Зненацька стала принцесою. Розділ 5

Інші варіанти назви: Несподівано стала принцесою / Хто зробив мене принцесою / Одного разу я стала принцесою

Англійська назва: Suddenly Became A Princess One Day / Who Made Me a Princess

Оригінальна назва (Корейська): 어느날 공주가 되어버렸다

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Plutos ( 플루토스)

Жанри: драма, романтика, фентезі, комедія, шьоджо, slice of life (частина життя , уявлення не маю чи це правильний відповідник, але поки най буде так)

Рік: 2017

Розділів: 219

Випуск: завершений

Переклад: у процесі

Опис: Коли я розплющила очі, то стала принцесою!

Але з усіх персонажів цієї романтичної новели, чому саме принцеса, доля якої загинути від рук власного батька, самого імператора!

Якщо я хочу жити, то маю уникати того батька-імператора.

«Коли ця поганка почала жити в моєму замку?»

Людина безжальна і жорстока, цей холодний імператор Клод! Чи зможе Атанасія, яку спіймав імператор, вижити?

«Я… Що мені робити…?»

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту.

Також у мене є Patreon.

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Зненацька стала принцесою. Розділ 1

Зненацька стала принцесою. Розділ 2

Зненацька стала принцесою. Розділ 3

Зненацька стала принцесою. Розділ 4

Розділ 5

І вони почувалися настільки сміливими, тому що до Рубінового палацу, тобто гарему Клода, жінок більше не приходило. Спочатку важко було щось сказати, але потім це стало настільки очевидним, що не помітити цього міг лише сліпий. Вони навіть почали знімати декорації та коштовності зі стін.

Ох, ці люди. Гадаю, вони почувалися непереможними, бо Клод поки що нікого не вбивав.

Я раніше за Лілі помітила, що речі зникають з моєї кімнати. Бо кожного дня вивчала свою кімнату, шукаючи речі, які можна вкрасти. Але моїх скарбів ставало дедалі менше. Я хотіла розповісти про них імператору, але не могла просто підійти до нього та сказати:

– Тату! Вони зневажають мене!

А він би запитав:

– Хто зневажає мою дорогоцінну доньку?

Швидше він би сказав:

– Ти ще жива? – і прикінчив би мене прямо там.

З-звичайно, це все в моїй голові. Але я не хотіла ризикувати своїм життям, бо маю значення! Тому я нічого не могла вдіяти, лише спостерігати, як зникає моє золото. Все, що я могла зробити, коли служниці заходили до моє кімнати і засовували щось на зразок золотої тарілки до своїх фартухів, це жахливо ридати.

Проте як тільки Лілі помітила зникнення речей, вона шалено розлютилася та пішла до головної покоївки, щоб вирішити цю проблему. Я дещо зрозуміла з того факту, що інші покоївки виказували повагу, коли Лілі була поряд, і що саме вона принесла золоту кулю, виходить Лілі, мабуть, наймогутніша людина в Рубіновому палаці, навіть якщо брати до уваги мене.

Тож тих служниць викинули з палацу. Вони мали повернути все, що вкрали, але я нічого з того не отримала. 

Я з підозрою ставилася до головної покоївки, але тут нічого не можна зробити, крім того, щоб заплакати. Я могла сказати, що з нею щось не так, коли вона сказала, що не може купити мені нове брязкальце, бо у нас не вистачає грошей.

Якщо десь була видна срібна підкладка, то тільки там, де й так було багато відсутніх речей, тому ніхто б не помітив, коли я взяла ще кілька. Ох ні, дозвольте мені переформулювати, оскільки це мій палац, я просто зберігаю речі. Так, я оберігаю мої прекрасні коштовності та золото!  

Але це теж мало межі. Бо, здається, в ці дні Лілі ретельно оглядала палац. Навіть я могла сказати, що палац виглядав порожнішим, ніж зазвичай. Невже я взяла забагато? Якщо Лілі помітить, що інцидент трирічної давності повторюється і обшукає палац… Мені потрібно зупинитися на деякий час.

– Принцесо, куди ви прямуєте?

– Хе-хех. Я іду до Лілі.

– Хо-хо. Спочатку, нам ліпше витерти рот. Шоколад був смачним?

Затим покоївка, що йшла мимо, витерла мені рот хусточкою. На ній були добре помітні шоколадні плями. Гадаю, я їла солодощі похапцем, щоб закінчити до того, як прийшла б Лілі. Покоївка захихотіла, а я зашарілася. Не можу повірити, що зробила щось таке, враховуючи мій розумовий вік.

– Це секрет, що Аті їла шоколяд!

– Звичайно, принцесо.

Але набагато страшніше, коли мене варить Лілі, ніж засоромитися. Я помахала унні та швиденько побігла далі.

Ой лишенько, шоколад був навіть у мене на руках. Я хотіла була вже витерти їх об сукню, але стрималася, бо вона біла. Все добре. Є місце, де я можу помити руки, наприклад, фонтан. Звичайно… це не дуже добре, але… Я минула ще кількох служниць, перш ніж дісталась до фонтану. Оголена статуя у водограї була настільки спокусливою, що швидше була кокеткою, ніж янголом. 

