Інші варіанти назви: Несподівано стала принцесою / Хто зробив мене принцесою / Одного разу я стала принцесою
Англійська назва: S. Became A Princess One Day / Who Made Me a Princess
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Plutos ( 플루토스)
Жанри: драма, романтика, фентезі, комедія, шьоджо, slice of life (частина життя , уявлення не маю чи це правильний відповідник, але поки най буде так)
Рік: 2017
Розділів: 219
Випуск: завершений
Переклад: у процесі
Опис: Коли я розплющила очі, то стала принцесою!
Але з усіх персонажів цієї романтичної новели, чому саме принцеса, доля якої загинути від рук власного батька, самого імператора!
Якщо я хочу жити, то маю уникати того батька-імператора.
«Коли ця поганка почала жити в моєму замку?»
Людина безжальна і жорстока, цей холодний імператор Клод! Чи зможе Атанасія, яку спіймав імператор, вижити?
«Я… Що мені робити…?»
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Бажаєте зробити мені приємно?
(ﾉ◕ヮ◕)ﾉ*:･ﾟ✧ Прогуляйтесь по сайту.
Також у мене є Patreon.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Зненацька стала принцесою. Розділ 1
Зненацька стала принцесою. Розділ 2
Зненацька стала принцесою. Розділ 3
Зненацька стала принцесою. Розділ 4
Зненацька стала принцесою. Розділ 5
Зненацька стала принцесою. Розділ 6
Розділ 7
Я змогла рухатись швидше, тому що вже звикла до додаткової ваги. Хоче це не допомагало, бо здавалося, що я бігла, тягнучи за собою важкі шини.
Я робила це з певним скептицизмом. По правді сказати, життя у Рубіновому палаці було настільки гарним, що мені хотілося жити так вічно. Проте є бомба, яка може спрацювати у будь-яку мить, на ім’я Клод. Якби гарно тут не було, я не можу поставити своє життя на кін, правильно? Тож ці крихітки… вони моя страховка. Еге, з ними я можу покинути палац, коли мені це знадобиться.
Я пройшла повз квітники уп’яте. І незабаром увійшла до тихого палацу, який анітрохи не змінився за попередні дні. Але сьогодні я не пішла прямо до саду, а попрямувала до місця, яке останнього разу привернуло мою увагу.
Я не була впевнена, що це таке, бо помітила їх здалеку, але це дійсно були статуї ангелів.
Різних форм і розмірів. Деякі навіть вищі за мене. І вони всі виготовленні із золота! Боже! В моєму палаці всі статуї були мармуровими, але ці золоті?
Я була у захваті. Статуй так багато, що ніхто не помітить, якщо одна зникне. Коли я підросту, то зможу забрати одну з них. Але це ж щире золото, так?
Я оглянула статую, що була поруч, з усіх боків, та навіть вкусила її за сідницю, оскільки мої зуби вже досить міцні.
Але раптом відчула, що позаду хтось є, тож завмерла на місці, а мої зуби все ще торкались сідниці статуї.
– Коли це такі комахи почали жити в моєму палаці?
Холодний голос проник до моїх вух.
***
Я затремтіла всім тіло, почувши цей голос.
Інстинктивно обернулась і відступила назад, вдарившись об статую. Коли він підступив так близько? Двоє людей підійшли беззвучно. Один із них був на такій відстані, що я не побачила його обличчя, але він, схоже, лицар, якщо судити по вбранню. А людина переді мною…
Бух.
Після того, як я впізнала його обличчя, моє тіло втратило силу.
Як тільки мішечки випали з моїх рук, їх вміст розсипався по підлозі. Кошти, котрі я невпинно збирала протягом трьох років, блищать на землі. Чоловік, що стояв подалі, поглянув на них з дивним виразом обличчя.
Але людина переді мною не дивилась нікуди, а тільки на мене
– Це лице. – Його тихий голос і очі з холодним блиском пронизували мене наскрізь. Загадкові очі, що мали дивовижний колір. Це ніби дивитися у дзеркало, проте його очі не мали жодного виразу, тому виглядали як справжні коштовності. – Здається, я бачив його раніше.
Я ніколи раніше не бачила обличчя навпроти, але впізнала з першого погляду.
Золоте волосся скуйовджене вітром. Ці очі, які мала лише королівська родина. Пусте лице, звернене до мене, і звірина аура.
Клод де Альджео Обелія.
Він був батьком Атанасії й імператором цієї землі.
– Так. Танцівниця з Сіодону. Ти схожа на неї.
При несподіваній зустрічі ні слова не зірвалось з моїх уст. Моя голова стала порожньою.
Ц-це те, що люди називають психічним ступором? Ця людина, це вона. Та сама, що вб’є Атанасію, коли їй буде 18.
Ні, чому він переді мною прямо зараз? Мені тільки п’ять. А це навіть не сад палацу імператора.
Клод, який здавалося був занурений у свої думки, спокійно дивився на мене.
– Що ж. Це немає значення.
