Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 10
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
1.2 Не називайте нас колишніми (Ненавиджу це)
Я був винен у тому, що виплеснув на неї негативні емоції. Тому я і вибачався. Від неї залежало вибачить вона мені за це чи ні. Цю ситуацію я розумів.
Але чому я мав вислуховувати словесні образи через її необґрунтовані непорозуміння та припущення? Звичайно, у всіх бувають моменти, коли переповнюють емоції й ти імпульсивно говориш те, чого не варто. Зі мною теж це сталося. Ось тому я і просив вибачення. Але чому тоді вона не зробила так, як я? Чому вона безпідставно примушує мене просити вибачення, а сама не вибачається? Хіба це не дивно?
…Зрештою, з цими почуттями ми поверхнево помирилися. Наші стосунки тривали ще кілька місяців. Однак… те, що вже зламано, не можна відновити до початкового стану.
Те, що раніше здавалося мені привабливим, тепер почало викликати огиду. Ми почали говорити одне одному неприємні та саркастичні слова, і з якогось моменту стало важко навіть спілкуватися через смартфон. Та попри це ми злилися одне на одного, коли не отримували відповіді, що ще більше поглиблювало розрив між нами.
Єдина причина, чому наші стосунки протрималися до закінчення середньої школи, полягала в тому, що ми обидва були боягузами. Нам просто бракувало сміливості. Ми всього лише чіплялися за щасливі спогади про минуле. Проте, коли настав День святого Валентина, а ми не перекинулися жодним словом, ми чітко усвідомили ситуацію. Ми більше не можемо повернутися до того, що колись було. Тому я скористався нагодою на нашому випускному із середньої школи і сказав:
– Розійдемося.
– Ага.
Все пройшло спокійно, сліз не було.
Вона навіть не розсердилася, виглядало так, ніби вона цього чекала. Гадаю, я виглядав так само.
Я так сильно її любив… вона була такою дорогою для мене. Але тепер я бачив у ній лише заклятого ворога. Зрештою кохання – це лише божевілля на короткий час. Нарешті я звільнився від цього почуття. Тож я закінчив середню школу з ясною головою, ніби скинувши важкий тягар.
Одного вечора до мене підійшов батько із серйозним обличчям. Він сказав, що думає одружитися вдруге.
Це було несподівано.
Мені стало шкода батька, який до цього часу виховував мене сам-один, але, схоже, досягнувши цього віку він трішечки втратив розум, проте я не мав наміру виступати проти його ідей. Хоче одружитися вдруге? Та, будь ласка, роби як хочеш.
Я щойно закінчив середню школу, моя голова була ясною, як ніколи, в мене був гарний настрій, тому, мабуть, я не приділив особливої уваги його наступним словам:
– У неї також є донька… ти не проти?
У мене буде зведена сестра мого віку! Це як у легкому романі, ха-ха! Я був схвильований. Гадаю, в той момент я втратив холоднокровність.
Тому пізніше, коли мене познайомили з жінкою, яка стане моєю мачухою, і дівчиною, яка стане зведеною сестрою, я почувався так, ніби мені на голову вилили відро крижаної води.
– …
– …
Дівчиною, яка стола біля мачухи, була Аяї Юме. Ні. В той момент вона стала Ірідо Юме.
Ми дивилися одне на одного з роззявленими ротами, упевнений, що в наших головах лунали одні й ті самі слова:
– Боже, чому?!!
Ось так колишня дівчина стала моєю зведеною сестрою.
◆
– Дякую за їжу… – Аяї, ні – тихо сказала Юме, зібравши посуд та понесла його на кухню.
Прокляття. Поганий момент. Я теж щойно закінчив їсти. Буде дивно, якщо я буду просто так сидіти за столом.
– Дякую за їжу. – Я зібрав свій посуд і пішов на кухню. Там я побачив Юме, що мила посуд.
Чорне волосся досить сильно відросло, воно має чіткий і насичений колір. Її дещо нездоровий стрункий стан ліпше б виглядав, якби вона вилазила з колодязя, як на тому відео, ніж на кухні, миючи посуд.
