Становлення Героя Щита. Том 1. Розділи 1-13

Розділ 3. Дискусія Героїв

Ми сиділи на розкішних ліжках в гостьовій кімнаті, втупившись кожен у свою зброю — точніше в її опис.

Не встиг я озирнутися, як сонце за вікном вже зайшло за горизонт — настільки ми були зосереджені на читанні інструкції.

…Отже, на відміну від звичайної зброї, легендарна не вимагає регулярного обслуговування…

Збройний Довідник буде автоматично заповнюватися в міру отримання рівнів, поглинання зброєю матеріалів та перемогою над монстрами.

Збройний Довідник — список, в якому описані можливі варіанти трансформації зброї.

Я натиснув на нього і — Тадааа!

Чи не менше сотні іконок з’явилися і заспамили все поле зору, деякі навіть на стіни полізли.

Поки що під усіма ними, був один і той самий підпис «Трансформація неможлива».

Неймовірно…

Хм-хм, схоже, деякі можна відкрити, тільки спершу відкривши попередні по гілці.

Таке розташування трансформацій щита… та це ж гілка вмінь з онлайн-ігор.

Вивчати нові навички, як і розвивати зброю — обов’язкова умова розкриття потенціалу персонажа…

Серйозно, все точно як у відеоіграх.

— Гей, вам не здається все це занадто схожим на гру?

Решта, мабуть, теж читали гайд. У відповідь на моє запитання вони щось невиразно протягнули

—Ти що, хлопче, це і є гра! Я знаю одну таку, — гордо похвалився Мотоясу.

— Га?

— Ти що, навіть не чув про цю знамениту онлайн ігру?

— Ну-у, ні, але звідки могла з’явитися гра, про яку навіть такий зразковий отаку як я не знає?

— Так раки нині навіть цього не знають? Це ж Emerald Online.

— Що-що? Ніколи не чув про таку.

— Ти взагалі грав хоч раз в ММО? Вона дуже відома.

— Ну, мені відомі такі, як Odin Online і Fantasy Moon Online, вони ж теж досить популярні!

— Що за такі? Перший раз чую.

— А?

— А?

— Дозвольте втрутитися в розмову, панове. Додам, що цей світ не онлайн гра, а скоріше консольна!

— Ти не правий, чувак. Це ж VRMMO, адже так?

— Хах, що? Але хіба цей світ не такий же, як ті ігри, де ти клацаєш мишкою або керуєш геймпадом?

На слова Мотоясу Рен недовірливо схилив голову і втрутився в розмову.

— Клацати мишкою? Контролер? Ви про якісь старовинні іграшки чи що? Хіба в наші дні люди не мають на увазі VRMMO, коли говорять «онлайн ігри»?

— VRMMO? Тобто ММО у Віртуальної Реальності? Що ти за скай-фай світ вигадав, мрійник?

— ЧОГО?! — голосно висловив Рен своє здивування.

Якщо подумати, Рен перший помітив нашу «магію Статусу».

Він вів себе так, ніби все це до нудьги звично.

— Ну, тоді… панове, я хотів би попросити кожного з вас назвати гру з вашого світу на яку цей світ схожий найбільше, — запропонував Іцукі, піднявши руку.

— Brave Star Online.

— Emerald Online.

— Ніяка. І взагалі, хіба це ігровий світ?

Він дійсно здавався схожим на гру, але невже мене затягнуло в світ гри, про яку я зовсім нічого не знаю?

— Ах. Що стосується мене, цей світ схожий на консольну гру під назвою Dimension Wave.

Назва гри про яку знову ж ніхто не чув.

— Стривайте-но, давайте розберемося, — сказав Мотоясу, приклавши руку до чола і намагаючись заспокоїти нас. — Рен, я правильно розумію значення слова VRMMO?

— Так.

— Іцукі, Наофумі, а ви?

— Наскільки я знаю, його часто описують в науковій фантастиці.

— Я знаю про нього тільки з ранобе.

— Саме так, і я приблизно звідти ж про них знаю. Повернемося до тебе, Рен, що таке Brave Star Online? VRMMO?

— Саме так називалася VRMMO, в яку я грав. Там сетинг дуже схожий на цей світ.

Судячи зі слів Рена, технологія VRMMO-ігор, які здавалися йому чимось самим собою зрозумілим, аналізувала мозкові хвилі людини і дозволяла йому занурюватися в створений комп’ютером світ.

— Якщо це так, Рен, то скажи, в твоєму світі є старі мережеві ігри, що ми назвали?

Рен заперечливо похитав головою.

— Хоч я і вважаю себе знавцем історії відеоігор, але ніколи не чув таких назв. А вам вони здаються широко відомими?

Ми з Мотоясу кивнули.

Той факт, що він не знає найпопулярніших онлайн ігор, наводить на роздуми.

Так, сам я міг не володіти широким кругозором, але вже того, щоб я не знав найвідомішої гри, бути такого не може.

— Спробуємо поставити загальне питання. Як звуть нинішнього прем’єр-міністра?

