Інші варіанти назви: Несподівано стала принцесою / Хто зробив мене принцесою / Одного разу я стала принцесою
Англійська назва: S. Became A Princess One Day / Who Made Me a Princess
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Plutos ( 플루토스)
Жанри: драма, романтика, фентезі, комедія, шьоджо, slice of life (частина життя , уявлення не маю чи це правильний відповідник, але поки най буде так)
Рік: 2017
Розділів: 219
Випуск: завершений
Переклад: у процесі
Опис: Коли я розплющила очі, то стала принцесою!
Але з усіх персонажів цієї романтичної новели, чому саме принцеса, доля якої загинути від рук власного батька, самого імператора!
Якщо я хочу жити, то маю уникати того батька-імператора.
«Коли ця поганка почала жити в моєму замку?»
Людина безжальна і жорстока, цей холодний імператор Клод! Чи зможе Атанасія, яку спіймав імператор, вижити?
«Я… Що мені робити…?»
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Зненацька стала принцесою. Розділ 15
Розділ 16
Лілі трішки похвалилася, сказавши, що я почала писати у чотири роки, що викликало у графині Елоїз шок.
А потім вона збільшила моє домашнє завдання і швидкість навчання!
Зараз я вивчала основні манери, початковий рівень офіційної мови Паскаль, історію Обелії та світові шедеври.
Кяаа. Це набагато приємніше, ніж я думала, але мені хотілося ще більше їсти солодощів, відколи я почала вчитися, бо я до такого не звикла.
– Принцесо, більше ніякого шоколаду.
Ду-ду-дун!!!
Лілі спіймала мене на крадіжці шоколаду. Це сталося тоді, коли я почала красти цукерки, бо нові покоївки боялися навіть торкнутися до солодощів та дати мені трохи.
Не було людей, які б давали мені шоколад, бо Хана і Сет зникли.
Тож мені довелося ризикнути і вкрасти цукерки, коли кількості, якої дає Лілі, недостатньо.
– Буу. Я справді з’їла лише трішечки…
– Зараз, принцесо, віддайте мені весь шоколад, який у вас є. Я поверну його вам, коли ви закінчите домашнє завдання.
Я вагалася, але потім пригнічено почала діставати цукерки.
Одна, дві, три, чотири. Лілі дивилася на мене з обличчям, яке, здавалося, говорило: і це все?
Але так. Це все.
– Якщо ви забагато їх з’їсте, вашу зуби будуть бо-бо.
Ува-ааа. Я знаю! Але що я можу зробити, коли вони мені так подобаються!
– Я дам вам цукерку, якщо ви зробите домашнє завдання.
Я нахмурилася. Це гнітюче, тому що я не можу їсти все, що захочу і стільки захочу через юний вік, але мені також соромно, що я почуваюся так сумно через цю дрібницю.
Я повернулася до домашнього завдання після того, як Лілі рушила до дверей. Але її бурмотіння було добре чути.
– Я бачила, що кошик порожній. Тепер я хвилююся, що можуть боліти зуби.
Ні, зажди! Я стільки не з’їла! Це не я! Не я!
– Ліл…
– Хоча, ви добре впораєтеся з домашнім завданням. Дуже добре, наша принцесо.
Я дивилася, як Лілі всміхалася та йшла з обличчям пригніченої дитини.
Що означає кошик, який був повний цукерок, порожній? Там ще залишалося трохи, коли я востаннє навідувалася.
Га, щоооо?! Хто з’їв мій шоколад? Хто? Яка покоївка-онні? Вау, я не думала, що вони такі, але красти дитячий перекус. Увааа. Мій шоколад. І Лілі думає, що це я все з’їла!
Це дуже несправедливо, але я не можу сперечатися, через мою любов до шоколаду мені ніхто не повірить.
Зрештою я закінчила домашнє есе для графині Елоїз та отримала від Лілі компліменти і шоколад.
– Що малюєте, принцесо?
– Дурного Фелікса! І найпрекраснішу на світі Лілі!
Зараз я малювала, лежачи на животі.
Малювання – це добре для дітей мого віку.
Чесно кажучи, мій малюнок такий поганий, що у них могли виникнути деякі питання, але я досі така зла на Феліска, що слово «дурний» випадково вилетіло з пересердя.
– О, я знаю, хто це. Це його величність, так?
Настрій Феліка погіршився, поки він не побачив іншу людину, яку я намалювала.
– Біп! Неправильно.
Хе. Але насправді ти не помилився.
– Я дам це тобі, Фелікс-оппа.
Фелікс повільно взяв папір і погляну на своє обличчя на ньому. Тоді він сказав так, ніби не вірить:
– Можливо, це я?
Хвилинку, яке ще «можливо»? Це «можливо» для мене, бо я так добре малюю, чи «можливо» тому, що він вбачає цей малюнок потворним і відмовляється бачити в тому чуваку себе?
– Дійсно… дійсно дуже вдячний, принцесо! Я зберігатиму це як найдорожчий скарб.
Гм-гм, не потрібно бути таким зворушеним.
– Лілі, Лілі! Це подарунок.
– О боже! Я настільки красива?
– Прекрасніша серед усіх від землі й до неба!
Я також зробила подарунок Лілі, що просто спостерігала за нами збоку. Подивимося. Настав час намалювати цього покидька Клода? Я почала наспівувати і радісно малювати Клода. Хе-хе, хехехехе. Тебе я намалюю найпотворніше. Насолоджуйся.
– Його величність буде щасливий, коли отримає це як подарунок.
Е-е, ні? Я йому цього не віддам. Він може прийти і вбити мене, бо я намалювала його таким потворним. Крім того, він навіть не прийме малюнок.
– Готово!
