Зненацька стала принцесою. Розділ 9

Інші варіанти назви: Несподівано стала принцесою / Хто зробив мене принцесою / Одного разу я стала принцесою

Англійська назва: Suddenly Became A Princess One Day / Who Made Me a Princess

Оригінальна назва (Корейська): 어느날 공주가 되어버렸다

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Plutos ( 플루토스)

Жанри: драма, романтика, фентезі, комедія, шьоджо, slice of life (частина життя , уявлення не маю чи це правильний відповідник, але поки най буде так)

Рік: 2017

Розділів: 219

Випуск: завершений

Переклад: у процесі

Опис: Коли я розплющила очі, то стала принцесою!

Але з усіх персонажів цієї романтичної новели, чому саме принцеса, доля якої загинути від рук власного батька, самого імператора!

Якщо я хочу жити, то маю уникати того батька-імператора.

«Коли ця поганка почала жити в моєму замку?»

Людина безжальна і жорстока, цей холодний імператор Клод! Чи зможе Атанасія, яку спіймав імператор, вижити?

«Я… Що мені робити…?»

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь хвилинку по сайту.

Також у мене є Patreon.

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Зненацька стала принцесою. Розділ 1

Зненацька стала принцесою. Розділ 2

Зненацька стала принцесою. Розділ 3

Зненацька стала принцесою. Розділ 4

Зненацька стала принцесою. Розділ 5

Зненацька стала принцесою. Розділ 6

Зненацька стала принцесою. Розділ 7

Зненацька стала принцесою. Розділ 8

Розділ 9

Я почала нервувати. Якщо не відповім належним чином, то помру тут. Він стукав пальцем по зап’ястку, ніби показуючи, що час минає. І коли я заговорила, рух припинився.

– Ш… шановний батько?

О Боже. Я не можу повірити, що сказала це вголос. Для мене буде розкішшю попрощатися з Лілі та покоївками. Я не мала цього казати, про що я лише думала, називаючи психа-імператора шановним батьком? Мені просто потрібно було попросити його вбити мене!

Невже я подумала, що є справжньою Атанасією, бо служниці продовжують називати мене принцесою? Я б мала улестити його, сказавши щось на зразок Ваша Величність чи щось подібне.

– …

Але приголомшлива новина – Клод не вбив мене. Він повів по своїй щоці, ніби казав мені продовжувати. Гм-м? Я не провалилася?

Але заждіть…

Хіба Клоду не подобається стиль Дженіт? Яскрава і вродлива Дженіт, яка завжди огорнена світлом. І вона відрізнялася від Атанасії, що спостерігала за Клодом здалеку, Дженіт підійшла до нього першою. Якщо… так… я б могла бути як Дженіт, хоча мені не вдасться її замінити… але якщо це буде тільки для розваги.

Я вирішила сказати трохи божевільну річ, раз я вже тут.

– …Тато?

Мене огорнула смертельна атмосфера, пустивши мурашки по шкірі. Я затамувала подих, коли Клод повільно опустив голову. Його золоте волосся сяяло під час руху. Моє серце стукотіло так, ніби я пробігла марафон.  

Чому, чому він не відповідає?

Нумо просто зробимо це. Я натягнула найбільшу посмішку і вигукнула:

– Тату!

…Я щойно підняла смертельний прапорець? Хто-небудь скажіть мені щось!

***

Зрештою, я вижила.

Якщо говорити в подробицях, то я прикінчила всі тістечка, поки Клод спостерігав за мною, а лицар-оппа відніс мене до Рубінового палацу. Поки я боролася за своє життя, в моєму палаці панував хаос. Я повинна була дрімати, але раптом зникла, тож нічого дивного, що всі перелякалися.

Лілі побачила мене на руках лицаря і мало не зомліла. Її обличчя було до того блідим, що я серйозно захвилювалася за неї. Вона забрала мене з рук лицаря і далеко відійшла він нього, наче той був переносником смертельної хвороби.

Я не могла бачити, тому що Лілі притисла моє обличчя до своїх грудей, але могла зрозуміти, який у неї вираз обличчя по її тремтінню. Вона міцно тримала мене тремтячими руками. Коли я змогла підняти голову, то побачила, що Фелікс був збентежений тим, що до нього ставилися як до викрадача. Але я не хотіла ставати на його бік, бо він залишив мене з Клодом на одинці! Я мало не заплакала кривавими сльозами, згадавши про це.

Цей виродок. Як ти смієш знущатися над такою слабкою дитиною, як я. Сподіваюся, ти потрапиш до пекла.

– Імператор сказав, що він скоро побачиться з принцесою Атанасією.

Що ти сказав?

Не тільки я, але і всі інші були приголомшені. Але чому у них налякані та наполовину щасливі обличчя? Вони раді, що принцеса-парія привернула увагу імператора? Я ж не якась там наложниця, що чекає, коли ж імператор покличе мене! Але що він від мене хоче?   

