Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 10
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
3.2 Колишня парочка іде до школи (Сумував?)
Ми зайшли до школи і попрямували до класу 1-7.
– То що ми будемо робити?
– Щодо чого?
– Зайдемо до класу разом?
– У нас одне прізвище, тож краще розкрити це одразу. Сміливо зайдемо разом.
– Не можу повірити, що ти та сама людина, якій було соромно разом зі мною зайти до класу.
– Ти щось сказав?
– Нічого.
Її правда, немає сенсу це приховувати. Тож коли ми підійшли до класу 1-7, то сміливо зайшли всередину разом. Ми привернули увагу, в класі вже зібралося близько 20 учнів, які прагнули знайти нових друзів, а не займатися навчаннями.
Судячи з листочка, наклеєного на дошці, моє місце було спереду біля вікна. У нас з Юме прізвище «Ірідо», тому ми неминуче сидітимемо одне біля одного. В мене в імені «мі», тому я сидітиму спереду, тоді як Юме з її «ю» сидітиме позаду… У мене погане передчуття через те, що вона сидітиме позаду, але поки що я сідаю так, як вказано на листочку.
Бамц!
– Ух!
Ззаду стілець вдарили ногою. Я цього й очікував! Обертаюся і зиркаю на лиходійку, що прикидається буцімто дивиться у вікно. Ця дівчина…
Ймовірно, пройде десь місяць, перш ніж я зможу змінити своє місце, а до того часу мені доведеться сидіти на уроках з цією дівчиною за спиною. От біда, потрібно негайно щось придумати…
Однокласники здалеку спостерігали за нами.
– Це справді час для того, щоб ти била мій стілець?
– Про що ти говориш?
– Ти повинна зробити все можливе, щоб завести нових друзів, так би мовити, провести свій дебют старшокласниці.
– Який ще дебют старшокласниці?
Коли ми навчалися в середній школі вона справляла просте враження, але зараз вона виглядала абсолютно інакше. Вона виросла, змінилася ззовні й усередині. Іншими словами вона й Аяї Юме, що дала мені любовного листа наприкінці літніх канікул у середній школі, зовсім різні люди.
Зараз вона вступила у старшу школу, де немає жодних знайомих, окрім мене. Якщо це не дебют для старшокласниці, то я навіть не знаю, як це назвати.
– Не хвилюйся про це, Мізуто-кун. – Сказала Юме з диявольською посмішкою. – У мене є для цього ідеальний інструмент.
– Ірідо-сан, до якої середньої школи ти ходила?
– Звичайна середня школа, нічого особливого. – Відповіла Юме.
– А які в тебе захоплення?!
– Читання, вибачте, нічого особливого.
– У тебе був найвищий бал на вступному іспиті, так?! Скільки часу ти проводиш за навчанням?
– Хотіла б я сказати, що не витрачаю на це багато часу, але я витрачаю на навчання кожну вільну хвилину, коли не сплю і не займаюся чимось іншим. Я досі не можу позбутися від почуття свободи після такого старанного періоду навчання.
За моєю спиною лунає сміх.
…У перший день навчання Ірідо Юме піднялася на вершину ієрархії нашого класу.
Після завершення вступної церемонії ми повернулися до класу та просто провели звичайне знайомство, після чого однокласники, які до цього часу трималися на відстані, злетілися до неї, як мухи на мед.
Так, Юме використала свій ідеальний інструмент на вступній церемонії. Ця дівчина була представником першокурсників. Іншими словами, вона мала твердий доказ того, що є найкращою студенткою першого року, а це важливий фактор для старшої школи. Ірідо Юме не належить до нижчого класу, якому потрібно бігати, щоб знайти друзів.
Однак те, що вона стала об’єктом захоплення, мене не хвилювало.
Але якого біса…! Чому в цієї дівчини оцінки кращі, ніж мої?! Прокляття!
Її титул «представник першокурсників» виявився настільки яскравим, що повністю затьмарив те, що у нас з нею одне прізвище. Але це мені на руку.
