Інші варіанти назви: Несподівано стала принцесою / Хто зробив мене принцесою / Одного разу я стала принцесою
Англійська назва: S. Became A Princess One Day / Who Made Me a Princess
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Plutos ( 플루토스)
Жанри: драма, романтика, фентезі, комедія, шьоджо, slice of life (частина життя , уявлення не маю чи це правильний відповідник, але поки най буде так)
Рік: 2017
Розділів: 219
Випуск: завершений
Переклад: у процесі
Опис: Коли я розплющила очі, то стала принцесою!
Але з усіх персонажів цієї романтичної новели, чому саме принцеса, доля якої загинути від рук власного батька, самого імператора!
Якщо я хочу жити, то маю уникати того батька-імператора.
«Коли ця поганка почала жити в моєму замку?»
Людина безжальна і жорстока, цей холодний імператор Клод! Чи зможе Атанасія, яку спіймав імператор, вижити?
«Я… Що мені робити…?»
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Зненацька стала принцесою. Розділ 12
Розділ 13
Проте в кімнаті панувала така тиша, що можна було почути, як падає голка. Неймовірно пощастило, що Клод, здається, міцно спить, тому не звертає уваги на звуки.
Хвилинку. Тепер, коли я по це думаю, мені справді потрібно будити Клода? Якщо довго нічого не відбуватиметься, чи не зайде Фелікс подивитися, що робиться?
Ця думка змусила мене чекати, поки зайде Фелікс.
Я оглянула кімнату, в ній відчувається імператорським… тільки великий розмір.
Це справді кімната імператора? Чому тут так просто? Навіть простіше, ніж моя кімната в Рубіновому палаці.
Дивно. Хіба це не так кімната, якою користувався попередній імператор? Що ж, судячи з характеру Клода, він навряд чи буде користуватися кімнатою, якою користувалися інші люди.
Кімната була великою, як поле. Вона також була доволі пустою, тому я змогла одразу помітити ліжко. Я не могла розгледіти, що там, тому що балдахін був опущений.
Але хвилинку. Чи не є це небезпечним, якщо ліжко так легко видно? Хіба тут не повинно бути вбивць, якщо він «той самий» імператор? Це як ігрове шоу «Спробуй мене спіймати~~!».
Хай там що, мене не хвилює помре Клод чи щось таке. У всякому разі, ця штука на стіні… Мою увагу привернула мапа…
Я повільно підійшла до картки, яка якийсь час тому привернула мою увагу.
– Уах!
Я не могла не підняти свої руки до рота, щоб стримати звук усередині.
Що це? Я продовжую дивитися на це, і скільки б не дивилися, не могла відірвати очей. Рамка мапи світу була зроблена з блискучого і чистого золота. Здавалося, що це не тільки покриття, а вся рамка товстелезна рамка зроблена із золота.
Ого, якого! Я не бачила нічого подібного раніше. Це так прекрасно… Кьяа, звичайно! Це палац імператора! Лише імператор може тримати таку річ на стіні. Мені не потрібні золоті свічки чи золоті іграшки, якщо я матиму тільки цю мапу! Невже та річ на стіні також із золота?
Я була настільки схвильована, що перебігла через килим на інший бік.
Клод, у нього має бути якась тяга до колекціонування творів мистецтва. У кімнаті не було прикрас, але були рами з картинами. Хоча більшість з них не були такими великими, як мапа світу, вони все одно досить великими та цінними.
Була картина з дуже гарними дівчатами і з янголами, картина, яка ніби відтворювала на собі незабутні моменти.
О! Ця картина зберігає найвеличніший момент імператриці Амбросе під час її коронації! Я бачила щось подібне у книзі, яку раніше Лілі примусила мене вивчити.
У всякому разі, картини були дуже великими, тому їм потрібні великі золоті рами. Чи достатньо трьох чоловік, щоб вони розвели руки і схопилися за руки одне одного? І тут теж золото! Навіть зламана рама в кутку також була золотою.
Га? Але б чому не викинути ці запилені рами? Якщо ти збираєшся їх викидати, то може віддаси їх мені…?
Облизнувши губи від бажання, я знову повернулася до мапи світу. Ні, я збиралася це зробити. Якби не було нічого, що впало мені в очі.
– …
Я зробила крок до рами, яку щойно побачила. Щоб подивитися на неї. На відміну від інших, які висіли на стіні, вона запилена і зламана була в кутку кімнати.
Це був жіночий портрет.
Усміхнене лице було не найкрасивішим, але досить вродливим і чарівним. Їй, мабуть, подобалося красиво одягатися, на ній було багато прикрас з верху до низу. Від такого вигляду навіть можна повірити, що вона могла стати імператрицею. Зав’язане волосся було каштаново-солодкого кольору. Очі, що доповнювали її усмішку, були трав’янисто-зеленими.
Я лише прочитала деякі пояснення в романі та ніколи не бачила її раніше, але…
Я могла сказати, хто ця жінка.
Саме через це? Саме цим заплямована картина зацікавила мене?
– Хмм.
Я не повинна була її бачити. Я нахмурилася від почуття невдоволення.
Мені здалося, що я побачила те, чого не мала бачити. Ха, я поводитимуся так, ніби не бачила цієї картини. Я зараз нічого не бачила. Я нічого не знаю. Це реальність, це правда!
І коли я заплющила очі та похитала головою… Ні, коли я повернулася, щоб відійти…
– Увах!
Здивована, я прислухалася до серця, що шалено калатало, і зробила кілька кроків назад.
