Оригінальна назва (японською): オーバーロード 半森妖精の神人|上 (
Ōbārōdo han Mori yōsei no shinjin | ue) / OVERLORD [15] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 15 The Half-Elf Demigod
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 15. Напівельф-напівбог. Частина 1
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Повелитель. Том 15. Розділ 3-10
Інтермедія
Існували істоти, які поглинали величезну кількість магії і ступали на вищий щабель, ніж старші лічі, їх називали нічними лічами. Протягом всієї історії існувала лише жменька таких створінь – факт, за який живі були вдячні.
Річ у тому, що нічні лічі володіли великою силою.
Вони мали доступ до заклинань, що виходили за межі людських можливостей, – до низки заклинань шостого рівня. Завдяки цьому вони могли зрівнятися з драконами вищого рангу. Ба більше, вони володіли спеціальними здібностями, які дозволяли їм керувати ордами немертвих. Ці істоти мали неабиякий інтелект і жили у майже неприступних фортецях.
Вони були правителями країн, королями немертвих.
Насправді було лише троє широко відомих нічних лічів.
Дракон нічний ліч, Куфантела Аґорос.
Титан нічний ліч, Хюейон.
І Страх, Володар Тіней, справжнє ім’я якого було невідомим, але він вважався нічним лічем.
Кожен з них володів територією, яку могла порівнятися з невеликою країною, і навівав страх на сусідні країни. Таким чином нічних лічів вважали майже міфічними сутностями, про яких говорили лише зі страхом і благоговінням, у певному сенсі сприймаючи їх як синоніми стихійних лих.
Але представник нічних лічів, яких всі так боялися, один із тих, хто був відомий своєю силою, але перебував у тіні – Банеджері Аншас «Безодня» – в цей момент схилив голови і відступав з величезної кімнати.
Він – нічний ліч з шістьма руками і двома головами – жахлива істота, що опанувала не тільки таємну магію шостого рівня, але також опанував й інші школи магії такого ж рівня; людина навіть не могла мріяти про те, щоб його перемогти. Якби він вийшов на світло, кількість відомих нічних лічів зросла з трьох до чотирьох. Замість цього він вирішив заснувати підпільну організацію, де був найвищим членом.
Назва цієї організації «Корпус Безодні».
Це була група немертвих заклиначів і початковою їхньою метою була координація для уникнення конфлікту інтересів.
Суть в тому, що коли немертві з нескінченною тривалістю життя досліджують магію, то неминуче настане час, коли вони вступлять у конфлікт з подібними собі істотами.
Немертвих, які не мали трьох великих бажань, часто поглинали сильні бажання іншої природи – немертві заклиначі, як правило, жадали здобути більше знань. І коли справа доходила до знання, вони не схильні були стримуватися, воюючи доти, доки одна зі сторін не буде повністю знищена.
Енергія живих була розділена на три великі бажання – їжу, сон і секс, але у немертвих вся енергія була сконцентрована на одному бажанні, яке робилося настільки сильним, що їх просто не можливо було зупинити.
Через це була знищена велика кількість немертвих, крім того, багато хто намагався отримати вигоду з їхніх конфліктів, прагнучи, щоб обидві сторони, які зійшлися в герці, були знищені.
Тому, замість того, щоб намагатися монополізувати знання і магічні предмети, що призводило до конфліктів і знищення одне одного, почали з’являтися немертві, які розуміли, що краще співпрацювати, де це можна було, і навіть торгувати. Імена тих, хто це зрозумів, були внесені до списку.
Пізніше він став відомим як «Запис Ґраньєццо». Камінь, на якому були вигравіювані імені всіх учасників з магічною силою, хоча сам він не мав магічної сили.
В той час вони були лише невеличкою групкою, яка складалася лише з чотирьох нічних і трьох старших лічів. Тоді вони мали лише кілька правил і якщо хтось вирішив би їх порушити, інші могли винести належне покарання.
Приблизно через 200 років вони перетворилися на організацію з надійним набором правил.
Водночас до них приєдналася велика кількість немертвих. У внутрішньому колі було сім членів, а зовнішнє нараховувало 48. П’ятдесят п’ять членів – це був досить великий розмір для таємної організації, а сім членів внутрішнього кола мали приблизно 150 рівень.
Проте мало хто знав про цю організацію.
Немертві, які до неї входили, ділилися на дві групи.
