Інші варіанти назви: Несподівано стала принцесою / Хто зробив мене принцесою / Одного разу я стала принцесою
Англійська назва: S. Became A Princess One Day / Who Made Me a Princess
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Plutos ( 플루토스)
Жанри: драма, романтика, фентезі, комедія, шьоджо, slice of life (частина життя , уявлення не маю чи це правильний відповідник, але поки най буде так)
Рік: 2017
Розділів: 219
Випуск: завершений
Переклад: у процесі
Опис: Коли я розплющила очі, то стала принцесою!
Але з усіх персонажів цієї романтичної новели, чому саме принцеса, доля якої загинути від рук власного батька, самого імператора!
Якщо я хочу жити, то маю уникати того батька-імператора.
«Коли ця поганка почала жити в моєму замку?»
Людина безжальна і жорстока, цей холодний імператор Клод! Чи зможе Атанасія, яку спіймав імператор, вижити?
«Я… Що мені робити…?»
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Зненацька стала принцесою. Розділ 14
Розділ 15
– Тату, Аті сумувала за тобою!
Така от реальність для мене. Брехати і мило поводитися, що добре виглядати перед Клодом. Тепер, коли я прийняла це, мені та-ак сумно.
Але навіть якщо мені сумно чи самотньо, я не буду плакати!
– А! – Зупинившись на траві, я стала перед Клодом. Видавши звук усвідомлення, я поклонилася. – Дякую, що запросив Аті на чаювання.
Коли я вклонилася так, я навчалася цими днями, то змогла почути, як Фелікс видав тихеньке «пфф» за спиною Клода.
Еге, я виглядаю мило, коли поводжусь як до-рос-ла, правильно? Звичайно, сьогодні я набагато гарніша, ніж в інші дні. Я спеціально вибрала й одягнула наймиліший одяг, який у мене був, та тренувалася перед люстром, щоб виглядати ще гарніше.
Сьогоднішня концепція: дитина поводиться, як дорослі, але насправді це маленька леді, яка не дуже знайома з манерами. Довелося діяти так, ніби я мало знала, щоб виглядати мило, але не настільки мало, щоб це починало дратувати.
На щастя, схоже, мій план спрацював. Покоївки сміливо поглядали на мене перед Клодом, якщо не брати до уваги Фелікса, який міг дивитися на мене скільки йому заманеться.
Я у білій сукні, що здавалося великою та пишною з купою оборок, очевидно виглядала як янгол. Звичайно, зараз я була маленьким янголятком, а не славетним, витонченим, красивим і елегантним янголом…
Жух!
Реакцією Клода була просто піднята брова, але чи хоча б раз цей чував показував мені ту реакцію, яку я хотіла?
– Феліксе.
На слова Клода Фелікс дав коротку відповідь і підняв мене. З його допомогою я успішно сіла на стілець. Усе тому, що я занадто мала, щоб самостійно сісти на такий стілець.
Ми, люди, справді створіння, які швидко звикають до всього, у такій ситуації я знала, як діяти.
Тепер, опинившись обличчям до обличчя, я яскраво посміхнулася і мило, наскільки це можливо, заговорила:
– Доброго ранку, тату!
Зараз десята ранку. Зазвичай ми з Клодом пили чай у другій половині дня, але розклад раптом змінився на ранок близько місяця тому.
До речі, про події, що відбулися місяць тому, приблизно тоді я співала йому колискову. Не знаю, що він подумав. Е, гаразд, чи був він коли-небудь тим, кого я можу передбачити? Нє.
Відтоді я вітала його словами «Доброго ранку, тату», коли я це кажу, він тільки дивиться на мене якийсь час. Звісно, він не відповідав «і тобі доброго ранку», не те, щоб я цього очікувала, та все ж я вперта.
– Уночі мені снився тато!
– Сон, хах.
– Аті, тато, Лілі, Фелікс – всі разом їздили на мітлі, збирали зорі та місяць і гралися разом!
– До біса безглуздий сон.
Хо-хо. Подивись, як ти підбираєш слова. Чудово. Я не смикнулася і тільки всміхнулася Клоду.
– Я гралася на хмарі та грала з татом у цікаву гру. Це було дуже весело!
Здавалося, Клод подумав, що я просто балакаю, і продовжував слухати, не відповідаючи. Але все добре. Я і сама не розумію, що мелю! Е-е-е, я не хочу зараз продовжувати. Нумо з’їмо шматочок пирога.
Але я побачила одну онні-покоївку, що дивилася на мене широко розплющеними очима, припинивши подачу їжі, призначеної для чаювання.
В імператорському палаці не було ні покоївок, ні лицарів, але коли ми влаштовували бенкети чи чаювання, як ось зараз, працівники інших палаців приходили і підготовлювали все для нас.
Ця онні-покоївка знайома, вона вже кілька разів робила це, але, вона, здається, не бачила, щоб я так розмовляла з Клодом раніше. З іншого боку, онні-покоївка на ім’я Бетеран давно служить, тому швидко опанувала себе і пішла.
Сьогодні Клод теж виглядав дуже спокійним. Але в мене виникають питання щоразу, коли я бачу його таким. Можливо, у нього порушення циклу сну? Він спав, коли я прийшла до його кімнати на бенкет.
Атмосфера спокійніша, мабуть, тому що це ранок. Або у нього просто розлад сну?
