Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 10
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
4.2 Колишня дівчина займається мірками (Потом пахнеш…)
– Ча-чашка розміру D…?
– Я го-говорю тобі це по секрету: я ношу трішечки більший…
– Ірідо-сан, ти моя надія!
Я зніяковіла, коли вона стрибнула мені на шию. Це дуже інтенсивний фізичний контакт. Як би сильно не виросла моя особистість, я ніколи не стану такою.
– Кажуть, якщо людина доторкнеться до скверни, то і сама буде осквернена. Можливо, якщо я доторкнуся до тебе, то і мої виростуть?
– Е-е, вибач, але це прислів’я має дещо інше значення. Можеш мене відпустити?
Я червонію. Мені б хотілося, щоб вона хоча б не терлася, як кішка, об моє лице.
Однак мені й самій цікаво, чому раптом стався стрибок росту? Можливо, щось підштовхнуло гормони? Гадаю, стрибок росту стався саме в той час, коли в моєму організмі стався найбільший розгул гормонів за весь час мого життя.
Ми з Мінамі-сан, яка у повному захваті говорила про вимірювання, вийшли з кабінету медсестри та попрямували до спортзалу.
Там проведуть перевірку фізичної підготовки, тести проходитимуть у приміщенні та надворі.
У Мінамі-сан погойдувалися хвостики, коли вона йшла зі мною. Вона задумливо протягнула «гм», вивчаючи мене у спортивному костюмі.
– Твої стегна і ноги такі стрункі, хоча саме ці дві зони перші набирають зайву вагу. Ти, мабуть, старанно працюєш, щоб підтримувати себе у формі, Ірідо-сан?
– А-ага…
– О, то ти чимось займаєшся? Якимось спортом, так?
– Ем… так…
До моїх губ приклеїлася посмішка. Протягом останнього року всі корисні речовини йшли на те, щоб мій ріст і мої груди збільшувалися. Упевнена, коли я скажу так, то вона скаже, що я знущаюся.
– Ох, я дещо нервую складати тести з фізичної підготовки. Тобі так пощастило, Ірідо-сан, ти така спортивна!
– Н-не зовсім…
– Закладаюся, що це так! О, навіщо нам взагалі проходити тести на фізичну підготовку в такій школі? Цей світ такий жорстокий до коротунів.
Я лише кивала в потрібних моментах, але подумки вкривалася холодним потом. Я змінила свою особистість. Зовнішність. Відкинула метафоричну шкіру свого минулого я і стала іншою. Змінила все, крім… свого спортивного життя.
Я почала сумніватися. Чому перевірка фізичної підготовки не поважає мою конфіденційність, як з вимірюванням тіла? Чому я маю публічно виставляти себе за дурепу, показуючи наскільки неспортивна? Це майже як публічне приниження. Ніби світ каже всім незграбним людям стати клоунами. Цей світ такий несправедливий, він заслуговує на загибель.
Прокручуючи це в голові, я зайшла у спортзал.
– Упс, хлопці досі тут. – Сказала Мінамі-сан, переступивши поріг спортзалу.
Час для вимірювання тіла і перевірки фізичної підготовки розділений за статтю і класом. Хлопці з першого класу ідуть першими, а дівчата вже після них. Схоже, група хлопців уже закінчила з тестами надворі і прийшла, щоб закінчити тести у приміщенні.
Серед них я побачила знайоме обличчя. Точніше обличчя, яке я бачила вдома щодня, але вдавала, що не помічаю.
– Добре, Ірідо-сан, покінчимо з цим.
– Так, іду…
Перш ніж прийдуть інші дівчата.
Я – Ірідо Юме. Ідеальна старшокласниця, талановита і розумна, мене знають всі. Щоб не зруйнувати цей імідж, я таємно тренувалася, щоб показати результати на рівні звичайного учня середньої школи.
