Становлення Героя Щита. Том 1. Розділи 1-13

Розділ 8. Зруйнована репутація

Пройшов тиждень. Я зупинився неподалік від замку.

— Ей ти, хлопець Щитовик.

— Га?!

Це був власник збройної крамниці. Я гуляв містом тільки в одній нижній білизні, і він покликав мене, щойно мене побачив. Звісно я проходив повз його магазин, але що йому потрібно?

— Я чув, що ти намагався зґвалтувати свою супутницю. Підійди, так дай я тобі вріжу по лиці.

Він навіть не збирався мене слухати.

Лице його було повно ненависті, а рука була зжата в кулак

— І ти також?!

Ніхто не хотів мене слухати. Ніхто мені не вірить. Звісно я був з іншого світу, і ця країна все ще була для мене загадкою. Але навіть так, я не був з людей які б зґвалтували жінку. Ні за що!

Ух… мене стошнило. Навіть власник крамниці став схожим на неї.

Напевно я б вбив його одним хорошим ударом. Я міцно стиснув кулак і втупився в нього поглядом.

— … Ти…

— Що? Ти хіба не збирався мене вдарити, або щось подібне?

Його руки розслабились, а сам він виглядав більш спокійним.

— Ну… Вже не збираюся.

— Зрозуміло, красно вам дякую.

Хоч тоді я і був слабким, але був впевнений, що зможу побити кожного зустрічного.

Але я зупинив себе. Що в цьому хорошого? Мені необхідно зосередитись на підвищенні рівня та заробітку грошей. Якщо зосереджу свій гнів на шарах, то як мінімум мені стане краще.

— Стривай!

— Так?!

Коли я вже стояв біля воріт міста, готуючись вийти в поле, коли власник збройної крамниці знову мене окликнув. Я обернувся, і він шпурнув мені невелику сумку.

— В такому вигляді над тобою сміятися всі будуть. Ось тобі невеличкий подарунок, на прощання.

Усередині сумки був якийсь комплект брудного одягу з мантією, чорною від сажі.

— І скільки це коштує?

— Близько п’яти мідяків. Це непотрібні речі зі складу.

— …Добре. Я скоро віддам за них гроші.

Чесно говорячи, я вже починаю переживати про те, що я ходжу тільки в одній нижній білизні.

— Буду чекати цих грошей

— Не сумнівайся.

Я надів те, що знайшов в мішку, і відправився на луки, де почав полювати на шари

— ОРА ОРА ОРА ОРА ОРА ОРА ОРА!

На те, щоб впоратися з одним, пішло близько п’яти хвилин, але оскільки вони, навіть вчепившись усіма наявними в них зубами, шкоди мені завдати не могли, проблем це не доставило.

Щоб розвіятися, я бився з ними весь день, і як бонус отримав якусь кількість шкіри Шарів.

ЛЕВЕЛ АП!

Тепер ви 2 рівня

Умови для використання Малого Помаранчевого Щита і Малого Жовтого Щита виконані!

А потім я про всяк випадок витратив решту дня на деякі приготування.

Якраз вечір підійшов, і голод давав про себе знати. Я неохоче повернувся в місто і попрямував прямо до торговця, який як мені сказали, скуповує матеріали з монстрів.

За прилавком стояв трохи повновагий чоловік. При вигляді мене він самовдоволено посміхнувся. Він точно планує нажитися на мені. Це було ясно з першого погляду.

Він працював з клієнтом, який прийшов продати купу різних матеріалів.

Серед них опинилася і шкіра Шаров, яку збирався продати і я.

— Так, подивимося… моя ціна — один мідяк за два шматки, як тобі таке? — оцінив їх вартість купець, вказавши на шкіру Шарів на прилавку.

Один мідяк за дві шкіри, значить …

— Будь ласка.

— Щиро Дякую.

Клієнт пішов, і прийшла моя черга.

— Ей, я приніс тобі частину своєї здобичі. Надіюсь ти купиш її в мене.

— Добрий вечір, ласкаво просимо.

Думаєш, я не чув насмішки під кінець?

— Так, що у тебе… Шкіра Шарів, зрозуміло. Як тобі мідна монета за десять шматків?

Одна п’ята від первісної суми! Це ж наскільки він нажитися вирішив?

— Ти ж тільки що купив у того хлопця той же товар за дві шкіри за монету.

— Хіба таке було? Щось не пригадую …

Ще декілька хвилин він виправдовувався.

— Хмпф. Ну добре.

Я схопив купця за комір і притягнув ближче.

— Що за…?!

— А цих хлопців ти прикупити не бажаєш? Вони, на відміну від шкур, ще дуже навіть живі.

Під мантією в мене був захований оранжевий шар, який безплідно кусав мене за плече. Я схопив його, і дозволив йому попробувати купецького носа.

