Інші варіанти назви: Несподівано стала принцесою / Хто зробив мене принцесою / Одного разу я стала принцесою
Англійська назва: S. Became A Princess One Day / Who Made Me a Princess
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Plutos ( 플루토스)
Жанри: драма, романтика, фентезі, комедія, шьоджо, slice of life (частина життя , уявлення не маю чи це правильний відповідник, але поки най буде так)
Рік: 2017
Розділів: 219
Випуск: завершений
Переклад: у процесі
Опис: Коли я розплющила очі, то стала принцесою!
Але з усіх персонажів цієї романтичної новели, чому саме принцеса, доля якої загинути від рук власного батька, самого імператора!
Якщо я хочу жити, то маю уникати того батька-імператора.
«Коли ця поганка почала жити в моєму замку?»
Людина безжальна і жорстока, цей холодний імператор Клод! Чи зможе Атанасія, яку спіймав імператор, вижити?
«Я… Що мені робити…?»
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Бажаєте зробити мені приємно?
(ﾉ◕ヮ◕)ﾉ*:･ﾟ✧ Прогуляйтесь хвилинку по сайту.
Також у мене є Patreon.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Зненацька стала принцесою. Розділ 1
Зненацька стала принцесою. Розділ 2
Зненацька стала принцесою. Розділ 3
Зненацька стала принцесою. Розділ 4
Зненацька стала принцесою. Розділ 5
Зненацька стала принцесою. Розділ 6
Зненацька стала принцесою. Розділ 7
Зненацька стала принцесою. Розділ 8
Зненацька стала принцесою. Розділ 9
Розділ 10
– Відсьогодні Атанасія буде користуватися своїми правами принцеси.
Але ти не визнаєш мене своє донькою. Клод у романі говорив, що ніколи не вважав Атанасію своєю дочкою.
Я не знаю, жартує він чи ні. Просто, про що в біса він думає?
І Лілі, здається, замислилася про те саме, що і я. Навіть покинувши тронну залу її обличчя досі залишалося мертвенно-блідим.
– Все добре, принцесо.
Я чула її тихий шепіт і сподівалася, що так воно і є.
***
– Ти набрала вагу відтоді, як я востаннє тебе бачив.
І після такого, як минув деякий час, ми з Клодом були такими ж.
Минуло тільки п’ять днів, коли він мене бачив, я жодним чином не могла набрати вагу.
– Хе-хе, тато теж гарний!
Ми з Клодом зустрічалися ще двічі, і за цей я час зрозуміла, що він не вб’є мене тільки через те, що я дію нахабно і впевнено. Навпаки, що більше я здавалася наляканою, то беземоційнішим робилося його лице.
Найстрашніше, коли Клод з нудьгою дивиться на мене. Це може бути лише припущення, але я думаю, що він зберігає мені життя заради розваги.
І зараз я почувалася переляканою до смерті. Я краєм око бачила, як Лілі здивувалася після моїй слів.
Але, як і очікувалося, Клод не вбив мене після того, що я сказала.
– Іди за мною.
Він примружив на мене очі та відвернувся. Після цього Лілі та Фелікс видихнули, вони затамовували подих. Я відчула, що мотузка, яка тримає моє життя, на секунду стала тоншою.
– Я якраз збирався кататися на човні, тож приготуйся.
Що ти маєш на увазі під «приготуйся»? А також «якраз збирався», срака-дупа. Клод покликав мене на цей час сюди, не можу повірити, що він прикидається, немов це збіг обставин, що я прибула саме у такий момент. Якби мені потрібно було підготувати щось заздалегідь, він би про це запитав у мене, тож на справді малося на увазі щось на зразок: стулися та йти за мною.
– Ваша Величносте, я прошу вибачення, але принцеса і вода…
– Вона буде зі мною, в чому проблема?
Це і є проблема!
Лілі, яка сміливо заговорила з Клодом, поглянула на мене тривожними очима. Очевидно, що вона хвилювала за мене, бо не могла піти зі мною.
Не роби цього, унні. А якщо він з тобою щось зробить за те, що ти заговорила?
Чесно кажучи, я теж не хочу йти з ним. А якщо він раптом вирішить, що йому нудно, і викине мене за борт?
Але цей клятий виродок зупинився на місці та запитав мене:
– Ти не хочеш іти зі мною?
– Ні-ні-ні, Аті хоче піти з татом.
Я знову яскраво посміхнулась, щоб показати, що не маю лихих намірів. Від моїй слів обличчя Лілі знову зблідло, але я не могла нічого зробити. Тож зрештою почувалася так, ніби мене тягнуть на страту, коли йшла за Клодом до озера.
Я пливла з Клодом на човні поряд з імператорським палацом з виснаженим виразом обличчя.
Але цей човен, він дійсно доволі чудовий! Він так плавно пересувався по воді.
Заждіть, але ніхто з нас не веслував. Як же човен рухається? Тут є мотор? Чи можливо, десь під нами веслували раби.
