на сьогодні — продати зроблені вчора ліки та дізнатися різницю у ціні між ними та травами.
Якщо продавати трави вигідніше за ліки, то робити їх я більше не буду.
— Я трохи посплю. На сніданок… тебе залишки риби влаштують?
Рафталія кивнула.
— Тоді добраніч. Розбуди мене, якщо з’являться почвари.
Мої очі боліли тільки від того, що просто залишалися відкритими, так що я швидко провалився в сон.
Мені досі не відома причина її панічних атак. І зараз це не так вже й важливо.
Швидше за все, це через шок від усвідомлення того, що її продали або кинули свої ж батьки.
Якщо правильне останнє, повертати її я не збираюся. Ця рабиня мені дорого коштувала.
І нехай мене за це ненавидітимуть. Мені просто треба вижити.
Я маю знайти спосіб повернутися у свій світ.
Примітка
1. Ступка — товстостінний посуд, в якому за допомогою товкача подрібнюють різноманітні речі