Однак усі статуї в палаці були такими. Це тому, що тут жили наложниці? Не найліпше місце для дітей. Авжеж, я щодня бачила багато прекрасного, тож для мене все було добре. Плескіт. Я помила покриті шоколадом руки у фонтані. Не можу піти до озера в цьому тілі, тож мені довелося стояти навшпиньках перед водограєм. Та коли я нахилилася, мабуть, була необережно, бо мало не впала. Смикнулась, тому що здивувалася, та я побачила у воді своє чітке відображення.

Я припинила рухатись і здивовано дивилася на себе

– Гарненька.

Це звучить самозакохано, але я занадто красива. Ого. Не можу повірити, що ця мила і гарненька дитина – я! Якби така дівчинка стояла переді мною, то я б захотіла вкусити її за щоку, така вона вже красива. Моє обличчя мало ідеальні щічки, які так і хотілося щипнути. Хвилясте волосся від природи було м’яким і не надто кучерявим, я мала великі очі та довгі вії. У мене лице, яке б принесло успіх, якби я була дитиною-актором чи моделлю.

Моє волосся та риси обличчя нагадували Діану, але мої очі копія очей Клода. Я втратила відчуття часу, дивлячись у відображення своїх очей.

– Хе-хе. – Я точно прекрасна дитина, але мої очі були на іншому рівні.

Лілі сказала, що мої очі – це «коштовні очі», які мають лише члени королівської родини, а автор «Прекрасної Принцеси» із великим захватом описав очі Дженіт. Коли я вперше прочитала книгу, то думала, що це був незрілий опис, але побачивши їх, зрозуміла, що опис був правдивим. Коли світло падало з різних сторін, мої очі змінювали колір. Не було нічого більш містичного чи приголомшливого, як це.

Я чула, що такі очі лише в нас з Клодом.        

Але це неправда, бо існує Дженіт, яка отримала велику кількість любові у сім’ Альпіос.

Ні, я все одно не втрачаю надії, що можливо, цей світ – інший!

Як би там не було, я чула, що кожен має магію в цьому світі, але магія королівської родини настільки унікальна, завдяки їй вони мають такі дивовині очі.

– Принцесо! Обережно! – Раптом мене хтось підняв. Я здивувалась на секунду, та швидко зрозуміла, хто це. – Я говорила не ходити одній, а ви мене не послухали.

Я обійняла Лілі та широко всміхнулась.

– Я шумувала за тобою Лілі!

Вона зітхнула на мої лестощі. У неї ж таке молоде лице, як і чотири роки тому. Мені подобаються люди з гарними обличчями, тому я завжди мило поводилася перед Лілі.

– Принцесо, ви ж сьогодні їли шоколад, так?

Ой-йой.

Моя усмішка замерзла. Як вона про це дізналась?

– Я чула від Ханни. Більше ніяких солодощів! Тиждень!

Ні-і-і-і-і. Не вірю, що не можу їсти шоколад протягом тижня! Ханно, ти зрадниця.

Але якби я не намагалася зробити жалісливе лице, Лілі не передумала. 

***

Трохи пізніше я збирала квіти в саду палацу.

– Принцесо, можу я теж отримати квітку?

– Ні! Погана!

Ханна обмінялась з кимось змінами та ходила за мною, бо їй не було чого робити. Можу сказати, що вона нудьгувала. Ханна завжди обожнювала мене, коли давала мені перекуси, і, здається, вона хотіла квітку в моїй руці. Якби це було іншого разу, я б одразу віддала її, але сьогодні все інакше.

Бо вона сказала Лілі, що я їла шоколад! Ханна говорила, що це сталося ненавмисне, Лілі почула, як вони з Сес сперечають про те, що Сес украла мій поцілунок, але це не змінює того, що сталося.

– Принцеса несправедлива.

Навіть коли Ханна видавала плаксиві звуки, я прикидалась, що не чую і збираю квіти. Я збираюсь зробити для Лілі корону з квітів. Насправді це більше схоже на те, що я збираюсь підкупити її, аби вона зробила щось із забороною на шоколад.

Я збирала білі квіти, та зрозуміла, що це виглядатиме нуднувато. Яскрава квітка буде родзинкою!

– Ханно, як гадаєш, квітка якого кольору підійде?

Ханна засвітилась, коли я припинала мовчазне покарання. Ха, вона справді мене обожнює.

– Ви віддасте її міс Лілі, так? Гадаю, синя або фіолетова квітка була би гарненькою. Можливо, також жовта.

Ханна серйозно задумалась і сказала, що пошукає квіти ще десь.

Я вирішила подивитись у саду. Думаю, непогано було би зробити квіткову корону для Ханни, щоб… Ух, я була такою милою. Але я знала, як подобаюсь Ханні, тому вирішила припинити дитячу істерику.

– На квітнику квіти живуть разом. – Я почала співати дитячу пісеньку, шукаючи квіти. – У дитячому садочку ми живемо разом. – А за деякий час я зрозуміла, що була не в Рубіновому палаці. – Ой-йой?

>>Розділ 6<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської (зирк), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.