— ГЬЯААААААААААААА!

Купець відразу ж повалився на підлогу. Відірвавши від нього Шар, я потягнув його за комір.

— Може, мені тебе до лугів дотягнути, і вже там поторгуємось?

Я трохи відчинив мантію, що показати ще п’ятьох оранжевих шарів за нею. Коли вони кусають мене, мені абсолютно не боляче, так що в якийсь момент до мене прийшла ідея, а чи не можу я відчіплювати їх від себе і нацьковувати на інших?

По-моєму, це відмінна ідея. Он як у переговорах допомагає!

А як інакше? Раз моя сила атаки ніяка, я не можу нікому загрожувати.

Він повинен був розуміти, що якщо я втілю загрозу в життя, то Шари з’їдять його разом з кістками.

— Я не вимагаю від тебе якихось невідомих витрат. Але якщо ти не згоден торгувати за розумною ціною, то це нікуди не годиться.

— Ти за це запла…

— А ну, як закінчують торговці, які змушують авантюристів продавати речі за безцінь?

Найбільшим союзником торговця завжди була репутація, і якби на моєму місці опинився середньостатистичний авантюрист, він би його і побити міг.

Мало того, після такого він міг і зовсім клієнтів розгубити.

— Гх…

Купець подивився на мене з такою ненавистю, ніби був готовий вбити мене прямо тут. Але потім приречено опустив плечі.

— …Зрозумів.

— Так, і якщо ти не будеш намагатися мене обманювати, то можу і постійним клієнтом стати, так що я не заперечую, якщо захочеш купити їх у мене трохи дорожче.

— Дуже хотілося б відмовитися, але, гадаю, гроші не пахнуть, навіть якщо вони від тебе. Гаразд, я згоден.

Не сумніваюся, він з тих людей, які знають, коли не треба переступати межу. Мої шкіри він купив за ціною трохи нижче ринкової.

— Ха-ха, не соромся розповідати іншим про мене. Це послужить хорошим уроком дурному купцеві, який намагався кинути голову Шарової банди.

— Так, зрозумів уже. Ви, шановний, диявол, а не клієнт!

І таким чином я добув достатньо грошей, щоб розплатитися з власником крамниці за речі. Ще й на вечерю в їдальні залишилося.

Однак у їжі чомусь зовсім не було смаку. Спершу я вирішив, що мене надурили, але, мабуть, це якась проблема з моїми смаковими рецепторами.

Що ж стосується готелю, то у мене немає грошей, і я ночую в лугах! Але з цим ніяких проблем, адже я не відчую болю, навіть якщо Шар всю ніч буде намагатися згризти мене.

До ранку мене обгризало стільки Шарів, немовби я був трупом, якого поїдала зграя стерв’ятників. Ось на них я і вимістив свій поганий настрій.

І добув трохи ранкових грошей!

А потім я придумав ще один спосіб заробляти гроші, не б’ючись як проклятий.

Спочатку потрібно знайти що-небудь ще, що можна продати, окрім здобичі з Шарів. Цим чимось стала трава, яка на в достатку росла на лузі росла.

Я запам’ятав, які трави продавалися в гуртовому відділі Аптеки, а також знайшов місце, де їх купляють.

Далі, коли я спробував зірвати траву, схожу на ту, що я бачив, Щит відреагував. Я акуратно зібрав її і дозволив щиту її поглинути.

[Вимоги до Листяного Щита виконані]

Якщо так подумати, я зовсім забув про Збройний Довідник.

Промотавши трохи далі, я переглянув, які щити вже розблоковані.

[Малий Щит:

Здібність освоєна! Бонус до захисту +3]

[Оранжевий Малий Щит:

Здібність не освоєна… Бонус спорядження: Захист +2]

[Жовтий Малий Щит:

Здібність не освоєна… Бонус спорядження: Захист +2]

[Листяний Щит:

Здібність не освоєна… Бонус спорядження: Вміння Травникування 1]

Я знову відкрив довідник.

「Трансформація Зброї і розблокування здібностей」

Термін «Трансформація Зброї» означала здатність спорядженої Легендарної Зброї змінювати свою форму.

Щоб виконати трансформацію, власник повинен виставити руку зі зброєю вперед і уявити назву потрібної трансформації.

Явище «Розблокування здібності» відбувається після використання певного виду зброї в достатньому обсязі і перетворює здатність в постійну для свого власника.

「Бонус спорядження」

Бонус спорядження: здібність, яку користувач отримує, споряджаючи певну зброю.

Наприклад, якщо озброїтися зброєю з бонусом «Повітряний удар», користувач зможе скористатися навичкою «Повітряний Удар».

Якщо на споряджену зброю поширюється бонус «Атака +3», користувач отримає +3 до сили атаки.