Я навіть не могла дозволити собі цікавість щодо значення цих слів. Я тупо дивилася на чоловіка, який повільно підняв руку.
– Ваша Величносте. – Лицар, який стояв позаду, покликав спокійним голосом.
Я бездумно дивилася на протягнуту руку. А його рука замерла у повітрі. Здавалося, що його байдужі очі знову розпізнавали моє лице.
Неймовірно, ледь помітно усмішка з’явилася на обличчі чоловіка, що немов випромінював світло.
– Тепер я згадав. – Його очі змінилися з чорних на темно-сині. – Ім’я, що дала тобі та дівчина.
І я перевела подих, який затамувала, коли він сказав моє ім’я.
– Вона назвала тебе Атанасією.
Для мене це прозвучало як смертний вирок. Моє серце, яке припинило битися від шоку, зараз стукотіло так, ніби воно щойно зрозуміло ситуацію.
– Ти була покритою кров’ю, і навіть не могла захистити своє життя.
Так Клод зустрівся з Атанасією п’ять років тому: «Цю штуку звуть Атанасія?»
У романі говорилось, що Клод вперше зустрівся з нею, коли їй було 9, але, насправді, їхня перша зустріч сталася одразу після її народження. І в той день імператор Клод дав їй своє друге ім’я, бо перше ім’я дівчинки здивувало його. Тому що імена пов’язані з безсмертям давались лише тим, хто стане наступним імператором.
І ці імена міг дати тільки імператор, тому ім’я Дженіт означало «Боже благословення», а не «безсмертя» чи «вічність».
Ось чому тітка Дженіт уважала Атанасію перешкодою.
Але проста танцівниця дала своїй донці ім’я «Атанасія», ім’я імператриці. Вона точно була хороброю людиною.
«Це цікаво». А причина, чому Клод дав їй своє ім’я, була не к прихильності до неї, як сказала Лілі. Того дня він прийшов до Атанасії, щоб убити її. «Цікаво, чи вона справді зможе виправдати своє ім’я».
Ого, то я дивлюся на того, хто хотів мене вбити? Лайно.
Я прочитала книгу, тому знала, що він персонаж, але тепер це інакше, коли я зустрілася з ним насправді.
– Ти підросла.
Ти підросла. Це ж не означає, що настав час помирати, бо вона підросла, еге ж? Він просто пройшов повз дев’ятирічної Атанасії, навіть не глянувши на неї. Як щодо мого плану покинути палац до того, як мені виповниться 18?
І поки я все обмірковувала, щось ковзнуло з моїх ніг і впало на землю.
Дзень.
Ми троє подивились на джерело звуку. Сяючі коштовності показали своє існування, а мішечок, на якому Ханна вишила милого кролика, справді був гарним.
– …
– …
– …
О чорт. Я приречена. Мені здавалося, що мотузки навколо моїх ніг були послаблені, але сталося таке! Не можу повірити, що моїх крихіток під номером сім і вісім от так піймали!
Мене кинуло в піт, і я краєм ока глянула на двох людей. Клод мав нечитабельний вираз обличчя. Він переводив погляд з мене на коштовності і назад.
А за мить чоловік підійшов до мене. І раптом підняв мене, тримаючи під пахви!
Я поглянула в очі, які зараз були на такій же висоті, що і я. Я була настільки здивована, що слова, які збиралась сказати, застрягли в горлі, як камінь.
– Ти важка. Я думав, що твої щоки от-от вибухнуть, але не знав, що ти будеш такою важкою.
…Цей божевільний виродок! Як ти смієш говорити з жінкою про її вагу? Я зовсім неважка!
Ні, відкинемо це, чому ти зі мною розмовляєш? Ти холодний батько-диктатор! Ти любиш лише Дженіт!
– Але що ти робиш у моєму палаці?
Моє лице скривилося, коли я почула, що він сказав.
Його палац? Ну, технічно, всі палаци в Імператорському комплексі палаців належать йому. Але, судячи з одягу, який більше підходив для відпочинку, це, ймовірно, палац, яким він насправді користувався.
Я ступила на мінне поле. Це був палац імператора? Але він порожніший за Рубіновий палац!
Це божевілля.
Клод глянув мимо мене. Піт потік по моїй спині, бо я знала, що за мною.
Його лицар глянув на сідницю статуї ангела, на якій були сліди від укусу.
– Схоже, вона подумала, що це іграшка, володарю.
Ах! Ти збираєшся мене вбити? Хах? Тому що я увійшло до твого палацу без дозволу? Тому що залишила слід од укусу на твоїй статуї у вигляді ангела?
– Гадаю, ти загубилася, бо була зайнята грою.
Я все ще була в шоці, тому не помітила, коли він повернувся, несучи мене.
– Феліксе.
– Так, Ваша Величносте.
– Тримай це.
Моє тіло передали в інші руки, без моєї згоди. Лицар, який тримав мене, мав гарний вигляд. Але коли він подивився на мене, я побачила суміш здивування і розгубленості. Очікувано, що він здивований, бо Клод щойно ось так вручив мене йому.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.