Зненацька стала принцесою. Розділ 6

Інші варіанти назви: Несподівано стала принцесою / Хто зробив мене принцесою / Одного разу я стала принцесою

Англійська назва: Suddenly Became A Princess One Day / Who Made Me a Princess

Оригінальна назва (Корейська): 어느날 공주가 되어버렸다

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Plutos ( 플루토스)

Жанри: драма, романтика, фентезі, комедія, шьоджо, slice of life (частина життя , уявлення не маю чи це правильний відповідник, але поки най буде так)

Рік: 2017

Розділів: 219

Випуск: завершений

Переклад: у процесі

Опис: Коли я розплющила очі, то стала принцесою!

Але з усіх персонажів цієї романтичної новели, чому саме принцеса, доля якої загинути від рук власного батька, самого імператора!

Якщо я хочу жити, то маю уникати того батька-імператора.

«Коли ця поганка почала жити в моєму замку?»

Людина безжальна і жорстока, цей холодний імператор Клод! Чи зможе Атанасія, яку спіймав імператор, вижити?

«Я… Що мені робити…?»

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту.

Також у мене є Patreon.

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Зненацька стала принцесою. Розділ 1

Зненацька стала принцесою. Розділ 2

Зненацька стала принцесою. Розділ 3

Зненацька стала принцесою. Розділ 4

Зненацька стала принцесою. Розділ 5

Розділ 6

Де я?

Я крутнулась на місці, абсолютно розгублена. Я бездумно блукала садом і опинилась тут.

Мені відомо, що палац великий, але ж не настільки. І я не могла одразу знайти шлях назад, бо не йшла в одному напрямку.

Вперше з моєї появи у цьому світі, я не знала чого очікувати. Т-треба заспокоїтись. Оскільки територія мого палацу досить велика, то я, мабуть, зможу його звідси побачити.

Я була права. Коли підняла голову, то побачила стіну палацу. Я швидко побігла туди, тримаючи квіти в руках.

– Що? – коли я добігла, то зрозуміла, що це не Рубіновий палац. Це була порожня будівля, навіть духу чийогось не було видно. Ні, це місце навіть порожніше за мій палац. Ним не користуються? Тут, здається, чисто, але навіть найменшого сліду живих істот нема. Я була збита з пантелику, бо всього лише намагалася знайти гарні квіти, але опинилась тут. Заждіть. У цьому палаці ніхто не живе? – О-о?

Мої очі широко розплющились. Якщо ніхто не користується цим палацом, то тоді я можу ним користуватись, правильно? Я шукала, де можна сховати мої скарби, і це місце просто ідеальне! У мене були обмеження, щоб ховати скарби у Рубіновому палаці. І я почувалась неспокійно, тому що Лілі сьогодні вранці ходила до головної покоївки.

Я тихо оглянула це місце. Ходила навшпиньки, щоб не видавати і звуку.

Після недовгої розвідки я з’ясувала, що палац тримали в чистоті, але тут не було навіть мурах.

Раз так, то я маю бути обережною лише тоді, коли сюди приходили прибирати служниці. Либонь, це був один із палаців, яким користувався колишній імператор. І це місце недалеко від мого палацу! Моя удача справді неймовірна.

І це покинуте місце стало моєю криївкою.

Я багато думала, та чотири роки тому я, мабуть, померла після прийому снодійних. А оскільки це було посеред зими, і в мене не було опалювальних приладів, я, либонь, замерзла на смерть. Ха-а.

Ну, не те, щоб я сумувала за тим життям чи щось подібне, тим паче, що я була сиротою. Якби хтось сказав мені повернутись назад, я б точно цього не зробила.

Насправді, якщо не брати до уваги роман, а поглянути на це з логічного боку, то це досить гарне місце. У мене є їжа, дім, і непотрібно працювати, щоб щось отримати.

І завдяки бафу, який я отримала, я могла розуміти мову цього світу з того дня, як розплющила очі.

«Лі-лі!»

Я радісно усміхнулась, тримаючи в руках папір, на якому недбало були надряпані слова.  

Рівень освіти у цьому світі – низький, тож діти мого віку, які вчаться писати, це щось нечуване. Моєю метою було спокійно жити, не привертаючи зайвої уваги, але мій план повністю провалився. Лілі та покоївки вражено дивились на мене, немов я геній століття.

– Наша розумна принцеса.

І після цього вони офіційно зайнялись моєю освітою. Покоївки, які раніше мене обожнювали, палали пристрастю навчати мене, вони почали з базових манер.

Пізніше я довідалась, що діти зазвичай починали вчитись манерам з восьми років.

– Я така щаслива бути поряд з принцесою Атанасією.

Мене гризла совість, бо люди вважали, що я геній, а я всього лиш заволоділа цим тілом.

Але ж я цього не хотіла! То ж навмисно допускала граматичні помилки і проливала чай, щоб показати: я не така вже й розумна. Здається, це не спрацювало.

– Аті теж дуже щаслива, що Лілі повряд!

Чудова новина полягала в тому, що Рубіновий палац доволі ізольоване місце, тому новини не поширюють назовні. Це велике полегшення. Бо я не збираюся зустрічатися з Клодом, коли мені виповниться 9 років, а піду до того, як виповниться 18!

Я зроблю все, щоб уникати Клода. Я не знаю, де він, але навіть не буду шукати палац Імператора. Це, мабуть, найвигадливіша та екстравагантніша споруда з усіх, бо саме там живе Імператор, так? Мені слід уникати подібні будівлі.