Ясно, значить, освоївши конкретну зброю, я отримаю бонус від нього назавжди, без необхідності споряджувати цю зброю.

Під «достатнім обсягом», мабуть, мається на увазі, що мені потрібно досить довго проходити з певним щитом, поки він не набере якихось очок в боях з ворогами.

«Скільки ще ігрових деталей я виявлю в цьому світі?» — невесело подумав я, але тут мій інтерес привернув бонус спорядження Листяного Щита.

Вміння Травникування 1

Скоріш за все, це вміння дає якийсь бонус до збору трав.

Зараз я на мілині.

А значить, мені залишалося лише займатися тим, що вимагає найменших зусиль, але приносить найбільш якісні матеріали.

Я без подальших коливань спорядив Листяний Щит.

Шух… — пролунав звук, чимось схожий на той, коли розрізають повітря мечем, і мій Щит перетворився в пишну поросль зеленої трави.

…Мій Захист не зменшився. Сам по собі Малий Щит виявився дуже слабким.

Що ж, спробую тепер зірвати якусь лікарську траву.

Пчик — почувся приємний звук від трави, яку я зірвав без особливих зусиль.

Пшш…

Її огорнуло ледь помітно світло.

[Вміння Травникування 1:

Аело. Якість: Звичайна → Хороша. Трава-інгредієнт для мазів]

Також іконка листка змінилася у формі.

Хех… раз навіть невеликий опис є, то це несподівано корисне вміння.

Так я ходив до заходу, майже на автопілоті заповнюючи сумку лікарськими травами.

До речі, не знаю, чи було це завдяки всім цим довготривалим зборам, чи просто вимога була не надто великою, але освоєння Листяного Щита не змусило себе довго чекати.

В той же день я розблокував і інші щити із серії малих кольорових.

Я повернувся в місто, маючи намір продати велику сумку лікарських трав.

— Хо… Дуже непогані екземпляри. Де ти їх дістав?

— З лугів за стінами міста. Ви там не бували?

— Хм… я не думав, що там є таке… завжди вважав, що якість у них нижча…

Після короткої бесіди я продав трави. Сьогоднішній прибуток склав 1 срібну монету і 50 мідних.

У порівнянні з попередніми днями дохід став значно вище, новий рекорд.

До речі, під час обіду в таверні до мене раз у раз липли типи, намагаючись нав’язатись мені в союзники.

Я втомився від мерзенних лиць цих хлопців.

…З того самого дня їжа втратила свій смак.

Я набив свій рот замовленої їжею, і в черговий раз відчув відсутність смаку.

— Герой Щита-сама, дозвольте, будь ласка, супроводжувати вас на вашому шляху, — підійшов ще один з поважним виглядом.

Якщо чесно, з ними навіть говорити було неприємно. У них у всіх дратівливі погляди, як у тій шльондри.

— Давайте спочатку хоч обговоримо умови нашого контракту, а?

— Так.

Аргх!!!

Так, спокійно, навіть якщо спробувати піти, ці хлопці так просто не відстануть.

— По-перше, система оплати: тільки відсоток від повного виторгу. Розумієш, що це означає?

— Ні.

Я вже хочу його гримнути!

— Отриманий дохід будемо розподіляти. Наприклад, припустимо, ми добули 100 Срібних Монет, я візьму собі як мінімум 40%, а решта буде розподілятися в залежності від внесеного вкладу. Оскільки зараз ти єдиний член групи, ділити будемо тільки між нами двома. Але просто сидіти осторонь і дивитися я тобі не дам. Відсоток буду визначати особисто.

— Якого біса, це ж виходить, що ти можеш просто залишити все бабло собі!

— Я ж сказав, що все залежить від твоїх зусиль? Будеш працювати гідно, отримаєш гідну нагороду.

— Тоді, напевно, все добре і чудово. Пішли купимо якесь спорядження.

— Сходи купи сам. Я не зобов’язаний купувати ТВОЄ спорядження.

— Тц!

Напевно більшість з них просто хотіло, щоб я накупив їм спорядження, а потім вони збиралися просто ходити за мною.

Зрештою, вони просто втекли б і продали спорядження.

Потвори. Прямо як та сучка.

— Тоді спробуємо по-іншому. Жени гроші.

— Ой, звідки тут узявся цей шар?!

Хам!

— Ай-ай-айййй!

Шар посіяв в таверні хаос, але це вже не моя турбота. Відірвавши його від непогано покусаного носа того типа, я залишив на столі гроші за їжу та покинув заклад.

Все-таки немає в цьому світі хороших людей. Всі вони тільки й думають про те, як пограбувати собі подібних.

Так чи інакше, я продовжив свою повсякденну рутину у вигляді заробітку грошей. І перш ніж я це усвідомив, почався вже другий тиждень.