Ніщо і ніколи не йтиме так, як я хотіла.

Коли Фелікс кинув цю бомбу і пішов, у палаці знову запанував хаос, але вже з іншої причини.

– Буе! – мене вирвало, тому що я була емоційно втомленою.

– Принцесо!

***

Тієї ночі я лежала у ліжку і готувала нові плани.

«План А провалився».

Я зім’яла у руці записку написану корейською, щоб ніхто не міг її прочитати. Я надряпала слова на верхній частині аркуша.

Мій перший план, план А, полягав у тому, щоб жити спокійно у Рубіновому палаці, і щоб Клод ніколи про мене не згадував. Я думала, що єдиний раз, коли Атанасія зустрічає Клода, був у ніч на її дев’яте день народження. Але це була наївна думка.

У момент, коли я зустріла Клода, цей план провалився. Хто ж знав, що він житиме у такому простому палаці? І чому гарем був так близько до імператорського палацу? Схоже, правителі Обелії прожили неабияке життя.

Я поглянула на наступний рядок на аркуші.

«План В: покинути палац до того, як мені виповниться 18 років, а до того часу збирати гроші».

Цей досі можливий. Оскільки Клод убив Атанасію, коли їй було вісімнадцять. Я не можу бути впевненою, що все буде так само, бо зустріла Клода на чотири роки раніше, але він, ймовірно, поки що збирався залишити мене живою.

Чи можу я продовжувати збирати моїх крихіток? Коли я покину палац, то мені доведеться піти геть як покоївці чи якимось подібним чином. Ну, поки що цей план діє.

І останній план, план С.

«Підкорити серце Клода, поводячись мило».

Коли я прочитала, що написала, то одразу відчула, як наростає стрес.

Ох, мені потрібно втекти від реальності. Не можу повірити, що серед усіх людей, я планую підкорити серце Клода. Але навіть якщо я не зможу примусити його полюбити мене, то чи зможу я принаймні добитися того, щоб він не хотів мене вбити? Клод же відправив мене назад неушкодженою, коли я назвала його татом!

Я сперечалася сама з собою, чи варто закреслити цей варіант чи ні, але просто дивилися на план схрестивши руки і наморщивши лоба.

…Але ж це не зовсім неможливо, чи не так?

Я заборсала ногами ковдру, коли мене охопила бентега. Я справді сказала «тато»? Те, що мені доведеться робити це і далі, бентежило найбільше. Я продовжила морщитися через те, що назвала його татом. А коли прийняла рішення, то підняла голову від подушки.

Добренько. Тоді буду дотримуватися обох планів, плану B і плану C, ліпше мати побільше запасних варіантів. Я позбулася від паперу на випадок, якщо прийде Лілі. А бентега, що виникне, коли я виконуватиму ці плани… буду вважати, що це інвестиція у майбутнє.

– Принцесо, пора спати.

– Лілі, ходи сюди і заспівай мені!

Я проковтнула невиплакані криваві сльози, слухаючи Лілі.  

***

– Ліліан Йорк, багато часу минуло.

Я не знаю, чому час летить так швидко, коли ти цього не хочеш. Минуло десять днів після мого чаювання з Клодом, і ось ми знову зустрілися.

– Всіх благ і слави сонцю Обелії.

Мене втішало, що цього разу зі мною поряд Лілі. Вибач, Лілі, але Клод дуже лякає. Таке відчуття, що у мене от-от буде серцевий напад. Я точно у тілі п’ятирічної дитини, якщо мене так лякає Клод. У тронному залі, що був завбільшки з баскетбольне поле, були я, Лілі, Клод і лицар Фелікс. Я помітила це раніше, але навколо імператора небагато людей.

– Я був зайнятий імператорськими обов’язками, а тому не міг займатися єдиною принцесою. Але Атанасія добре виросла завдяки тобі.

– Це честь.

Ха, не бреши. Ти не був зайнятий, тобі було все одно! І це ще не все. Ти взагалі забув про моє існування!

– Тепер я сам подбаю про принцесу, тож не переймайся.   

Я почула, як над моєю головою гримнуло. Клод продовжував сидіти на троні, посміхаючись мені.

Що, він посміхається? Але це була не добра усмішка, бо він думав, що я мила, це була лиховісна посмішка, яка ніби питала мене, що я робитиму далі.

Беру свої слова назад. Дякую, що забув про мене на ці роки! Будь ласка, забудь про мене знову! Я буду також дуже вдячна, якщо ти викреслиш мене із королівської родини.

Але я була лише слабкою дівчинкою, тому нічого не могла зробити. І я бачила, як Лілі затремтіла від слів імператора.

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської (зирк), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете хвилинку поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Манхву онлайн почитати можна тут або тут.