Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 10
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
1.3 Не називайте нас колишніми (Ненавиджу це)
Обличчя Юме почервоніло, коли я висловив своє щире враження.
– Щ-щоо?! Ідеальний висновок вимагає ідеальних доказів, так?!
– Ось вони, слова фанатичної любительки детективів. Якщо ти так хочеш розгадати якусь таємницю, чому б тобі не зайнятися справжніми загадками?
– О, та ти нариваєшся! Ти щойно оголосив війну всім шанувальникам таємничих романів! Готовий до цього?!
– Гаразд. Я підіграю твоїй детективній грі, хоча ти ніколи не маєш власних міркувань поки не буде вказаний висновок. Як би ти не галасувала щодо того, що правильно, а що ні, у твоїх аргументах є діри.
– Які діри?! Ти зараз сказав про діри, в яких знаходяться твої очі?!
Як і всі шанувальники детективів (що ігнорують виклик, який ставлять перед читачем), вона розлютилася після того, як я поцілив прямо в яблучко.
– Твій аргумент такий: у нашому світі старшим братом або сестрою стає той, хто народився раніше. Однак тут є помилка. Раніше в Японії, коли народжувалися двійнята, той хто народився першим вважався молодшим братом або сестрою.
– Е? Чому? – Юме зі щирою цікавістю нахилила голову.
– Існує багато теорій, наприклад, дитина, що народилася першою, виступала провідником для наступної, або те, що перша дитина була нижче. Хай там що, ми з тобою зведені брат і сестра, які народилися в один день, тому нас цілком можна вважати зведеними двійнятами. Тож, хоча ти народилася першою, ти – молодша сестра. Зрозуміла? Є що заперечити?
– А-але ж ми не двійнята…
– Твоя правда, ми не брат і сестра, ми просто діти наших батьків.
– Ум… уух… – Юме розчаровано застогнала, ображено дивлячись на мене.
Ха-ха-ха, поклонися моєму генію. Однак вона дещо зрозуміла.
– …Зачекай.
– Не хочу, іди звідси.
– Який стосунок до нас має ця справа, що вже давно стала історією? У наш час той, хто народився першим, є старшим братом або сестрою…
– …Тц. Могла просто помовчати і піддатися обману.
– Га?! Ти намагався мене обдурити?!
– У всякому разі, я – старший брат, що і треба було довести. А тепер забирайся звідси.
– Я старша сестра! Мені огидно вже від думки, що я буду твоєю молодшою сестрою!
Ми витріщалися одне на одного. Між нами летіли іскри, здавалося, що ми потрапили в одну з історій Ямади Футаро, де схрещуються мечі та ллється кров.
Зітхаю та заспокоююся, коли помічаю, що з лютого погляду Юме прямо тут і зараз переродиться Амакуса Шіро.
– Дивлячись одне на одного ми нічого не змінимо. Гадаю, розумним підходом буде вирішити це питання через гру абощо.
– Те, як ти це сказав, звучить образливо, але твоя правда.
– І що це буде? Камінь-ножиці-папір? Жеребкування? Підкидання монети?
– Почекай хвилину.
– Не буду, забирайся.
– Припини автоматично говорити це!
Ой. Забув вимкнути бота.
– Хм… – Юме кладе руку на підборіддя, приймаючи позу розумної людини. – У мене є ідея. Готовий вислухати?
– Не хотів би цього робити, але, на щастя, я розумна людина, тому готовий тебе вислухати.
– Як же ти бісиш… Ми повинні приховувати істину суть наших стосунків і прикидатися хорошими зведеними братом і сестрою, так?
– На превеликий жаль, так.
– Поки що все йде гладко, але зрештою хтось із нас може помилитися, іншими словами випадково сказати або зробити те, що зведені брат і сестра не зробили б, правильно? Тоді як щодо цього, хто помилиться, той і програє?
– Гм… Упевнена?
– Ти про що?
– З такими умовами я точно виграю.
– Говориш нісенітниці!
Можливо, для неї це звучало так, але я зробив логічний висновок, базуючись на фактах.
– Що ж, мене все влаштовує. Так ми будемо обережні та приховуватимемо істину суть наших стосунків… До речі, чи діє це, коли поряд немає наших батьків?
– Звичайно. Діє навіть зараз.
– Зрозуміло. Отже, той, хто не поводиться як зведений брат чи сестра, буде молодшим, так?
– Так буде за кожний програний раунд. Той, хто помилився, буде молодшим братом чи сестрою.
– Розумно. Жодного інтересу грати в гру, яка закінчиться за один раунд. Добре, я в ділі.
– Чудово, тоді починаємо нашу гру! – Лясь! Юме плеснула в долоні.
Після цього вона підійшла до моєї книжкової полиці та почала там порпатися.
– Агов… Що ти робиш?!
– Га? Те, що роблять брати і сестри. Це абсолютно нормально, так?
