Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 10
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
1.1 Не називайте нас колишніми (Ненавиджу це)
– …
– …
Я стояв біля дверей дому і дивився на людину поряд таким поглядом, ніби це був злочинець. Інша людина – дівчина мого віку. Мені б хотілося, що це було саме так – ні більше, ні менше. Але насправді все інакше, вона є кимось набагато більшим, ніж цей опис.
– …Куди збираєшся, Мізуто-кун?
– …Як щодо тебе? Куди йдеш, Юме-сан?
Ми обмінялися фразами і мовчанка запала втретє.
Насправді я знаю куди вона йде, навіть не запитуючи, це книгарня на верхньому поверсі бургерної в Карасума Санджо. Сьогодні виходить новий містичний роман. Я хочу купити цю книгу, і в неї така ж сама мета.
У такому випадку при виході з дому виникає проблема, бо нам доведеться разом прямувати до книгарні, разом іти до потрібної секція та разом стояти в черзі до каси.
Якщо все буде так, то ми виглядатимемо як пара з однаковим смаком до книг.
Це те, чого ми обоє хотіли уникнути за всяку ціну. Тому ми опинилися у глухому куті. Все, що нам потрібно зробити, вийти у різний час, але питання в тому: хто вийде першим? Це ми зараз і намагаємося вирішити.
Чи можемо ми поговорити, щоб вирішити це? Абсолютно і точно ні, нічого не можна вирішити, розмовляючи з цією дівчиною.
– О? Юме і Мізуто-кун, чому ви тут застряли? – з вітальні вийшла Юні-сан, одягнута в костюм.
Юні-сан стала моєю мачухою близько тижня тому. Іншими словами, вона одружилася з моїм батьком і є рідною матір’ю дівчини поряд зі мною.
– Збираєтеся на прогулянку?
– Я якраз збирався виходити. – Користуюся питанням Юні-сан, щоб без проблем здобути собі лідерство та вийти першим.
– О, чи може бути, що ти йдеш до книгарні на Карасума? Я чула, що ти теж любиш книжки, Мізуто-кун! Тоді ти збираєшся туди ж, куди йде Юме, так? Коли вона кудись виходить, то це або книгарня, або бібліотека.
– Е-е-е…
– Секунду, мамо…!
– О! Невже ви хотіли піти разом?! Я така щаслива, Мізуто-кун! Ти так добре ладнаєш з Юме! Дякую за те, що ти такий добрий до неї. Вона така сором’язлива-а-а.
– Т-так…
У мене не було іншого вибору, як погодитися з її словами. Однак якби поглядом можна було вбивати, я б уже лежав мертвим на підлозі від погляду Юме.
– Що ж, мені час на роботу. Гарного вам дня! Добре ладнайте одне з одним! – сказавши це Юні-сан зникла за вхідними дверима.
Після цього в кімнаті залишилися лише ми двоє. Так. Зведені брат і сестра. Діти батьків, які одружилися ще раз.
– …Чому ти погодився з нею?
– …Нічого не вдієш, коли розмова пішла в такому руслі.
– Чому я повинна ладнати з таким, як ти?
– Знаєш, я теж не хочу з тобою возитися.
– Реально ненавиджу який ти пасивний, тупий ботанік.
– А я терпіти не можу твій егоїзм, тупа фанатичка.
Однак наші батьки не знають дечого. Лише ми з нею знаємо правду про наші стосунки. Я, Ірідо Мізуто, і вона, Ірідо Юме, ще два тижні тому зустрічалися.
◆
Зараз я можу назвати це лише помилкою юності. У мене була дівчина з другого року і до третього року середньої школи. Уперше ми зустрілися у бібліотеці липневого дня, одразу ж після початку літніх канікул. Вона стояла на стільці, щосили тягнучись до верхньої книжкової полиці. Гадаю, вже ясно, що я зробив далі. Так, я взяв книгу, до якої вона хотіла дотягнутися.
Якби я міг повернутися в минуле, то я сказав би собі в той момент: не зв’язуйся з нею. Однак той я, що нічого не знав про майбутнє, поглянув на обкладинку книги, яку зняв з полиці, і нерозважливо сказав їй:
– Тобі подобаються детективні романи?
Я з тих людей, що читають усе. Класичну літературу, любовні та легкі романи, не надаючи переваги якомусь конкретному жанру. Тому, звичайно, я впізнав назву класичного детективного роману, який зняв з полиці.
