Розділ 13. Ліки
Сонце зайшло за небокрай і настала ніч. Живіт Рафталії знову забурчав, і ми вирушили вечеряти до найближчої їдальні, залишивши багаж у номері.
Те, чим ми наповнювали шлунки до цього, лише перекус.
Рафталія тут ніколи й не була, тож схоже, сама не знала чого бажає.
Втім, невеликий запас грошей у мене був. Та й ночувати найближчим часом я планував у полі.
Тож зараз можна її добре нагодувати.
— Будьте ласкаві, комплексний обід Делія на двох та один Неополітанський.
Офіціантка взяла наше меню і повернулася на кухню.
— Давай їсти.
— Угу.
Рафталія їла мовчки, але весь час тримала мене за руку. Їй було близько десяти років. Іноді вона поглядала і на мою тарілку, так що я недовго думаючи, я замовив ще одну.
— Їж, поки можеш, із завтрашнього дня ночуватимемо просто неба.
— Гаразд!
Відповідає з повним ротом, ніяких манер. Гаразд, якщо вона така задоволена, цього разу нічого не скажу.
Потім ми повернулися до номера, де я збирався трохи попрацювати над її зовнішнім виглядом.
— У тебе страшенно розпатлане волосся, давай трохи підрівняю.
— …Добре, — відповіла вона із занепокоєним виглядом, але все ж таки віддала голову у владу моїх рук.
— Не бійся, дивних зачісок не робитиму. Залишити все саме так, як зараз, буде поганим вибором.
Я провів пальцями по її волоссю, щоб оцінити стан зачіски, після чого взяв ніж і почав відрізати. Я прибрав занадто довге волосся, так, щоб ті, що залишилися, доходили до плечей, і після причесав його.
— Ось так непогано, зійде.
У порівнянні з її старою зачіскою, ця була принаймні акуратною.
На обличчі Рафталії розквітла щаслива посмішка. Тепер вона здавалася більш впевненою.
І чому вона так радіє?
Коли я прибирав зі підлоги залишки волосся, Щит відреагував.
…
Здається, вона цього не помітила.
Шшшшш…
Я перевірив вікно статусу. Виявилося, що для розблокування не вистачає рівня.
— М?
Чорт, вона обернулася.
— Так, тобі вже скоро спати час.
— Угу!
На відміну від учорашнього дня, сьогодні вона була надзвичайно відкритою.
Уві сні вона може знову заплакати, тож поки все спокійно, я вирішив трішки позмішувати.
…
[Створена поживна добавка]
[Поживна Добавка. Якість: Погана → Прийнятна: ліки, що знімають втому. Також має сильний поживний ефект.]
[Створено Ліки]
[Ліки. Якість: Прийнятна → Звичайна: Ліки проти певних хвороб. Мала ефективність проти тяжких захворювань.]
Хм… із лісових та гірських трав можна багато чого отримати.
Напевно, за ці товари в аптеці непогано заплатять.
Щоправда, витрата матеріалів шалена. Складно сказати, наскільки це вигідно.
У результаті у мене вийшло шість харчових добавок і ще кілька порцій інших ліків.
Однак створити якісні ліки мені досі вдається рідко. Проти фахівця у цій справі я не маю й шансу.
Просто тому, що я Герой Щита, а не фармацевт.
…У такому разі віддам частину Щиту.
[Вимоги до Калорійного Щита виконані]
[Вимоги до Енергетичного Щита виконані]
[Вимоги до Щита Витривалості виконані]
[Калорійний Щит:
Здібність не освоєна… Бонус спорядження: Збільшення Витривалості (Мале)
[Енергетичний Щит:
Здібність не освоєна… Бонус спорядження: Збільшення Духу (Мале)
[Щит витривалості:
Здібність не освоєна… Бонус спорядження: Зменшення споживання Витривалості (Мале)
На цей раз усі вони дали бонуси до характеристик.
І як розуміти місцеву «Витривалість»? Фізична форма?
Очевидно, треба буде випробувати на собі.
Далі у нас йдуть трави, але… ну їх на біса, і так виробничих навичок занадто багато.
Мені потрібно більше бойових бонусів.
Лише травами корисних у бою щитів не відкриєш.
Гаразд, із цим потім розберемося.
— М-м… — потягнувся я, і вже збирався лягти спати, як раптом мій погляд зупинився на Рафталії. Вона вже заснула. Отже, скоро почне кричати.
— Кья…
Я встиг прикрити їй рота, і вона трохи заспокоїлась. Я обійняв її, і став м’яко погладжувати по голові та плечах.
Фух, цього разу вдалося її завчасно заспокоїти.
Інша річ, що вона розридається, якщо укласти її назад.
Робити нічого, переночуємо разом.
Щось прохолодно.
Крізь повіки пробивалося сонячне світло, і я розплющив очі.
Рафталія, яка мала спати поруч, стиснулася в грудку в кутку кімнати.
— Що трапилось?
— Вибачте, вибачте, вибачте, вибачте!
Зрозумівши, чому Рафталія так відчайдушно вибачалась, я насупився. Ясно тепер, звідки піді мною ця прохолода… Рафталія обмочилась у ліжко.
Ха-а…
Вона вирішила, що я на неї розгніваюсь.
Не знаю, наскільки нормально десятирічним дітям мочитися в ліжко, але я не можу злитися на неї, коли вона дивиться такими переляканими очима.
Я підійшов до Рафталії. Простягнув руку, на що у відповідь, вона злякалася, знову згорнулася калачиком і накрила голову руками.
— Ех ти…
Я опустив руку і погладив її по тремтячих плечах.
— Ну, обмочилась, що тепер поробиш. Роздягайся швидше, треба одяг випрати.
Та й запасний одяг знадобиться.
— А…
Рафталія обдарувала мене здивованим поглядом.
— Ви не гніваєтеся?
— Як я можу підняти руку на того, хто жалкує про свій вчинок? Ти каєшся, тож я не серджуся.
На простирадлі тепер плями. І скільки мені доведеться доплатити власнику готелю… поки, значить, використовуватимемо як шматок тканини.
Після цього я пояснив власникові ситуацію, заплатив за шкоду, і помчав до Збройної крамниці купити трохи запасного одягу.
Вода була прохолодною, але я прополоскав мокрий одяг із простирадлом і склав їх у нашу багажну сумку.
На полях їх можна буде висушити на будь-якому дереві.
— Так…
Вигляд похмурої Рафталії починає дратувати.
— Я ж сказав тобі, не хвилюйся!
— …Гаразд.
Ха-а… І справді слухняна дитина.
Але її зневіра і мені боком виходить.
Уррр… — знову озвався шлунок Рафталії.
Ох, а її обличчя запалало від сорому.
— Хочеш поснідати?.
— Ем… Так
Рафталія йшла поруч, тримаючи мене за рукава.
— Кхе…
— Добре, ось тобі як покарання ліки.
Я передав їй пляшечку із зіллям.
Вона хворіє, і їй необхідно регулярно приймати ліки. Думаю, зараз саме час для цього.
Обличчя Рафталії скривилося тільки від його запаху. Але оскільки це було покарання, вона пересилила себе.
— Угх… Таке гірке…
— Терпи.
Глоть, глоть
Допивши, вона так зблідла, наче її ось-ось знудить.
До речі, мої останні ліки продавалися дуже непогано. Якість у них була не дуже, але в аптеці закінчилися запаси.
~ ~ ~ ~ ~
Переклад здійснив florentia. Зазирніть сюди.