– Принцесо, бажаєте трохи молока?

– Так! Не леблю холодне!

– Авжеж, я зроблю для вас тепле молоко.

Як тільки Лілі вийшла з кімнати, я піднялася з підлоги, де писала літери, і дістала з-під свого ліжка два мішечки, які заздалегідь приготувала. У мішечках, які я отримала від Ханни завдяки щенячим оченяткам, були скарби, що я зібрала до цього часу.

Переконавшись, що мішечки важать приблизно однаково, я швидко задерла сукню. Мила дитяча білизна мала форму гарбузових штанців. Я намагалась швидко прив’язати мішечки до стегон, доки не повернулася Лілі. Я попросила теплого молока, щоб отримати більше часу, хоча його все ще було мало.

Ах, чому їх не можна міцно прив’язати?

Я намагалася подумати про методи, якими можна спокійно винести мої скарби, щоб інші цього не помітили, але це єдиний спосіб.

– Готово!

Пухкими пальчиками я зав’язала вузол і піднялася з місця, на яке сіла, щоб прив’язати мішечки. Вони важкуваті для мого тіла, але я все ще могла рухатись. Якщо зробити це кілька разів, то, можливо, одного дня витягну звідси усі свої гроші.

Причиною, по якій Лілі пішла до головної покоївки, була розмова про прибирання всього палацу. Ймовірно, вона хоче дещо змінити, бо я трохи підросла. Враховуючи особистість головної покоївки, від неї важко отримати додаткову допомогу, але їй довелося сказати «так» через правила цього палацу.

Після того, як Лілі розповіла мені, по моїй спині поповзли мурашки. Я маю швидко втілити заплановане в реальність.

Тож я планувала крадькома покинути Рубіновий палац, прикинувшись ніби я дрімаю. Коли я прикинулася, що сплю, то виявила, що Лілі не заходить до кімнати у цей час. Можливо, тому, що вона знає, коли я засну, то прокидаюсь лише тоді, коли мене хтось будить.

– Принцесо, солодкий снів.

Коли Лілі здалося, що я заснула, вона поцілувала мене в щоку і тихо вийшла з кімнати. Я трохи полежала у ліжку, прислухаючись до звуків ззовні, і повільно розплющила очі.

Оу. На моїх ніжках мішечки. Оскільки предмети всередині мішечків були важкими і твердити, на ногах, либонь, з’явились лінії. Ох це так важко переносити мої маленькі скарби в безпечно місце.

Я зачинила двері якомога тихіше і покинула палац.

Я проходила мимо покоївок, що робили вигляд ніби працюють, і знала всі їхні маршрути, тому змогла дійти до саду, не потрапивши до їх рук. Але це було б нормально, якби мене спіймали, однак якщо мене спіймала б не Лілі.

Я швидко перебирала ногами, щоб минути квітники. Мені відомо, яким шляхом треба йти, бо я перед цим розвідувала територію.

Але це не легко – бігати з таким тілом, особливо з додатковим навантаженням. Нарешті я прибула до місця призначення, ноги тремтіли.

Чорт. Я відчувала себе так, ніби от-от мала впасти. Але в мене лише дві години, тому маю рухатись швидко.

– Арх. – Спочатку я розв’язала мотузки і побігла до місця, де планувала сховати мої скарби. Якби я поклала їх всередині будівлі, могло що-небудь статися, тож я збиралася заховати мішечки під надійним на вигляд деревом.

Але була проблема.

У мене нема чим рити землю! Ґрунт затвердів, бо давно не було дощу, а мої ніжні руки не придатні для цього. Також якби на руках була земля, Лілі б мене спіймала. Що ж робити?

Я трохи повагалася і вирішила сховати моїх крихіток у кущ. Мені потрібно повернутись завтра, що сховати їх належним чином. Я попрошу у Ханни іграшкову лопатку.

Повертатися назад було простіше, бо я не мала додаткового вантажу. По дорозі до своєї кімнати мене помітила покоївка, від чого я мало не насцяла в штанці, але вона подумала, що я просто гуляю і не замислювалась над цим більше.

Добре, що я часто блукала по палацу.

Я повернулась до кімнати і відчула, що помру, бо була такою виснаженою.

– Час прокидатися, наша принцесо.

– До-о-обре.

Я насправді дуже втомилася, тому застогнала від напруження. Лілі подумала, що це тому, що я все ще сонна.  

– Гм? Чому ви викриті потом? – Я завмерла від здивованого голосу Лілі. На жаль, у мене не вийшло провернути ідеальний злочин. – У вас, здається, невеликий жар. Де-небудь болить…?

– Так. Жарко. Сонце таке яшкраве.

Лілі оглянула мою кімнату і витерла тильним боком долоні піт з мого чола.

– Відзавтра я буду відчиняти вікно або закриватиму штори. У цій кімнаті, схоже, жаркіше, бо вона виходить на південь.

– Аті хоче молока. Холодного, будь ласка.

– Ви вже випили перед сном.

Незважаючи на ці слова, Лілі вийшла з кімнати, щоб взяти холодного молока. А як тільки я залишилася на самоті, то упала назад на ліжко.

***

Після  цього я покидала Рубіновий палац ще кілька разів. Я думала, що мене може спіймати Лілі, і це дуже втомлювало, виходити щодня, тому я покидала палац раз на кілька днів.

>>Розділ 7<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської (зирк), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.