Інші варіанти назви: Несподівано стала принцесою / Хто зробив мене принцесою / Одного разу я стала принцесою
Англійська назва: S. Became A Princess One Day / Who Made Me a Princess
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Plutos ( 플루토스)
Жанри: драма, романтика, фентезі, комедія, шьоджо, slice of life (частина життя , уявлення не маю чи це правильний відповідник, але поки най буде так)
Рік: 2017
Розділів: 219
Випуск: завершений
Переклад: у процесі
Опис: Коли я розплющила очі, то стала принцесою!
Але з усіх персонажів цієї романтичної новели, чому саме принцеса, доля якої загинути від рук власного батька, самого імператора!
Якщо я хочу жити, то маю уникати того батька-імператора.
«Коли ця поганка почала жити в моєму замку?»
Людина безжальна і жорстока, цей холодний імператор Клод! Чи зможе Атанасія, яку спіймав імператор, вижити?
«Я… Що мені робити…?»
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Зненацька стала принцесою. Розділ 11
Розділ 12
– Здається, що він ніби піклується про принцесу і цінує її.
Мої кістки мало не помінялися місцями, коли Фелікс сказав це. Послухай сюди, лицарю-оппо, ти сказав «ніби» піклується і цінує? Хах! Та хто в це повірить?!
– Ц-це так…?
Бачиш? Лілі ніколи не затиналася!
– Так. Його Величність зараз шукає особистого лицаря, що буде поряд з принцесою. Я ж буду виконувати цю роль постійно.
Говорячи це, Фелікс усміхнувся.
– Тож… я з нетерпінням чекаю роботи з вами, принцесо.
У всякому разі, таким чином лицар Клода, Фелікс, став моїм лицарем, що було несподівано.
***
Тепер я бачу, що поява нових служниць – це не так вже і добре.
Я зрозуміла, що Клод не дав мені додаткових покоївок, а замінив попередніх, що вже працювали тут. Це означає, що служниці, яких я з великими зусиллями перетягнула на свій бік за допомогою милоти, усі пішли.
Я почула цю приголомшливу новину того ж дня, коли прийшли нові покоївки. Хай як я сильно благала, що хочу побачити попередніх покоївок-онні, Лілі лише вибачалася. Чула, що служниці, яких замінили, вранці покинули мій палац і були найняті до іншого.
Я лютувала, коли почула це. Клод, який сюди навіть не зазирав, коли покоївки розкрадали багатство Рубінового палацу, тепер заміняє тут робітників. Мене також дуже засмутило те, що служниці залишили палац без жодних прощальних слів, хоча таким був наказ імператора.
Я знаю, що не варто засмучуватися, але нічого не можна зробити з людським серцем.
Я була ще більше засмучена, коли нові покоївки-онні не проявляли жодної прихильності до моєї гарнюності та просто продовжували виконувати свою роботу.
Хоча вони також були служницями… Чи є різниця між тими покоївками, яких полишили працювати тут, і покоївками, яких обрав Клод? Ти хоч знаєш, як я старалася, щоб перетягнути покоївок-онні на свій бік! Плач!
– Я хочу побачити Ханну і Сет.
– Ви точно зможете побачити їх, якщо це бажання принцеси.
– Коли?
– Ем, за десять днів?
І я не повірила у такий вид д.о.р.о.с.л.и.х обіцянок. Хіба це не ті обіцянки, які використовують, щоби брехати дітям? Крім того, саме такі обіцянки я чула у своєму попередньому житті, у дитячому будинку, коли діти просили їсти.
На шкірі Лілі знову з’явився піт, коли я зробила невдоволений вираз обличчя. Тоді заговорив Фелікс, який спостерігав за нами збоку.
– Ви можете спробувати поговорити з Його Величністю.
Коли він це сказав, ми з Лілі подивилися на нього так, ніби запитували: ти з глузду з’їхав? Однак Фелікс дивився на нас із обличчям: невже я сказав щось, що не мав говорити?
Він розповів мені перед цим, що квітка лотоса в озері – магічна рослина, що змушує людей хотіти здобути її та затягує нещасних у воду. Але найгірше відбувалося потім. Тому що рослина з’їдає свою здобич.
Я заціпеніла у мить, коли лицар-оппа сказав це так, ніби запитував «що ти будеш на обід?».
Фелікс виглядав так, ніби хотів зробити комплімент тому, наскільки приголомшливий і крутий Клод, коли рятував мене, але це викликало в мені ще більше гніву.
Клоде, ти мерзенний виродок! Як ти смів просто спостерігати за мною у такій ситуації! Ох, я знову починаю злитися лише подумавши про це.
– До речі, Його Величність сказав, що хоче влаштувати святкування разом із принцесою.
Тим не менш… Злість, що піднімалася, зараз охолола від того, що щойно сказав Фелікс. З блідим обличчя я сховалася в обіймах Лілі.
…Чи не було б краще, якби я померла і знову перевтілилася?
Дінь. Я прошу про вихід. Вийти! Вийти! Гррр…!
***
– Принцесо, чому б не…
– Ні!
Я проігнорувала жалісний вираз Лілі та відвернула обличчя в інший бік.
– Але це день, коли ви зустрічаєтеся з Його Величністю…
Ми говорили про моє вбрання. Лілі намагалася змусити мене одягнути сукню, щоб піти на святкування до Клода, а я вперто відмовлялася від цього. Лілі, здавалося, була приголомшена, тому що я дуже рідко себе так поводжу.
Але навіщо мені гарно вдягатися, щоб зустрітися з тим поганцем Клодом, коли мені лінь?!
