Зведена сестра – моя колишня. Розділ 5-2

Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)

Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex

Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)

Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске  

Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやKi / ТакаяKi

Рік початку видання: 2018

Кількість томів: наразі 10

Випуск: триває

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!

О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!

Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.

Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.

Розділ 5-1.

5.2 Колишній хлопець турбується про здоров’я (Жодних проблем)

Коли ми підійшли до ліжка, довгі вії Юме затремтіли і вона трохи розплющила очі. Здається, ми її розбудили. Хоча це і не дивно, вона прокидалася від найменшого шуму. 

– …М-м… – Юме поглянула на мене напіврозплющеними очима. А потім, ніби відчувши полегшення, усміхнулася: – …Ірідо… кун…

Га-а?! Я мало не закричав у голос. Ця дівчина! Про що вона лише думає, називаючи мене так?!

– Х-хей, як почуваєшся?

На щастя, вона дуже тихо говорила, тож я можу вдати, що вона нічого не сказала. Навіть якщо Мінамі-сан, що стоїть позаду мене, щось почула, то подумає, що щось неправильно зрозуміла. Можливо.

Юме, здається, досі напівсонна застогнала і раптово схопилася за мій одяг.

– Де… ти був? Мені було так самотньо…

О Бооооооооже! Юме-сан!!! Твоя пам’ять відкотилася на рік з чимось тому?!

Ні-ні, я не можу здатися зараз. Обливаючись потом, я знову вдаю, ніби нічого не сталася і показую на Мінамі-сан за спиною.

– По-поглянь, до тебе в гості прийшла Мінамі-сан.

– Раночку, Юме-чян. Як справи?

Вона не почула, як ніжно раніше говорила Юме? Мінамі-сан говорила своїм звичайним веселим голосом. Можливо, завдяки цьому до Юме повернулася раціональність, коли вона побачила обличчя Мінамі-сан. 

– …А-а… – очевидно, Юме згадала, що щойно сказала.

Її обличчя зробилося червоним, як варений краб. Але на щастя для неї, вона мала чудове виправдання – застуду. Упевнений, Мінамі-сан подумає, що вона почервоніла через температуру. Так. Будь ласочка, нехай вона подумає саме так.

Юме кидає на мене гнівний погляд. Агов, це не моя вина. Через мить вона натягнула усмішку відмінниці, яку демонструвала у школі.

– Дякую, що прийшла до мене, Мінамі-сан… Моя температура вже трохи спала…

– Не примушуй себе говорити… Точно! Хочеш що-небудь? Може, ти голодна? Я купила купу всього!

Мінамі-сан почала копирсатися у пакеті, де складені продукти з сусіднього супермаркету, в який ми зайшли по дорозі. Вона примусила мене нести пакет аж до вхідних дверей дому.

– Я не можу просити тебе про це…

– Та все нормально! Я займу кухню на якийсь час! Ірідо-кун, допоможеш мені?

Тільки я подумав, що можу залишити решту на дівчат і піти, як Мінамі-сан схопила мене за руку.

– …Га? Я?

– Юме-чян сказала, що ти досить непогано готуєш.

Серйозно… ця дівчина говорить про мене зі своїми подружками?

Коли я глянув на неї, Юме раптом відвернулася до стіни. Можливо, вона досі оговтується від колінця, яке викинула у напівсонному стані.

– Ну-у, якщо це щось на зразок рисового супу, то…

– Чу-до-вень-ко! Ходімо! – Мінамі-сан тягне мене за собою до виходу з кімнати Юме.

Мені здалося, що я відчув дивний погляд у спину, але все, що сталося раніше, не моя провина…

– Ірідо-кун, які у вас стосунки з Юме-чян?

Вона сказала це прямо в той момент, коли я нарізав овочі, тож мій палець мало не став частиною рисового супу.

– Щ-що ти маєш на увазі під стосунками?

– Ну, очевидно, чи добре ви ладнаєте, як брат і сестра?

– А-а, очевидно, так…

Звичайно, вона говорила саме про це. Ну ж бо, заспокойся, Мізуто.

Мінамі-сан почала збивати яйця.

– До минулого року ви були абсолютними незнайомцями, так? А тепер ви стали братом і сестрою, тож мені цікаво, як вам жити під одним дахом. Ну, я про те, що ви хлопець і дівчина одного віку.

Було б набагато краще, якби ми були абсолютними незнайомцями. У нашому варіанті нуль краще ніж мінус.

– Ну, все начебто проходить добре. Хоча є багато речей, щодо яких потрібно бути обережними.

– Наприклад?

– Ну-у… – я задумався. – Наприклад, ванна.

– Га? Ви що, натрапляєте одне на одного, коли переодягаєтеся?

– Ні, ми обоє робимо так, щоб цього не сталося.

– Що-о? Жодного підглядання? Так нудно.

Якби це сталося, то хтось із нас би помер.

– Але якщо подумати, то хіба це не ускладнює ситуацію? – сказала Мінамі-сан.

– Тобто?

– Що ти робитимеш, коли зустрічатимешся з дівчиною? Буде досить складно привести її сюди, так?

– Га? – я поглянув на невисоку товариську дівчину, що стояла поряд. – …Я схожий на того, хто може знайти дівчину?

– У тебе вже була одна раніше, Ірідо-кун.

Моє серце пропустило удар. Вона сказала це дуже впевнено. Моя голова запаморочилася, якби вона сказала ці слова менш упевнено, я міг би подумати, що це всього лише припущення. Звідки вона знає?

Мінамі-сан… знає про нас?!

– Ну, я ніби вловлю ці штуки. Я зрозуміла це з того, як ти ставишся до дівчат. Ніби осяяння: о, він раніше зустрічався з дівчиною.

