Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 10
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
2.2 Колишня парочка наглядає за будинком (Це мій дім, тож це нормально, так?)
Повернувшись додому після покупок, ми неохоче стали одне біля одного на кухні, щоб приготувати та з’їсти карі.
Коли Мізуто побачив, як я тримаю ніж, він сказав: «Замри, ти мене лякаєш! Дивися, пальці потрібно тримати ось так!», а потім без дозволу торкнувся моєї руки, проте більше нічого не сталося. Оскільки наших батьків не було вдома, нам не потрібно вдавати, що ми ладнаємо.
– Ванна готова, що будемо робити?
– Я піду першою.
– Я так і думав.
– Я не хочу лізти в воду, в якій уже купався ти.
– О, то ти не проти, щоб я ліз у воду, в якій купалася ти?
– …ти перший!
Я ніколи не думала про це, в основному тому, що моя мама і його батько були поряд, але тепер, коли я про це задумалася, то я миюся в одній воді з цим хлопцем.
Це ж… ніби… ми цей… Так, спокійно.
Поки Мізуто приймає ванну, це хороша можливість, щоб організувати думки. Після цього я зможу підготувати контратаку.
– Я все.
Минуло не більше десятих хвилин, протягом який я грала у гру «Вбивство у зачиненій кімнаті» – цю гру вигадала я, це уявна сцена, де Мізуто вбивають у зачиненій кімнаті й мені потрібно придумати якомога більше трюків, щоб здійснити це вбивство, – а Мізуто вже повернувся з мокрим волоссям.
– Ем…
– Що?
Кожна людина виглядає круто з мокрим волоссям, тож він нічим не відрізняється від інших. Саме так, в ньому нема нічого особливого.
– Ти так швидко вийшов з ванни, ти хоч помився? Ти ж не помився, так?
– Спершу почекай на відповідь, перш ніж доходити до висновків. Я помився, я просто не бажаю марнувати багато часу у ванній.
Не бажає марнувати багато часу… Мені не подобається цей його стиль, бо він постійно поспішає. Хоча коли ми зустрічалися, він намагався дотримуватися мого темпу.
Хай там що, час настав.
Я очистила уявну закриту кімнату з трупом Мізуто і встала:
– Що ж, тоді я пішла у ванну. Я прикінчу тебе, якщо підглядатимеш.
– Я помру до того, як ти спробуєш мене прикінчити, мої очі згниють від цього видовища.
Я знала, це його останній шанс показати, що він розумніший за мене.
Поки я роздягалася у ванній, то пильно стежила за дверима кімнати. Я ніколи не замислювалася про це, коли поруч були батьки, але… я роздягаюся в тому саму будинку, де є цей хлопець. Якщо він увірветься до ванної кімнати прямо зараз, то поруч нема нікого, хто міг би мені допомогти.
– …
Проте я сумніваюся, що цей кволий паросток квасолі здатен на такі дії. Але якби він це зробив, я б відкусила йому дещо зайве.
Ретельно вимившись і розігрівши тіло, я вийшла з ванни, закуталася у сухий рушник і висушила волосся феном.
Момент настав.
Я міцно стиснула вузол рушника. Я не взяла з собою змінний одяг, тому відступати нікуди. Я вирішила знищити вираз його спокійного обличчя та холодну поведінку.
Саме так, раз я не взяла з собою змінний одяг, то в мене немає іншого вибору, як з’явитися перед тим хлопцем у рушнику!
– Хуух…!
Моє тіло, що відображене у дзеркалі, набуло виразніших форм у порівняні з часом, коли я зустрічалася з тим хлопцем. Особливо це стосувалося грудей, вони виросли за останній рік – та так, що мені заздрила мама й однокласниці.
Я щойно вийшла з ванни, тому моя оголена зона декольте злегка почервоніла. Виглядало це досить привабливо, а також досить бентежно… Я справді маю показувати це йому?!
Голову підняв жаль, який прошепотів, що потрібно було взяти з собою хоча б спідню білизну. Однак я впевнена, що якби не зайшла так далеко, то цей дубоголовий навіть оком би не змигнув.
– …Добре, – я ствердилася у своєму рішенні вийти з ванної. До вітальні я повернулася босоніж. – Я в-все.
– М… шоґакха?! – коли Мізуто побачив мене, він виплюнув чай, який пив, і закашлявся.
Його реакція виявилася навіть кращою, ніж я очікувала!
Я відвернула обличчя, щоб приховати свою радість.
– Ру-рушник… чому?
– Це мій дім, тож це нормально, так?
Я зробила все можливе, щоб заспокоїтися, і сіла по діагоналі навпроти Мізуто, який сидів на L-подібному дивані. Мізуто відвернувся та дивився кудись у далечінь так, ніби міг побачити, що буде через два ні, та все ж він кидав на мене погляди.
– Ну, це так, але… я ж теж тут.
– Так, і що? Ми ж брат і сестра. О, невже… – я усміхнулася і кинула на спантеличеного Мізуто виразний погляд, – ти поганий хлопчик, що дивиться на зведену сестру з непристойними намірами?
– Кхе…!
Ахахахахахахаха!
Він почервонів! Почервонів!!! Дивись-дивись!
Мізуто відвернувся від мене, але досі зиркав, я відчувала це. Він дивився на моє декольте і на стегна, які ледве прикривав рушник.
