Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 10
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
5.3 Колишній хлопець турбується про здоров’я (Жодних проблем)
– …Минулого разу? Коли це?
– Коли… я попросила тебе потримати мене за руку… але коли я прокинулася, тебе вже не було…
О, ясно… Вона говорить про холодну позаминулу зиму, тоді вона захворіла і я навідувався до неї.
– Коли я прокинулася у будинку була суцільна темрява… Мені було так самотньо…
Тоді я не знав, коли повернеться Юні-сан. Точніше, я думав, що все буде добре, якщо я потримаю її руку, поки Юме не засне. Я не зробив нічого поганого. Але… коли я пішов, то по дорозі минув Юні-сан, проте Юме каже, що прокинулася і в будинку була суцільна темрява, отже, вона прокинулася одразу, коли зникло тепло моїх рук…
Боже… Невже застуда має побічний ефект і повертає спогади цієї дівчини на кілька років тому? Що за дивна хвороба?!
– Ось… – я протягую руку перед обличчям Юме. – Цього разу я нікуди не піду. Буду тримати твою руку постійно… Спи вже.
– Угу… – на обличчі Юме полегшена усмішка, так само як тоді, коли вона прокинулася. Вона м’яко стиснула мою руку своїми двома. – Дякую, Ірідо-кун…
І ось так вона притягнула мою руку до своїх грудей.
– Щ…!
– Ум… – Юме задоволена цією ситуацією, її обличчя розслабляється і вона занурюється в сон.
Її груди піднімаються і опускаються від кожного подиху, щоразу я відчуваю, як м’якість торкається моєї руки, ніби затягуючи до ніжної країни мрій. Це змушує мене подумки пищати: обоже-обоже-обоже-обоже-обоже!
Якщо так триватиме, мене звинуватять у сексуальному домаганні до зведеної сестри! Прокляття! Мало того, що захворіла, так ти ще і хочеш затягнути мене в таку проблему, так?! Бляха!
…Однак я сказав їй, що триматиму за руку, тому не можу відпустити. Обережно зсунув наші руки вбік так, щоб не розбудити Юме. Якимось дивом мені вдалося змістити руку в безпечну зону, видихаю з полегшенням. Якби це побачила Мінамі-сан, вона б…
Хвилинку… Щось її довго немає…?
Мінамі-сан повернулася через якийсь час після того, як Юме заснула.
– Йой, вибач-вибач. Мені подзвонили.
Вона пояснила, що зателефонували з дому, тож їй потрібно швиденько повертатися. Я провів її до вхідних дверей. Ясна річ, що тримати Юме за руку і водночас проводити Мінамі-сан фізично неможливо, тож я на деякий час відпустив її руку. Упевнений, що позаторішня Аяї пробачить мені це.
– Хей, Ірідо-кун, перш ніж я піду додому, хочу в тебе дещо запитати…
– Так?
Мінамі-сан раптом обернулася до мене і сказала своїм звичайним тоном:
– Ви з Юме-сан просто брат і сестра, правда?
Її слова заскочили мене зненацька. Вона ніби запустила їх з лука, як стрілу. Вони пронизали моє серце і розмова завмерла. Секунда. Ще одна. Але я достойно витримав цей удар.
– Так, ми брат і сестра. Зведені брат і сестра, якщо точніше.
Мінамі-сан підняла на мене погляд і з розумінням сказала:
– Ага! Точно, зведені брат і сестра! Не просто брат і сестра! Ага, так, ясненько! – вона віддалялася крок за кроком від нашого дому. – Даруйте, що потурбувала! Бережіть себе!
Невимушено попрощавшись, вона пішла. Хвостик на її голові погойдувався туди-сюди.
◆
Через деякий час після цього мені подзвонили батьки і сказали, що повернуться пізно, а це означає, що, на жаль, доглядати за Юме маю я.
– Хочу пити.
– Ось, не облийся.
– Принеси мені морозива.
– Яке?
– Хочу книгу. Дай мені грошей.
– І не мрій!
Коли Юме прокинулася, вона робила все, чого її душа хотіла, а я був її хлопчиком на побігеньках. Однак вона хвора, тому в більшості випадків, я не можу їй відмовити.
– Потримай мене за руку…
– Так-так…
Я знову погодився тримати її за руку. На відміну від цієї демониці, я не ігнорую бажання хворих.
Однак потрібно дещо зробити.
– Хей, настав час поміряти температуру.
– …Га?
– Ти спала цілий день. Якщо твоя температура не знизилася, можливо, це ознака іншої хвороби. А якщо температура досі 38 градусів, тоді тобі потрібно до лікар…
– Н-ні…! Я в порядку! Клянуся!
– І тому ми повинні скористатися термометром, щоб перевірити в порядку ти чи ні. Ось, засунь під пахву.
– Ні!
Чомусь Юме вперто пручалася цьому, тому я примушую її покласти термометр під пахву. Через кілька секунд термометр запищав і я був приголомшений цифрами, які побачив. Та ти жартуєш…
– Тридцять шість і п’ять…
Це нормальна температура.
– …
– …
Коли я перевів погляд з термометра на Юме, вона швидко відвела погляд.
– Ти… Коли тобі стало краще?
– Без коментарів…
– Тільки не кажи, що тобі стало краще в той момент, коли Мінамі-сан пішла додому…? Попри те, що тобі стало краще, ти прикидалася хворою і користувалася моєю добротою, так?!
– Без коментарів!
– Зажди… Отже, коли тоді ти просила мене потримати тебе за руку…
– У-ух! – Юме, здалося, придушила крик і сховалася під ковдрою.
– А ну назад! Вилізай звідти, пані-яка-вже-видужала!
– Н-ні! Не вилізу! Мені потрібно ще поспати!
– Ти вже достатньо спала! Ти просто користуєшся моєю добротою!
– Кяааааа!!!
Я стягую ковдру і Юме скочується на підлогу. Дивлюся на її обличчя, на якому вже не видно слідів високої температури і стримано кажу:
– Тобі є що сказати, чи не так?
– Ем…
– Чи мені потрібно знову взяти тебе за руку, щоб ти це сказала?
Її обличчя стало червоним, як знак стоп на світлофорі, але вже з інших причин.
– Ви-вибач, що прикидалася хворою і користувалася…
– Гаразд. – Я нахилився і допоміг Юме, що досі сиділа на підлозі, піднятися. Одяг на її спині був мокрий від поту. – Добре, схоже, ти видужала, тож я спущу сьогоднішні твої дії на гальмах. Поки що переодягнися, поїж і відпочивай.
– Мене аж дрижаки б’ють, коли ти такий добрий.
– Дякую за комплімент. Знаю, що ти не можеш заснути без цього, тож дай знати і я знову візьму тебе за руку.
– У-ух…!!! – Юме застрибає на ліжко і знову накриває себе з головою ковдрою. – Я нічого не чую! Не пригадую нічого такого! Я зараз буду переодягатися, тож котися вже, збочений братик!
– Як зручно, хочеш – пам’ятаєш, хочеш – забуваєш… – Божечки. – Я йду готувати вечерю, тож вислухаю одне твоє прохання.
Юме визирнула з-під ковдри і сказала так тихо, що я заледве почув:
– Нікуди не йди без мого відома…
…Під проханням я мав на увазі «що ти хочеш на вечерю?», але гаразд, хай буде так.
– Гаразд, жодних проблем.
Зрештою ситуація відрізняється від того, що було два роки тому. Це і мій дім теж.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