Мінамі-сан гордо сміється, показуючи перламутрово-білі зуби.

В-вловлює…? Це що, якась надприродна сила?!

– Але зараз у тебе, здається, немає дівчини. Ну як? Правду сказала?

– …Без коментарів.

– О-о, то ось як ти граєш. – Мінамі-сан кидає до каструлі рис і овочі, які я нарізав, а потім плавними круговими рухами додає збиті яйця. Діє, як справжній профі. – Що ж, я не планую нікому розповідати. Але що ти робитимеш, якщо знову знайдеш собі дівчину?

Рисовий суп поволі закипає.

– Цього не станеться. Я не планую шукати дівчину.

– Ну, а якщо чисто гіпотетично ти знайдеш дівчину, то познайомив би її з Юме-чян?

Чомусь відповідь на цю гіпотетичну ситуацію з’явилася досить легко.

– Не думаю, що робив би це. Мені не потрібне благословення чи щось таке. До того ж це був би такий головний біль.

– Гм… Тоді Юме-чян не знатиме, що в тебе є дівчина, мабуть, до моменту твого одруження.

– Ну, гадаю, так…

Шлюб це вже зовсім інша справа. Я навіть уявити собі не можу таку ситуацію.

– Он як, зрозуміло…

– Хей… Що ти хочеш дізнатися?

– Нічого. Це просто балачки!

Типу, просто чесання язиками?

Однак поки я був повністю занурений у темп Мінамі-сан, рисовий суп був готовий.

– Добре, Юме-чян, скажи «а». – Каже Мінамі-сан, тримаючи в руці ложку з супом.

– Я м-можу їсти сама… – Ніяково говорить Юме.

– Ні, ти захворіла. Ам…

– А-а, а-ам… – Юме кидає на мене зніяковілий погляд, проковтнувши ложку супу. – Уф…

– Гаряче? Хочеш, подую?

…На що я в біса дивлюся? Я упустив момент, коли потрібно вийти з кімнати, але чи мені необхідно бути тут? Може просто залишити цих старшокласниць розважатися і піти до себе?

Вже кілька хвилин я спостерігаю за юрі-сценою.

Якщо серйозно подумати про це, якби не прийшла Мінамі-сан, то тим би, хто мав годувати Юме, був би я. Уявивши це, я неймовірно зрадів, що прийшла Мінамі-сан. Якби мені довелося годувати Юме, це стало б ганьбою на все життя і для мене, і для неї…

– Ху… Дякую, все було дуже смачно.

– Чудово! Рада, що ти все з’їла!

– Дякую… за все…

– Ірідо-кун зробив половину. Я просто допомогла з приправами! Добренько… – Мінамі-сан обережно поставила посуд на тацю і піднялася на ноги. – Я піду помию. Ірідо-кун, наглянь за Юме-чян, добре?

– Добре… щ-що?

– Дякую.

Мінамі-сан швидко вийшла з кімнати, не давши мені ні секунди, щоб зупинити її. В кімнаті залишилися лише ми з Юме.

…О. Боже. Требу було швидко тікати, коли в мене була така можливість. Зараз же в мене немає іншого вибору, як сісти біля її ліжка. Юме, яка знову лягла, чомусь пильно дивилася на мене.

– …що?

– Нічого…

Коли я коротко запитав, то вона відповіла так само коротко, не дивлячись мені в очі.

– Ну ти і нахаба… До твого відома, те, що сталося, коли ти прокинулася, абсолютно твоя провина. Раптом що, я тебе врятував!

– Т-та знаю я…! Я просто до кінця не прокинулася… – Юме надулася. Повернулася до мене спиною і накрила плечі ковдрою.

Для мене так було комфортніше. Хворим людям краще трохи поспати.

– Здається, ви подружилися…

Однак навіть повернувшись до мене спиною, ця дівчина продовжила говорити якісь дурниці.

– Га-а? Хто з ким подружився?

– Ти і Мінамі-сан. Ви навіть суп разом готували…

– … – Мені знадобилося кілька секунд, щоб обдумати ситуацію. – Для ясності, ти хочеш сказати, що не годиться такому неприємному типу, як я, зближуватися з твоєю подругою, так?

– … – Юме теж знадобилося кілька секунд на роздуми. – …Так, правильно.

– Гаразд, тоді я тобі відповім. Єдина причина, чому ми виглядаємо такими дружними, це високі соціальні навички Мінамі-сан. З ким би вона не заговорила, це виглядатиме так, ніби вони добре ладнають. Хіба ти не знаєш, що такі люди здатні справляти враження, ніби всі навколо їхні друзі?

– Ти ніби намагаєшся сказати, що я не така…

– Я не намагаюся, а говорю, пані представниця першокурсників.

– Не називай мене так… – слабко запротестувала вона.

Здається, після їжі їй стало трохи краще, але вона ще не повністю відновилася.

– Засинай. Після сну ти почуватимешся значно краще.

– Ти… знову кудись підеш?

– Ні. Я сьогодні залишуся вдома.

– Брешеш… минулого разу ти пішов… – голос Юме тихий і сонний.

Здається, вона от-от засне, так?

>>Розділ 5-3<<


Юрі (яп. 百合 лілія) — напрямок шьоджьо-манґи, пов’язаний із зображенням лесбійських стосунків. Також використовується термін шьоджьо-ай (яп. 少女 дівчина + яп. 愛 любов) чи просто дівоча любов (яп. ガールズラブ ґарудзу рабу).

Юрі бере початок в японській лесбійській літературі початку XX ст., зокрема в роботах японської письменниці Йосії Нобуко.

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