Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 10
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
7.2 Колишня парочка іде ■■■. Частина 1. «Будь ласка, зустрічайся зі мною так, ніби маєш намір одружитися»
Як він і сказав, я перевірила свою кімнату. Обличчя Мізуто було таким серйозним, що я аж злякалася: можливо, кроки, що я почула, коли була у пральні, були кроками грабіжник?
– Все виглядає нормальним. – Повідомляю Мізуто, що чекає внизу сходів.
На його обличчі з’явився вираз сильного збентеження, але це я та, хто почувається збентеженою.
– Не лякай мене так. Я подумала, що це був грабіжник чи щось таке.
– Справді?.. Твоя кімната не виглядала так, ніби її прибрали? На полицях не з’явилося більше еротичних книжок, ніж зазвичай?
– Звичайно, ні! У мене навіть немає таких книжок!
Але… чому саме еротичні книжки? Уявлення не маю, про що він думає.
Мізуто хмуриться і потирає шию. Він так робить, коли думає про щось.
– Зажди! Настав час пояснень! Те взуття належить дівчині, яку ти привів з собою, так?!
– Га? А… так-так, – недбало сказав він. – Все так і було. Я привів сюди дівчину.
– Хаа?! І ти так легко зізнаєшся в цьому?!
Мізуто розчаровано чухає голову і повертається до мене спиною. Коли він намагається піти до вітальні, я прослизаю повз нього і блокую дорогу.
– Хаа… Я втомився. Мені потрібно відновити водний баланс, якщо ти розумієш про що я.
В-втомився…?! Відновити водний баланс?! У моїй голові негайно з’явилася яскрава сцена, де дівчина, яку я бачила у бургерній, і Мізуто за зачиненими дверима роблять щось виснажливе.
– Щ-щ-що ти робив у кімнаті з тією дівчиною?!
– Хах? – Мізуто звузив очі й подивився на мене. – Чому я маю говорити про це тобі, Юме-сан?
– Тц… – я не знаю, що сказати, тому лише стискаю губи.
…Його правда. Навіть якщо Мізуто привів з собою дівчину, я не маю права злитися. Він не повинен переді мною вибачатися. Зрештою ми – зведені брат і сестра.
І я знаю, що мені до цього має бути байдуже, але чому він так дивно поводиться?
– Що ж, наступного разу я буду обережнішим. Просто забудь про це. Я піду.
Мізуто помахав мені рукою, заціпенілій у мовчанні, відчинив двері до вітальні та раптом завмер. Він приголомшено стояв на одному місці, дивлячись на щось.
– …
Я простежила за його поглядом. Я зрозуміла на що він дивиться, але спантеличено нахилила голову.
Біля обіднього столу стояло п’ять стільців, оце і все.
– У чому його проблема…?!
Я взагалі не розуміла, що відбувається, а Мізуто нічого не пояснював. Він з розгубленим виразом обличчя пішов до своєї кімнати і закрився там без жодних пояснень.
– Боже…
Я повернулася до своєї кімнати. Нічого підозріло немає. Для мене все виглядає так само, як і було, коли я прокинулася вранці… Цікаво, чому він сказав мені перевірити кімнату? Він намагався відволікти мене від того, що привів дівчину? Чи була якась інша причина?
…Гаразд, потрібно зупинитися.
Я швидко зняла шкільну форму, переодягнулася і впала на ліжко. Моє довге волосся розсипалося, покриваючи тіло. Я так старанно працювала, щоб відростити його, але тепер воно діяло мені на нерви.
– Можливо, я знову щось неправильно зрозуміла…?
Жіночі лофери. Дівчина, з якою він сидів у бургерній… Я знову роблю з мухи слона? Я зітхнула і мене негайно накрила хвиля млявості, моя свідомість поринула у дрімоту.
«Отже, ти можеш поводитися дружньо з дівчатами, але тебе дратує, коли я ладнаю з іншими людьми?»
Я чітко пам’ятала момент, коли ці слова зірвалися з моїх губ. Це була та сама мить, коли його стіна самовладання тріснула, він розгублено смикнувся і поглянув на мене так ошелешено, як загублена дитина.
Я одразу зрозуміла, що сказала те, чого немала говорити.
Він вибачився. Намагався зі мною помиритися. Відверто зізнався у своїй надмірній власницькій поведінці та не в характерній для нього манері поведінки пішов мені назустріч.