Чому б тобі просто не кликати мене. Чи кликати мене вдень, як і раніше. Чому ти вислуховуєш щодня «доброго ранку» так рано, коли це тобі не потрібно?
– Тату, це смачно?
Відсунемо це вбік, Клод знову пив той самий чай. Він має любити цей чай, тому що п’є його завжди під час чаювань зі мною. Через моє несподіване запитання Клод зупинився.
– Я п’ю його не через смак.
Дивлячись, як він відпив трохи чаю, я вигукнула:
– Аті хоче пити те саме, що тато!
Можливість зблизитися з Клодом протягом останнього місяця… цього не сталося, просто мої нерви стали міцнішими. Я тепер могла говорити так без особливих склад-но-щів.
Уже буде добре, якщо він залишить мене в живих через мою впертість і агресивність.
– Цей чай буде занадто міцним, щоб принцеса могла ним насолодитися.
Клод поставив чашку і дивився на мене. Тому замість нього заговорив Фелікс. Але я не кивнула, а надула великі щоки і замотала головою.
– Я хочу те саме!
Обличчя Фелікса зблідло. Хоча я люблю солодке, мій язик відмирає від надлишку солодкого. Тому я теж питиму чай, який п’є Клод!
– Налий. Немає причин не давати, якщо вона хоче.
На щастя, Клод не зупинив мене. Онні-служниця, що стояла далеко він нас, одразу підійшла і налила мені чаю.
Я знову зробила так, як мене навчав мій вчитель, і передусім принюхалася, дуже елегантно тримаючи чашку чаю.
Я можу відчути, як Фелікс знову намагається не сміятися з мене. Проте на його обличчі відобразилося занепокоєння після того, як я сьорбнула чаю.
Досконало! То були марні хвилювання.
– Аті теж подобається!
Я яскраво посміхнулася, відвівши чашку від губ.
Я часто бачила, як Клод п’є цей чай, і думала, що цей аромат відповідає моєю смаку. Тепер, коли я спробувала його: Боже, він чудовий.
Мій звиклий до солодощів рот не відмовлявся від гіркого чаю у правильній кількості. Але смак дещо унікальний і сильний.
– У роті Аті ніби квітка розцвіла!
Га? Але що за реакція на мої слова?
– Здається, вам він подобається.
Фелікс, який здавався на якийсь час втратив зв’язок з реальністю, ментально відновився і прокоментував.
Мабуть, Клод думав, що я виплюну його відразу. Якщо ні, то чому хмуритися? Але всі завмерли від моїх слів. Чому вони так поводяться?
– Це чай Ліпе, який любить Його Величність.
А-а, то він називається Ліпе. Тож Клод сам-один весь час пив цю смакоту? Але мою цікавість привернула тему, яку Фелікс згадав далі:
– Леді Діана також надавала перевагу цьому чаю.
Він дивився на мене з сумною усмішкою, ніби уявляв щось, за чим він сумував.
– У роті ніби квітка розцвіла… Вона теж це сказала.
Я зацікавилася словами Фелікса. Це правда, що про маму Атанасії, Діану, рідко можна щось почути.
Підбираючи слова, я трохи нахилила голову і запитала, як дитина, що нічого не знає:
– То ми з мамою сказали одні й ті самі слова?
– Так.
Він ніжно всміхався, згадавши Діану.
– Це завдяки леді Діані Його Величність спробував цей чай уперше. Основний інгредієнт чаю Ліпе походить з Саодона. О, вони також разом чаювали…
– У мене немає спогадів про щось подібне.
Проте слова Фелікса були обірвані морозним голосом. Клод не завмер, як це було ще мить назад, але виглядав холодним, беземоційним і жорстоким.
– Ти сьогодні говориш багато дурниць. Шумно. Йди.
Навіть отримавши такий раптовий наказ Фелікс пішов без жодного слова.
З іншого боку, я просто незадоволено дивилася на Клода.
Що з цим виродком? Хочеш сказати, що навіть не бажаєш це слухати, тому що сприймаєш як частину минуло, що прийшло і пішло? Так само, як і та жінка, що тобі сподобалася і ти випадково зробив мене. Виродок. Справді, собачий виродок.
Коли ти навіть не можеш викинути… портрет тої жінки.
Мій настрій пішов на спад, хоча Діана не була моєю рідною матір’ю.
Але я одразу посміхнулася, як тільки погляд Клода різко повернувся до мене. Ха, хваліть мою чудову здатність до виживання.
– Молоко буде кращий, бо цей чай занадто міцний для дитини.
– Хе-хе Аті любить і молоко.
Я відчула, що не маю відмовлятися, тому посміхнулася і погодилася з ним.
***
Зараз я вивчала основні манери у вчительки, яку прислав Клод
Це графиня Елоїз, відома професіоналка. Вона очікувала іншого, мені все-таки п’ять, а не вісім, саме у вісім діти зазвичай починають навчатися. Навчання доволі легке, я всього лиш мала слухати її слова.
Але графиня здавалася здивованою і приголомшеною тим, наскільки добре і без помилок я роблю те, що вона мені каже.
Схоже, вона прийшла, очікуючи неслухняної і плаксивої дівчини п’яти років, але я інша!
Агов, я лише навчаюся базовим шляхетним манерам. Якщо подумати, то вже дивовижно для п’ятирічної дитини сидіти на місці та уважно слухати.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете хвилинку поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву онлайн почитати можна тут.