— Ага, — всі кивнули.

— Скажімо одночасно.

Ковток…

— Юда Масато.

— Явахара Готаро.

— Одака Енічі.

— Ічіфуджі Шигео.

— …

— …

— …

— …

Про цих прем’єр-міністрів я ніколи не чув. І причина цьому точно не в незнанні історії.

Потім ми запитали один одного про відомий інтернет-сленгу, веб-сайти та купу інших ігор.

І, нарешті, прийшли до висновку, що ніхто не знає один про одного зовсім нічого.

— Судячи з усього, ми прийшли з різних Японій.

— Схоже на це. Ви, хлопці, точно не з моєї Японії.

— Значить, є паралельні Японії в паралельних світах, і всі вони різні.

— Можливо, ми просто з різних часових проміжків, але занадто багато чого не сходиться.

Ми просто збіговисько дивних типів.

Ну нехай так, ми хоча б прийшли до розуміння, що всі ми отаку. Так що підстав для паніки не було.

— Знаю я такі історії, зараз ще виявиться, що кожного закликали з різних причин.

— Я не особливо люблю порожні розмови, але, гадаю, зараз нам дійсно потрібно поділитися один з одним інформацією.

Рен почав якомога більше гордовитим голосом, немов всіляко підкреслюючи свою крутість.

— Я йшов додому зі школи, але вляпався в неприємну історію з убивством.

— Продовжуй.

— Я врятував свого друга дитинства, і якимось дивом упіймав вбивцю, але далі я нічого не пам’ятаю.

Рен, нервово потираючи бік, розповів свою історію.

Рятував друга дитинства… яким героєм ти хотів себе виставити? Мені хотілося прямо сказати йому, що я думаю про його вчинок, але поки що не час.

Дивись, зловити злочинця — це добре і все таке, але якщо під кінець ти схопив ніж під ребра, то кому від цього стало краще?

В його словах стільки брехні і показухи, що довіряти мені йому ні краплі не хочеться, але ж він став Героєм, як я. Дам йому час.

— Я опинився в цьому світі і навіть не зрозумів, що сталося.

— Ясно, потрапив в героїчну ситуацію, рятуючи друга дитинства, — посміхнувся я. У відповідь на мою лестощі він прикинувся байдужим і розсміявся. Ну й добре, «чувак»…

— Тоді я наступний, — вказав на себе Мотоясу і почав розповідь.

— Ви знаєте, у мене було дуже багато ґерлфрендів.

— Ага, це ми вже зрозуміли.

Цей хлопець точно створює про себе враження ладнає з людьми Оніі-сана, який ганяється за всіма спідницями, які тільки потраплять його поле зору.

— І коли я зробив трохи того, трохи цього …

— Тебе зарізали, коли застукали з двома чи трьома? — запитав Рен з погано прихованим презирством.

У відповідь Мотоясу здивовано моргнув і кивнув.

— Чувак… Дівчата — реально лякаючі створіння, не думаєш?

— ГАД ДЕМ!1

Я не стримався і виставив середній палець.

Здохни, мудак. Хоча ти і так здох. Тому адже тебе в цей світ викликали?

— Ой. Іцукі вже поклав руку на груди і почав свою сповідь.

Здається, моя черга. Коли я переходив дорогу, повертаючись додому після додаткових занять… самоскид занесло. А потім…

— …

— …

— …

Цілком ймовірно його переїхали… до біса сумний кінець.

А?

Хвилинку, а чи не виділяється моя історія на їх фоні?

— Ну… Я точно повинен розповісти про те, що зі мною сталося, перш ніж я прийшов тут до тями?

— Ну, ми ж свої розповіли.

— Гаразд. Заздалегідь перепрошую, хлопці. Але як не згадуй, все, що я робив, це читав в бібліотеці підозрілу книгу.

— …

— …

— …

Їх погляди стали жахливо холодними.

Що? Ми не можемо стати друзями тільки тому, що я потрапив в цей світ не після трагічної смерті?

Трійця початку таємно перешіптуватися, не пояснюючи мені.

— Але… у того хлопця … щит …

— Значить… і тут те саме?

— Угу…

Чому мені здається, що мене не сприймають всерйоз?

Спробую змінити тему.

—Так що, хлопці, ви ж відносно добре розбираєтеся в правилах і принципах цього світу?

— Так.

— Я був в ігрі задротом.

— Більш-менш.

Так ось воно що… Вони записали мене в безнадійні нуби2!

Прекрасно…

— Гей, гей. Можете повчити мене, як битися і все таке? У моєму світі, в кінці кінців, не було таких ігор.

Хлопці, як ви можете бути такими безсердечними? Рен окинув мене холодним, Мотоясу з Іцукі моторошно «милосердними» поглядами.

— Добре, брат Мотоясу навчить тебе, принаймі, основам, — сказав Мотоясу з брехливим лицем, вказавши на мене рукою.