– Про що ти думаєш?
Не говори зі мною. Не дивись на мене.
Я хотіла сказати «Гарна погода» або «Озеро красиве!», але натомість вирішила підлеститись до нього.
– У тата волосся блись-блись! Гарненько!
Це правда, що його волосся гарне. Мені подобається моє світле волосся, але дещо темніше волосся Клода мені подобалося більше.
– Мені подобається блись-блись! Хе-хе.
Клод легко посміхнувся, почувши мої слова. Ні, почекайте… коли він так посміхався, то це ознака чогось недоброго.
– Того дня у тебе був мішечок з коштовностями.
В яблучко! Гравчиня Атанасія більше не може нормально функціонувати!
– Я добре дбаю про твій скарб, тому наступного разу прийди і забери його сама.
Ойой, це погано. Я була спустошена вже від того, що покинула їх, але тільки подумати, що вони у Клода.
Коли я промовчала, він виглядав так, ніби йому знову стало нудно. Клод відвів од мене очі, щоб поглянути на дальній край озера. Тепер розглядати його легше, ніж раніше.
Звідки цей одяг? Єгипет? Греція?
Не знаю. Але на ньому цей одяг виглядав гарно.
Минулого разу я думала, що він схожий на лева, але, сидячи тут, на сонці, Клод нагадував пуму, що приймає сонячні ванни. Звичайно, як би він не виглядав, але завжди нагадує хижаків.
Коли я вперше побачила його, то була настільки здивована, що не знала що робити, однак він справді красивий.
Він мав гідну чоловічу красу, і завдяки одягу, схожому на халат, я бачила його ключиці та верхню частину пресу.
Я пригадала, що читала, як Діана щиро кохала Клода у побічній історії «Прекрасної принцеси».
Можу зрозуміти, чому жінки тягнуться до нього, як метелики до вогню.
Очі Клода також красиві. Вони здавалися справжніми коштовними каменями, бо в них не було і краплі тепла. Його очі здавалися трохи зеленими, відображаючи поверхню озера. Мої очі теж такі?
Я була надто налякана, щоб дивитися на нього й далі, тому відвела погляд. Хм? Яка цікава квітка.
Я думала, що бачила якісь незрозумілі штуки, але коли ми наблизилися, то змогла я розгледіти цю річ зблизька.
Ого, що це? Це блакитний лотос!? О, заждіть, ні, це не так. Він здавався блакитним через води озера. Насправді квітка була майже прозорою. Але хіба лотоси ростуть і в озерах?
Хочу цю квітку.
Я протягнула руку, щоб дістати її. Я усвідомлювала, що Клод спостерігає за мною, але мені байдуже.
Це не була вже така гарна квітка, але я хотіла її.
Ще трохи. Ще трішечки.
І коли моя рука майже дотягнулася до пелюстки…
Бульк.
Я випала з човна.
– Кха-кха!
Вода потрапила до рота і носа, коли я несамовито борсалася в озері.
Як це сталося? Одяг, що сьогодні на мені, це багатошарова мереживна сукня, і воно важка. Не можу думати, бо не можу дихати.
Я не вмію плавати. Не вмію.
– Р-рятуйте…
Як би я не намагалася торкнутися землі ногами, знизу нічого не було. Я не могла виштовхнути себе з води.
Клод мовчки спостерігав за моїм борсання у воді. Я можу сказати про момент, коли я побачила його безжальні очі.
Він не збирається мене рятувати. Навіть якщо я ось так потону, він буде просто дивитися.
У момент, коли я зрозуміла це, сила покинула моє тіло. Щось обвило мою щиколотку і потягнуло мене вниз. Відчуття, як вода заливає легені, було жахливим.
Смерть від утоплення. Думки, які були в моїй голові до того, як я сіла на човен, стали реальністю.
– Кха!
Сучий сину!
У цю мить потужна сила витягнула мене із води.
Я нескінченно викашлювала воду. Світ кружляв і я не могла сказати, де я.
– Боже мій, принцесо!
Я навіть не знала скільки часу минуло. Я чула, як хтось біжить, і шокований голос Лілі долинув до моїх вух.
Я усвідомила, що Клод витягнув мене з води, поки був на човні, і переніс на берег озера.
– Феліксе.
– Так, Ваша Величносте.
– Навчи Атанасію плавати з завтрашнього дня.
Він потряс руками, щоб позбутися води.
– Чи не було б це соромом, якби моя єдина донька померла від утоплення.
Це не те, що він мав сказати людині, яка майже померла. Але тут не було нікого, хто б міг вказати йому на це.
Лілі обійняла мене після того, як загорнула у великий рушник, вона виглядала так, ніби трішечки збожеволіла. Фелікс схвильовано поглянув на спину імператора і швидко пішов за ним, Клод розвернувся і попрямував до палацу.
– Принцесо. Принцесо… усе гаразд. Тепер усе добре, принцесо.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете хвилинку поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.