Інші варіанти назви: Несподівано стала принцесою / Хто зробив мене принцесою / Одного разу я стала принцесою
Англійська назва: S. Became A Princess One Day / Who Made Me a Princess
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Plutos ( 플루토스)
Жанри: драма, романтика, фентезі, комедія, шьоджо, slice of life (частина життя , уявлення не маю чи це правильний відповідник, але поки най буде так)
Рік: 2017
Розділів: 219
Випуск: завершений
Переклад: у процесі
Опис: Коли я розплющила очі, то стала принцесою!
Але з усіх персонажів цієї романтичної новели, чому саме принцеса, доля якої загинути від рук власного батька, самого імператора!
Якщо я хочу жити, то маю уникати того батька-імператора.
«Коли ця поганка почала жити в моєму замку?»
Людина безжальна і жорстока, цей холодний імператор Клод! Чи зможе Атанасія, яку спіймав імператор, вижити?
«Я… Що мені робити…?»
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Зненацька стала принцесою. Розділ 16
Розділ 17
Камінь для зберігання відео – магічний предмет, на який можна зберігати 30 секунді відео. Якби в палаці був маг, він або вона точно змогли б створити його.
Але, схоже, немає жодного з Діаною. Що ж, хіба це не очевидно? Зрештою, вона була лише людиною, яка танцювала перед Клодом.
Але Фелікс здавався засмученим, ніби це його вина.
– Я дуже хотів, щоб принцеса Атанасія побачила леді Діану.
– Сер Робейн…
Я відчувала це раніше, але, гадаю, Феліксу, так само як і Лілі, теж подобалася Діана.
Хоча це дивно. Діана була дівчиною, що провела ніч з Клодом, а потім померла в Рубіновому палаці.
Я знала про дружбу Лілі та Діани, але відчуваю, що щось не так, побачивши реакцію Клода і Фелікса на Діану.
Але незабаром цю думку виштовхнули слова Фелікса.
– Я попрошу його величність.
Га? Попросиш Клода про що?
– Його величність може показати власні спогади про неї.
Тоді Лілі відреагувала «ах!». Я лише слухала їхню розмову, не знаючи, що відбувається.
– Оскільки це було дуже давно, можливо, вони будуть не такими чіткими, як запис з каменю, але я впевнений, що він може показати принцесі кілька зображень леді Діани.
Я була шокована цими словами.
Щоооооо?! Клод, цей покидьок, може таке зробити? Однак я не пам’ятаю, щоб читала про таке в «Прекрасній принцесі». Невже були частини, які я не читала, тому що вони дуже дратували?
– Але чи погодиться його величність?
– Це для принцеси. Я попрошу його.
Але проблема не в цьому.
Чекай, чекай, чекай! Зачекай хвилинку! Цей оппа божевільний? Ти, ти з глузду з’їхав? Думаєш Клод скаже «звісно», якщо ти про це попросиш?
Я навіть не знаю, чи Діана насправді подобалася Клоду, а якщо він уб’є мене, тому що я нагадала йому про когось, кого він ненавидить? Навіть якщо це не так, це не принесе мені жодної вигоди.
Я вже думала про це якийсь час, але у Фелікса якесь дивне уявлення про Клода.
– Тоді я піду до його величності прямо зараз…
– Ні!
Я з гуркотом відчинила двері через можливу небезпеку.
Йой. Здається, це було дуже голосно. Вони обоє були здивованими. Я заспокоїлася і заговорила тихим голосом:
– Ні.
– Принцесо.
– Не говоріть про маму з татом.
Коли я взялася за сукню Лілі та заговорила, Лілі сумно запитала:
– Чому, принцесо?
Тобто, чому такий вираз обличчя? Я справді в порядку!
Що мені зробити, аби ці люди дали мені спокій?! Чи є щось, що Атанасія може сказати про це? А-а-а! Та думай швидше!
– Татові не подобається, коли йдеться про маму.
У моїй голові раптом вискочила думка про останнє чаювання з Клодом. Настрій Клода погіршився, коли він почув слова Фелікса.
– А якщо, коли я скажу, що хочу побачити маму… – Еех, психологічний зрив, якого в мене не було якийсь час. Хто-небудь, допоможіть. – Я більше не подобатимуся татові?
– Принцесо!
Очі Лілі розширилися, ніби вона не могла повірити, що я таке сказала.
– Це, невже це… Це вас турбує?
Ойой. Моє серце провалилося вниз від тремтячого голосу Лілі. Вона от-от заплаче. Звичайно, я запанікувала.
Щ-щ-щ-щ-рбити? В-вибач! Вибач, Лілі! Можливо, це було занадто, хоча я нічого такого не мала на увазі. Що ж робити? Ти ж не будеш справді плакати, так? Не плач, Лілі! Мені шкода!
Саме тоді мене, яка перебувала у паніці, покликав Фелікс. Він взяв мене за плечі, опустившись на коліно.
Наші очі були на одному рівні, але мою увагу швидко привернуло дуже серйозний вираз обличчя Фелікса, я таким його ще не бачила.
– Його величність не буде вас ненавидіти. Я обіцяю це, клянуся своїм ім’ям.
Він говорив без вагань, намагаючись запевнити мене.
– Його величність не відчуває ненависті ні до леді Діани, ні до принцеси Атанасії.
