Розділ 3. Дискусія Героїв
Ми сиділи на розкішних ліжках в гостьовій кімнаті, втупившись кожен у свою зброю — точніше в її опис.
Не встиг я озирнутися, як сонце за вікном вже зайшло за горизонт — настільки ми були зосереджені на читанні інструкції.
…Отже, на відміну від звичайної зброї, легендарна не вимагає регулярного обслуговування…
Збройний Довідник буде автоматично заповнюватися в міру отримання рівнів, поглинання зброєю матеріалів та перемогою над монстрами.
Збройний Довідник — список, в якому описані можливі варіанти трансформації зброї.
Я натиснув на нього і — Тадааа!
Чи не менше сотні іконок з’явилися і заспамили все поле зору, деякі навіть на стіни полізли.
Поки що під усіма ними, був один і той самий підпис «Трансформація неможлива».
Неймовірно…
Хм-хм, схоже, деякі можна відкрити, тільки спершу відкривши попередні по гілці.
Таке розташування трансформацій щита… та це ж гілка вмінь з онлайн-ігор.
Вивчати нові навички, як і розвивати зброю — обов’язкова умова розкриття потенціалу персонажа…
Серйозно, все точно як у відеоіграх.
— Гей, вам не здається все це занадто схожим на гру?
Решта, мабуть, теж читали гайд. У відповідь на моє запитання вони щось невиразно протягнули
—Ти що, хлопче, це і є гра! Я знаю одну таку, — гордо похвалився Мотоясу.
— Га?
— Ти що, навіть не чув про цю знамениту онлайн ігру?
— Ну-у, ні, але звідки могла з’явитися гра, про яку навіть такий зразковий отаку як я не знає?
— Так раки нині навіть цього не знають? Це ж Emerald Online.
— Що-що? Ніколи не чув про таку.
— Ти взагалі грав хоч раз в ММО? Вона дуже відома.
— Ну, мені відомі такі, як Odin Online і Fantasy Moon Online, вони ж теж досить популярні!
— Що за такі? Перший раз чую.
— А?
— А?
— Дозвольте втрутитися в розмову, панове. Додам, що цей світ не онлайн гра, а скоріше консольна!
— Ти не правий, чувак. Це ж VRMMO, адже так?
— Хах, що? Але хіба цей світ не такий же, як ті ігри, де ти клацаєш мишкою або керуєш геймпадом?
На слова Мотоясу Рен недовірливо схилив голову і втрутився в розмову.
— Клацати мишкою? Контролер? Ви про якісь старовинні іграшки чи що? Хіба в наші дні люди не мають на увазі VRMMO, коли говорять «онлайн ігри»?
— VRMMO? Тобто ММО у Віртуальної Реальності? Що ти за скай-фай світ вигадав, мрійник?
— ЧОГО?! — голосно висловив Рен своє здивування.
Якщо подумати, Рен перший помітив нашу «магію Статусу».
Він вів себе так, ніби все це до нудьги звично.
— Ну, тоді… панове, я хотів би попросити кожного з вас назвати гру з вашого світу на яку цей світ схожий найбільше, — запропонував Іцукі, піднявши руку.
— Brave Star Online.
— Emerald Online.
— Ніяка. І взагалі, хіба це ігровий світ?
Він дійсно здавався схожим на гру, але невже мене затягнуло в світ гри, про яку я зовсім нічого не знаю?
— Ах. Що стосується мене, цей світ схожий на консольну гру під назвою Dimension Wave.
Назва гри про яку знову ж ніхто не чув.
— Стривайте-но, давайте розберемося, — сказав Мотоясу, приклавши руку до чола і намагаючись заспокоїти нас. — Рен, я правильно розумію значення слова VRMMO?
— Так.
— Іцукі, Наофумі, а ви?
— Наскільки я знаю, його часто описують в науковій фантастиці.
— Я знаю про нього тільки з ранобе.
— Саме так, і я приблизно звідти ж про них знаю. Повернемося до тебе, Рен, що таке Brave Star Online? VRMMO?
— Саме так називалася VRMMO, в яку я грав. Там сетинг дуже схожий на цей світ.
Судячи зі слів Рена, технологія VRMMO-ігор, які здавалися йому чимось самим собою зрозумілим, аналізувала мозкові хвилі людини і дозволяла йому занурюватися в створений комп’ютером світ.
— Якщо це так, Рен, то скажи, в твоєму світі є старі мережеві ігри, що ми назвали?
Рен заперечливо похитав головою.
— Хоч я і вважаю себе знавцем історії відеоігор, але ніколи не чув таких назв. А вам вони здаються широко відомими?
Ми з Мотоясу кивнули.
Той факт, що він не знає найпопулярніших онлайн ігор, наводить на роздуми.
Так, сам я міг не володіти широким кругозором, але вже того, щоб я не знав найвідомішої гри, бути такого не може.
— Спробуємо поставити загальне питання. Як звуть нинішнього прем’єр-міністра?
