Розділ 5. Доля Щита

За міськими воротами стелилися зелені луки, що йшли далеко за небокрай.

Взагалі-то мощена дорога тут була, але здавалося, що варто відійти від неї хоч на крок, і перед очима не залишиться нічого, крім неосяжної зелені.

Я не бачив такого з часів своєї екскурсії в Хоккайдо.

Але такого високого неба і чіткої лінії горизонту не було навіть там.

Мені хотілося кинути все і порадіти від душі, але герою це не личить, тому я зробив вигляд, що ця картина мені звична.

— Тепер, Герой-сама, як щодо взяти участь в декількох пробних боях проти слабких монстрів в окрузі?

— Згоден. Це буде моїм першим бойовим досвідом, так що я повинен спробувати викластися на повну і дізнатися, чи можу я битися.

— Задайте їм.

— Що? Майн, а ти зі мною не йдеш?

— Якщо я буду битися, нам не випаде можливість оцінити потенціал Героя-сами.

— В-вірно.

Якщо подумати, у Майн має бути куди більше бойового досвіду в порівнянні зі мною, я навіть не знаю, що взагалі вмію на даний момент.

Спробую битися з безпечним з точки зору Майн монстром.

Деякий час я бродив по лугах, поки не помітив помаранчеву істоту, що виділялась на тлі всього іншого, схожу на повітряну кулю.

— Герой-сама, ось. Це Помаранчевий Шар… він хоч і дуже слабкий, але дуже агресивний.

Якийсь нудна у нього назва. Ви назвали його Помаранчевим Шаром просто тому, що він помаранчевий і схожий на кулю?

— ГА-А! — пролунав лютий рев, і пара злобних очей недобре дивилася на мене.

Істоту, схожа на повітряний шар, що прив’язували на городі замість лякала, почала насуватися на мене.

— Покажіть йому, Герой-сама!

— Ага!

Треба не осоромитись перед нею.

Замахнувшись правою рукою, я вдарив по Помаранчевому Шару плоскою стороною щита.

Бац!

Боммм~!

Щит від нього відскочив. Цей монстр дивовижно пружний!

А я розраховував, що відразу всмятку його прибив…

Помаранчевий Шар, оголивши ікла, вчепився в мене і не відпускав.

— І?

Бам! — почувся звук удару.

Однак я зовсім нічого не відчув, ні болю, ні свербіння.

Помаранчевий Шар впивався зубами мені в руку, але толку від цього не було зовсім ніякого.

Здається, щит непомітно вкриває мене тьмяним захисним бар’єром.

Я мовчки подивився на Майн.

— Продовжуйте, Герой-сама!

… Звичайно, я не отримую шкоди, але і не наношу. Хоча, що ще залишається робити.

— ОРА ОРА ОРА ОРА!

Так що я продовжив лупцювати по Помаранчевому Шару як майстер Кунг-Фу.

П’ятьма хвилинами пізніше…

Хлоп! — пролунало слідом за тим, як Помаранчевий Шар лопнув.

— Ха-а… ха-а… ха-а…

З характерним звуковим ефектом вискочило вікно, на якому значилося [EXP: 1].

Мабуть, я отримав одну одиницю досвіду.

Серйозно, стільки роботи заради якогось одного очка… відчуваю, буде тяжко.

Жорсткий малий. І це все, на що я здатний голими руками.

Хлоп-хлоп-хлоп.

— Я пишаюся вами, Герой-сама.

Майн поаплодувала мені, але в цьому явно відчувалася іронія.

І тут я почув кроки.

Обернувшись, я помітив, як Рен і його супутники рвуться вперед.

Я думав звернутися до них, але вони рухалися з такими серйозними обличчями, що мені духу не вистачило їх гукнути.

О, перед ними вискочило троє Помаранчевих Шарів.

Вжик!

Всі троє Шарів лопнули від єдиного помаху меча Рена.

Убив одним ударом ?! Гей, чувак … Наскільки ж велика різниця в силі наших атак?