Побачивши її огидну посмішку, я з запізненням зрозумів справжню ідею умов для гри.
Вся суть у тому, що дивні вчинки зараховуються до нормальної поведінки зведених брата і сестри, але на них не можна безпідставно реагувати, навіть якщо це явне знущання. Іншими словами, ці умови привід для цькування!
Ц-ця дівчина…! То ось чому вона запропонувала такі умови!
Якщо знайдеться хлопець, що закохається у таку лиху дівчину, то я впевнений, що це буде така ж гнила людина, як і вона!
…Погано.
Я сердито поглянув на дівчину, що навмання діставала книжки з полиці та реагувала на них «Гм», «Хе» і «Тц». Всередині мене зростало відчуття кризи. Від її дій виникало таке неприємне відчуття, ніби вона порпається в моїй душі. На щастя, легких еротичних романів там не було.
Однак проблема… поруч. Це шухляда письмового столу, за яким я зазвичай навчаюся. Та шухляда єдина скринька Пандори в моїй кімнаті. В ній лежать зошити з моїми власними романами, які я колись написав, плюс те, що я купив в аптеці, а також подарунок, який я отримав од цієї дівчини, коли ми зустрічалися!
Якщо вона це знайде…
«Йой, воно досі в тебе? Невже я тобі досі подобаюсь? Що, серйозно? Я хочу, щоб ти негайно припинив!»
Вона не повинна це знайти.
З такою швидкістю це лише питання часу, коли інтерес Юме зосередиться на моєму столі. Мені потрібно зробити щось, аби відвернути її уваги, та ще зробити це так, щоб виглядало, як нормальна взаємодія між братом і сестрою!
Я мобілізував усі клітини головного мозку, шукаючи виходу з ситуації. Останній раз, коли я так активно використовував голову, був, мабуть, під час вступного іспиту до старшої школи. Завдяки цьому я придумав спосіб, як використати умови «нормальна поведінка зведених брата і сестри» на свою користь.
– Припини, будь ласка…
Почувши мій тихий голос, Юме змахнула чорним волоссям і озирнулася.
Я встав з ліжка і підійшов до неї. Обличчя Юме наповнилося розгубленістю, коли вона дивилася на мене.
– Я більше не хочу сваритися з тобою…
– Е-е…
У широко розплющених очах Юме відображається мій загадковий вираз обличчя.
– Вибач, якщо я тебе розлютив. Може… просто припинимо це? – я сказав ці слова серйозним голосом, поклавши руки на плечі Юме.
Вона відвела погляд, а потім знову подивилися мені в очі. Її великі, як у лані, очі злегка тремтіли. Розгубленість на її лиці розвіюється, поки вона дивиться на мене. Дівчина повністю зосередилася на моєму серйозному обличчі, і…
– Ірідо-кун…
– Так, ти вилетіла!
– Га?
Юме завмерла з відкритим ротом, я широко посміхаюся:
– Брати і сестри не називають одне одного на прізвище.
Приголомшене обличчя Юме поступово робиться яскраво-червоним, ніби гаряча вода, в яку поклали пакетик чаю. Нагадувати про наші колишні стосунки, це правильний спосіб перемогти. Думаю, ця дівчина все усвідомила.
– Щ-що… ні, це не… Ти теж вибув!
– Хіба? Небажання сваритися абсолютно нормальне, правильно? Ми ж брат і сестра.
– А-а-а-а… ууууаааа!
Я з відчуттям задоволення дивився на зведену сестру, що схопилася за голову і почервоніла до вух.
– Що ж, повернімося до угоди. Готова стати моєю молодшою сестрою?
– Що… Що ти задумав?!
– Заспокойся і не галасуй, це не те, що роблять молодші сестри.
Я хочу принизити її до нестями, але я знаю межу. Відкладемо до наступного разу покарання у вигляді неко-покоївки.
– Це вперше, тому підемо простим шляхом. Звертайся до мене інакше.
– І-і як же…?
– Як тобі хочеться. – Покажи мені, як на твою думку поводиться молодша сестра. Ґа-ха-ха! Почуваюся королем! Як же приємно. Моє внутрішнє я випило келих червоного вина.
– Ух… – простогнала Юме з надзвичайно незадоволеним виглядом. Її очі безцільно блукали по кімнаті, вона притиснула руки до грудей. Обличчя почервоніло від сорому, коли вона підняла на мене погляд. Тонкий, тремкий голос пролунав у моїх вухах.
– С-старший братику…
– …
Я відвернувся.
– Ви-вибув! Ця реакція, ти вибув! Брат не може так зашарітися, коли до нього звертаються!
– Я не зашарівся…
– Ти зашарівся! Ти хоч знаєш як довго я бачила це обличчя?!
– Не знаю. Ти, здається, помилилася. Я зустрівся з тобою лише кілька днів тому.