Хе-хе, що, це надто велика стимуляція для тебе? Ти зустрічався зі мною, коли я ще не розвинулася! Хо, бідолаха, ти зустрічався з дівчатками і не звик до тіл дорослих дівчат, таких, як я! Хоча, це я була тою дівчиною, але яке в мене зараз тіло, га?
Гадаю, потрібно покласти ногу на ногу.
– …Ум!!!
Ага, він побачив. Точно побачив. Це так легко зрозуміти.
Це так весело, дивитися, як хлопець, що постійно прикидається крутим, так легко втрачає самовладання. Хе-хе-хе-хе! Неймовірно весело.
Вдаю, що тягнуся до пульта від телевізора і демонструю груди.
– М!!!
Хоо, він дивиться. Він так уважно дивиться. Очей не може відірвати.
Він дуже старається, щоб на обличчі нічого не було видно, але я відчуваю, що помстилася не тільки за сьогодні, а і за те, що сталося рік тому. Цей хлопець, що тоді не звертав на мене уваги, зараз не може відвести очей.
Це те, що люди називають жіночою гордістю? Принаймні я думаю, що почуття, яке наповнює моє серце, це гордість.
Але навіть так я почала відчувати сором… Він дивиться набагато уважніше, ніж я очікувала. Якщо рушник сповзе або я трохи поворушу ногами, то він негайно побачить те, що не мав бачити.
Прокляття, що я взагалі роблю? Мої дії більше нагадують зваблювання, так?… Тоді, якщо цей хлопець підійде і штовхне мене на диван, чи матиму я право скаржитися на такі дії?
– …
Мене раптом овіяло холодом усвідомлення. Якщо я спробую підтягнути рушник так, щоб більше закрити груди, то оголю нижню частину. Один неправильний рух і все піде шкереберть, тож в мене не залишилося іншого вибору, як завмерти на місці.
Чорт, мене занесло… Прокляття, чому ж мене інколи заносить так далеко…
– Хаааа… – Мізуто важко зітхнув, різко встав і пішов до мене.
Е-е, що…? Ні, не може бути… це справді станеться?
Я міцніше вчепилася в рушник і напружилася так, що перетворилася на камінь. Мізуто, який стояв переді мною, зняв із себе верхню частину одягу. Моє серце пропустило удар. Щ-що? В-він дійсно це зробить, так?! Ні-ні-ні, не потрібно заходити так далеко…!
Коли він нахилився, я заплющила очі. На мої плечі щось опустилося. Я відчула, як м’яка тканина накрила мене.
Га…?
– Закладаюся, ти хотіла добряче посміятися з мене, але… викопала надто глибоку яму, щоб звідти вилізти, і пошкодувала про це, так? Дурепа.
Я з острахом розплющила очі… на моїх плечах лежав одяг, який щойно зняв Мізуто. Сам він стояв переді мною з роздратованим обличчям.
– Зазвичай ти така спокійна, але іноді так занурюєшся у свої дії, що заходиш надто далеко. Тобі потрібно виправити цю звичку. Я більше не буду тебе прикривати.
Його слова відверті, з ноткою незадоволення. Але навіть так це був той самий тон, яким він говорив щоразу, коли витягував мене із неприємностей у середній школі.
Я тягну його ще теплий одяг, щоб прикрити груди. Ці слова і тепло мимоволі примусили мене згадати події, що відбулися рік тому.
– Минулого року…
– М?
– Коли ти запросив мене до себе… чому нічого не зробив?
Саме після цього моменту наші стосунки почали погіршуватися – це сталося на третьому році середньої школи. Тому іноді в мене виникала думка, що, можливо, я зробила щось дивне того дня і це розчарувало його. Хоча це всього лише я неправильно подумала, а причина нашого розриву була в зовсім іншому…
– Чо-чому ти про це згадала зараз?!
Е? Обличчя Мізуто мало досить дивний вираз. Сповнене гіркоти і сорому, ніби він згадав про ганебне минуле.
– Ха! Хочеш посміятися, то смійся! – Мізуто говорить слова так, ніби вони його печуть. – Я все підготував і покликав дівчину до себе додому, але вона була такою наляканою, що я просто не зміг нічого зробити. Ну, вперед, смійся!
На п’ять секунд мій розум став абсолютно чистим, всі думки щезли.
– Що-о-о-о-о?! – а коли він знову почав працювати, я підскочила на ноги і закричала. – Пі-підготувався? Налякана? Про щ-що ти говориш? Того дня я була повністю готова, але нічого не сталося, тому я думала, що неправильно зрозуміла твої наміри!!!
– Хаа? А-але ти була така знервована і нашорошена, тож я теж занервував і втратив упевненість…
– Саме так. Я. Була. Знервована.
– Га-а-а?! – вигукнув Мізуто, широко розплющивши очі. – Та ти жартуєш! Ти виглядала такою пригніченою тоді. То ти теж була готова до цього?
– Я була абсолютно готовою! Я була готовою зробити в тій кімнаті спогади, які б запам’ятала на все життя!
– С-серйозно…? Тоді чому я провів стільки днів у своїй кімнаті, причавлений жалем…
– Я теж хочу це знати! Поверни мені весь той час, коли я думала, що не така вже і приваблива!
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