Перша – це ті, що зрощували свою силу серед живих і використовували її для досягнення власних цілей. Друга група – це були ті, хто не мав контакту з живими і тихо діяв за лаштунками заради власної мети.
Оскільки кількість представників першої групи поступалася другій, їхня присутність не була помітною живим.
Крім того, якщо хтось з першої групи намагався збільшити силу серед живих, то кількість його ворогів зростала в рази. Оскільки немертві вважалися ворогами живих, останні нерідко об’єднувалися, щоб знищити немертвих.
З цієї причини перша група ставала все меншою і меншою. Звичайно, були ті, хто ховався в тіні серед живих, вони були непомітними, але серед них рідко знаходився хтось зі справжнім талантом.
Як результат «Корпус Безодні» став організацією, що існувала лише на рівні чуток. Причина, чому він не запросив трьох вищезгаданих нічних лічів, була в тому, що Банеджері хотів уникнути привернення зайвої уваги, яка могла виникнути через їхнє приєднання.
Коли він вийшов з кімнати, де було Воно, то опинився у величезному коридорі. Поряд була невелика кімната, освітлена тьмяними лампами.
Це була кімната очікування для тих, хто бажав отримати аудієнцію у Цієї Істоти. Воно б ніколи не подумало про це, бо не брало чогось подібного до уваги, але Банеджері разом з іншими попросили дозволу, отримали добро і зробили те, що було необхідним.
Хтось звернувся до нього.
– Раз ти повернувся, то настала моя черга.
Оскільки Банеджері чекав на аудієнцію разом з іншими в тій кімнаті, то міг зрозуміти, хто говорив, навіть не дивлячись. Сюди приходили лише ті, кого викликали. Воно розгнівалося б, якби хтось прийшов сюди непроханим. Сьогодні були викликані лише ті, хто входив до внутрішнього кола. З моменту заснування організації минуло майже 400 років і тепер у внутрішньому колі було дев’ять немертвих.
«Безодня», «Біла Свята», «Вершник Смерті», «Король Гниття», «Червоноокий Володар», «Мудрий Вовк», «Орди Минулого», «Пожирач», «Золотий Привид».
Вони були разом і їх викликали по одному. Залишилася лише одна особа, яке ще не мала аудієнції.
«Біла Свята» Ґразен Рокка.
Це була жінка-немертва з алебастровою шкірою. Вона була з ніг до голови в білому: біле вбрання і біла вуаль.
Вона була тою, хто першим досягнув восьмого рівня магії і тепер була на порозі дев’ятого. Банеджері був вимушений визнати, що «Біла Свята» була кращою дослідницею, ніж він. Вона була улюбленицею Тієї Істоти, яка керувала їхньою організацією.
Ні…
«Воно не має почуття фавору до когось. Воно вважає нас неприємними і терпить, бо може використати».
Це ставало зрозуміли з того, як Воно говорить.
Воно не намагалося приховати власні почуття і навіть прямо назвало їхню магію оскверненою.
Тому Ґразен не отримувала задоволення від свого положення.
Так, не можливо було відчувати радості від того, що Воно завжди брало щось у них, але нічого не давало натомість. Можливо, для такої майстерної дослідниці, як Ґразен, ситуація навіть була гіршою.
Звісно, ніхто не висловлював подібних почуттів Тій Істоті. Навіть якби вся організація об’єдналася в єдину силу і повстала, у них не було шансів на перемогу.
– …Так, ти наступна. Коли закінчиш… ми можемо поговорити? Пройшло багато часу.
– …Про…? А, так, звісно, я зрозуміла. Звісно, з радістю поговорю. Звичайне місце, так?
– Так. Я буду чекати там.
Бранеджері залишив її і пішов крізь темряву. Немертві не потребували світла. Не було жодного сенсу в тому, що в кімнаті очікування горіло світло. Він не знав, хто зробив це, але, ймовірно, світло було потрібним лише як декорація.
Магічними засобами вдалося відполірувати підлогу до того, що вона нагадувала монолітну плиту, але стіни і стеля продовжували демонструвати грубість кам’яної породи.
Ця величезна печера не була утворена природним шляхом. Керівнику організації знадобилося чимало часу, щоб зробити її.
Щоразу, коли він відвідував цю печеру – щоразу, коли Воно викликало їх, – Бранеджері сміявся з зусиль, які Воно доклало для створення цього місця.