Звичайно, у мого тіла атлетичність, як у картоплини, і її не можна виправити тренуваннями в останню хвилину. Але принаймні я зможу виконати кілька фізичних перевірок, не принижуючи себе. Ясна річ, що це не будуть якісь рекорди, але я хоча б впевнена, що можу показати рівень середньостатистичної старшокласниці.
Також я сподівалася на присутність дівчат, які, так само як і я, не дружать зі спортом. Тому мені пощастило, що разом зі мною Мінамі-сан, яка теж не надто спортивна… ну, так я думала.
– Ого, гляньте!
– Це Мінамі? Вау!
– Неймовірна швидкість!
– Вона як кролик!
– Вона стрибнула 55 разів з боку в бік?!
– Тц, вона зробила більше за мене!
– Ой, лишенько! Я думала, що можу зробити більше. – Мінамі-сан навіть не спітніла.
Вона підійшла до мене, але я просто на хвильку втратила дар мови.
…Брехуха! Хіба не ти казала, що погано ладнаєш зі спортом? Як ти взагалі могла таке сказати?! Ти показала свою приголомшливу атлетичність перед істинно незграбною людиною!
– Мі-Мінамі-сан…? Хіба ти не говорила, що погано ладнаєш зі спортом? – запитала я в неї, намагаючись приховати вир емоцій усередині.
Вона нахилила голову:
– Я сказала, що нервую, а не те, що мені спорт погано дається. Знаєш, коли дівчина-горошина краща за хлопців у спорті, то вони починають з неї насміхатися.
Це був ще один момент розповіді від ненадійного оповідача. Що ти маєш на увазі оцим «знаєш»? Ні, не знаю! Не говори про ситуацію з іншого світу так, ніби це само собою зрозуміле!
Жодних сумнівів. Ця дівчина на ім’я Мінамі Акацукі належить до того типу людей, що пропонують тобі щось на зразок «нумо разом на марафон», а потім залишає тебе позаду! Я… думаю, що не варто довіряти людям, які неймовірно природні у спілкуванні…
– Ти наступна, Ірідо-сан. Ні пуху ні пера!
Цікаво, які думки вона приховує за цією милою посмішкою? Невже вона зрозуміла, що я зовсім неспортивна? Ох, прокляття… мені так страшно…
Коли я встала на середній з трьох ліній для стрибків з боку в бік, то всередині тремтіла від страху як маленька тваринка. В цей момент я побачила молодшого зведеного брата (і хлопця, з яким він останнім часом спілкувався), він мав качати прес перед підвищенням у спортзалі.
– Починаємо, Ірідо! І раз, і…
– Здаюся.
– Це так не працює!
…У цього хлопця жодної мотивації.
Ясна річ, що однокласники навколо нього почали сміятися, а вчитель фізкультури сердито зиркнув. Однак той хлопець продовжував лежати з байдужим обличчям, тому однокласник (здається, це Каванамі-кун?), який тримав його за ноги, не витримав цього і потягнув його за руки, примушуючи сісти. Гадаю, зараз вони вимірюють витривалість Каванамі-куна, бо не той хлопець піднімається, а його підіймають.
Я не буду такою. Твердо клянуся собі в цьому. Заради цього я тренувалася протягом останніх кількох тижнів, виконувала вправи, до яких організм не звик, і читала книги пов’язані зі спортом. Минулої ночі я до пізньої години переглядала книги, тому зараз у мене злегка паморочиться голова через втому і недосипання.
Вперед!
Побачивши ганьбу молодшого зведеного брата, я відновила сили та змогла досить добре себе показати у стрибках з боку в бік, качанні преса і присіданні. Тест на силу мав такі собі результати, але з цим уже нічого не поробиш…
– Ого! Ірідо-сан, ти неймовірна!
– А… ага…
Мінамі-сан говорила з усією щирістю, тож я відчула сором за ту непотрібну підозрілість. Однак я так втомилася, що могла відповісти лише незграбною усмішкою.