Чому-чому-чому-чому Клод тут замість ліжка?!
На чорному шкіряному дивані лежали шовковисті золотаві паска у певному хаосі. Клод лежав там, на дивані, із заплющеними очима. Тому що я була поряд з мапою світу з золотою рамкою, то могла побачити лише задню частину дивана. Проте змінивши точку, я змогла чітко побачити, де Клод лежить.
Хах, хаааааааа. У мене серце вискочить. Я думала, що він спить на ліжку, але як він сміє робити такі… такі… обманки! Ти намагався обманути мене?! Як ти думаєш, що було б, якби я отримала серцевий напад! Але на відміну від мене, якій не вдавалося заспокоїти власне серце, Клод спокійно спав, не рухаючись.
Арх, я ненавиджу його. Я хочу ляснути його один раз. Я хочу вдарити його раз. Один раз, можна?
Відчуваючи несправедливість, я підійшла до дивана, де був Клод. І мені було дивно дивитися на його обличчя з моєї висоти.
Хех. Спить, як принц.
Клод, який спав, виглядав неймовірно невинним і добрим. Звісно, після цієї думки у мене пішли сироти по шкірі і я затремтіла. Мої очі неправильно бачать? Хто тут виглядає невинним і добрим? Цей чувак? Не будь-хто інший, а цей псих Клод?
Але можна легко повірити, що це спляче обличчя схоже на один із витворів мистецтва, які висіли на стіні.
Якщо він залишиться таким, то це майже відповідає моєму смаку. Чи можеш ти просто залишитися так і ніколи не прокидатися?
Знову дивно почуваючись, я махнула руками над його обличчям.
Не бачачи жодної реакції на слова Фелікса та на моє наближення, я була впевнена, що він глибоко спить. Щоб ти робив, якби я була вбивцею, що прийшла забрати твоє життя…
Як би там не було, це добре. Разочок отримаєш ляпаса.
Не знаю, коли ще в мене буде така можливість, тому це мій шанс. Я не забула про інцидент на озері! Я дівчина здалеку, на відміну від тебе, я готова зайти далеко! Січеш?!
Я думала, куди вдарити. Обличчя буде занадто кричуще, тому я підняла обидві руки, націлившись на його тіло.
Вуш! Памс.
Але саме в той момент щось випало з мого рукава. І це щось впало на обличчя Клоду, а потім впала на підлогу, на килим. Після чого воно покотилося. Коть, коть, коть.
Це був шоколад, який я поцупила на кухня сьогодні вранці та сховала.
Ааааа…!
Це був шоколад, який я сховала від Лілі! Я забула про нього, бо була зайнята вітанням нових покоївок! І я не переодягалася сьогодні.
Я мовчала на випадок, якщо Клод прокинеться від удару моєю шоколадкою. І саме зараз, без жодного звуку, очі Клода швидко розплющилися, наче це був привид.
– …
– …
Я завмерла на місці з піднятими вгору руками.
Клод двічі кліпнув, а потім подивився на мене без жодних емоцій в очах. Його очі були широко розплющеними, тому мало б хто повірив, що він спав хвилину тому.
Тоді я підняла руки трохи вище – і м’яко вдарила його по грудях. Ніяково погладивши його по грудях, я відкрила рота:
– Ну ж бо, ну ж бо…
Чи може мені хтось сказати, що я роблю…?
Усвідомивши, що я планувала зробити і що роблю, я подумки закричала.
Ува, вааааа! Що тут сталося? Що мені далі робити?! Я щойно розбудила сплячого лева, так? Це надзвичайна ситуація, погодьтеся!? Було б краще, якби він говорив, але він і звуку не пробурмотів. Від його погляду я вже мала психічний зрив.
– Місяць усміхається. Сьогодні бувай-бувай. Дитя теж усміхається, дивлячись на зорі.
Увааа, ува, це божевілля! Чому мій рот рухається сам по собі, коли я панікую. Що за лайно я зараз бурмочу?! Колискова Клоду?! Будь ласка, просто зупиніть це!
– Завтра настане осяйний і яскравий ранок. Нехай насняться тільки солодкі та красиві сни. Спи спокійно, наша дитинко.
Я поплескала його з усієї сили, боячись, що він зрозуміє, що я збиралася дати йому ляпаса.
Тепер мені цікаво. Який вираз обличчя я зробила, коли Клод розплющив очі? Боже мій, а якщо я зробила гримасу, яка говорила «Як мені його ляснути? Йому потрібен добрячий ляпас!»… Увах. Чому такі речі трапляються зі мною…
– І що це за пісня?
Клод, який просто дивився, як я роблю дурниці, нарешті відкрив рота. Я одразу ж відповіла:
– Це пісня, яка допомагає попрощатися з поганими снами.
Цей чувак, він не знає, що таке колискова? Від онні-служниць я чула, що кожен громадянин цієї країни виріс, слухаючи цю пісню. Було надто незручно сказати, що це колискова, тому я сказала про неї так, як мені спало на думку. Я усміхнулася, ховаючи темні думки у глибині розуму.
– Тату, доброго ранку!
Тоді Клод зробив дивне обличчя. Хоча це було всього лиш на мить. Слова, які сказав Клод з беземоційним лицем, змусили моє усміхнене лице трохи сіпатися.
– Зараз не ранок.
– Хорошої обідньої пори!
Просто прийми це.
– Фелікс прислав тебе?
Він сів і змахнув рукою волосся, яке прикривало очі.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете хвилинку поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву онлайн почитати можна тут.