Річ не в тому, що він нічний ліч, який добре володів магією, а тому зневажав фізичні засоби, Бранеджері відчував огиду до боягузтва Воно – виразний контраст із зарозумілістю, яку Та Істота демонструвала перед ними.
Переконавшись, що відійшов далеко, він двічі використав «Телепортацію», щоб якнайшвидше досягнути потрібного місця.
Бранеджері опинився перед замком, побудованим глибоко в горах. Це була резиденція, яка належала одному з членів внутрішнього кола «Червоноокому Володарю» – Крунуї Лоґу Ентеші На.
Безсумнівно, Крунуї був тим членом внутрішнього кола, який любив усе красиве й оточував себе першокласними речами. Його замок не був винятком.
Крунуї заплатив скарбами, магічними знаннями, предметами і коштовностями різноманітним расам за створення цієї споруди. Навіть ті, хто не мав естетичного смаку, могли оцінити велич замку. Це була одна з причин, чому внутрішнє коло збиралося тут.
Щойно Банеджері опинився біля воріт замку, його зустрів немертвий, що служив Крунуї, для того, щоб провести у замок.
У кімнаті, куди його привели, вже зібралося все внутрішнє коло, за винятком Ґразен.
– …Я змусив вас чекати.
– З Тією Істотою було нелегко, га?
До Банеджері заговорив власник замку Крунуї.
Він виглядав як гуманоїд з білою шкірою. Крунуї не був природним немертвим. Він був людиною, яка перетворилася на немертвого за допомогою магії. Можливо, саме тому Крунуї приділяв стільки уваги одягу і всьому, що навколо нього – це були сліди його старого життя. Тоді як інші носили одне і те саме вбрання, включно з потужними магічними предметами, він щоразу був у новому елегантному вбранні. Проте магічна сила в одязі була мізерною.
Інші сприймали вбрання як спосіб власного зміцнення, але Крунуї, здається, розглядав його лише як прикрасу.
– Я планую розпочати, коли прийде Ґразен. Не проти? – звернувся він до інших, зайнявши одне з сидінь.
Ніхто не висловив заперечень.
Вони планували провести ще одну дискусію, які проходили багато разів відколи вони почали планувати повстання проти Тої Істоти.
Причина, чому вони взагалі прийняли контроль від Тої Істоти, полягала в тому, що Воно було сильним.
Мабуть, Воно дізналося про існування організації «Корпус Безодні» від одного з членів зовнішнього кола. Та Істота раптово з’явилася перед ними і продемонструвала неперевершену силу.
Банеджері й інші схилили голови замість втечі через думку, що Воно буде служити стримуючим фактом для інших могутніх істот світу. Вони не думали про розширення організації.
Але Воно виявилося найгіршим типом правителя.
Перш за все «Корпус Безодні» був заснований не для того, щоб викликати безлад у центрі континенту. Вони не хотіли, щоб їх вважали військовою силою, яку можна використати в рамках договору.
Їм був необхідний новий стримуючий фактор. Такою була загальна думка всіх, хто входив до внутрішнього кола і зустрічався з Тою Істотою регулярно.
Зазвичай, збільшення кількості залучених також означало і зростання ймовірності того, що хтось зрадить їх і видасть інформацію. Той факт, що ніхто з присутніх навіть не думав про це, показувало наскільки мало лояльності Воно отримало.
Банеджері міг з упевненістю сказати, що поки що їх ніхто не зраджував. Доказом було те, що вони ще живі.
Якби хтось зрадив, вони б давно були знищені. Воно контролювало організацію, використовувало результати їхніх досліджень для свого зміцнення. Іншими словами, Воно було не більше ніж паразитом, який живився їхнім коштом. Але попри те, якими корисними були їхні дослідження, Воно б не дозволило їм таємно планувати змову.
Якби Та Істота дізналася, то негайно б знищила їх.
Воно не мало ні толерантності, ні великодушності правителя. Можливо, це був прояв надмірної обережності.
Хай там що, але те, що вони були живими, означало, що Воно поки що нічого не помітило.
На щастя, Воно не мало здібності контролювати немертвих. Враховуючи різницю у силі, якби Та Істота мало подібні навички, то Банеджері й інші не змогли б їй протистояти.
«Не думай, що ми дозволимо тобі використовувати нас вічно!»
Банеджері уявив собі величезну істоту, з якою недавно зустрівся, і подумки викинув її, тихо вилаявшись.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