Юме кинула на мене швидкий погляд з-під довгих вій, але нічого не сказала, єдиний звук, який лунав у кімнаті, це стукіт посуду. Я теж нічого не сказав, мовчки ставши біля неї та почавши мити свій посуд.
Я справді хотів уникнути ситуації, коли мені доводиться стояти пліч-о-пліч з цією дівчиною на кухні, але відверте уникання призвело б до проблем.
Тому що…
– Що ж, щиро кажучи, я хвилювався, що станеться, коли хлопчик і дівчина одного віку раптом почнуть жити разом, але я радий: схоже, вони напрочуд добре ладнають.
– О так! Ти знаєш, що Мізуто-кун і Юме сьогодні ходили до книгарні разом? Мені здається, їм простіше поладнати, бо вони мають схожі захоплення!
– Яке полегшення. Я сильно переймався, чи поладнають вони.
За обіднім столом весело розмовляли мій батько і мама Юме. Нещодавно одружена пара, здається, кожен день проводила щасливо – повна протилежність нам, їхнім дітям.
– …Зрозумів?
– …Що?
Юме, що стоїть поряд зі мною, говорить так тихо, що її слова ніби зливаються з шумом води.
– Ми не маємо права робити нічого, що змусить їх пошкодувати про це.
– Знаю, я заберу таємницю про наші стосунки в могилу.
– Добре.
– …Відколи ти почала діяти так зверхньо?
– Якщо раніше я була іншою, то це 100% твоя провина.
– Га?
– Що?
– Агов! Про що ви двоє говорите? – батько крикнув до нас з їдальні, і ми негайно прибрали сердиті вирази з облич.
– А це, ми обговорювали книгу, яку сьогодні купили.
– О, так. Так. Ми говорили про книгу.
– …ой.
Поки Юме говорила бадьорим голосом, вона тріснула мене по нозі так, щоб ніхто цього не побачив.
– Ти що, варвар? Навіщо сказав «а це»? Як в тебе взагалі з оцінками?
– На твій превеликий жаль, на пробному екзамені мої результати входять у сотню найкращих. І тобі це відомо.
– …як же бісить, в минулому я хвалила тебе і говорила «чудово».
– Я також роздратований, що раніше приймав твою похвалу.
На людях ми грали зведених брата і сестру, в яких нібито хороші стосунки. Ми не хочемо, щоб дізнавшись про наші стосунки, батьки пошкодували про повторний шлюб. Це єдине в чому ми з Юме сходилися.
Однак в усьому іншому ми не погоджували одне з одним.
Коли я читав книгу, яку сьогодні купив, у кімнаті, у двері постукав.
– Тату? Що таке?
Відповіді не було. Мені не хотілося припиняти читати, але я не міг поставитися до молодят недбало, тому поклав закладку у книгу, піднявся та відчинив двері. У коридорі стояла дівчина, яку я ненавидів найбільше у світі. Іншими словами, там була Ірідо Юме.
– …Що? – запитав я на сто градусів холодніше, ніж раніше.
Юме гмикає, стримуючи сміх, і піднімає підборіддя, ніби кажучи, що цієї холодності недостатньо навіть для того, щоб у неї сироти пішли.
– Я хочу з тобою поговорити. Ти зараз вільний?
– Я впевнений, що ти знаєш про мою сьогоднішню покупку, чи не так?
– Знаю. Тому і прийшла. Я вже дочитала.
– Тц.
Здається, вона прийшла заважати мені читати.
Вона читає трохи швидше за мене. Це не змінилося з часу, коли ми почали зустрічатися. Якщо ми одночасно купляли книгу та одночасно починали її читати, вона закінчувала читати книгу саме в той момент, коли я наближався до кульмінації. Неймовірно підступне вміння. Ненавиджу це. Радий, що ми розійшлися.
– …Що треба? Говори швидше.
– Впусти мене. Не хочу, щоб батьки почули.
– Тц.
– Ти можеш припинити так голосно цокати язиком, коли я щось кажу?
– Я припиню, якщо ти зникнеш з моїх очей.
– Тц.
Поглянувши, чи нема в коридорі батька та Юні-сан, я дозволив їй зайти до кімнати.