– Нечесно! Нечесно-нечесно-нечесно-нечесно-нечесно!!!
Я старанно не дивлюся на Юме, що тупотить ногами по підлозі, як дитина. Це ніяк не пов’язано з тим, що моє обличчя палає, а серце б’ється швидше, і не через бажання, щоб вона знову назвала мене «старшим братиком». Я не дивлюся на неї зовсім з іншої причини, ніяк не пов’язаною з попередніми.
Юме продовжувала сердито бурчати, але, здається, вона наробила чимало галасу.
– Юме? Ти надто галасуєш. – Знизу долинув голос Юні-сан.
Це голос порятунку. Я посміхаюся, тріумфуючи:
– Час вийшов.
– Уурх…!!! – зреагувала Юме.
– Що ж, сподіваюся ти зрозуміла, що не варто змагатися зі мною. Можливо, ти трохи заплуталася, бо читала багато детективів, але ми з тобою відрізняємося в цьому.
Ось у цьому, я постукав себе пальцем по скроні.
Чи то від злості, чи то від розчарування, обличчя Юме червоніє ще більше, з її очей починають текти сльози.
– Раніше ти ніколи не говорив мені таких огидних слів…!!
…Не плач, це підлий прийом.
Я нервую і починаю гратися з чубом. Здається… мене дещо занесло. Напад на читацькі уподобання для таких, як ми, це як удар ножем у спину. Схоже на те, як у ЗМІ починають перебирати книжкові уподобання людей, вибудовуючи на цьому безпідставні припущення. Так, я зайшов надто далеко.
Я зітхнув, і дуже неохоче протягнув праву руку, щоб легенько погладити її по голові, ніби вона дитина.
– Так, еге, я зробив неправильно. Вибач мені… е, старша сестро.
Яка ностальгія… Раніше, коли щось траплялося, я схожим чином дивився на сором’язливе обличчя Аяї, однак Юме зараз не відчувала сорому. Її тіло тремтить, як вулкан, у якого от-от станеться виверження.
– Я…
– Ти?
– Я просто терпіти цього не можу… Твоя впевненість, що все вирішиться, якщо просто попросити вибачення! Дурний старший брат!!!
Випаливши ці слова, Юме вибігла з кімнати, спіткнувшись об вежу з книг. Я залишився один у повному ступорі. Коли ми зустрічалися, я подібної реакції не бачив.
– Охох…
Зі мною те саме. Терпіти не можу, коли ти поводишся скромно, але не любиш програвати, наче доросла, а поводишся, як дитина… я вже майже забув, як ти виглядаєш, а ти показуєш реакцію, яку я раніше не бачив.
Так, мені це абсолютно не подобається…
◆
Як результат:
– Доброго ранку, Мізуто-кун…
– Доброго ранку, Юме-сан…
Ми не змінили наші звернення одне до одного. Згідно з умовами гри, той, хто програє раунд, стає молодшим братом або сестрою, але це буде дивно, якби раз по раз звертання «старша сестра» і «старший брат» змінювали одне одного. Однак дещо таки змінилося…
– Мізуто-кун, можеш передати мені соєвий соус?
– Так, звісно, Юме-сан.
Коли я передаю їй соєвий соус, наші очі зустрічаються. Між нами проскакують іскри взаєморозуміння.
«Я точно ніколи не стану твоєю молодшою сестрою».
«Який збіг. Я точно не стану твоїм молодшим братом».
Ми обмінялися нашими думками, не промовляючи цього вголос.
Те, що сталося між нами у середній школі, було помилкою. Ми ніколи з нею не ладнали, ми просто заплуталися. Вчорашні події, лише підтвердили мої думки щодо цього.
Сидячи за сніданком, ми обмінялися ударами під столом, а поруч сидів мій батько і Юні-сан, що спокійно розмовляли і, здавалося, нічого дивного не помічали.
Лише ми двоє знаємо правду.
Я живу під одним дахом зі своїм заклятим ворогом. Прикидаюся зведеним родичем з людиною, яку ненавидів найбільше у світі. Але навіть так…
– Юме-сан, передай мені соєвий соус.
– Звичайно, Мізуто-кун.
Коли ми зустрічалися, то зверталися одне до одного на наші прізвища, проте тепер, коли ми розійшлися, між нами склалися такі стосунки, де ми називаємо одне одного на ім’я. Гадаю, у Бога специфічне почуття гумору.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Ямада Футаро – псевдонім Сейя Ямада, японський письменник. Написав багато історій про ніндзя і таємничих історій.
Амакуса Шіро (яп. 天草 四郎 Амакуса: 1621? — 1638) також відомий як Масуда Сіро Токісада (яп. 益田 四郎時貞 Масуда Сіро: Токісада) — духовний лідер повстання в Сімабарі, революції японських християн початку періоду Едо.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