Але… сцена, яку я побачила у шкільній бібліотеці знову і знову спливала перед моїми очима. Це місце, де ми зустрілися. Місце, з яким пов’язано багато спогадів. І саме так я побачила, як він із задоволенням розмовляє з іншою дівчиною, яка не була мною.
Тепер я знаю, що тоді сталося непорозуміння. Мабуть, навіть у ті дні я розуміла, що це так. Але я не могла стерти враження, що глибоко засіло в моїй голові. Шрам від цієї рани ніколи не зникне.
У нашому особливому місці людина, якій я довіряла, зробила те, чого я не могла прийняти.
Це враження роздерло на шматки мої спогади і почуття.
Тож, навіть якщо у нього була причина зробити це через те, як я поводилася, було неправильно ставитися до мене холодно і різко.
Я завжди була тихою людиною, яка не вміє говорити. Однак це не означає, що я не вмію говорити. Звичайно, я мало говорила в голос, але мій розум переповнювався словами.
Ніби проривалася дамба – і слова лилися потоком.
Все ж… я хотіла з ним помиритися. Я будувала купу планів на майбутні літні канікули. Планувала, що скажу Ірідо-куну. Однак все було даремно.
Наші другі літні канікули як пари так і не відбулися.
Я прокинулася від дрімоти і повільно сіла. Я спала на животі, тому на ліжку були мокрі плями. Це слина чи… Я повільно стираю вологу з очей тильною стороною долоні, хоча в цей момент навіть не позіхнула.
За вікном уже темно. Здається, я спала більше, ніж очікувала… Можливо, це через усі ті хвилювання? Хай там що, у всьому винен той хлопець.
Перевірила своє обличчя у дзеркалі. Жодних слідів слини. Очі не почервоніли. От і добре.
Це трохи засмучує, але я не можу розслабитися ні на хвилинку через хлопця одного зі мною віку, з яким ми живемо під одним дахом. Я повинна дбати про свій зовнішній вигляд. Хоча, якщо подумати, немає причин, чому я маю хвилюватися про те, як виглядаю, перед цим хлопцем.
– Юме? Ти встала? Вже майже час вечеряти, тому спускайся!
Я відповіла «так», мій голос прозвучав досить слабко. Упевнена це через те, що я голодна. Саме так. Мені стане краще після їжі.
Подумавши про це, я відчинила двері та вийшла у коридор. Раптом хтось протягнув руку, міцно стиснув моє зап’ястя і сильно потягнув мене.
– Яай!?
Мої ноги заплуталися, мені якось вдалося втримати рівновагу, але я стукнулася спиною об стіну. Якого біса?! Коли я роздратовано піднімаю очі, то бачу перед собою обличчя Ірідо Мізуто.
Га? Мізуто продовжує тримати мене за зап’ястя, дивлячись на мене з дивним нервовим відчуттям. Я не бачу в цьому якихось теплих почуттів, але його очі ніби зазирають у глибину душі. Це був той самий погляд, в який я бездумно закохалася, коли навчалася на другому році середньої школи.
Хоча цей погляд ніби тиснув на мене, мені вдалося вичавити з себе:
– Щ-що…?
– Я вимагаю застосування покарання, бо ти порушила правила.
Мені знадобилася хвилина, щоб зрозуміти, про що він взагалі говорить. Покарання? З якого дива? Але потім мій мозок нарешті витягнув спогад про недавні події.
Він говорить про покарання, про яке ми домовилися після того жахливого випадку зі спідньою білизною. Тобто щодо правила, коли хтось поводиться інакше, ніж мають поводитися брат і сестра, ми домовилися, що зможемо віддати одне одному наказ, поки той не порушує громадський порядок і мораль.
Якщо він вирішив зробити це зараз, то що саме хоче попросити? Можливо… він скаже, щоб я нічого не говорила про дівчину, яку він привів. Якщо це так, то я у відповідь приготую стільки знущань, що він пошкодує.
Я була максимально готова до всього, але про те, що озвучив Мізуто, я навіть не думала.
◆ Мізуто ◆
Навколо обіднього столу стояло п’ять стільців. Чому ж це мене так приголомшило? Що ж, відповідь пов’язана з цією самою таємницею.