Ну, це не те, щоб я відмовилася від плану С. Але чи не було це через той день на озері? Я була не в настрої одягатися, щоб добре виглядати перед Клодом.
Ба більше, саме сукня стала причиною того, що я швидко тонула в озері.
Крім того, плаття, в яке я зараз одягнена, також виглядає вишуканим, тому я не знайшла вагомої причини для переодягання.
Все тому, що сестри-онні завжди ретельно дбали про мій одяг, тому я завжди була одягнута так, ніби мене от-от покличуть на зустріч.
– Сер Робейн, допоможіть мені щось з цим зробити.
Лілі поросила допомоги у Фелікса, коли я вперто сиділа і дулася.
Хмф! Я не поведуся ні на що, що ти скажеш. Оскільки мені п’ять, я маю повне право діяти таким чином.
Фелікс на мить виглядав «що???», перш ніж яскраво усміхнутися.
– Принцеса Атанасія прекрасна незалежно від того, який одяг вона носить. Звісно, Його Величність думає так само.
Кха! Я знаю, що я мила і прекрасна, але це… ні. Клод так не подумає, коли побачить мене! У того крижаного чувака ні кров не тече, ні сліз немає!
– Ну, це правда… – і тепер Лілі почала погоджуватися. – Тоді я зроблю лише зачіску.
Вона здалася і взялася робити мені зачіску. Її руки рухалися швидко, як і завжди. Я відчувала себе трохи винною, дивлячись на сумне лице Лілі, але ні це ні. Грр, чому я маю діяти мило перед тим чуваком, який байдужими очима дивився на те, як я тону. Ух. Мерзота. Поганий-поганий чоловік.
Але я не могла зупинити бажання Лілі докладати стільки зусиль, щоб зробити зачіску.
– Ось. Ходімо, принцесо.
Після того, як Лілі закінчила свою роботу, Фелікс підійшов і піняв мене. Він планував нести мене всю дорогу, оскільки відстань між Рубіновим палацом і палацом Імператора була така ж, як між двох будинків у таунгаусі.
Це був простий спосіб носити принцесу, але це ліпше, ніж щось надто вишукане. Я помахала рукою Лілі, а служниці поклонилися. Тоді ми з Феліксом пішли.
Я зрозуміла, що існував інший шлях, який вів од Рубінового палацу до палацу Імператора, ніж той, яким я користувалася минулого разу. Фелікс поніс мене, йдучи справжньою дорогу, де був гарний фонтан.
Спочатку було соромно бути на руках цього лицаря-оппи, але з часом я звикла до цього. Фелікс також поліпшив свої навички, тепер він тримав мене як слід.
– Ваша Величносте, прибула принцеса Атанасія.
Але цей палац… Він справді пустий.
Я завжди про це думаю, коли приходжу сюди, але чому тут немає жодного працівника? Крім того, я навіть не подумала, що прямо зараз прийшла до Клода, тому що тут немає жодного охоронця, який би стояв біля дверей його кімнати. І бачите? Фелікс сам оголошує, що я прийшла.
– Оппо, оппо.
Ах, я не можу. Мені аж занадто цікаво.
– Чому у татовому палаці немає лицарів і служниць?
Я запитала Фелікса, який збирався знову повідомити, що я тут, тому що відповіді не було. Але він зупинився і поглянув на мене, щоб відповісти.
– Причина, чому тут немає робітників, полягає в тому, що Його Величність воліє робити все сам. А причина, чому тут немає лицарів – у тому, що… – Мені стало ще цікавіше, коли Фелікс усміхнувся мені між словами. – Йому вони не потрібні.
Що значить вони йому не потрібні? Заждіть, невже йому навіть один не потрібен? Невже тут не повинно бути купи робітників і людей, це ж палац Імператора, хіба тут не потрібно робити купу роботи?! Можливо, вони розумні, тому, знаючи, що Клод – божевільний, уникають його самі. Так, у цьому є сенс.
– І ви не можете мене так називати. Будь ласка, звертайтеся до мене Фелікс або сер Робейн.
– Угу.
Фелікс поглянув на двері кімнати.
– Здається, Його Величність зараз відпочиває.
Якого чорта? Ти спиш, коли викликаєш до себе людину? Ха, справді жалюгідні манери!
Е, але це може бути удачею. Оскільки це провина Клода, що він спить, то чи можу я повернутися до Рубінового палацу? Фелікс тут, тож може бути свідком.
– Тоді Аті хоче повернутися.
– Як щодо… – Але те, що сказав Фелікс, подумавши про щось, було чимось божевільним. – Хочете спробувати зайти?
…Га? Мені вчувається, так? Останніми днями я не дуже добре почуваюся, тож, ха-ха…
– Його Величність буде більш ніж задоволений, якщо принцеса сама його розбуде.
Клац. Фелікс відчинив двері, перш ніж я встигла зреагувати. Я була настільки шокована, що стояла на місці, навіть коли він обережно підштовхнув мене.
– Тоді я чекатиму тут.
Клац.
Усміхнена обличчя Фелікса зникло, коли двері зачинилися.
– Це, що, почекайте… – Шок пройшов за мить до того, як я спробувала відчинити двері. Проте з моєю силою, вони не зрушилися ні на дюйм.
– Фел…!
Я збиралася покликати Фелікса, але зупинилися, коли дещо зрозуміла. Якщо я закричу, це розбудить Клода!
Ох, Феліксе, ти поганець…
Я, не маючи вибору, повернулася, щоб роздивитися кімнату.
Вималювалися м’які обриси кімнати.
– Хай йому…
Здається, я увійшла до кімнати фінального боса.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете хвилинку поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.