— …

Я так відчужено дивився вдалину, що Майн довелося помахати рукою у мене перед обличчям.

— Все буде в порядку. Адже всі Герої б’ються по-різному.

— Дякую.

Так чи інакше, це мій перший бій. І завдяки величезному захисту я не отримав шкоди навіть після того, як Помаранчевий Шар кілька хвилин намагався прокусити мене.

Коли я підняв те, що від нього залишилося, збираючись взяти його з собою в якості трофея, мій Щит пискнув.

Коли я підніс його ближче, той засвітився приємним блідим світлом і поглинув його.

[ПОЛУЧЕНО: Шкіра Помаранчевого Шара]

Після появи цього оповіщення засвітився і значок Збройного Довідника.

Я відкрив її і помітив, що тепер в ньому з’явилася іконка Малого Помаранчевого Щита.

Я все ще не міг трансформувати свій щит, але це, мабуть, тому, що мені потрібно більше матеріалів.

— Так це особливість Легендарного Зброї?

— Угу. Схоже, щоб відкрити нові трансформації, потрібно поглинати матеріали.

— Зрозуміло.

— До речі, скільки я міг отримати за продаж тієї шкіри?

— Напевно, одну мідну монету.

— І… і скільки мідяків мені потрібно, щоб отримати одну срібну?

— Сто мідних монет.

Ну, з урахуванням того, як швидко з ними розправився Рен, ці істоти дійсно дуже слабкі, так що нічого не поробиш.

— Тепер твоя черга, Майн.

— Хм, мабуть.

До цього моменту до нас підкралося ще два Помаранчевих Шара.

Майн вихопила з піхов меч і взмахнула ним рівно два рази.

Помаранчеві Кулі лопнули з характерними ударами.

Увааа… Невже я настільки слабкий?..

Мене звуть Іватані Наофумі. Двадцятирічний студент університету. І прямо зараз я закрив рот двома руками, стримуючи бажання закричати.

Мене призвали в паралельний світ і зробили його героєм два дні тому.

Після п’яти хвилин бою з відповідним монстром я почав прекрасно розуміти свою роль.

「Тест здібностей Героя」

Стань обраним з 4 чоловік. Суперпопулярний тест, миттєвий результат.

КЛАЦНИ СЮДИ!

>> Яка зона прокачування найбільше підходить вам?

Ой, я, здається, на мить випав зі світу.

До мене, так чи інакше, прийшло хворобливе усвідомлення того, що я, а точніше мій щит, виявився неймовірно слабким.

Ефективніше буде просто дозволити битися Майн.

— Гаразд, Майн. Атакуй, будь ласка, а я буду відповідати за оборону. Подивимося, як далеко ми зможемо зайти з такою формацією.

— Так! — дала вона негайну відповідь.

Після ми бродили по окрузі майже до самого заходу, зіткнулися з ще більшою кількістю Помаранчевих Шарів і навіть з кількома Жовтими Кулями (очевидно, що відрізнялися від помаранчевих тільки за кольором).

— Якщо підемо далі, можемо зіткнутися з трохи сильнішими монстрами, але скоро стемніє — краще повернутися в замок.

— Мхм. Мені хотілося б продовжити ще трохи…

Я не отримував шкоди, та й захищати від атак Майн було просто, так що я все ще був готовий рухатися далі.

— Сьогодні краще повернутися раніше, щоб заглянути в збройну крамницю. Якщо ми купимо мені нове спорядження, завтра зможемо пройти ще більше.

— Думаю це того варте, я думаю…

До наступного рівня я так і не добрався, але на сьогодні, напевно, краще б закінчувати.

До речі, Щит поглинув досить матеріалів, і тепер шкіра з шарів залишалася у мене.

Залишалося… лише отримати рівень, і можна буде трансформувати щит.

Ну і гаразд. Закінчивши перший день наших пригод, купою незакінчених справ, ми вирушили назад до міста.