Юме йде углиб кімнати, дивлячись під ноги.
– Яка захаращена книгами кімната. Вже тільки від перебування тут можна забруднитися.
– Минулого разу, коли ти заходила в цю кімнату під час відрядження мого батька, твої очі блищали і говорили: Ого! Це схоже на бібліотеку!
– Ніщо не вічне. Однак один погляд на акуратно виставлену серію Шерлока Холмса викликає в мене таке роздратування, що я готова померти.
– То помри. Я втоплю тебе у водоспаді, як зробили це з професором Моріарті. – Я виплюнув ці слова та сів на ліжко, наполовину закладене книжками. – Ну? Про що ти хочеш поговорити?
– Моє терпіння дійшло до межі. – Юме стояла на місці з холодним виразом обличчя. – Це вже просто нестерпно. Як довго ти збираєшся безтурботно називати мене «Юме-сан»?
Перед нею мені не потрібно приховувати своє роздратування, тому я нахмурився.
– Але ти також звертаєшся до мене на ім’я. Мізуто-кун, забула?
– Я не проти називати тебе на ім’я, це краще, ніж чути власне ім’я з твого рота. Я не дозволяла так себе називати навіть коли ми зу – навіть коли ми були у середній школі!
Тобі не подобається говорити «коли ми зустрічалися». Он як, цікаво.
– Тут нічого не поробиш, у нас одне прізвище. Як іще я маю тебе називати?
– Хіба ти не знаєш? Є чудове рішення.
– І що це?
– Старша сестра.
…Га?
– Ми з тобою зведені брат і сестра, тому є сенс, якщо ти називатимеш мене «старша сестра».
– Ні-ні, хвилинку-хвилинку. – Я схопився за голову. – Ти? Моя старша сестра…? Продовжуй мріяти. Все навпаки.
– Ха?
– Я твій старший брат. А ти моя молодшасестра.
Що вона тільки собі думає?
– Ой лишенько, здається, клітини твого мозку заснули, мій молодший зведений братику.
– Хочеш присплю тебе навіки?
– Добре, слухай уважно, пане я-у-сотні-найкращих, я тобі зараз все люб’язно поясню.
Непростимо, ти не можеш вважатися пристрасним читачем, якщо твої оцінки в математиці кращі, ніж з мови та літератури.
Юме піднімає вказівний палець учительським жестом:
– У світі, хто народився перший, то і вважається старшим братом або сестрою. Це один. Я народилася раніше за тебе. Це два. Тож у результаті я твоя старша сестра. Зрозумів? – Юме з гордістю сказала це, використовуючи не математику, а логіку, проте є дещо, що я не можу ігнорувати.
– Якщо я правильно пам’ятаю, то день народження у нас в один і той самий день.
Так, це ще одна пастка розставлена богом. У нас з цією дівчиною день народження в один день. Можливо, це не причина того, чому ми тоді так добре порозумілися, але я пригадую жахливі речі, які ми говорили «святкування день народження в один день», а також жахливий ритуал обміну подарунками. Було б чудово, якби я міг викинути ці спогади у смітник.
– Тому не може бути старшого брата чи старшої сестри.
– Хіба не ти щойно голосно заявив, що я твоя молодша сестра?
Так, я це сказав, але не мав жодних прихованих мотивів. Просто вона здається більше молодшою сестрою, аніж старшою.
– Хай там що, а умови залишаються незмінними. Хоча у нас день народження в один день, але час народження відрізняється.
– Час народження?
– Я вже перевірила. – Сказавши щось, що нагадувало репліку детектива, Юме дістала свій телефон і показала мені екран. – Дивись.
На екрані смартфона виднілася фотографія з сімейного альбому із зображенням дитини з числами знизу.
– Ти народився об 11:34 ранку. – Вона провела пальцем по екрану, щоб перейти до наступного зображення. Там була ще одна світлина з сімейного альбому із зображенням немовляти і зазначеним знизу часом. – А судячи з цього фото я народилася об 11:04. Тобто щонайменше на півгодини раніше. Зрозумів?
…Вона серйозно? Перекопала всі альбоми в моєму домі, лиши заради цього?
– Дивачка…
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