Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 10
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
2.3 Колишня парочка наглядає за будинком (Це мій дім, тож це нормально, так?)
– Це не моя проблема! Сама винна, що тоді так заціпеніла!
– Ні, це ти в усьому винен! Довбень!!!
– Що сказала?!
– Що чув!!!
Після цього наша розмова перетворилася на турнір з образ, який важко передати словами. Через якийсь час ми почали безладно сваритися і боротися з одне одним на дивані.
Незабаром наші слова і витривалість вичерпалися.
– Ха-а… Хааа…
– Хаах… Хааа… хааа…
Ми дивилися одне на одного, важко дихаючи.
Я справді це ненавиджу.
Ми маємо схожі смаки у книгах, але вони не перетинаються, нагадуючи паралельні прямі. Або шматочки пазла, які ніяк не сходяться. А вершиною цього всього є те, що тепер ми зведений брат і сестра.
– У-у-у… – я почала плакати. Чому все пішло не так? Якби я не нервувала так того дня або якби не нервувала зараз…
– …Плакати під час бою заборонено.
– Стулися…! Я знаю…!
Я витираю сльози, що повільно котяться, руками.
Ще рік тому слабка я, що завжди покладалася на цього хлопця, зникла. Навіть якщо те, що я виросла, стало початком кінця, я не шкодую про це. Тому це не я винна в тому, що ми розійшлися. Цей хлопець винен! Він у всьому винен!
– Хей, Аяї…
Моє серце швидко забилося. Аяї, це моє старе прізвище, так він колись називав мене у середній школі.
Я потерла стегно об стегно. Одяг, який мені на плечі накинув Мізуто, кудись сповз під час нашої бійки. Зараз єдине, що на мені залишилося, це рушник. І його добряче поскубли, тож він може розв’язатися у будь-який момент. Тому я майже гола.
Поки я лежу на дивані Ірідо-кун протягує до мене руку. Як на чоловіка його пальці тонкі та гнучкі, він відводить набік чуб з мого чола.
Це… це ритуал, який ми колись робили.
У той час, коли я була дуже сором’язливою, то боялася зустрітися з людьми очима і мала довгий чуб. Він завжди прибирав його набік перш ніж зробити одну річ.
Я намагаюся прикрити обличчя правою рукою, бо Ірідо-кун ніби може бачити мене наскрізь, коли дивиться в очі. Він обережно бере мене за зап’ястя і притискає руку до дивана. Ніби говорячи, що я не можу втекти від його погляду. Тому все, що я можу, це слабко і тихо сказати:
– Н-ні… ні… правила…
Ця ситуація повністю порушує правила гри. Зведені брат і сестра точно не стали б такого робити. Та все ж мої слова звучать так слабко… Їх не достатньо, щоб його зупинити. Я це добре знаю.
Низький голос Ірідо-куна ніби відлунює в моєму серці:
– Я готовий сьогодні програти.
Наші очі зустрілися. Моє обличчя почервоніло не тільки від нещодавньої бійки. Мене ніби затягує в його очі. Я відчувала тепло його тіла, його дихання і серцебиття. В якийсь момент я заплющила очі. Теплий подих торкнувся губ.
…о, ми так давно не цілувалися…
– Ми вдома-а-а!
Щойно ми почули голос від входу, то негайно підскочили.
– Мізуто! Юме-чан? Ви у вітальні?!
Ба-батьки… вони вже повернулися?!
– Чорт…! Уже так пізно?! – Мізуто хутко відійшов і поглянув на годинник.
Ох лишенько…! Вже так пізно?! Як же довго ми сперечалися…
– Агов! Швидше одягайся! Це виглядає ой як недобре!
Я майже оголена, а одяг на Мізуто був розтріпаний і ми обоє переплелися на дивані – ось як це виглядає збоку. Хоча ми і прикидаємо перед батьками, що у нас хороші стосунки, але існує межа того, як добре ми повинні ладнати! Якщо вони побачать нас у такій ситуації, то проблем буде море.
– А-але в мене немає змінного одягу…
– О, ясно. Якщо зараз піти за твоїм одягом… От чорт! Тоді ховайся! Е-е-е-е… Так, ось тут!