Я піднявся з місця до того, як мене мала виштовхати група, що розросталася навколо її столу. Вступна церемонія і знайомство закінчилися, мені більше не потрібно залишатися у школі. Покажуся на очі нашим батькам і швидко піду додому. Так мені не доведеться іти разом з цією дівчиною. Все-таки ми не парочка чи щось таке.
– …
Виникло таке відчуття, ніби Юме глянула на мене, але, мабуть, мені здалося.
Гм. Що ж, схоже, ти завела купу друзів. Я за тебе радий.
Поки я читав книгу в кімнаті настав вечір. Відчувши спрагу, я захотів чогось випити, тому вирішив спуститися вниз. Відчинилися вхідні двері.
– Я вдома. – А ось і Юме власною персоною.
Наші батьки вже повернулися – минуло кілька годин, як церемонія вступу закінчилася. За словами батьків, Юме пішла з однокласниками гуляти, і ось тепер вона теж прийшла.
Складно уявити, що раніше вона була тою людиною, що не могла знайти собі напарника на уроці фізкультури. Її дебют пройшов успішно.
Юме мовчки йде коридором, але коли ми проходимо повз, вона гордо посміхається:
– Сумував?
– …Ха?
Я хмурюся, а вона сміється.
– Вибачай, у мене нема часу, щоб приділяти тобі увагу.
– Твоє діло. Будь ласка, не соромся витрачати свій час, щоб відповідати на повідомлення, від яких роздуватиметься Line.
– Так і зроблю, – тихо відповіла Юме і піднялася сходами.
Ото вже. Чому ти пишаєшся через щось таке? І з якого біса я повинен почуватися самотнім?
Наступного ранку відбувалося дещо дивне.
– Ірідо, до якої середньої школи ти ходив?
– …ем, до звичайної державної школи.
– Які в тебе захоплення? Граєш в ігри?
– Ігри? Та не дуже…
– Як пройшов твій вступний іспит? Ти ж брат Ірідо-сан, упевнений, для тебе це було легко, так?
– Я думаю, що впорався досить добре…
Якого? Чому навколо мене зібралося стільки людей? Це дуже дивне явище. Коли я вранці, як і завжди, прийшов до школи, сталося ось це. Ба більше, всі знали, що ми з Юме брат і сестра. Вона що, пліткувала на вчорашній прогулянці?!
Це, мабуть, вперше, коли мене оточила така кількість людей, від того часу, коли мама народила мене. До того ж цього разу людей навколо набагато більше, ніж медсестер і лікарів, що тоді були навколо моєї матері.
У мене паморочилася голова від запитань, які вони постійно ставляли. Та дівчина, як вона змогла впоратися з цим допитом? Вона що, якась тренована шпигунка?
І якраз, коли я збирався померти, до класу зайшла в Юме, що вирішила прийти до школи в інший час, ніж я. Обмінюючись привітаннями з дівчатами, вона подивилася на мене в оточені групи старшокласників і підняла брову.
Вона підійшла до свого місця позаду мене, поклала сумку на стіл, сіла і…
Бамц!
Штовхнула мій стілець. Чому?
Вона вирішила зробити мене своїм об’єктом для штовхання?
Мабуть, тому, що це була підготовча старша школа, розігріву не було, перший навчальний день був заповнений. У нас, як це буває в інших школах, не була ознайомчих уроків, у розкладі цілих шість звичайних уроків. Але це справжнісінький рай у порівнянні з пекельним бомбардуванням запитаннями. Уроки – найкращі.
Щойно настала обідня перерва, я вислизнув з класу і втік.
Коли почався урок, я дізнався, що більша частина людей, які ставили мені запитання, були з інших класів, тож їм знадобиться деякий час, щоб знову зібратися. Це ідеальне вікно можливостей, яким я і скористався.
Я закриваюся в окремій туалетній кабінці, чекаючи, поки ситуація вгамується. Вбиральня у західному стилі чиста і комфортніша, ніж я очікував. Приватні школи найкращі.
А якщо серйозно, чому це я раптом став таким популярним? Я ж не у трендах твітера, щоб про це говорили на кожному кутку. То звідки такий спалах популярності? Єдине про що я міг подумати, так це факт, що я зведений брат Ірідо Юме.