— Ага, — всі кивнули.
— Скажімо одночасно.
Ковток…
— Юда Масато.
— Явахара Готаро.
— Одака Енічі.
— Ічіфуджі Шигео.
— …
— …
— …
— …
Про цих прем’єр-міністрів я ніколи не чув. І причина цьому точно не в незнанні історії.
Потім ми запитали один одного про відомий інтернет-сленгу, веб-сайти та купу інших ігор.
І, нарешті, прийшли до висновку, що ніхто не знає один про одного зовсім нічого.
— Судячи з усього, ми прийшли з різних Японій.
— Схоже на це. Ви, хлопці, точно не з моєї Японії.
— Значить, є паралельні Японії в паралельних світах, і всі вони різні.
— Можливо, ми просто з різних часових проміжків, але занадто багато чого не сходиться.
Ми просто збіговисько дивних типів.
Ну нехай так, ми хоча б прийшли до розуміння, що всі ми отаку. Так що підстав для паніки не було.
— Знаю я такі історії, зараз ще виявиться, що кожного закликали з різних причин.
— Я не особливо люблю порожні розмови, але, гадаю, зараз нам дійсно потрібно поділитися один з одним інформацією.
Рен почав якомога більше гордовитим голосом, немов всіляко підкреслюючи свою крутість.
— Я йшов додому зі школи, але вляпався в неприємну історію з убивством.
— Продовжуй.
— Я врятував свого друга дитинства, і якимось дивом упіймав вбивцю, але далі я нічого не пам’ятаю.
Рен, нервово потираючи бік, розповів свою історію.
Рятував друга дитинства… яким героєм ти хотів себе виставити? Мені хотілося прямо сказати йому, що я думаю про його вчинок, але поки що не час.
Дивись, зловити злочинця — це добре і все таке, але якщо під кінець ти схопив ніж під ребра, то кому від цього стало краще?
В його словах стільки брехні і показухи, що довіряти мені йому ні краплі не хочеться, але ж він став Героєм, як я. Дам йому час.
— Я опинився в цьому світі і навіть не зрозумів, що сталося.
— Ясно, потрапив в героїчну ситуацію, рятуючи друга дитинства, — посміхнувся я. У відповідь на мою лестощі він прикинувся байдужим і розсміявся. Ну й добре, «чувак»…
— Тоді я наступний, — вказав на себе Мотоясу і почав розповідь.
— Ви знаєте, у мене було дуже багато ґерлфрендів.
— Ага, це ми вже зрозуміли.
Цей хлопець точно створює про себе враження ладнає з людьми Оніі-сана, який ганяється за всіма спідницями, які тільки потраплять його поле зору.
— І коли я зробив трохи того, трохи цього …
— Тебе зарізали, коли застукали з двома чи трьома? — запитав Рен з погано прихованим презирством.
У відповідь Мотоясу здивовано моргнув і кивнув.
— Чувак… Дівчата — реально лякаючі створіння, не думаєш?
— ГАД ДЕМ!1
Я не стримався і виставив середній палець.
Здохни, мудак. Хоча ти і так здох. Тому адже тебе в цей світ викликали?
— Ой. Іцукі вже поклав руку на груди і почав свою сповідь.
Здається, моя черга. Коли я переходив дорогу, повертаючись додому після додаткових занять… самоскид занесло. А потім…
— …
— …
— …
Цілком ймовірно його переїхали… до біса сумний кінець.
А?
Хвилинку, а чи не виділяється моя історія на їх фоні?
— Ну… Я точно повинен розповісти про те, що зі мною сталося, перш ніж я прийшов тут до тями?
— Ну, ми ж свої розповіли.
— Гаразд. Заздалегідь перепрошую, хлопці. Але як не згадуй, все, що я робив, це читав в бібліотеці підозрілу книгу.
— …
— …
— …
Їх погляди стали жахливо холодними.
Що? Ми не можемо стати друзями тільки тому, що я потрапив в цей світ не після трагічної смерті?
Трійця початку таємно перешіптуватися, не пояснюючи мені.
— Але… у того хлопця … щит …
— Значить… і тут те саме?
— Угу…
Чому мені здається, що мене не сприймають всерйоз?
Спробую змінити тему.
—Так що, хлопці, ви ж відносно добре розбираєтеся в правилах і принципах цього світу?
— Так.
— Я був в ігрі задротом.
— Більш-менш.
Так ось воно що… Вони записали мене в безнадійні нуби2!
Прекрасно…
— Гей, гей. Можете повчити мене, як битися і все таке? У моєму світі, в кінці кінців, не було таких ігор.
Хлопці, як ви можете бути такими безсердечними? Рен окинув мене холодним, Мотоясу з Іцукі моторошно «милосердними» поглядами.
— Добре, брат Мотоясу навчить тебе, принаймі, основам, — сказав Мотоясу з брехливим лицем, вказавши на мене рукою.
— Отже, по-перше, в тій Emerald Online, яку я знаю, Шілдери… це такий клас, у якого основна зброя — щит.