Сил нема… Все-таки я старалася, тому показала себе досить непогано, хоча і не виспалася. Але чи зможу я протриматися під час тестів надворі?
Потрібно докласти ще трохи зусиль, а потім я зможу піти додому і поспати…
Коли я виходила зі спортзалу на трохи слабких ногах, мені здалося, що зведений молодший брат, який щойно закінчив повторне качання преса, дивиться на мене.
Стрибки в довжину з місця, штовханні ядра і біг на 50 метрів, ось які тести будуть проводитися на вулиці.
Також є особливий вид катування – човниковий біг, але сьогодні його немає в нашому розкладі, він запланований на інший день. Тільки я думаю про безжальний електронний звук, який сигналізує, що потрібно перебігти на інший бік, мене починає нудити і я вже готова здатися.
Я постаралася, щоб не впасти на сідниці, коли стрибала в довжину з місця. Використавши відцентрову силу при штовханні ядра, я показала досить непоганий результат. Мінамі-сан же показала досить високі результати, від яких би збентежилися навіть хлопці. Цікаво, як це чути підбадьорливі вигуки під час перевірки фізичної підготовки. Навіть уявити не можу.
Під променями весняного сонця моя втома помножена на недосип досягла верхньої точки. Я от прямо зараз хочу застрибнути в ліжко і заснути. Я намагалася придушити це відчуття, скориставшись холодною водою, після чого настав час головної події: біг на 50 метрів.
– Добре, я піду першою.
Мінамі-сан, яка досі виглядала сповненою енергії, стояла переді мною, вона пружною ходою наблизилася до стартової лінії. Її поза для початку бігу просто ідеальна, щойно пролунав сигнал, вона помчала вперед, обігнавши інших, і першою перетнула фініш.
– Що… 7,3 секунди!!!
Коли дівчина, що відповідала за вимірювання, закричала, всі навколо завирували. Мінамі-сан, ймовірно, показала найкращий час. Невже вона справді сказала, що нервує? Боже, таким дівчата справді не можна довіряти…
Я, глянувши на Мінамі-сан, яку оточили старшокласниці з клубу легкої атлетики, підійшла до стартової лінії.
– Хуу… – потрібно вирівняти дихання. Згадати все, що я читала і що тренувала. Хай там що, потрібно пройти через це. Остання перепона перед заслуженим відпочинком.
– На старт, увага – руш!
Я відштовхнула від землі. Форма, як рухаються мої руки, як ноги торкаються поверхні – зосередитися та відтворити ідеальну форму бігу в голові.
Я відчула, як моє тіло рухається з такою швидкістю, про яку навіть мріяти не могла ще рік тому. Якщо спробую, я можу це зробити! Навіть якщо це тимчасово, я відрізняюся від того хлопця, який навіть не намагається докладати зусиль.
Я більше не в одному човні з тим хлопцем. Я краща за нього.
Люди, з якими я бігла, зникли з поля зору. Вся увага зосередилася на фініші. Десять метрів. Я нахилила тіло вперед і сильніше відштовхуюся від землі. Ще трохи… Ще трохи. Ще трошки!
Я перетнула фініш.
Ноги, що рухалися за межами моїх можливостей, перетворилися на желе. Я задихалася і не могла вичавити ні слова, просто дивлячись на дівчину з секундоміром.
– 8,5 секунд!
Це найшвидший час, який у мене коли-небудь був. Я неймовірно щаслива, але тепер…
– Нарешті, кінець…
Раптом я втратила відчуття: де верх, а де низ?
…щ-що? Не може бути. Це погано. Голова так паморочиться. Де земля…
– Оп.
Коли відчуття орієнтації у просторі повернулося, я зрозуміла, що мене підтримують однією рукою. Тонка рука без виразних м’язів підтримувала мене за плечі без жодної напруги. Міцна і сильна рука.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