Я чув про нього, але не те щоб цей роман мені сподобався. Хай там що, але це була природна реакція любителя читати: коли я бачу, як хтось інший бере в руки знайому мені книгу, мене автоматично заповнює щастям. Це неконтрольована поведінка, так само як бик шаленіє, коли бачить щось червоне. Гадаю, можливо, вищі сили поставили пастку.
Пастка, розставлена богом. Іншими словами – це була доля.
Волею долі ми зустрілися з нею на літніх канікулах у бібліотеці в той час, коли там нікого не було. А в кінці серпня, коли закінчилися літні канікули, вона зізналася мені у своїх почуттях. Таким чином у мене вперше в житті з’явилася дівчина.
Її звали Аяї Юме. Раніше в неї було таке прізвище.
Що ж… зараз можна сказати, що саме тоді все і почало розвалюватися.
Я про те, що вірогідність зізнання в коханні учня середньої школи не є прелюдією до краху, мабуть, менше 5%. Якщо серйозно подумати над цим, то щоб пари, які склалися у середній школі, прожили все життя разом, це, будемо реалістами, неможливо.
Але тоді ми думали інакше.
Ми обоє були тими, хто мало виділявся у школі, тому наші з Аєю стосунки проходили спокійно. В кутку бібліотеки, у книгарні на свята або в кав’ярні, ми розквітали, розмовляючи про хобі.
Звичайно, ми також поводилися як парочка.
Ішли на побачення, тримаючись за руки та незграбно цілуючись. Ми у повільному темпі, крок за кроком, проходили всі притаманні для парочок ситуації.
Уперше ми поцілувалися на фоні західного неба, коли ішли зі школи по домівках. Після поцілунку, що більше нагадував легке тертя, ніж дотик, злегка червоне й усміхнене обличчя Аяї закарбувалося в моїй пам’яті, як фотографія.
Є одна річ, яку я хочу сказати про цей образ.
Іди до біса.
Вона і минулий я, котіться в пекло.
…Хай там як, наші стосунки розвивалися гладко, але коли ми пішли в третій клас середньої школи, ситуація почала потроху змінюватися.
Спусковим гачком стало те, що сором’язливість Аяї зменшилася. Завдяки тому, що ми проводили з нею багато часу разом, її навички спілкування значно покращилися – вона знайшла багато друзів у новому класі. Неймовірний розвиток, який неможливо було уявити для дівчини, що в другому класі середньої школи навіть не могла знайти собі напарницю на фізкультурі.
Вона дуже цьому раділа, і я на словах говорив, що теж цьому радий.
Так, на словах. Насправді я так не думав. Поки я говорив, що радий за неї, всередині мене розгулялися власницькі почуття.
Я мав бути єдиним, хто знав, яка Аяї мила, який її сміх, яка вона життєрадісна.
Однак я не стримався і випадково висловив ці почуття. Вона була збентежена і не розуміла в чому проблема, та все ж намагалася заспокоїти мене. Що теж немало мене дратувало.
Так, я знаю. Віддалена причина – це зростання Аяї, але безпосередня причина – мої власницькі почуття. Вона не зробила нічого поганого. Я перший завинив. Визнаю це.
Але вина лежить не тільки на мені. Маю виступити на свій захист. Навіть такий нерозумний хлопець, яким я був у той час, помітив цю проблему і попросив вибачення, намагаючись виправити ситуацію. Через свої власницькі замашки я ревнував і виплеснув на неї свої негативні емоції. Я попросив вибачення, сподіваючись владнати ситуацію миром…
І ця дівчина… як думаєте, що вона сказала?
«Отже, ти можеш поводитися дружньо з дівчатами, але тебе дратує, коли я ладнаю з іншими людьми?»
«Хаа?!» Хто б міг звинуватити мене за таку реакцію?
Вона стверджувала, що в мене був роман з іншою дівчиною, я зустрічався з нею в бібліотеці, де ми з Аєю познайомилися. Я уявлення не мав про що мова. Мабуть, вона неправильно щось зрозуміла, коли я розмовляв з бібліотекаркою або кимось іншим. Однак Аяї сказала, що я її обманюю і не стала мене слухати.
Зрештою я попросив вибачення.
Хоча уявлення не мав за що.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