— Ага.
— На початку гри тобі буде легко, завдяки високій обороні, але ближче до кінця одержуваний шкоди починає шалено рости.
— Та-ак…
— Так що твій лузерский клас ніколи не зможе дістатися до високих рівнів.
— NOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOO!!!
Я не хотів чути такої правди!
Що за чорна мітка на мені?! 33 самого старту застряг в невдахах з гіршого спеціальністю. Якого дідька?!!
— А апдейтів, апдейтів не було?!
Існує адже таке поняття, як виправлення ігрового балансу, правильно?
— Ні, цей клас виявився настільки безнадійний, що за нього ніхто майже не грав, так що на нього забили. Навіть, здається, планували взагалі з гри прибрати…
— А модернізації класів не було ?!
— Можеш вважати, ця система була швидше мертва, ніж жива.
— А зміни класів?
— Ні, в тій грі клас міняти не можна було.
ГХА?! Якщо все це правда, то як мені тепер зводити кінці з кінцями при такому-то ідіотському класі?
Міркуючи так, я подивився на свій щит.
Гей ти, і чому через тебе, моє майбутнє здається таким похмурим і темним?
— А в ваших іграх як, хлопці?
Я благально подивився в очі Рену і Іцукі. Вони обидва відвели погляди.
— На жаль…
— Те ж саме…
І що це значить, в мене фейл на роді записаний?
Трійця почала обговорювати між собою кожен свою гру, зовсім забувши про мене.
— Так і що там з географією?
— Інші імена, але навряд чи щось ще змінилося. Майже впевнений, що найефективніші монстри розставлені в тих же місцях.
Нам краще рознести точки фарма для кожного з гармат, щоб не опинитися в одному і тому ж місці.
— Це точно, так буде ефективніше.
Мені здалося, що всі вони дивляться на мене так, ніби в глибині душі ворожать, чи не пробудилась в мені якась чітерська здібність.
Точно…
Якщо я слабий, чому мені не можна просто знайти супутників, на яких можна покластися?
Чому я раніше про це не подумав?
Навіть якщо я нічого путнього не вмію, я все ще можу ставати сильнішими, об’єднавшись з ким небудь в групу.
— Ху-ху… Все саме так. Раз вже я опинився в такому бажаному паралельному світі, то плювати на слабкість, як-небудь викручуся.
Мені здалося, що вони дивилися на мене так, ніби шкодували. Але нічого про це замислюватися.
Почнемо з того, що моє початкове спорядження відносилося тільки до броні, що вже відрізнялося від будь-яких інших ігор. Якщо потрібно гойдатися, я можу просто поки викинути свій щит і надіти зброю.
— ТАК! Я постараюся, чорт візьми! — крикнув я, щоб додати собі бойового духу.
— Відважні герої, прошу до столу.
О? Мабуть, час вечеряти.
— Так-Так.
Всі вийшли за двері і пішли за слугою в обідній зал лицарів.
Банкетний зал замку ніби вирізали з фентезійного фільму.
Атмосферу бенкету додавали страви, подані на манер шведського столу.
— Прошу всіх, не соромтесь та їжте все, що побажаєте.
— Що за? Ти що, подав нам те саме, що подаєш своїм лицарям? — почулося неголосне бурчання Рена; він явно ніколи не чув про тактовність і ввічливість.
— Звісно ж, ні, — провідник похитав головою.
Що?
— Цей стіл підготували спеціально для Відважних Героїв, і як тільки ви повечеряєте, тут все приберуть.
Після його слів я озирнувся по сторонах.
І зауважив, що та галаслива юрба людей, виявляється, кухарі.
Ясно, значить, чим вище ти на соціальних сходах, тим раніше тобі подають до столу.
Якби ми були трохи нижче рангом, після нашої трапези стіл б накрили для лицарів.
— Спасибі, давайте приступимо.
— Умм.
— Мабуть.
Отже, ми постаралися отримати задоволення від незнайомих страв паралельного світу.
Запах і смак були слабкими, але все виявилось їстівним.
Ось тільки серед них затесалося чимало досить дивних, на кшталт омлету зі смаком апельсина.
Після вечері ми вирушили назад в кімнату, де нас відразу ж почало хилити в сон.
— У них тут є ванна?
— Це ж типу середньовічний світ… напевно вони миються під відкритим небом.
— Не думаю, що якщо не просити, нам її взагалі приготують.
— Гаразд, один день без неї не страшно.
— Угу. Ще спати охота, та й пригоди завтра, так що давайте лягати.
Погодившись із словами Мотоясу, ми вирушили по ліжках.
Скоро почнеться наша епічна пригода, і тому всі четверо переверталися в ліжках в очікуванні наступного дня.
Примітка
1. Прокляття!
2. Новачок, що нічого не розуміє в ігрі, якщо хтось не розуміє
3. Сповіщення про близьку смерть. Жаліється на постійні невдачі.