— Отже, по-перше, в тій Emerald Online, яку я знаю, Шілдери… це такий клас, у якого основна зброя — щит.

— Ага.

— На початку гри тобі буде легко, завдяки високій обороні, але ближче до кінця одержуваний шкоди починає шалено рости.

— Та-ак…

— Так що твій лузерский клас ніколи не зможе дістатися до високих рівнів.

— NOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOOO!!!

Я не хотів чути такої правди!

Що за чорна мітка на мені?! 33 самого старту застряг в невдахах з гіршого спеціальністю. Якого дідька?!!

— А апдейтів, апдейтів не було?!

Існує адже таке поняття, як виправлення ігрового балансу, правильно?

— Ні, цей клас виявився настільки безнадійний, що за нього ніхто майже не грав, так що на нього забили. Навіть, здається, планували взагалі з гри прибрати…

— А модернізації класів не було ?!

— Можеш вважати, ця система була швидше мертва, ніж жива.

— А зміни класів?

— Ні, в тій грі клас міняти не можна було.

ГХА?! Якщо все це правда, то як мені тепер зводити кінці з кінцями при такому-то ідіотському класі?

Міркуючи так, я подивився на свій щит.

Гей ти, і чому через тебе, моє майбутнє здається таким похмурим і темним?

— А в ваших іграх як, хлопці?

Я благально подивився в очі Рену і Іцукі. Вони обидва відвели погляди.

— На жаль…

— Те ж саме…

І що це значить, в мене фейл на роді записаний?

Трійця почала обговорювати між собою кожен свою гру, зовсім забувши про мене.

— Так і що там з географією?

— Інші імена, але навряд чи щось ще змінилося. Майже впевнений, що найефективніші монстри розставлені в тих же місцях.

Нам краще рознести точки фарма для кожного з гармат, щоб не опинитися в одному і тому ж місці.

— Це точно, так буде ефективніше.

Мені здалося, що всі вони дивляться на мене так, ніби в глибині душі ворожать, чи не пробудилась в мені якась чітерська здібність.

Точно…

Якщо я слабий, чому мені не можна просто знайти супутників, на яких можна покластися?

Чому я раніше про це не подумав?

Навіть якщо я нічого путнього не вмію, я все ще можу ставати сильнішими, об’єднавшись з ким небудь в групу.

— Ху-ху… Все саме так. Раз вже я опинився в такому бажаному паралельному світі, то плювати на слабкість, як-небудь викручуся.

Мені здалося, що вони дивилися на мене так, ніби шкодували. Але нічого про це замислюватися.

Почнемо з того, що моє початкове спорядження відносилося тільки до броні, що вже відрізнялося від будь-яких інших ігор. Якщо потрібно гойдатися, я можу просто поки викинути свій щит і надіти зброю.

— ТАК! Я постараюся, чорт візьми! — крикнув я, щоб додати собі бойового духу.

— Відважні герої, прошу до столу.

О? Мабуть, час вечеряти.

— Так-Так.

Всі вийшли за двері і пішли за слугою в обідній зал лицарів.

Банкетний зал замку ніби вирізали з фентезійного фільму.

Атмосферу бенкету додавали страви, подані на манер шведського столу.

— Прошу всіх, не соромтесь та їжте все, що побажаєте.

— Що за? Ти що, подав нам те саме, що подаєш своїм лицарям? — почулося неголосне бурчання Рена; він явно ніколи не чув про тактовність і ввічливість.

— Звісно ж, ні, — провідник похитав головою.

Що?

— Цей стіл підготували спеціально для Відважних Героїв, і як тільки ви повечеряєте, тут все приберуть.

Після його слів я озирнувся по сторонах.

І зауважив, що та галаслива юрба людей, виявляється, кухарі.

Ясно, значить, чим вище ти на соціальних сходах, тим раніше тобі подають до столу.

Якби ми були трохи нижче рангом, після нашої трапези стіл б накрили для лицарів.

— Спасибі, давайте приступимо.

— Умм.

— Мабуть.

Отже, ми постаралися отримати задоволення від незнайомих страв паралельного світу.

Запах і смак були слабкими, але все виявилось їстівним.

Ось тільки серед них затесалося чимало досить дивних, на кшталт омлету зі смаком апельсина.

Після вечері ми вирушили назад в кімнату, де нас відразу ж почало хилити в сон.

— У них тут є ванна?

— Це ж типу середньовічний світ… напевно вони миються під відкритим небом.

— Не думаю, що якщо не просити, нам її взагалі приготують.

— Гаразд, один день без неї не страшно.

— Угу. Ще спати охота, та й пригоди завтра, так що давайте лягати.

Погодившись із словами Мотоясу, ми вирушили по ліжках.

Скоро почнеться наша епічна пригода, і тому всі четверо переверталися в ліжках в очікуванні наступного дня.

Примітка

1. Прокляття!

2. Новачок, що нічого не розуміє в ігрі, якщо хтось не розуміє

3. Сповіщення про близьку смерть. Жаліється на постійні невдачі.