– Це малюнок його величності та принцеси, які разом граються, чи не так?
Ні, це я б’ю Клода. Може я виглядаю жалюгідно, коли знімаю стрес подібним чином, але кращого способу немає.
Погляньмо. Більше нема кого малювати? Я обдумала це трохи, тримаючи кольоровий олівець, і почала малювати людину, яка щойно прийшла мені в голову.
Але я не просунулася далі намальованої круглої голови. Ем. Отже, волосся та очі такого кольору… А довжина волосся… такої довжини? Чи такої?
– Лілі, Лілі.
– Так, принцесо.
Зрештою я покликала Лілі після того, як трохи посушила над цим голову сама.
– Як виглядала мама?
Все ніби завмерло на мить.
– Я хочу намалювати маму, але Аті не знає маминого обличчя.
Фелікс і Лілі завмерли, але швидко прийшли до тями після моїх слів.
– У мами пряме волосся, пряме, як у Лілі? Чи хвилясте-хвилясте?
Лілі швидко всміхнулася і відповіла:
– У неї було світло-золоте волосся, хвилясте, як океан, таке саме, як у принцеси Атанасії.
– Хе-е. Такої довжини?
– Трохи коротше.
Я ставила запитання, як-от форма її обличчя, чуб. Розташування очей та зріст, і Лілі відповідала на всі мої питання.
Фелікс просто стояв і спостерігав за нами, оскільки не міг знайти моменту приєднатися до нашої розмови.
Гмм. Чудово. Тепер я думаю, що зможу її намалювати.
Коли образ сформувався в моїй колові, я знову почала малювати кольоровими олівцями.
– Вона була дуже вродлива. Так само, як принцеса Атанасія.
– Як Аті?
Я вже знала, та, схоже, Лілі дуже подобалася Діана. Вона дивилася на мене очима, ніби уявляючи її.
Хай там що, у «Прекрасній принцесі» говорилося, що вона дуже-дуже гарна, і мені було цікаво, наскільки ж вона гарна.
Звичайно, люди кажуть, що я дуже схожа на Діану, але це занадто, щоб уявляти її з моїм дитячим обличчям.
А, тепер, коли я про це думаю, навіть той холодний і беземоційний Клод закохався в неї і у них народилася маленька принцеса.
М-м. Отже, вона така красуня…
– Я теж хочу її побачити.
Ва-а. Мені так цікаво, я хочу побачити!
Я хотіла б зустріти її один раз обличчям до обличчя, але шкода, що не можу. Можливо, я зможу побачити Діану, коли подивлюся у дзеркало десь років через десять, але це якщо я до того часу буду живою. У-ух.
– …
– …
…Хм? Здається, атмосфера трошки дивна? Що це за важка тиша?
Я підняла очі, нічого не знаючи, і була шокована їхніми обличчями. Лілі та Фелікс дивилися на мене з дивними виразами.
Фелікс кілька разів відкривав і закривав рота, наче хотів щось сказати, але зрештою не зміг вичавити і слова, а Лілі панікувала, бо злегка тремтіла.
І незабаром я зрозуміла чому.
Хвилинку, я сказала, що хочу побачити Діану вголос…?
Тоді ця ситуація зрозуміла. Вони не могли просто проігнорувати п’ятирічну дитину, яка хоче побачити маму, котрої раніше ніколи не бачила. Ух. Але це сталося ненавмисне, не потрібно поводитися так!
Я двічі моргнула і почала гиготіти.
– Обличчя Оппи і Лілі виглядаються дивно!
– …
– Так само як у круглого гобліна із вчорашньої книжки оповідань!
Чи можемо ми закінчити з цією ситуацією? Я зараз сміюся з вас. Що нам робити з цією незручністю? А-а, мені хочеться сховатися.
– М-м, малювати вже невесело. Я хочу пограти надворі.
Ох. Так більше тривати не може. Тікати!
Я більше не могла витримувати цей тиск, тож відклала папір і кольорові олівці та підвелася.
– Принцесо…
Лілі та Фелікс кликали мене, але я просто вийшла з кімнати до того, ніж все стало ще дивнішим.
***
Після цього інциденту ці двоє поводилися зі мною обережно протягом кількох днів. Звичайно, вони намагалися не показувати цього, але хіба ж я звичайна п’ятирічна дитина?
Але я ігнорувала це. Маю на увазі, що ще я можу зробити, крім ігнорування? Якщо вони почнуть пояснювати щодо Діани, буде незручно, бо вона не моя справжня мама. Тому діятиму, як зазвичай. Увааа.
Ці двоє зупинили мене, щоб поговорити, але коли вони спробували це зробити, я просто яскраво усміхнулася і пішла. Тож поки що вони здалися.
Але сьогодні Фелікс, який пішов відразу після обіду, повернувся до моєї кімнати через годину і покликав Лілі.
Вони тихо залишили мене, поки я читала історію Обелії.
Хвилинку… По моїй спині пробіг холод. Інстинкт підказував мені, що їхня розмова буде чимось важливим. Крім того, якщо щось піде не так, вона може стосуватися чогось небезпечного!
Я зіскочила зі стільця і мовчки підійшла до дверей, крізь які пройшли Лілі та Фелікс. На щастя, Лілі залишила двері трохи прочиненими, тому я змогла їх почути.
– Я запитав, чи зберігається в імператорському палаці якесь магічне відео, але вони сказали, що немає жодного.
– Он як… Шкода.
Але магія, що зберігає відео, про яку сказав Фелікс, привернула мою увагу.
А, так. Тут існує магія. Побачити магію на власні очі – це одна з моїх найбільших мрій! Я зовсім про це забула. Надто зайнята виживанням і спробами не бути вбитою.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете хвилинку поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву онлайн почитати можна тут.