– Агов, ідеш обідати?
– Звичайно. Я хочу бути ближче до неї.
Раптом я почув голоси ззовні кабінки. Хо, а я думав, що лише дівчата пліткують у вбиральні. Схоже, це не так.
– О, та дівчина, вона така мила. Вона отримала найкращі оцінки з вступного іспиту. Вона просто ідеальна, еге?
– Саме так. Коли я побачив ту фотографію в Line, то закохався з першого погляду.
Хвилиночку, отримала найкращі оцінки з вступного іспиту? Вони про ту дівчину? Кажуть, що вона мила… Схоже, їм слід перевірити зір.
– Тому ти намагаєшся зблизитися з її молодшим братом? Просто підійди до неї.
– Я не хочу діяти їй на нерви. Але якщо я використаю для цього її брата, то все буде набагато легше, еге ж?
…Хаа?
– Упевнений, що є багато тих, хто думає так само.
– Але її молодший брат досить похмурий, еге? Здається, з ним буде непросто поладнати.
– Можливо, ти просто його дратуєш?
– Хе, ти такий же. Ха-ха-ха-ха!
Ага, таємниця розгадана. Іншими словами, я просто сходинка, щоб наблизитися до Юме з їхніми нечистими намірами. Он воно як, що ж, я зрозумів.
Я вийшов з кабінки.
– Увах!?
– Налякав…!
Не звертаючи уваги на двох хлопців, виходжу із чоловічої вбиральні.
– Е? Чекай, щойно…
– От…
Коли я йшов коридором, навколо мене досить швидко зібралася групка хлопців. Хоча точніше буде сказати, спробували прилипнути. Вони активно намагалися поговорити зі мною, але я незацікавлено відповідав, не надто задумуючись над відповідями. Якби вони хотіли поспілкуватися зі мною зі щирим наміром стати моїм другом, то я б поставився до розмов серйозніше. Але оскільки це не так, то нема потреби більше тікати і ховатися.
Пізніше ввечері цього дня, коли я закінчив вечеряти і мив посуд на кухні, Юме, яка, схоже, теж закінчила їсти, і собі стояла біля раковини. Якийсь час єдиним звуком, що можна почути, був шум води, але потім Юме тихо сказала:
– Хіба ти не сердишся?
– Щодо чого?
Юме хмуриться, коли чує мою відповідь.
– Ти знаєш про що я.
– Ти про тих людей, що скупчуються навколо мене?
– Так.
Як і очікувалося, дівчата швидко отримують інформацію.
– Вони… вважають тебе за дурня.
– Гадаю, що так і є.
– Їм не вистачає сміливості заговорити зі мною прямо, і вони використовують тебе, думаючи, що ти тихий хлопець, але коли все йде не так, як їм хочеться, то вони починають вигадувати про тебе дурниці… Мені це не подобається.
– Мені байдуже, як ти почуваєшся. Немає значення, що вони роблять, поки ти з ними не зустрічаєшся. Це ситуація з високим ризиком і низьким прибутком. Ти достатньо розумна, щоб знати, що воно того не варте.
– Але тоді ти… – Юме починає різким тоном, але різко обриває себе. Вона припинила мити посуд. Я теж зупинився. Вода з-під крана продовжує текти.
Тихо питаю:
– Я що?
Юме трохи помовчала, але невдовзі знову почала губкою терти посуд:
– Забудь…
На третій день після того, як ми з Юме стали старшокласниками, і на другий день після домовленості, що будемо ходити до школи в різний час, наша угода була порушена, протривавши всього один день.
– Сьогодні підемо разом до школи, Мізуто-кун?
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Line (стилізовано як LINE) є безкоштовним застосунком для миттєвого обміну повідомленнями. Використовується на таких електронних пристроях, як смартфони, планшети та ПК. Користувачі Line мають змогу обмінюватися текстами, зображеннями, відео та аудіо, та мати безоплатні VoIP розмови та відео конференції. Послуга оперується компанією Line Corporation, японським підрозділом південнокорейського пошукового інтернет гіганту Naver Corporation.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