– Кяя-а! – пискнула я, коли Мізуто скотив мене з дивану і підняв сидіння, щоб відкрити місце для зберігання.
– Сюди! Швидко!
– Хей, почекай! Не треба так сильно штовхати…! Ай! Ти щойно мене вдарив?! Ти мене вдарив!
– Ні пари з вуст! Зрозуміла?! – Мізуто заштовхав мене всередину дивану та опустив сидіння. Навколо стало темно.
– Гм? Мізуто, ти один?
– Мені здалося, що тут була Юме…
– З поверненням, тату, Юні-сан. Якщо ви шукаєте Юме-сан, то вона вже пішла спати.
Коли я почула, як Мізуто відповідає на питання батьків, то згадала, що сталося раніше.
Якби його тато і моя мама не повернулися зараз додому, то… Щ-що я взагалі робила…?
– …у-у-у-ух…
Все так заплуталося. Абсолютна і повна плутанина! Ми вже розійшлися, я ненавиджу його. Він більше не мій хлопець, а обридливий молодший зведений брат! Однак… я не змогла стриматися, моє серце так сильно калатало.
Чому все так обернулося? Я зробила все так, як треба, я мала бути абсолютно спокійною. Я всього лиш мала спокусити його та перемогти, але раптом дізналася, що у нас тоді були однакові наміри!
Ненавиджу це!
◆
Наступного дня я використала свої переваги переможця.
– Ти вчора сказав, що не проти програти, чи не так, Мізуто-кун?
– Ну, так, сказав, але мені здається я був вимушений це зробити…
– Що ж, мій молодший брате, я, як твоя старша сестра, наказую тобі на якийсь час вийти з кімнати.
Вигнавши Мізуто з кімнати, я почала обшукувати його спальню. Вчора він сказав, що рік тому приготував усе необхідне, коли запросив мене до себе. Упевнена, його слова означають, що він купив це. Нічого страшного, якщо я не знайду потрібне, можливо, він від цього позбувся, а якщо ні, то потрібно про це подбати.
Я планувала перевернути його ліжко, обнишпорити книжкову полицю, але була розчарована, коли знайшла те, що шукала у шухляді столу, який вирішила обшукати першим… Що ж, це досить по-чоловічому, не обирати якихось хитрих способів, щоб приховати такі речі.
Забравши знахідку, я вийшла з кімнати Мізуто. Він очікував у коридорі й кинув на мене погляд гнилої мертвої риби.
– Що ти шукала?
– А де «старша сестричко»?
– …Старша сестро.
– Те, що зайве у нормальних стосунках між зведеними братами і сестрами. – Я тримала за спиною маленьку коробочку з написом «12 штук», поки говорила з невинним виразом обличчя.
Можливо, «12 штук» це популярний товар? Чи він просто був набагато схвильованіший, ніж я думала. Хоча, можливо, я вже надумую. Ніде не сказано, що їх потрібно використати за один раз, правильно? Гадаю, так.
Я пройшла повз нього, тримаючись на певній відстані, і попрямувала сходами на перший поверх.
– Хей, старша сестро, – його низький тон летить мені спину.
Я повертаю до нього голову:
– Що таке, мій молодший брате Мізуто-кун?
– Ти знаєш, зведені брат і сестра… – він замовк, потім відвів погляд, обдумуючи щось. – Не звертай уваги.
Я пирхаю і спускаюся сходами. Підійшовши до сміттєвого мішка біля вхідних дверей, кидаю туди маленьку коробку і щільно його зав’язую. Далі залишиться лише одне, винести сміття у відповідний день – і ця річ назавжди зникне. Таким чином більше не буде можливостей для помилок.
Перевівши погляд, дивлюся на вхідні двері, а потім розвертаюся до сходів. Я відповідаю, хоча і знаю, що він не почує мою відповідь.
– Так, я це знаю…
Однак ця інформація ні на що не впливає, чи не так? Зрештою, для чого це? Навіщо взагалі про це думати? Жодного сенсу.
Тому він і не договорив.
Тому я нічого йому і не сказала. Зрештою, можуть зведені брат і сестра одружитися чи ні – дрібниці, не варті уваги.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