Ем… Що мені робити?
Я відчувала провину, бачачи цих двох такими серйозними. Е, ик. Я просто обманюю чистих і наївних людей? Я сказала так, як це сказала б Атанасія, використовуючи відому мені інформацію…
– Тож все буде добре, якщо ви скажете, що хочете побачити леді Діану.
Ситуація не розвивалася так, як я хотіла.
– Принцеса ще така юна. Вам зараз не потрібно вчитися стримувати свої думки.
Я дещо запанікувала, а потім заговорила.
– Ні. З Аті все добре. Я більше не хочу її бачити. Справді.
Але ці двоє не повірили. На очах Лілі з’явилися сльози, а Фелікс жалісливо дивився на мене.
А я просто пітніла від цих поглядів. Т-трясця. Що тепер робити?
У Фелікса на обличчі виднівся жаль, але він незабаром натягнув сяючу усмішку, ніби придумав щось хороше.
– Тоді зробимо це так. Я попрошу його за вас, якщо ви не хочете.
І ми повернулися до початкової точки! З якої причини, як думаєте, я приєдналася до розмови?! Ти моєї смерті бажаєш?
– Не треба!
– Ні. Я точ…
Бляха, я ж сказала, що в нормі! Розчарована, я закричала, штовхнувши Фелікса якомога сильніше.
– Ні!
А, мої руки. Чому я постраждала, коли це я штовхала?
Я бачила його здивування через мої дії, і це змусило мене відчувати ще більшу провину. Ну, якби я цього не зробила, думаю, він би справді сказав Клоду.
– Якщо ти скажеш татові, ти більше мені не подобатимешся. Я справді-справді буду тебе ненавидіти! Я сказала, що тепер більше не хочу її побачити!
Фелікс відкрив рота, ніби хотів щось сказати. Проте я не хотіла більше слухати. Він все одно скаже щось, що розчарує мене ще більше! І мені реально було дуже-дуже незручно. Ґаах, я втечу!
Я розвернулася і побігла до того, як Фелікс устиг щось сказати.
– Принцесо!
Я почула тремтливий голос Лілі, але цього було не достатньо, щоб зупинити мою втечу.
Тож куди я втекла, ну…
До своєї кімнати.
О-ой. А-але кращого вибору немає! Якби я вийшла назовні, то не знайшла б місця, де сховатися, а якби покинула палац, Лілі надто хвилюватиметься.
Я майже змусила її плакати, і не хочу, щоб вона хвилювалася ще більше.
Не в гуморі, я сіла за стіл з відкритою книгою «Історія Обелії». Незабаром увійшла Лілі.
– Принцесо.
– Я буду читати книгу.
Ух, вибач. Але облиш мене поки що. Я не в гуморі.
Здавалося, Лілі зрозуміла, що я хотіла сказати, і тихо вийшла з кімнати.
– Иааааааааааааа.
Як тільки вона вийшла, я ткнулася головою в книгу і затряслася всім тілом.
Що мені тепер робити? Я не можу зосередитисяяяя. Уваа… ааа… ува-аааа…
Тепер Фелікс не скаже Клоду, коли я таке зробила, правда? Я загасила несподіване полум’я, але це полум’я може виникнути знову. Хто-небудь допоможіть мені в такій ситуації. Схлип.
***
Наступного дня ми зустрілися із втомленими обличчями. Схоже, ми всі погано спали.
Фелікс і Лілі, схоже, погано спали через мене, а для мене це було з тієї ж причини. Все через Лілі та Фелікса.
І я вдала, що рано заснула, та почула, що Лілі говорила, коли гладила мене, через що почувалася ще більш незручно і ще більш винною. Вона говорила таке: «леді Діана завжди з принцесою Атанасією» і «леді Діана була б дуже щасливою побачити принцесу такою дорослою і красивою».
Від самого початку мені не слід було говорити, що я хочу побачити Діану!
Охохохо! Люди, випадкові думки вголос, як бачите, дуже небезпечні. У гіршому випадку можна померти.
– Нам треба йти.
Я підвела очі на Феліска, поки смоктала льодяник. Час іти, щоб не спізнитися, бо вчора Клод наказав мені прийти о цій порі сьогодні.
Хах. Цей покидьок жодного разу не відвідав Рубіновий палац, а наказує мені прийди до нього.
Я не хотіла, але не могла не піти. Якби я не пішла… Гмм. Можливо, це був би останній мій день у цьому світі. Йооой.
Але Фелікс, який зазвичай брав мене на руки, вагався. Я поглянула на нього, думаючи про причину, і одразу отримала відповідь.
Ой лишенько. Цей оппа не знає, що робити. Певно його вельми шокувало, коли я штовхалася і кричала. Фелікс більше не наважувався так легко протягнути руку, тому вагався.
Звичайно, я розумію його.
Важко підійди до людини, з якою ти посварився, незалежно від того, дорослий це чи дитина. І навіть важке, коли ця людина відштовхнула тебе.
Я мовчки дивилася на Фелікса з льодяником у роті. Потім схопилася за його одяг і легенько потягнула вільною від льодяника рукою.
– В Аті болять ноги.
Вибору нема. Я приведу нас до вибачення. У першу чергу це була не провина Фелікса, я також вчора зайшла надто далеко.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете хвилинку поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву онлайн почитати можна тут.