Дівчина, з якою я був у бургерній, лофери, які раптово з’явилися біля входу, причина, чому я попросив перевірити Юме її кімнату, і навіть те, чому я питав її про еротичні книжки… все це, ймовірно, не мало ніякого сенсу для Юме, але все це пов’язано з причиною, чому навколо обіднього столу стоїть п’ять стільців. В цьому чітко видно повідомлення.
Отже, що за покарання я призначив для Юме, скориставшись правом на наказ за порушення правила про братів і сестер?
Перш ніж розкрити це, мені потрібно пояснити дещо, що ховається за цими п’ятьма стільцями. А для цього потрібно трохи повернутися в минуле і розповісти про деякі події, що сталися після тієї пропозиції.
«Будь ласка, зустрічайся зі мною так, ніби маєш намір одружитися».
Так само, як я не знаю, що відбувається з тією дівчиною, так і вона не знає, що відбувається зі мною.
Тому почну розповідь з самого початку.
Розповідь про небезпеку, яка наблизилася до Юме, що навіть не підозрює про це.
Це сталося на наступний день, коли Юме застудилася і не прийшла до школи. Я ніби дослідник, що розкопував скам’янілості, розкопував шар, який називається «книжкова полиця» у шкільній бібліотеці.
Бібліотека незамінна для мене, як для школяра з обмеженими фінансовими ресурсами, що бажає вести повноцінне читацьке життя. І в цьому плані наша шкільна бібліотека, заповнена різноманітними книгами, починаючи від спеціалізованих книг і закінчуючи легкими романами, ідеальна. Я став постійним відвідувачем, як тільки вступив до цієї школи.
Того дня я знайшов старий легкий роман. Обкладинка була настільки потертою, що її вік одразу відчувався. Коли я переглянув листочок із записами, хто брав книгу, то найдавніші дати тягнуться аж до двадцятого століття.
Я пішов до свого улюбленого місця, схвильований передчуттям цікавої історії.
Моє улюблене місце – це сидіти по діагоналі від входу, біля вікна, прямо під кондиціонером. Книжкові шафи закривали більшу частину мого поля зору, відчуття ніби я сиджу у напівприхованій кімнаті.
Я гортав сторінки, підставивши спину сонячним променям. Ох, всі ці нетрадиційні фрази, мій мозок аж заскрипів від напруги, але коли я тихо застогнав, то зрозумів, що поряд хтось стоїть.
Відображення у склі чи що?
Піднявши очі від книги, я побачив перед собою дівчину з двома низькими хвостиками перекинутими на груди, вона дивилася на мене великими ніби у лані очима крізь окуляри з товстою чорною оправою.
– Гм?
За мною є лише стіна, на яку можна дивитися.
На що тоді вона дивиться? Не на мене, так?
– Ти… Мізуто-кун… правильно?
Дівчина з хвостиками і в окулярах сказала це дуже тихо, але не припиняла дивитися мені в очі.
О, то вона таки дивилася на мене. Дивно…
– Гм… Вибач, ми знайомі?
– О, я… хм… я хочу поговорити з тобою про дещо. – Сказала дівчина з хвостиками, ворушачи пальцями перед животом.
Атмосфера навколо та її поведінка викликали в мене відчуття дежавю. Я ніколи не забуду того моменту, коли Аяї Юме передала мені любовний лист наприкінці літніх канікул на другому курсі середньої школи. Ця ситуація нагадувала ті події.
Тут буде зображення
Що? Ні, я вперше її бачу, так? Чому це незнайома дівчина раптом…
Що більше я дивлюся на дівчину в окулярах, яка опустила погляд, то більше мені здається, що я її знаю. І щойно я про це подумав…
– Пхаха. – Вона почала сміятися, затуливши рота рукою. – Пхахахахахахаха!! Ти не зрозумів, так? Я не знала, коли припинити, бо ти, здавалося, нічого не розумієш.
Раптом її тон і поведінка змінилися, хоча зовнішність залишалася тою самою. Вона виглядала серйозною, але її голос звучав дуже жваво, ніби підстрибував.
Це справляло дивне відчуття. Ніби голос актора дубляжу зовсім не підходив персонажу, якого він озвучував.
– Хм? Досі не зрозумів. Гаразд, тоді я представлюся ще раз. Зажди хвилинку.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